Міністерство освіти і наук України
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Кафедра німецької мови
Дипломна робота на тему
«Роль міжкультурного виховання у підготовці вчителів Німеччини»
Тернопіль 2006
Зміст
Вступ
1. Міжкультурне виховання. Досвід Німеччини на сучасному етапі його розвитку
1.1 Міжкультурне виховання – та його соціальна сфера
1.2 Впровадження міжкультурного виховання у підготовку німецьких учителів
2. Німецька мова – предмет ринку чи експорту. Інноваційні напрямки між культурного виховання
2.1 Проектна та запланована підготовка освітян Німеччини
2.2 Німецька мова в Азії та для Азії, її зближення з «візуальною поезією»
2.3 Інновації в міжкультурному вихованні
Висновки
Список використаної літератури
Обґрунтування актуальності проблеми. На даний час Німеччину можна назвати країною іммігрантів, де проживають люди з різною культурою, релігією і ментальністю.
У великих містах можна зустріти молодих людей, які народилися, закінчили школу і працюють в Німеччині, але не мають жодних контактів з німецьким суспільством. Тому вони стають членами різних націоналістичних угрупувань. Дана проблема виникла тому, що школа не створила жодних умов для нормального співіснування різнокультурних народностей.
Обов’язковим завданням школи повинно стати виховання у школярів позитивного ставлення один до одного, та до так званих «чужих». Педагоги шукають сьогодні шляхи вирішення даної проблеми, про що свідчать велика кількість публікацій та дані Інтернету щодо питання про міжкультурне виховання.
Проблема міжкультурного виховання на сьогоднішній день дуже актуальна, а особливо для Німеччини. Вона належить до семи найрозвиненіших країн світу і потерпає від іммігрантів. В Німеччині проживає близько трьох мільйонів іноземців, діти яких повинні здобувати освіту, тобто відвідувати місцеві школи та навчатись у вищих навчальних закладах. Вони співіснують із дітьми корінних німців, а тому переймають культуру, звичаї, менталітет країни, в якій живуть. Актуальність даної теми дипломної роботи безперечна. Ми повинні прослідкувати – яку роль відіграє міжкультурне виховання у підготовці вчителів Німеччини.
Об’єкт дослідження: освіта в Німеччині, як одна з проблем для різнокультурних іммігрантів.
Предмет дослідження: міжкультурне виховання вчителів Німеччини – як одне із головних завдань освіти Німеччини.
Мета дипломної роботи полягає у дослідженні міжкультурного виховання вчителів Німеччини.
Метою дослідження визначені і його завдання:
- дослідити значення поняття «міжкультурне виховання»;
- простежити становлення інституціалізації для міжкультурного виховання в педагогіці;
- проаналізувати цілі міжкультурного виховання у педагогічній освіті;
- дослідити соціальну сферу шкільного міжкультурного виховання;
- виявити інноваційні напрямки у між культурному вихованні.
Методи дослідження:
- порівняльно-історичний метод;
- наукове спостереження;
- педагогічний експеремент.
Наукова новизна дослідження полягає в розгляді міжкультурного виховання не лише як багатозначного поняття; але й його ролі у підготовці німецьких освітян, а також у визнанні німецької мови, як предмету ринку чи експорту.
Практична цінність роботи полягає в порівняльному аналізі ролі міжкультурного виховання вчителів Німеччини для проведення роботи, як в своїй рідній країні, тобто в Німеччині, так і за кордоном; у дослідженні справжньої сфери шкільного міжкультурного виховання; у визначенні його цілей у педагогічній освіті.
Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
Вступ нашої дипломної роботи містить такі питання, як актуальність теми, визначення об’єкту та предмету дослідження, мети дослідження, завдань та методів дослідження, вказуємо на наукову новизну, і практичну цінність дослідження.
Перший розділ складається із двох параграфів, в яких розкрито зміст поняття «міжкультурне виховання», визначено цілі педагогічної освіти, окреслено соціальну сферу міжкультурного виховання, розглянуто шляхи впровадження у підготовку німецьких учителів.
У другому розділі, який складається із трьох параграфів, ми досліджуємо як зовнішні так і внутрішні впливи на міжкультурне виховання, також ведемо спостереження за розвитком німецької мови в країнах Азії та за результативністю її вивчення у Німеччині, але для учнів та студентів, які походять із інших країн та відповідно із інших культур. Ми спостерігаємо за роллю так званої «візуальної поезії», яка дуже важлива для міжкультурного виховання та пропозиції щодо інновацій у міжкультурне виховання.
