- створити атмосферу особливої доброзичливості під час опитування;
- знизити темп опитування, дозволити довше готуватись біля дошки;
- пропонувати учням приблизний план відповіді;
- дозволити користуватися наочними посібниками, які допомагають викласти сутність явища; стимулювати оцінкою, підбадьорюванням, похвалою.
2. Під час викладання нового матеріалу:
- обов’язково перевіряти в ході уроку ступінь розуміння учнями основних елементів матеріалу, який викладається;
- стимулювати питання з боку учнів у разі утруднення в засвоєнні навчального матеріалу;
- використовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань;
- забезпечити різноманітність методів навчання, які дозволяють усім учням активно засвоювати матеріал;
- уживати заходів щодо підтримки інтересу до слабко встигаючих із питаннями, які з’ясовують ступінь розуміння ними навчального матеріалу, залучати їх до ролі помічників під час підготовки приборів, дослідів тощо;
- залучати до висловлювання пропозиції в разі проблемного навчання, до висновків та узагальнень чи пояснення сутності проблеми, висловленої сильним учнем;
3. У ході самостійної роботи учнів на уроці:
- добирати до самостійної роботи завдання з найістотніших, складних та важких розділів навчального матеріалу, прагнучи меншою кількістю вправ, але поданих у певній системі, досягти більшого ефекту;
- включати у зміст самостійної роботи вправи та ліквідацію помилок, які учні припустилися під час відповідей та у письмових роботах;
- стимулювати постановку питань до вчителя в разі утрудненнях в самостійній роботі;
- уміло надавати допомогу учням у роботі, розвивати їхню самостійність;
- навчати вмінь планувати роботу, виконуючи її в належному темпі, та здійснювати контроль;
- нагадувати прийоми та способи виконання завдання;
- вказувати на необхідність актуалізувати те чи інше правило;
- інструктувати про раціональні шляхи виконання завдань, вимоги щодо їхнього оформлення;
- більш ретельно контролювати їхню діяльність, вказувати на помилки, перевіряти та виправляти;
- добирати до груп слабко встигаючих найбільш раціональну систему вправ, а не механічне збільшення їхньої кількості;
- попереджати можливі утруднення, використовувати картки – консультації, картки з напрямом плану дій.
4. Під час організації самостійної роботи поза класом:
- забезпечити в ході домашньої роботи повторення пройденого, концентруючи увагу на найістотніших елементах програми, які зазвичай викликають найбільші труднощі;
- систематично давати домашні завдання з роботи над типовими помилками;
- чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт, перевіряти ступінь розуміння цих інструкцій слабко встигаючими учнями.
3. Процес виховання вчителем іноземної мови
Створення ситуації успіху на уроці
Завдання школи сьогодні полягає в тому, щоб виховувати здатність учнів долати життєві труднощі, самостійно приймати рішення, навчити розвивати себе як особистість, здатну робити вибір і контролювати своє життя, здатну брати на себе відповідальність за свої дії, здатну захищати себе і свої життєві цінності, а також діяти відповідно до них, здатну піклуватись про інших, діяти з ними і для них. Завдання вчителів – прищепити учням жагу до здобуття знань, створити такі умови, щоб процес здобуття знань був для них цікавим, потрібним, комфортним. Головним завданням стає створення ситуації успіху.
Ситуація успіху - це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи.
Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значимості виникає у суб’єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного враження та інших видів труднощів.
Завдання педагога – допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.
Створення ситуації успіху на уроці передусім передбачає створення такої психологічної атмосфери, щоб учні без страху і побоювання йшли на урок. [14; c.56]
Зараз існує дуже багато методів, прийомів підвищення ефективності уроку, а отже, і якості знань учнів.
