Формування мовленнєвого етикету молодших школярів (стр. 14 из 15)

23. Культура мови на щодень. / Н.Я. Дзюбишина-Мельник, Н.С. Дужик, С.Я. Єрмоленко та ін. - К.: Довіра, 2000. - 169 с.

24. Культура української мови: Довідник. - К., 1990. - 302 с.

25. Лашина О. Спілкуватися, щоб виховувати. // Початкова школа. - 1991. №10, - с.65 - 68.

26. Макаренко А.С. Про мій досвід // Твори: У 7 т. - К., 1954. - Т.5. - С. 247.

27. Одарченко П. Про культуру української мови: Збірник статей. - К.: Смолоскип, 1997. - 319 с.

28. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. - К.: Вежа, 1994. - 240 с.

29. Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради. - К., 2001. 240 с. 30. Русский язык: Энциклопедия. - М., 1979. - 431 с.

31. Симоненко Т. Виховувати мовну культуру з дитинства. // Початкова школа. - 2000. - №8, - с.44 - 46.

32. Синиця І.О. психологія усного мовлення молодших школярів (монолог). - К.: 1974. - 158 с.

33. Скворцов Л.И. Теоретические основы культуры речи. - М.: Наука, 1980. - 352 с.

34. Струганець Л.В. теоретичні основи культури мови: Курс лекцій. - Тернопіль, 1997. - 92 с.

35. Струганець Л.В. Культура мови: Словник термінів. - Тернопіль, 2000.

36. Сухомлинський В.О. Слово про слово. Слово вчителя в моральному вихованні. - Вибр. Твори: У 5 т. - К., 1977. - Т.5. - С.82, 321.

37. Українська мова: Енциклопедія. - К., 2000. - 750 с.

Додатки

Додаток 1

Мовлення

Усне Писемне

активне пасивне активне пасивне

говоріння слухання писання читання

Додаток 2

Культура мовлення

Додаток 3

КОМПОНЕНТИ СТРУКТУРИ	ФОРМУЛИ ЕТИКЕТУ
ЗВЕРТАННЯ	Мамо, тату, доню, сину, сестро, брате, бабусю, дідусю, пані, пане, панно, паничу, панове, добродію, добродійко, добродії, товаришу, товариство, друже, приятелю, подруго, колего
ПРИВІТАННЯ	Добрий ранок! Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Здрастуйте! Здоров був! Здоровенькі були! Доброго здоров’я! Моє шанування! Вітаю Вас, Радий (-а) вітати Вас!
ПРОЩАННЯ	Прощайте! Прощавайте! До зустрічі! До побачення! Щасливо! Дозвольте попрощатись! Бувай (бувайте) здорові! Дозвольте відкланятись! На добраніч! Щасливої дороги! Будь щасливий (-а,-і) ! Я з Вами не прощаюсь! Ми ще побачимось! Ми ще зустрінемось!
ПРОХАННЯ	Будь ласка, будьте ласкаві, будьте люб’язні, прошу Вас..., чи не могли б Ви..., чи можу я попрохати Вас..., маю до Вас прохання..., чи можу звернутися до Вас із проханням..., дозвольте Вас попросити..., якщо Ваша ласка..., ласкаво просимо..., якщо Вам не важко..., не відмовте у проханні..., можливо, Ви мені допоможете...
ВИБАЧЕННЯ	Вибачте, пробачте, даруйте, прошу вибачення, я дуже жалкую, мені дуже шкода, прийміть мої вибачення, винуватий (-а), приношу свої вибачення, перепрошую, не гнівайтесь на мене, я не можу не вибачитись перед Вами; якщо можеш, вибач мені; не сердься на мене; вибач (-те), будь ласка; дозвольте просити вибачення, я не можу не просити у Вас пробачення

Ситуація 1. У фойє театру Ви зустрічаєте знайому, на Вашу думку, дівчину. Однак звернувшись до неї, Ви чуєте:

„На жаль, ви помилились. Ми з вами не знайомі", Ви:

а) вибачитесь: „Даруйте, я помилився" і відійдете;

б) продовжуватиме переконувати: „Ні, не може бути. Це точно Ви.

в) скажете з незадоволенням: „Як? Ви мене не пам’ятаєте? ”

Ситуація 2. Ви сидите в гостях у своєї подруги. Дзвінок у двері. Заходить незнайомий юнак. Ваша подруга, провівши його до вітальні:

б) скаже: „Світланко, познайомся, це - мій однокласник”;

в) скаже: „Тарасе, знайомся, це - моя сусідка і подруга Світлана".

