Хімічний експеримент, його завдання та роль для розвитку логічного мислення. 2
Форми проведення хімічного експерименту.. 4
Техніка безпеки під час проведення хімічного експерименту.. 6
Проведення хімічного експерименту з малою кількістю речовин.. 7
Використання хімічного експерименту в позакласній роботі 8
IV. Список використаної літератури.. 12
Хімічний експеримент, його завдання та роль для розвитку логічного мислення.
Робота вчителя в сучасній школі ускладнюється рік від року. Підвищуються вимоги до рівня педагогічної майстерності вчителя, уроки набувають якісно іншого характеру. У учбовий процес все більше залучаються сучасні ТЗН і дидактичні матеріали, відбувається диференціація шкіл по профільних напрямах, найчастіше по гуманітарному. Вводяться нові учбові програми і підручники, по яких відбувається значне скорочення кількості годинника по окремих предметах, зокрема по хімії.
Традиційно мета навчання хімії полягає в необхідності ввести учня в світ речовин, закласти основу розуміння причин його різноманіття, сформувати у нього не тільки теоретичні знання, але і практичні уміння поводження з речовинами.
Вивчення досвіду роботи вчителів хімії показує, що в період засвоєння нових програм хімічному експерименту часто відводилось недостатньо навчального часу, для того щоб сформувати в учнів певні практичні навички. Хімія – наука експериментальна. Підсилення теоретичної сторони змісту сучасного шкільного курсу не означає ослаблення уваги до хімічного експерименту. Навпаки, необхідно вести пошук різних форм підтвердження теорій і законів, що вивчаються учнями, експериментальним шляхом, а також ширше застосовувати прийоми і методи навчання, які відповідають самостійному здійсненню учнями хімічного експерименту.
Експеримент - найважливіший шлях здійснення зв'язку теорії з практикою при навчанні хімії, перетворення знань в переконання. Тому розкриття пізнавального значення кожного досліду - основна вимога до хімічного експерименту.
Хімічний експеримент – джерело знань про речовини і хімічні реакції – важлива умова активізації пізнавальної діяльності учнів, виховання зацікавленості до предмета, формування світогляду, а також уяви про практичне застосування хімічних знань.
Експеримент дозволяє виділити і вивчити найбільш суттєві сторони об’єкта чи явища за допомогою різноманітних інструментів, приладів, технічних засобів в заданих умовах.
Для хімічного експерименту характерні три основні функції:
- пізнавальна – для засвоєння основ хімії, вирішення практичних проблем, виявлення значення хімії в сучасному житті,
- виховна - для формування матеріального світогляду, впевненості, ідейної необхідності праці,
- розвиваюча – для накопичення і поглиблення загальнонаукових і практичних вмінь і навичок.
На основі сприйняття явищ, які спостерігаються, в учнів формуються уявлення, а потім поняття. Після того як учні вивчили теорію, здобули практичні навички та уміння, експеримент стає не тільки джерелом знань нових фактів, але і методом нових суджень, знаходження невідомого (наприклад. При розв’язанні експериментальних задач).
На різному рівні підготовки учнів той самий експеримент використовується по-різному. Із цього випливає, що хімічні досліди необхідно повторювати, звертаючи особливу увагу на ті сторони, які є предметом вивчення в даній навчальній ситуації.
Для розуміння сутності навчального предмета чи явища хімічний експеримент часто доповнюють іншими засобами наочності – таблицями, моделями, екранними посібниками.
Ефективність експерименту залежить від: постановки конкретного завдання і мети, котрі розв’язуються за допомогою досліду, складання раціонального плану спостереження, уміння фіксувати результативність спостережень, уміння аналізувати і узагальнювати отримані результати, наявності і раціонального підбору інструментів і засобів, за допомогою котрих учитель стимулює і керує спостереженнями учнів. Тому організація цілеспрямованого спостереження, формування навичок спостереження, уміння осмислити результати спостережень і зберігати в пам’яті опрацьовану інформацію складають одну із найважливіших задач хімічного експерименту.
Про роль експерименту у вивченні хімії М.В. Ломоносов писав: “Хімії ніяким чином не можливо навчитися, не бачачи самої практики, не приймаючись за хімічні операції”. А російський мислитель Д.І. Писарєв відзначав, що вчитися хімії за книжкою, без лабораторії – се одно що зовсім не вчитися.
На практиці при вивченні хімії традиційно прийнято ділити хімічний експеримент на демонстраційний, який проводить вчитель та учнівський, що проводиться учнями у вигляді лабораторних дослідів, практичних занять, розв’язування експериментальних задач.