Головною метою навчання іноземної мови в школі є навчити користуватись нею в різних життєвих ситуаціях через створення на уроках комунікативних ситуацій, наближених до життєвих. Пам’ятаючи про те, що вивчення будь – якої іноземної мови – це важкий труд, особливо якщо не має можливості вільно спілкуватись із носіями іноземної мови, вчителю потрібно зробити все можливе для того, щоб зацікавленість учнів у вивченні мови не спадала, незважаючи на будь – які труднощі.[20; c.78]
Комунікативна спрямованість сучасного уроку дає таку можливість. Постановка проблемного запитання на початку уроку – це свого роду виклик, спрямований на те, що учень його прийме, якщо буде впевнений в тому, що в змозі розв’язати проблему. І, звичайно. Йому буде легше і цікавіше це зробити, якщо для цього йому буде запропоновано взяти участь у грі.
Раніше учень був пасивним споживачем готової інформації. Це призводить до того, що часто учні не виявляють зацікавленості в обговоренні питань, що пропонуються. Вони слабко реагують на хід уроку. Як наслідок, вивчення іноземної мови не сприймається учнями як єдиний творчий процес, покликаний створити необхідні умови як для розкриття особистого потенціалу учнів, так і для оволодіння ними іноземною мовою як засобом спілкування.[20; c.56]
Нова програма докорінно змінює роль вчителя та учня на уроці англійської мови, передбачає інший характер їх взаємовідносин і розподіл відповідальності за результат навчання.
Вчитель виступає тепер не стільки в ролі того, хто подає інформацію і дає інструкції учням, а більше як повноважний учасник комунікативного процесу, партнер у спілкуванні, радник, щодо володіння мовленнєвими і невербальними засобами комунікації.
Атмосфера уроку, завдання, що пропонуються, обрані режими і форми роботи мають стимулювати учнів до розширення загальноосвітнього і лінгвістичного кругозору, накопичення комунікативного досвіду. Тепер не тільки вчитель вирішує, що саме відбувається на уроці, але й учень, який може вносити пропозиції, визначати проблеми для обговорення або творчого письмового завдання, пропонувати наповнення для рольових та ділових ігор, створювати свої навчальні матеріали. За таких умов учень не меншою мірою сам відповідає за сої успіхи та невдачі.
Отже, можна сказати, що методи, якими вчителі користуються на уроках іноземної мови, такі, як постановка проблемних запитань, рольові ігри, створення проблемних ситуацій, проведення нестандартних уроків, засідань круглого столу, робота над складанням проектів, проведення уроків з використанням комп’ютерних технологій, допомагають нам у виконанні нашого завдання – створення ситуації успіху на уроці. [13; c.45]
3.2. Впровадження елементів національного виховання на уроках
іноземної мови
Становлення української державності, інтеграція у європейське і світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління державою і побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на Людину, націю, пріоритети духовної культури, визначають основні напрями реформування навчального та виховного процесу.[15; c.90]
Стрижнем усієї системи виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об’єднуючого, консолідуючого фактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Національний характер виховання полягає у формуванні молодої людини як громадянина України незалежно від етнічної приналежності.
Ідеалом виховання є гармонічно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.[7; c.78]
Виховання підростаючих поколінь відповідає потребам етнокультурного відродження та розвитку українського народу, передбачає надання їм широких можливостей для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування почуття національної гідності.
Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо - естетичної, правової, трудової, екологічної культури.[6; c.67]
Процес виховання органічно пов’язаний з процесом навчання молоді, опанування основами наук, багатством національної та світової культури.
Школа повинна реалізувати мету і завдання національного виховання. Тому на уроках англійської мови, так, як і на інших предметах, потрібно впроваджувати елементи національного виховання та виконувати наступні завдання:[16; c.89]
- філософсько – світоглядна підготовка школярів, допомога їм у визначенні сенсу життя;
- формування в учнів основ наукового світогляду, пізнавальної активності й культури розмовної праці, вироблення вміння самостійно здобувати знання, застосовувати їх у своїй практичній діяльності;
- розвиток почуття любові до Батьківщини і свого народу як основи духовного розвитку особистості, шанобливе ставлення до історичних пам’яток, активна діяльність учнів з поліпшення умов життя в рідній місцевості;