Висновки
У даній дипломній роботі запропоновано методику навчання учнів розв’язування складених задач, яка реалізується у три етапи: підготовка, ознайомлення і формування відповідних умінь. Під час підготовчої роботи до введення складеної задачі формуємо у молодших школярів уміння порівнювати задачі, аналізувати умову, шукати способи розв’язання задачі; ознайомлюючи дітей зі складеними задачами, вчимо розв’язувати задачі аналітичним способом і розкладати складені задачі на прості; формуючи уміння і навички розв’язування складених задач у дві дії, ми продовжуємо вчити дітей розв’язувати задачі аналітичним способом та розкладати складену задачу на прості, на підставі чого складати план розв’язування, формувати уміння порівнювати задачі, а також узагальнюємо структуру однотипових задач.
Під час введення всієї теми розвиваємо варіативність мислення учнів, його гнучкість та глибину, свідомість розумових процесів молодших школярів за допомогою спеціальних завдань: на постановку запитання до даної умови; на складання задач; на розв’язування задач з зайвими даними чи недостатньою кількістю числових даних; на порівняння подібних задач, на узагальнення структур задач.
У даній дипломній роботівивчалися історичні аспекти підвищення продуктивності навчання учнів розв’язувати складені задачі на уроках математики у початковій школі. Як ми побачили, що навчити учнів розв’язувати складені задачі не так то вже і просто. Виходячи з думки вчених, вчителів можна говорити про те, що у методиці навчання учнів розв’язувати складені задачі не може бути єдиного і конкретного зразка для пояснення матеріалу. Це зумовлено, насамперед, розумовими здібностями учнів і не до кінця сформованими вміннями та навичками при розв’язуванні простих задач.
Методика може запропонувати лише певні види вправ і запитань, які доцільно проводити перед вивченням складених задач. А кожен вчитель має можливість встановити свій порядок у їх виборі.
У напрямку удосконалення шляхів навчання учнів розв’язувати складені задачі у початковій школі працює багато вчених. Теоретичний матеріал, який нам подано у методиці навчання математики широко розкриває всі питання, і конкретно пояснює той чи інший вид роботи над задачами.
Для ефективного розв’язувати складені задачі ще у початкових класах потрібно прививати любов і цікавість до математики і зокрема до задач. Але як свідчить практика, більшість дітей не просто не вміють розв’язувати задачі, а й не люблять. А цю нелюбов можна пояснити декількома факторами: добір учнів у класі, ставлення батьків до навчання своїх дітей, досвід учителя, неправильне перше ознайомлення із задачею, відсутність диференційованого підходу в навчанні дітей розв’язувати задачі, недостатня робота над її змістом, а ще тим, що вчитель на уроці “женеться” за кількістю розв’язаних завдань і не зважає на потреби і бажання дітей. Психологія нам каже, що учень хоче творити; а творити може кожен. Як же бути з уроками математики? Тут простим запевненням “ти це зможеш” не допомогти. Деяким дітям особливо важко дається розв’язання задач. І знову: що робити? Чому школярі не люблять розв’язувати задачі? Тому що не вміють. Як же навчити учнів не тільки розв’язувати нетипові задачі, а ще й викликати інтерес до них? Тут доцільно, при розв’язуванні задач, давати дітям запитання, які б розкривали значення числа, ставили додаткові запитання до задачі, ускладнювали задачу для збільшення дій. Можна запропонувати безліч різних завдань, аби у дітей виникла цікавість до математики. У підручниках з математики чітко визначено, чого саме повинні навчити дітей, але в них не можна передбачити необхідну кількість тренувальних вправ для кожного конкретного класу. Тому цю проблему, виходячи з необхідності, має вирішувати сам учитель. Тому доцільно спочатку подати деякі вправи з підручника, для вивчення розв’язування задач певного виду, а потім потрібно використовувати додаткові джерела.
На сьогоднішній день широкого застосування набувають інтегровані уроки, а також інтегровані завдання на уроках. Урок математики теж не є винятком. Доцільно розв’язувати з учнями задачі, які містять тексти, пов’язані з географією, історією, читанням. “На уроках математики мають використовуватися цікаві оповіданнячка ” – зазначав К.Д.Ушинський. Можна запропонувати дітям творчу роботу (скласти задачу про героя народної казки), але попередньо вчитель має дати таку задачу для колективного прослуховування і розв’язання. Наприклад: Бабуся спекла 8 Колобків. Скільки Колобків залишилося в бабусі і дідуся, якщо Зайчик, Вовчик, Ведмедик і Лисичка візьмуть по Колобку?
Нами підібрана добірка завдань для підвищення ефективності методики формування вмінь розв’язувати складені задачі. Мета формуючого експерименту полягала у перевірці даної добірки завдань для формування у молодших школярів загального вміння розв’язування складених задач шляхом порівняльного аналізу результатів виконання контрольної роботи у контрольному і експериментальному класах, цілеспрямованих педагогічних спостережень у класах, де проводилося дослідне навчання. Досвід показує, що учні з великим інтересом розв’язують нестандартні задачі, виявляють кмітливість і творчу самостійність. Також одним із важливих засобів організації цілеспрямованої і систематичної роботи щодо розвитку учнів є різні задачі з логічним навантаженням. Виконуючи їх, учні оволодівають новими знаннями, прийомами розумової діяльності, закріплюють та вдосконалюють вміння та навички.
