Основна частина життя людини, як відомо, пов'язана з певною професійною діяльністю. У вирішенні проблеми «людина і професія» психологія грає значну роль. В особі людини, не зайнятої професійною діяльністю, суспільство несе непоправні духовні і матеріальні втрати. Величезний збиток терпить і сама особа унаслідок незадоволення цим положенням, бо людина часто стає невдахою лише тому, що свого часу не змігла або їй не допомогли знайти те місце, на якому вона випробувала б задоволеність від праці по покликанню.

У наш час вибір професії, професійне самовизначення розглядається як основа життєвого самоствердження особи в суспільстві. Вважається, що на процес професійного самовизначення найбільш сильний вплив роблять такі чинники, як інтереси, на формування яких, у свою чергу впливають здібності, минулий досвід, уявлення про майбутню професію.

Більшість людей, включених в певну професійну діяльність вибирають її з різних причин, але у будь-якому випадку кожній людині треба знати про психологічні особливості своєї професійної діяльності.

І дуже велику роль в процесі вибору професії, а плані орієнтації розуміння тієї або іншої професії є професіограма, яка дає детальний опис психофізіологічних, психологічних, ергономічних, виробничих, технічних вимог до певної спеціальності, професії, яке дозволяє оцінити відповідність працівника цим вимогам.

У професіограмі вказуються функції професії, скрута в її освоєнні, пов'язана з певними психофізіологічними якостями людини і з організацією виробництва. Методи професіографії включають антропологічні, соціолінгвістичні, гігієнічні показники, вимоги безпеки праці, стосунки до управління в організаціях.

Професіограми підрозділяються, залежно від призначення, на універсальні і спеціалізовані. У останніх фіксуються дані про специфічні особливості і умови праці, особливі вимоги на конкретних робочих місцях. Структура профессиограмми і її вміст визначаються професіографічною схемою: а) загальні відомості про професію (спеціальності); б) умови діяльності; у) її соціально-психологічні чинники; г) вміст діяльності; динаміка психічного стану фахівця в процесі діяльності; е) підсумкова психограма, а так само особливі зауваження»[8].

Історія виникнення понять професіограма та професіогрфія

Термін “професографія” походить від лат. “професіо” – постійна спеціальність, служба джерела існування, і грец. “графо” – пишу. Поняття “професіоографія” включає професіографічне дослідження і його результат – професіограму. Професіографія є розділом двох наук – професіології і психології праці. Предметом професіографії є наукове дослідження, опис і проектування професій. Результат професіографічного дослідження оформляється документом – професіограмою. Залежно від цілей дослідження професіографія (і професіограма) містить дані про проектовану або про існуючу професію (або в проміжному варіанті про існуючу професію з проектованими змінами і удосконаленнями в професійній діяльності).

Професіографічне дослідження і складання професіограми є необхідними етапами всіх науково-дослідних і прикладних робіт в психології праці, інженерній психології, ергономіки і в ін. випадках вивчення праці в цілях його гуманізації. Об'єктом професіографії є всі “прості моменти процесу праці” (К.Маркс) – доцільна діяльність суб'єкта праці, предмет і засоби праці – в їх цілісності, якісній і кількісній визначеності і конкретному відношенні до даної професії, спеціальності, робочого поста і робочого місця.

Професіограма має довге минуле, але коротку історію. У донауковій формі вона склалася так само давно, як люди почали виділяти професії з непрофесійної діяльності. Сам факт наявності в суспільній свідомості розділення професій передбачає більш менш ясний, усний або письмовий опис кожній з них. Древні міфи, казки, релігійні системи донесли до нашого часу не лише опис професій, але і випливаючи з них практичні рекомендації по питаннях профвідбору.Ще Платон в "Державі" дає практичні рекомендації, яких людей, з якими якостями необхідно підбирати для певних типів робіт, професій. Він ділить всіх людей по основних якостях, характеристиках, необхідних для заняття того або іншого місця в державній ієрархії. Також він говорив, що для заняття керівних посад необхідна відповідність найбільш строгим вимогам.

Спрадавна вважалося, що професійно важливою якістю воїна є емоційно-вольова стійкість. Цією констатацією не обмежувалися. Пропонувалися конкретні тести, наприклад, оцінка кольору шкірних покривів в ситуації небезпеки. При цьому збліднення особи вважалося ознакою несприятливою.

