Дослід №2.
Налити в літрову банку рідини з пляшки і опустіть в неї тільки що зварене яйце. У банці почалась реакція з виділенням газу.
Наповніть банку з вузьким горлечком газом з апарата Кіппа, опустіть очищене яйце на горлечко банки гострим кінцем вниз і обережно збовтайте розчин, що знаходиться в ній. Яйце раптом стиснулося і плюхнулось на дно банки. Після проведення дослідів учням пропонується ґрунтовно пояснити їх, написати хімізм реакції.
CaO + H2O → Ca(OH)2 + Q
(велика кількість тепла, що дозволяє зварити яйце)
CaCO3 + 2HCl → CaCl2 + H2O + CO2↑
У банці частина вуглекислого газу поглинається лугом. Тиск в банці стає нижчий, ніж атмосферний за допомогою поштовху повітря і різниці тиску опускається на дно банки.
Горіння натрію.
На азбестову сітку кладуть листок фільтрувального паперу, рясно змоченого водою. Потім на папір кладуть шматочок натрію. Натрій реагує з водою, за рахунок енергії, що виділилася, плавиться, самозаймається і горить яскравим жовтим полум'ям. У реакцію горіння включаються і водень, що виділився, і фільтрувальний папір.
Дим без вогню.
У чисту суху широкогорлу колбу об'ємом 200 мл наливають 5-10 мл концентрованого розчину хлоридної кислоти. Обертальним рухом колби змочують кислотою стінки посудини, виливають надлишок розчину і щільно заривають пробкою. В іншу, точно таку ж, колбу аналогічним способом набирають розчин аміаку (25%).
Під час досліду колби відкривають і з'єднують горлечками одна до іншої, повертаючи їх у такому положенні на 180o. Колби заповнюються густим білим димом.
Невагомі пузирі.
Для досліду необхідна велика скляна посудина (можна взяти акваріум) об'ємом 5-10 л. У посудину підводять до дна газовідвідну трубку, приєднану до апарата Кіппа, і наповняють до половини (проба палаючою скіпкою) вуглекислим газом. Приготувавши мильний розчин (краще взяти шампунь), видувають трубочкою пузирі і направляють їх у посудину. Мильні пузирі, "плаваючи " на вуглекислому газі, здаються глядачам невагомими.
Вода" запалює багаття.
На азбестову сітку ставиться невелика порцелянова чашка (можна годинникове скло) з невеликою кількістю суміші калію пермаганату із сірчаною кислотою. На порцелянову чашку і навколо неї накладають сухі скіпки, що імітують багаття. Для запалювання отриманого багаття змочують шматок вати "водою" (етиловим спиртом) і вичавлюють над ним так, щоб краплі потрапили в чашку. Спирт (можна брати денатурат) запалюється, підпалюючи потім скіпки.
Покриття полімерними плівками.
З метою збільшення терміну використання таблиць і малюнків або запобігання їх від забруднення і псування на паперову поверхню наносять розведені розчини полімерів. Для готування таких розчинів 2-3 мг здрібненого полімеру (оргскло, полістирол) розчиняють у 100 мл підходящого органічного розчинника (бензол, чотирьох хлористий вуглець, етилацетат і ін.) Розчин наносять кілька разів , щораз чекаючи, щоб попередній шар цілком висохнув. Покриття робити на відкритому повітрі чи у витяжній шафі щоб уникнути отруєння леткими розчинниками.
III. Висновок
Хімічний демонстраційний експеримент - найважливіший зі словесно-наочних методів навчання хімії в школі. Питанням постановки і використання демонстраційних експериментів у навчальному процесі присвячені тисячі журнальних статей, книг, навчальних фільмів.
Організація експерименту передбачає спостереження і порівняння того, що було до і після реакції, учить прогнозувати результати досліду. Експеримент який учні здійснюють самостійно під час лабораторних і практичних робіт, найбільше повно задовольняє їхню потребу у творчості. По-перше, потрібно осмислити не тільки хімічну суть експерименту, але технологію виконання досвіду (з урахуванням вимог техніки безпеки. По-друге, необхідно не тільки записати результати спостережень, але і зробити висновки, здійснити пошук причинно-наслідкових зв'язків, дати узагальнення. По-третє, проведення лабораторних досвідів якоюсь мірою задовольняє потребу у фізичній діяльності, що вносить розмаїтість у процес навчання.
Безумовно, підготовка до регулярного проведення хімічного експерименту на уроках чи на заняттях хімічного гуртка для школярів займає багато часу. Але ці витрати виправдуються зацікавленістю предметом і невгасаючим інтересом дітей до гурткових занять і стабільністю складу гуртка, щодо позакласної діяльності.
Дитина живе на світі не для того, щоб ходити на уроки і механічно запам'ятовувати суму знань, а для того, щоб за допомогою способів пізнання розуміти і пояснювати світ. Хімія – наука, де теорія іде поряд з практикою, де є місце експериментам. Отже, на уроці хімії основний упор необхідно робити не на озброєння знань, що вкладеться в поняття “ система умінь і навичок “, а на формування в школярів особливих якостей, що дозволяють їм самостійно формувати власну картину світу. Кожен учень повинен розуміти, для чого він робить дослід і як треба вирішити поставлене перед ним завдання. Він вивчає речовини очима або за допомогою приладів і індикаторів, розглядає деталі приладу або весь прилад. Виконуючи дослід, учень опановує прийомами і маніпуляціями, спостерігає і помічає особливості ходу процесу, відрізняє важливі зміни від неістотних. Звичайно, що під час такої навально-пізнавальної діяльності логічне мислення учнів розвивається.
IV. Список використаної літератури
1. Юрків Р.Я., Стільчик А.К. Хімічний експеримент з малою кількістю речовин.- Ів.-Франківськ, 2004.
2. Назарова Т.С., Грабецький А.А., Лаврова В.Н. Химический эксперимент в школе.- М.: «Просвещение», 1987.
3. Хімія (газета для вчителів хімії) № 37-38, 2004.
4. Великий довідник. Хімія. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2004.
5. Левашов Цікава хімія. – Ів-Франківськ, 2004.
6. Химия. Лабораторный практикум для средней школы, М.:1973
7. Цветков Л.А. Эксперимент по органической химии, М.: «Просвещени», 1973.
8. Хомченко Г.П. Практичні роботи по неорганічній хімії, М.: “Просвіта”, 1973.
9. Рудзітіс Г.Е., Фельдман Ф.Г. Хімія 8клас, підручник - К.: “Радянська школа”, 1989.
10. Степанова Н. А., «Роль химического эксперимента» журнал «Химия в школе» № 4, 2003 г.
11. Чертков И. Н., Жуков Л. Н., Химический эксперимент с малым количеством реактивов.