1. Міжкультурне виховання. Досвід Німеччини на сучасному етапі його розвитку
1.1 Міжкультурне виховання та його соціальна сфера
На сьогоднішній день питання про міжкультурне виховання дедалі частіше зустрічається у різноманітних літературних газетах та журналах, а також широко представлене у впровадженні проектів інформаційно-провідних шкіл, об’єднань, товариств, компаній, соціально-педагогічних закладів або різноманітних фірм.
Політична дискусія з кінця 2000 року вказує, на те співіснування різних релігій, культур, етнічностей в Німеччині як і в Європі загалом визначатиме надалі суспільна дискусія. Через тридцять років дискусій всі великі партії акцептують свою увагу на Німеччині, як на країні іммігрантів. Закон про іммігрантів вже напоготові.
У країні, яка протягом століття багато разів старалася докорінно змінити суттєві, основні цінності, завзято сперечаються навколо поняття – «німецька провідна культура», хоча ніхто не в змозі точно сказати, що означає ця специфічна німецька культура [8, c. 123].
Ззовні німецького суспільства люди виражають свій страх, та комплексують перед будь-якими змінами, а також висловлюють свою боязнь перед власною нездатністю виступати брутальним насиллям проти всього що їм здається чужим.
З іншого боку, у великих містах можна зустріти молодих людей, в основному віком до двадцяти років, які народилися і були соціалізовані в Німеччині, але крім школи і місця роботи не мають жодних контактів з німецьким суспільством і схиляються до насильства в націоналістичних групах [4, c. 56].
Суспільна дискусія про співжиття людей, які мають різні культурні особливості мусить очевидно в найближчі десятиліття знову і знову вестися по-новому при змінених рамкових умовах. Неодмінним завданням школи має стати те, щоб ініціювати мирне співжиття, яке б приносило користь для всіх, в якому школа приєднувала б школярів до новоствореного німецького суспільства і одночасно виховувала б у всіх школярів відкритість та позитивне ставлення одних до одних та до так званих «чужих». Саме це є завданням педагогічної освіти, яка не залишить наступні покоління вчителів з цим питанням на одинці.
Центральна Європа – це регіон, в якому міграція спостерігається протягом низки століть. Наприклад, найпереконливіша теорія про виникнення Баварії – теорія про змішання кельтських племен із римлянами, германцями та слов’янами. Так актуальною є помітна хвиля міграції від початку набору іноземної робочої сили у 1961 році, яка для німецької історії не є чимось незвичайним. Цілком нормальним є між іншим те, що культура в середині країни змінюється завдяки зовнішнім впливам. Німецька культура (мистецтво, мова, ставлення до регіону, релігії, роботи та проведення вільного часу), з кінця Другої світової війни супроводжувалася а також зараз супроводжується постійними змінами. І лише невеличка частина змін відбувалася через міграцію. Саме цим завданням займаються, з кінця шістдесятих років, соціальні педагоги та провідні вчителі з усього світу [23, c. 24].
На тему що стосується міжкультурної педагогіки було опубліковано багато робіт, які стали причиною виникнення думок про мовну та культурну інтеграцію закордонних школярів.
Вже з початку вісімдесятих років двадцятого століття в Німеччині вводиться програма соціалізації іноземних школярів, яка включає в себе такі пункти:
– інтеграція серед дотримання правил рідної мови а також рідної культури;
– будівництво полі-культурного іденцитету через знання і конкретизацію рідної культури та кінцевого результату злиття двох чи декількох культур;
- внесення рідної культури в шкільне життя [33, 226–227].
На протязі вісімдесятих – дев’яностих років монокультурні школярі потрапили у фокус міжкультурного виховання.
Об’єднання Європи, зокрема безперервна міграція до більш розвинених країн, призвело до того, що школи стали осередками зібрання дітей різноманітних культур. Особливе завдання початкової школи полягає в розвитку пізнання людини і культури, навчанні співіснувати в однаковому середовищі так, щоб можна було вчитися один від одного, а також при цьому всебічно розвиватися. Міжкультурне виховання направляється на основну масу як німецьких так і іноземних школярів з метою порівняти деякі ставлення та позиції одних школярів з позиціями інших, та підвести обидві групи до спільного висновку.
Для розвитку особистості ненімецьких школярів пошук можливостей розвиватися, рухатися вперед – необхідність в їхньому первинному середовищі, культурному оточенні, а також в суспільстві де вони зараз перебувають. Розвиток одного з видів даного іденцитету повинен призвести до кращого щоденного осилення негараздів. Німецькі діти можуть розвиватися через пізнання цілісності та різновидів цікавості, відкритості та толерантних можливостей. Кількість і рівень зусиль, які застосовуються під час викладання, залежить від відповідальних рішень кожного вчителя зокрема, який стикається із цією специфічною ситуацією і пов’язаними з цією ситуацією потребами [36, c. 59–60].