У 1575 р. в Іспанії вийшла книга Хуана Уарте “Дослідження здібностей до наук”, яка може вважатися першою дослідницькою працею по вивченню індивідуальних відмінностей в здібностях з метою професійного відбору.

На рубежі ХХ століття індустріальний процес зумовив зародження інтереси до дослідження проблем професійної орієнтації. Науковий підхід до вивчення і опису професій став можливий на початку нашого століття, одночасно із зародженням психології праці, в рамках тейлоризму і психотехніки (Мюнстерберг і Тейлор), а також психофізіології праці (І.М.Сеченов). У двадцяті роки основний вклад до професіографію внесли учені-психологи. У класичних дослідженнях Г. Мюнсбергера вивчалися вимоги водійських професій до особи і психічних процесів професіоналів. При цьому використовувався комплекс методичних прийомів, включаючи лабораторне дослідження. У експериментах, організованих безпосередньо на виробництві, Ф.У. Тейлор показав, що, вивчивши робочі рухи і відсіявши на цій основі зайві, можна істотно підвищити продуктивність праці при одночасному зменшенні стомлюваності.

В цей час з'являється книга Парсона “Вибір професії”. Він організував в Бостоні спеціальне бюро, в завдання, якого входило а) допомогти особі з допомоги психологічних тестів отримати інформацію про свої психологічні властивості і здібності; б) ознайомитися з вимогами, які пред'являються до психофізіологічних якостей людини різними професіями; у) зіставити ці дві групи відомостей, дати раціональну рекомендацію.

Фундаментальні відкриття в області психологічного і фізіологічного нормування праці зробив основоположник російської фізіології і матеріалістичної психології І.М. Сеченов.

І. Ленін, Н.К. Крупськая, П.М. Керженцев, А.Г. Гастев – побачили в науковій організації праці, обов'язковим компонентом якої є професіографія, генеральна дорога розвитку радянської науки і практики організації праці. З новою силою було поставлено це завдання в дні перебудови.

Закладаючи основи теорії професіографії, С.Г. Геллерштейн писав, що психограма – це по суті сукупність професійно важливих ознак і їх структурне поєднання.

Певну шкоду принесла однобічність перших психотехнічних досліджень, присвячених мало не виключно профвідбору. Позначилося це і на професіографії. Проте вже в 1930 році той же автор відзначав:

"Одним з показників нашої еволюції в питаннях професіографії є той факт, що ми намагаємося виявити професійно важливі ознаки не лише у зв'язку з проблемою професійного відбору. У міру того, як психологічне вивчення стає відправним пунктом будь-якого психотехнічного дослідження, дотичного з професійною працею, диференціюються наші підходи до психологічного розуміння професій."

З 1936 по 1956 роки сталася вимушена перерва в дослідженнях по психології праці, але це хоча і ослабило, нині ліквідовувало повністю спадкоємність у вітчизняних дослідженнях. Поряд з С.Г. Геллерштейном особисту спадкоємність досліджень 30-х і 50-х років забезпечили Ю.В. Котелова, К.К. Платонов, В.В. Чебишева, В.М. Коган, Н.Д. Льовітов та інші.

За кордоном, в частковість в США, перерви в дослідженнях з професіографічної тематики не було. У США виконано і виконується велика кількість методично ретельно зроблених, цікавих робіт. Проте вони не позбавлені і істотних недоліків, головний з яких – методологічна нестрогість і вплив прагматичних установок, що зумовлюють зниження теоретичного рівня досліджень. Значне число американських робіт написане з біхевіорістських позицій.

На даний момент використання даних методик достатнє розвинений як в Америці, так і в країнах Європи. З'явилися крупні центри що займаються професійним відбором і підбором кандидатів по запитах різних організацій. У нашій же країні така практика погано розвинена, а там де набула свого поширення має погану теоретичну основу і роботи виконується не завжди на належному рівні.

Для сучасних вітчизняних професіографічних досліджень характерний диференціальний підхід залежно від ряду чинників, зокрема від того, в рамках якої науки вони виробляються, цілі дослідження і так далі

Сучасні професіографічні дослідження досить всілякі. Розширюється і круг їх використання. При цьому вони збагачуються як новими теоретичними так і практичними положеннями. Теоретичними основами сучасної професіографії є системний, діяльнісний, особовий підходи і теорія спілкування.

Понятие профессиограммы (стр. 1 из 4)

ВСТУП

Історія виникнення понять професіограма та професіогрфія