висунути можливі варіанти вирішення пізнавальної проблеми, висловити гіпотези;
теоретично чи практично перевірити гіпотези;
сформулювати пізнавальний висновок.
Розвитку мислення учнів найбільше сприяє застосування проблемного методу навчання. Проблемне навчання - організований викладачем спосіб активної взаємодії суб’єкта з проблемним викладом змісту навчання, під час якого він залучається до об’єктивних протиріч наукового знання і способів їх вирішення, вчиться мислити, творчо здобувати знання.
Дидактичні цілі використання проблемних ситуацій:
1. Привернути увагу учня до питання, навчального матеріалу, пробудити у нього пізнавальний інтерес та інші мотиви;
2. Поставити учня перед таким посильним забрудненням, подолання якого активізувало б мисленнєву діяльність;
3. Виявити перед учнем суперечність між пізнавальною потребою, що виникла в нього і неможливістю її задоволення за допомогою наявних знань;
4. Допомогти визначити у пізнавальній задачі основну проблему, спонукати учня до активної пошукової діяльності;
5. Допомогти визначити межі раніше засвоєних знань і вказати напрям пошуку найбільш раціонального шляху виходу із ситуації труднощів.
Проблемна побудова навчального процесу дає глибокі, стійкі, а найголовніше - системні й цілісні знання, оскільки учні здобувають знання самостійно, активізуючи всі когнітивні й афективні процеси.
В науці виділяють наступні умови створення проблемних ситуацій:
1. Проблемна ситуація виникає при умові, коли учні не знають способу вирішення поставленого завдання, не можуть відповісти на проблемне питання, дати пояснення новому факту у випадку усвідомлення недостатності попередніх знань для розуміння нового; в цьому випадку проблемна ситуація переростає у навчальну проблему.
2. Проблемні ситуації виникають при зіткненні учнів з необхідністю використати раніше засвоєні знання у нових практичних умовах. Як правило, викладачі організовують ці умови не лише для того, щоб учні зуміли застосувати свої знання на практиці, але й зіткнулися з фактом їх недостатності. Усвідомлення цього збуджує пізнавальні інтереси учнів і стимулює пошук нових знань.
3. Проблемна ситуація легко виникає у тому випадку, якщо є протиріччя між теоретичним шляхом розв’язання задачі і практичною нездійсненністю вибраного способу.
4. До виникнення проблемної ситуації ведуть протиріччя між практично досягнутими результатами виконання завдань і відсутністю в
Для створення проблемної ситуації перед учнями повинно бути поставлене таке практичне і теоретичне завдання, при виконанні якого учень повинен відкрити нові знання чи дії, які підлягають засвоєнню. При цьому потрібно дотримуватися таких умов:
Завдання основане на тих знаннях і навичках, якими володіє учень
Невідоме, яке потрібно відкрити, складає загальну закономірність, що підлягає засвоєнню, загальний спосіб дій чи деякі загальні умови виконання дій;
Виконання проблемного завдання повинне викликати в учнів потребу у засвоєнні знань;
Запропоноване учневі проблемне завдання повинно відповідати його інтелектуальним можливостям. Проблемне завдання повинно передувати поясненню учбового матеріалу, який підлягає засвоєнню.
В якості проблемних завдань можуть бути:
Учбові задачі;
Питання;
Практичні завдання.
Але не можна змішувати проблемне завдання й проблемну ситуацію. Проблемне завдання саме по собі не є проблемною ситуацією, воно може викликати проблемну ситуацію лише за певних умов. Одна і та ж проблемна ситуація може бути викликана різними типами завдань.
Проблемну ситуацію, яка виникла, повинен сформулювати вчитель шляхом указівки учневі на причини невиконання ним поставленого учбового завдання чи неможливості пояснити ним ті чи інші продемонстровані факти.
Проблемні ситуації можна створювати, змінивши структуру завдання:
Завдання з недостатніми даними. Через брак якихось даних не можна дати однозначної відповіді на поставлене запитання. Учні мають проаналізувати завдання і пояснити відсутні умови.
Завдання з надлишковими вихідними даними. Зайві дані роблять завдання громіздким. Учні мають виявити необхідні для розв’язування дані і відкинути зайві.
Завдання з багатьма варіантами розв’язання. Кожен варіант оцінюється учнями з погляду його ощадливості та раціональності.
Завдання з несформульованою метою. Мета логічно випливає з вихідних даних. Учні мають виявити логіку вихідних даних, сформулювати мету завдання.
Видозмінене завдання. Уже відомий учням тип завдання перетворюється в такий спосіб на цілком новий.
Тобто учні мають проаналізувати проблемну ситуацію з інших точок зору, відмовитись від шаблонного мислення.
