Організація і методика аудиту в комп'ютерному середовищі на прикладі діяльності ЗАТ "Донецькмеблі" (стр. 5 из 9)

Рентабельність відображає ступінь прибутковості роботи підприємства. Аналіз рентабельності полягає в дослідженні рівнів прибутку по відношенню до різних показників і їх динаміки. У розрахунку рентабельності за окремими складовими капіталу (засобам або їх джерелам) можуть бути використані показники прибутку від продажів, прибуток до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності або чистий прибуток.

Таблиця 2.3.2 Коефіцієнти рентабельності

Найменування коефіцієнту	Формула розрахунку	На початок періоду (%)	На кінець періоду (%)	Зміна (%)
Рентабельність сукупного капіталу		0,0	5,4	5,4
Рентабельність власного капіталу		0,0	10,4	10,4
Валова рентабельність продаж		8,5	21,4	12,9
Операційна рентабельність продаж		0,0	14,5	14,5
Чиста рентабельність продаж		0,0	12,6	12,6

Всі показники рентабельності підприємства зросли за рік. Це позитивна тенденція. Ділова активність підприємства зростає.

Розділ 3. заключний етап аудиторської перевірки

3.1 Порядок підготовки підсумкової документації по результатах аудиту

Відповідно до Національного нормативу аудиту № 26 „Аудиторський висновок”, результати аудиту оформлюються у вигляді аудиторського висновку, який повинен містити в собі чітке і ясне уявлення аудитора про перевірену фінансову звітність.

Метою складання аудиторського висновку є надання висновку аудитором (аудиторською фірмою) про повноту, достовірність і неупередженість інформації щодо статутного капіталу, що розкривається у звітності господарюючого суб’єкта.

Аудиторський висновок складається на українській мові, вартісні показники виражаються у валюті України. Виправлення в аудиторському висновку не допускаються.

До аудиторського висновку додається бухгалтерська звітність господарюючого суб’єкта, відносно якого проводився аудит. З метою ідентифікації на формі звітності повинен бути підпис аудитора або спеціальний штамп аудиторської фірми.

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, а також можлива відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Позитивний висновок надається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано наступні умови:

аудитор одержав всю інформацію і пояснення, необхідні для досягнення мети аудиту;

надана інформація достатньою мірою відображає реальний стан справ на підприємстві;

наявні адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві обліковою політикою, яка відповідає вимогам П(С)БО;

фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Якщо аудитор не знайшов порушень або виявив порушення, що не впливають на законність функціонування, не спричиняють збитків державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитор має право надати позитивний висновок.

Будь-яка реальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

У випадку непевності і незгоди аудитор видає умовно-позитивний висновок.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати описання усіх суттєвих причин його невпевненості і незгоди. Такі причини коротко наводяться в окремому розділі висновку з посиланням на розділ, де висловлюється негативний висновок або дається відмова від висновку.

Якщо аудитор виявив порушення, які впливають на законність функціонування або спричиняють збитки державі, засновникам або акціонерам, то він фіксує це в аналітичній частині аудиторського висновку. В цьому випадку аудитор надає час для усунення викритих порушень. Якщо порушення не виправлені, аудитор не має права надати позитивного висновку.

Якщо аудитор не має можливості на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства, він дає відмову від надання аудиторського висновку.

Окрім основних видів аудиторських висновків про перевірену фінансову звітність існують висновки спеціального призначення. Такі висновки складаються за результатами виконання спеціальних аудиторських завдань за ініціативою самого господарюючого суб’єкта або за дорученням правоохоронних органів.

Згідно з Національним нормативом №26, аудиторський висновок складається у вільній формі, але обов’язково в ньому мають бути наступні розділи:

заголовок аудиторського висновку — говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудитора або аудиторської фірми. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки;

вступ — міститься інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки. Говориться також про те, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається на керівництво підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок;

масштаб перевірки — цей розділ дає впевненість користувача у тому, що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами діючого законодавства та нормами, що регулюють аудиторську практику. Говориться, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості про те, що фінансова звітність не має суттєвих помилок. Під час перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства на предмет їх суттєвого впливу на фінансову звітність. При оцінці суттєвості помилок аудитор повинен керуватися положеннями Національного нормативу №11 „Суттєвість та її взаємозв’язок з ризиком аудиторської перевірки”. Також говориться про те, що аудитор під час перевірки брав до уваги лише суттєві помилки, керуючись принципом вибіркової перевірки. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки;

висновок аудитора про перевірену фінансову звітність — у цьому розділі дається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах;

дата аудиторського висновку — аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку на день завершення аудиторської перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі аудиторського висновку;

підпис аудиторського висновку — аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифікату аудитора України на вид проведеного аудиту;

адреса аудиторської фірми — в аудиторському висновку вказується адреса місцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщуватися як при кінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так і в матриці бланку аудиторської фірми.

3.2 Аудиторський висновок щодо фінансового стану підприємства

Фінансовий аналіз підприємства показав, що підприємство знаходиться в досить нестійкому фінансовому стану, але майже всі показники фінансового стану підприємства мають тенденцію до збільшення.

Зниження питомої ваги дебіторської заборгованості свідчить про відносне зменшення кредиту, що надається підприємством. Цей факт відображає скорочення термінів оплати відвантажених підприємством товарів, зниження розмірів грошових коштів, відвернутих з обороту дебіторами. Проте при зменшенні суми проданих товарів скорочення заборгованості очевидно пов'язане із зниженням об'ємів реалізації. Тому в даній ситуації недостатньо підстав для позитивної оцінки факту зниження дебіторської заборгованості, оскільки зниження заборгованості підприємству, ймовірно, не пов'язане з раціональнішим проведенням розрахунків за проданий товар, а викликане зменшенням об'ємів реалізації товарів, що негативно впливає на фінансовий результат.

Підвищення розмірів капіталу при зниженні товарообігу свідчить про те, що збільшення вартості активів не сприяє поліпшенню результатів роботи організації.

Зростання кредиторської заборгованості говорить про збільшення отриманих підприємством кредитів за куплений товар або зростання інших статей кредиторської заборгованості.

Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською може привести до втрати платоспроможності.

Найбільш ліквідні активи та активи, що швидко реалізовуються не покривають найбільш термінові зобов'язання та короткострокові пасиви на кінець періоду. Тобто підприємство не має змоги погасити поточну та короткострокову заборгованість кредиторів. Але по платежах віддаленої перспективи з деяким фінансовим запасом за умови своєчасних розрахунків з дебіторами підприємство здатно розплатитися. Власний капітал організації нездатен покрити важкореалізовані активи.