1. Отаман – здійснює загальне керівництво загоном.
2. Писар – веде канцелярію і разом з отаманом здійснює заходи щодо діяльності загону. Це - головний розпорядник, адміністратор і координатор діяльності загону.
3. Обозний – відає господарством та природозахисною діяльністю загону.
4. Скарбник – відає фінансами загону.
5. Осавул – стежить за поведінкою джур козацьких та молодих козаків, за виконанням заходів військово-патріотичного виховання та вишколу козачат, джур козацьких і молодих козаків з питань традиційних козацьких військових умінь та єдиноборств.
6. Хорунжий – головний прапороносець, відає козацькими стягами й хоругвами, крім того відповідає за фізичне виховання козачат, джур козацьких та молодих козаків.
7. Бунчужний – завідує козацькими клейнодами – бунчуками, пірначами тощо. Відповідає за культурно-мистецьку діяльність та виховну роботу в загоні.
8. Суддя – очолює суд козацької честі. Цей суд розбирає спірні питання, проступки джур козацьких, молодих козаків, неправильні дії загону та окремих його представників. Суд керується лише принципами лицарського кодексу козаків та Статутом.
9. Довбуш – завідує загоновими літаврами, якими скликає товариство на Ради, Круг.
10. Товмач – перекладач, знає іноземні мови.
11. Шафар – під час походів заготовляє провіант. Він ключник, економ, домоправитель.
СУЧАСНЕ ХАРАКТЕРНИЦТВО
За історичними даними, поляки не наважувалися атакувати козацького загону, якщо за чисельністю не переважали в декілька разів. А козацька сотня могла впевнено протистояти загону ляхів у тисячу шабель. За іншими свідченнями, козак-гопаківець-характерник, що досконало володів бойовим мистецтвом, міг самотужки вести бій з трьома яничарами.
Відродження характерництво почалося із відродженням козацтва. На теперішній час на Україні діють школи національних видів боротьби «Спас», «Собор», «Сварга», «Хрест», «Бойовий гопак» (із своїми філософськими системами та центрами в Запоріжжі, Львові, Чернігові, Києві, Корсунь-Шевченкові, Одесі), які працюють в оздоровчому, фольклорному, спортивному та бойовому напрямках. Пройшли перші чемпіонати України з національних єдиноборств за програмою фул- і семі-контакту.
У характерників існує своя система класифікації, що відповідає ступеню оволодіння бойовим мистецтвом. Тих, хто починає освоювати ази, називають «новак»; далі слідують три учнівських ступеня – «жовтяк», «сокіл», «яструб» (третій, другий, перший спортивний розряд). Наступний перехідний рівень – «джура» (кандидат в майстри спорту). Після цього йдуть три найвищих ступеня – «козак», «характерник», «волхв» (майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу, заслужений майстер спорту). Відмінність ця передається моделлю стрижки.
Бойові мистецтва козаків-характерників, які практикувалися у Запорізькій Січі й практикуються дотепер, не вузько направлені, а є всеохоплюючою системою підготовки, що перетворює юнаків у відмінно тренованих і освічених воїнів. Підготовка козака – це й філософська школа, і система світогляду, основана на перевазі сил добра і світла над силами темряви. Козаки повинні мати чудову фізичну підготовку, досконало володіти зброєю, вміти заліковувати рани, готувати їжу, знати іноземні мови і навіть писати вірші і музику. Спеціальні підрозділи вивчають мистецтва ведення нічного бою, маскування та розвідки, мають навички тривалого перебування під водою і непомітного наближення до противника…
ЧОТИРНАДЦЯТИРІК
(Звичаєвий кодекс козака-характерника)
Нарід кожен пильнується оком Господнім.
Гріхи наші гноблять нащадків наших.
Справою Божою єсть посполітнеє діло козацьке за віру Христову, за волю та рідну землю.
Корогви наші – то тінь Покрови Богородиці.
Доля народу – козацька доля.
Коли супостати рабують народ, - встають козаки за долю своїх батьків, жінок та дітей своїх. Юдивим та фарисеям не панувати на нашій землі.
Праведне діло для рук козацьких. Не купімося на нові підманки, бо за ласою слідом – нове ярмо.
Завіти
1. Починай справу з молитвою Божою та іменем Божим. Не злися, коли щось не вийшло. Мабуть до діла готовий не був. Споможеш, як будеш готовим до найтяжчого. Проси у Бога і дасть тобі силу, коли справа угодна для Бога. Нема на світі такого, щоб не корилося праведним людям.
2. Євангелію віруй, а не попам. Між Богом та козаком посередник один – Христос, а заступниця нашому роду – Богородиці Покрова.
3. Не обіцяй і не клянись. Бо людина – то тріскав потоці життя. Не все залежить від наших бажань. Краще вір справі, аніж словам.
4. Перед Богом всі люди рівні. Не гноби ні татарина, ані ляха. І сам також не гнись. Корися в поході Старшині та козацькій громаді, бо цяя покора для тебе ярмо, а скупині – то є заручина волі.
5. У козака сила лише в своїй землі. В чужому краї є сила лише проти полону.
6. Лишнього не хапай. Не всяке добро на добре. Всього на світі з’їсти не вдасться, - то ж бо тримайся посту. В походах посту нема.
7. Коли просять, - помагай, - і коли не просять, а треба. Не відказуй навіть ворогам.
8. Родину свою шануй, бо то твоя втіха та рай на землі. Нема на світі притулку, окрім сім’ї.
9. Козак має зброю пильнувати, як око своє. І ще більше. Здоровіє другим коротити можеш тільки тоді, коли честі твоїй рятунку нема. Коли ж честь свою ставиш вище громади, - складай свою зброю.
10. Як не можеш козакові відрядити зі справи рівно з своєю долю, тоді козакам наймитом не займай. Бо справа не піде на лад і совість свою загубиш.
11. Умій слухати. Слухай все до кінця. Отамана не перебивай. Гаси дратування та злість. Мовчання від розуму. Втрачай слова, як найдорожчий скарб.
12. Заповіт із чужого досвіду.
13. Заповіт із набитих гуль.
14. Пам’ятай: один вірний шлях на землі – терпіння. Найвеличніші перемоги на світі – це перемоги над власним «Я».
Моніторинг здоров’я козачат нашої школи свідчить, що профілактична фізкультурно-оздоровча робота освітнього напрямку у формі козацько-лицарського тілодуховиховання має істотну перевагу перед традиційною фізкультурно-спортивною: при традиційній формі роботи в школі займаються фізкультурою та спортом лічені одиниці – кращі спортсмени; основна ж маса школярів до спорту байдужа – вчителям не до них, вони зайняті «зірками»; наша ж система роботи дозволяє займатися фізкультурою практично всім школярам.
Історично ця система тілодуховиховання формувала той тип козаків, які легко переносили спрагу та голод, спеку та холод і були надійними захисниками українського народу.
Ганьблення козацтва (та системи тілодуховиховання) проводилась для того, щоб українці не мали своєї історії, а точніше, забули її. Народ, що не спирається на могутнє коріння своєї історії, легко тримати в покорі; йому легко нав’язувати чужі звичаї, культуру, освіту, ідеологію. Це ми бачимо сьогодні…
Ось чому наш шкільний колектив намагається відродити козацький дух, виховати реальну силу, здатну захистити свободу і незалежність нашої країни, особу, яка могла б вплинути позитивно на всі сторони суспільного життя України і залишити глибокий слід у нашій духовності та ментальності – без козацького здоров’я цього не зробити!..
В.Тимофєєв, генерал-хорунжий Українського козацтва.