Є такі способи створення проблемних ситуацій:
Формою реалізації того чи іншого способу є такі дидактичні прийоми як постановка проблемного запитання, завдання, проблемної задачі, застосування поєднання слова і наочності. Виділяють такі основні способи створення проблемних задач:
1. Спонукання до теоретичного пояснення явищ, фактів, зовнішньої невідповідності між ними;
2. Використання навчальних і життєвих ситуацій, які виникають при виконанні практичних завдань у вузі, вдома чи на виробництві, в ході спостережень за природою. Проблемні ситуації в цьому випадку виникають при спробі учнів самостійно досягнути поставленої практичної мети.
3. Постановка навчальних проблемних завдань на пояснення явища чи пошук шляхів його практичного застосування. Прикладом може бути будь-яка дослідницька робота у лабораторії, на ділянках.
4. Спонукання учнів до аналізу фактів і явищ дійсності, що породжує суперечність між життєвими уявленнями і науковими поняттями.
5. Висунення гіпотез, формулювання висновків і їх перевірка.
6. Спонукання учнів до порівняння, співставлення і протиставлення фактів, явищ, дій, в результаті чого виникає проблемна ситуація.
7. Спонукання до попереднього узагальнення нових даних. Учні отримують завдання розглянути деякі факти, явища, що містяться у новому для них матеріалі, порівняти з відомими і зробити самостійне узагальнення.
8. Ознайомлення з фактами, що мають ніби нез’ясований характер і є такими, що привели до постановки наукової проблеми.
9. Організація міжпредметних зв’язків.
10. Варіювання задачі, переформулювання завдань.
Отже, проблемна ситуація задається різними шляхами, але, що найголовніше - вона має знаходитися в зоні найближчого розвитку учнів. Тобто складність проблеми має бути такою, щоб учні за певним напрямком, спираючись на допомогу педагога, змогли б вирішити її самостійно.
Критерієм розуміння матеріалу, індикатором готовності дітей мислити будуть запитання, які учні ставлять учителеві. Він має уважно вислуховувати будь-яке запитання, заохочувати учнів, втягувати у дискусію всю групу. Однак щоб вільна дискусія досягла своєї мети - вирішення проблеми, педагог повинен вміло провести учнів через усі етапи вирішення проблемної ситуації.
Досвід вирішення проблемних ситуацій формує установки та здібності до творчого освоєння навколишнього світу. Природно, метод проблемного навчання - не єдиний метод навчання, але його постійне використання допомагає поступово підвищувати рівень вимог до розумової діяльності учнів.
У таблиці 1.2 порівнюються традиційний і проблемний підхід.
Таблиця 1.2. Порівняння навчального процесу з використанням традиційного і проблемного підходів
| Інформаційно-ілюстративне навчання | Навчання з використанням проблемного підходу |
| Актуалізація опорних знаньПостановка і усвідомлення навчальних цілей і завдань.Стимулювання мотивів навчанняСприймання нової інформації викладачаОсмислення, узагальнення і систематизація нових знаньЗакріплення знаньЗастосування знань на практиці, вироблення вмінь і навичокПеревірка і аналіз результатів навчання, оцінка діяльності | Актуалізація опорних знаньПостановка і усвідомлення цілей завдань.Створення проблемної ситуаціїАналіз ситуації, усвідомлення суті проблеми і постановка учбової проблеми, формулювання проблемної задачіЗнаходження способу вирішення задачі шляхом висунення гіпотези і її обґрунтуванняДоведення чи спростування гіпотезиПеревірка правильності вирішення проблемиУзагальнення правильності вирішення проблеми |
Тому вчителеві можна порадити під час репродуктивного викладу матеріалу використовувати такі елементи проблемності, як діалог із самим собою та відповіді на запитання, які все-таки існують, хоча учні їх і не ставлять.
Метод проблемного навчання дає змогу не лише навчити молодших учнів вирішувати проблеми, але, що найбільш важливо, знаходити проблемні ситуації і ставити їх перед собою.
Т.В. Кудрявцев називає наступні види проблемного навчання:
Проблемний виклад матеріалу власне вчителем;
Створення вчителем проблемної ситуації:
а. її вирішення проходить під керівництвом педагога;
б. її вирішення здійснюється самостійно;
Формування проблеми самими учнями. [39, С.57]
В педагогічній практиці початкової школи розрізняють такі механізми створення проблемних ситуацій, які характеризуються своїми системами дій вчителя і учня: проблемне викладення учбового матеріалу, частково-пошуковий, дослідницький.
Суть проблемного викладу навчальної інформації полягає в тому, що, створивши проблемну ситуацію, вчитель не просто повідомляє кінцеві висновки науки, а показує „ембріологію істини” (А.І. Герцен), тобто відтворює в якійсь мірі шлях до відкриття, розкриває внутрішні протиріччя, демонструє сам шлях наукового пошуку.
Технологія взаємодії вчителя і учнів при проблемному викладі матеріалу представлена на таблиці 1.3
Частково-пошуковий: передбачає, що учні під керівництвом вчителя частково здійснюють самостійні вирішення учбових проблем.