Шкільний хімічний експеримент є своєрідним наочним посібником. Так, вивчаючи теорію електролітичної дисоціації, учням можна продемонструвати досліди з сульфатною кислотою. І вони переконуються у тому, що після взаємодії цинку з концентрованою сульфатною кислотою водень не виділяється. В цьому випадку цей дослід є ілюстрацією ролі води в електролітичній дисоціації.
В учнівському експерименті відбувається поєднання розумової діяльності з практикою. Водночас, виконання дослідів дає змогу познайомити учнів з методами дослідження в хімічній науці, стимулює розвиток логічного мислення.
Форми проведення хімічного експерименту
Хімічний експеримент поділяється на :
а) демонстраційний,
б) лабораторні досліди,
в) практичні роботи,
г) тематичні практикуми
Демонстраційний хімічний експеримент проводиться вчителем або учнями перед усім класом. Демонстраційний дослід дозволяє сформувати у учнів основні теоретичні поняття хімії, забезпечує наочне сприйняття хімічних явищ і конкретних речовин, розвиває логічне мислення, розкриває практичне значення хімії. З його допомогою перед учнями ставлять пізнавальні проблеми, висувають гіпотези, що перевіряються експериментально. Він сприяє закріпленню і подальшому застосуванню вивченого матеріалу.
До цього звертаються коли:
а) учні в достатній мірі не володіють технікою виконання дослідів,
б) технічне оснащення досліду складне для учнів,
в) за умови техніки безпеки учням не дозволяється працювати з такими реактивами.
Демонстраційний хімічний експеримент повинен бути безпечним, простим, супроводжуватись необхідними поясненнями.
Для проведення дослідів необхідно користуватися спеціальними столиками з регуляторами висоти. У випадках, коли потрібно довести утворення осаду чи показати зміну забарвлення рідини звертаються до демонстраційних екранів.
Штативи, на яких закріплюються прилади, мають бути повернуті стержнем до вчителя, а лівою стороною до учнів. Терези ставлять завжди лицьовою стороною до класу.
Демонстрація являє собою своєрідний наочний інструктаж, на котрий вчителю процесі навчання потрібно витрачати немало часу. Наочний інструктаж реалізується за допомогою різноманітних схем, приладів, таблиць, екранних засобів, котрі скорочують час на формування умінь і навичок хімічного експерименту і сприяють правильному виконанню.
Лабораторні роботи.
Лабораторні роботи – це короткочасний учнівський експеримент, який учні виконують під керівництвом учителя, відповідно до інструкції підручника для здобуття і закріплення знань.
Вони сприяють кращому засвоєнню навчально матеріалу, формуванню практичних умінь і навичок, ознайомлюють учнів з окремими науковими дослідженнями. Лабораторні роботи є ефективним засобом формування системи наукових понять і методом навчання учнів раціонального мислення.
Методика проведення лабораторних робіт з хімії передбачає підготовку учителя і учнів до роботи, проведення досліду, підбиття підсумків.
Все обладнання для лабораторних робіт розміщується на столах учнів. Найчастіше виконують по два учні, рідше індивідуально. Результати робіт, спостереження, рівняння реакцій учні записують у зошит.
Форма проведення лабораторних робіт може бути фронтальною або груповою. Під час фронтальної весь клас виконує однакові досліди.
Групова форма передбачає виконання дослідів групами учнів за різними завданнями. Групова форма дає змогу здійснювати індивідуальний підхід до учнів: разом із загальними для сіх завданнями учні одержують завдання різної складності.
Практичні заняття.
Практичні заняття - це тривалий експеримент, який учні виконують в процесі здобування, закріплення і контролю знань. Вони проводять після вивчення якоїсь підтеми, теми або розділу. Учні виконують досліди на основі уже відомого їм матеріалу. Перед практичними роботами вони повторюють відповідний теоретичний матеріал, вивчають за підручником інструкцію по проведенню дослідів.
Готуючи таке заняття вчитель повинен підготувати обладнання, реактиви, посуд для кожного учня.
Практичну роботу вчитель починає з актуалізації знань, з техніки експерименту даної роботи. Кілька учнів інформують про хід роботи – обладнання, послідовність виконання операцій, хімізм процесів. Потім вчитель дає настанови щодо послідовності роботи та проводить інструктаж з безпеки праці під час роботи. Ця підготовча робота займає небагато часу. Під час експерименту та складності звіту про виконану роботу учням дозволяється користуватись інструкціями.