Отже, всі ці та інші види роботи на уроці математики, можна вирішити одне з найголовніших завдань, яке стоїть сьогодні перед учителем на цьому етапі навчання – це навчити учнів розв’язувати задачі.
Список використаних джерел
1. Анкудинова Т.Г. Робота над текстовой задачей. Начальная школа. -1998. -№7. – с. 42-43.
2. Артемов А.К. Формирование обобщенных умений решать задачи.// Начальная школа, 1992, №3. – с. 30-34.
3. Бакан Н.В., Шост Н.Б. Уроки математики. 4 клас: Посібник для вчителя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. -320 с.
4. Белаш І.В. Творча робота над задачами в початкових класах. // Бібліотека вчителя початкової школи. -2001. -№3. -5-8.
5. Богданович М.В. Картки з математичними завданнями для самостійної роботи учнів 4 класу початкової школи. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. -64 с.
6. Богданович М.В. Математика: пробний підручник для 1 кл. трирічної школи. – К.: Освіта, 1997. - 95с.
7. Богданович М.В. Методика розв’язування задач у початковій школі. – К.: Вища школа, 1990. -183 с.
8. Богданович М.В., Козак М.В., Король Я.А. Методика викладання математики в початкових класах: навчальний посібник. – К.: А.С.К., 1998. – 352 с.: іл.
9. Бантова М.О., Бельтюкова Г.В., Полевщикова О.М. Методика викладання математики в початкових класах. – К.: Вища школа, 1977. -304 с.
10. Василенко І.З. Методика викладання математики в початкових класах. – К.: Вища школа, 1971. -370 с.
11. Вихрущ В.О. Методологія та методика наукового дослідження. – Тернопіль: ТАЙП, 2007. – 222 с.
12. Газдун М.І. Як учити молодших школярів розв’язувати задачі. // Початкова школа. -1988. -№11. –С. 70-72.
13. Дорофєєва Т.В. Проблеми із задачами? Вихід знайдено! // Початкова освіта. -2006. -№4. –С. 3-6.
14. Дудинчук О.С. Наступність у розв’язанні текстових задач. // Початкова школа. -1986. -№12. –С.10-11.
15. Загоруй Р.В. Розвивальне значення математичної задачі. // Початкова школа. -1985, №2, -с. 11-16.
16. Заіка А., Богданович М.В. Учням про задачу і про процес її розв’язання. // Початкова школа. -1998. -№3. – с. 22-27.
17. Іванова Л.С. Робота над задачами в 1-2 класах. // Початкова школа, 1989, №5, с.-10.
18. Іванова Л.С., Слюсарева О.С. Важливий засіб навчання розв’язувати задачі. // Початкова школа, - 1990. -№ 2. – С. 11-14.
19. Истомина Н.Б. Обучение решению задач. // Начальная школа, -1986, -№1. –С. 7-9.
20. Истомина Н.Б., Нефедова И.Б. Первые шаги в формировании умения решать задачи. // Начальная школа. – 1998. - № 11-12. – с. 41-48.
21. Ковальчук В.Ю., Жигайло О.О., Василенко І.Я. Курс лекцій «Особливості творчої роботи на уроках математики в початковій школі». – Дрогобич, Коло, 2007. -99 с.
22. Козак М., Корчевська О., Маланюк К. Уроки математики в 2 класі. –Тернопіль: Астон, -2003. -304 с.
23. Король Я.А. Практикум з методики викладання математики в початкових класах: Навч. посібник для студентів пед. Університетів та інститутів з спеціальності «Педагогіка і методика початкового навчання». – Тернопіль: Мандрівець, 1998. -136 с.
24. Корчевська О., Кордуба Н. Нестандартні уроки з математики 1 – 4 класи. –Тернопіль: Астон, 2003. -160 с.
25. Кочина Л.П. Робота над задачами у 1 класі. // Початкова школа, 1987, №3, -с. 5-6.
26. Кравець В.М. Розв’язання задач на дві дії різних ступенів. Знаходження значення буквених виразів. Нестандартний урок. // Розкажіть онуку. -1999. -№7. –С. 41.
27. Лишенко Г.П. Творча робота над задачею. // Початкова школа, 1985, №8, с. -9-11.
28. Лишенко Г.П., Солдатова Г.О. Повторне розв’язування задач. // Початкова школа. -1984. -№4. –С. 22-25.
29. Логачевська С.П. Вчимось розв’язувати задачі. Методичні рекомендації //Початкова школа. -2003. -№5. –С. 12-15.
30. Моро М.Г., Пишкало А.М. Методика навчання математики в 1 – 3 класах. – К.: Рад. школа, 1979. -375 с.
31. Маршинова Г.І. Динаміка роботи над задачею. // Початкова школа. -1996. -№11.-С. 28-32.
32. Медведская В.Н. Формирование у первоклассников умения работать над задачей. // Начальная школа, 1993, № 10. – с. 36-37.
33. Медведчук М.П. Особистісно-орієнтований підхід до вивчення математики. // Математика в школах України. -2003. -№ 10/22. – с. 1-3.
34. Московченко В.П. Розв’язування задач. // початкова школа. – 1999. -№2. – с. 15-12.
35. Петрова В.И. Мышления при решении задач // Начальная школа. -1992. -№1. –С. 23-24.
36. Побірченко Н.А. Психологічні основи навчання математики в початкових класах. Методичний посібник. – К.: Рад. школа, 1985. –с. 63.