Ситуація 3. У кабінеті директора школи зайшла мама однієї із учениць.

а) встане, як тільки мама зайде до кабінету й запропонує сісти;

Ситуація 4. Вас знайомлять із незнайомою людиною під час антракту в театрі. Ви:

Ситуація 5. Вас запросили на званий обід, посадили поруч із незнайомою людиною. Ви:

б) скажете: „Мене звати Андрій Войтина, я приятель господаря".

1. Чи варто вітатись з людиною на далекій відстані? (Ні, не варто.

2. Якою рукою зручніше знімати капелюха? (Вільною).

3. Як вітатись, якщо у Вас нема головного убору або Ви - в береті?

(Сказавши слова привітання, злегка поклонились. Зауважмо, неввічливо тримати в той час руки в кишенях).

4. Коли першою вітається жінка? (Якщо вона наздоганяє чоловіка; якщо проходить повз гурт людей чи приєднується до нього; зі своїм керівником вона також вітається першою; учениці перші вітаються з учителем).

5. Чи варто кричати знайомому, що стоїть на протилежному боці вулиці

„Привіт!”? (Ні, таке вітання доречне десь на дачі, в лісі тощо).

6. Хто кому першим подає руку? (Старша за віком пані - молодшій, пані - панові, вчитель - учневі).

7. Чи потрібно знімати рукавички для привітання? (Чоловікові - так, жінці - за бажанням).

Мета. Виробляти в учнів уміння складати тексти листів про свої справи, ознайомити їх із складовими частинами листа; вчити послідовно висловлювати свої думки. Виховувати в учнів культуру мовлення і

Обладнання. Зразки листів від учнів інших шкіл; роздатковий матеріал з етики мовлення.

І несем для вас, малята, Звістки щирі та веселі.

Розгадавши з учнями загадку, вчитель проводить бесіду з приводу ролі листування. Він говорить:

Наші рідні, друзі, знайомі не завжди живуть поруч з нами. Часом вони опиняються за сотні, а то й тисячі кілометрів від нашої оселі. І все-таки у нас виникає потреба, а то й необхідність спілкуватися з нами - щось їм сповістити, про щось запитати або попросити. Підтримувати зв’язок допомагає пошта.

Якщо учні листуються з школярами інших республік чи соціалістичних країн, то слід згадати про це листування. А коли такого листування не було, то вчитель говорить, що клас організовує переписку з учнями інших республік, країн.

Після цього вчитель зауважує, що першокласники будуть вчитися правильно писати листи своїм близьким, рідним, знайомим. Буває, що треба звернутися листовно і до незнайомої людини.

Ідучи на цей урок, учитель повинен мати роздатковий матеріал з етики мовлення у вигляді різних карток з окремими словами: дорогий, мій, вельмишановний, привіт, дідусю, добридень, доброго Вам дня, товаришу. Розміщені в потрібному порядку, ці слова складуть заголовки-звертання листів до дідуся (Дорогий мій дідусю, добридень!), до друга-приятеля (Привіт, друже!) і, нарешті, до незнайомої людини немолодого віку, у якої нам треба щось попросити (Вельмишановний товаришу. .).

Перш ніж приступити до складання листа, зачитуємо дітям зразок:

Добрий день, дорогий братику Петре! Листа від тебе одержав. Сердечно дякую. Ти питаєш про мої шкільні справи. Успіхи в мене непогані. Вчуся добре. Нещодавно одержав „5” з української мови. Захоплююсь математикою, спортом, співаю у шкільному хорі.

А як проходить твоя служба в лавах Радянської Армії?

Запитання: З чого починається лист? (Із звертання до адресата). Це зачин. Зачин у листі - звертання до того, кому пишеться лист. Що йде далі? (Далі розповідь, можуть бути запитання, побажання). Чим закінчується лист? (Датою та ім’ям (прізвищем) того, хто написав лист). Після цього вчитель разом з класом добирає адресата листа.

Колективне складання плану листа (вчитель запише його на дошці):

Учитель підкреслює, що лист має три частини. На вивішеному на дошці листі він показує його частини, зауважує, що дата пишеться або в кінці листа або у першому рядку вгорі, з правого боку, тоді звертання слід написати в третьому рядку посередині, а з четвертого рядка почати виклад листа. Закінчення листа і підпис треба починати з нового рядка.

Лист складається колективно, усім класом. Спочатку вчитель нагадує учням, як треба звертатися до адресата. Потім під керівництвом учителя учні обговорюють, що і як слід писати. Вчитель наголошує на тому, що необхідно обміркувати, про що писати, як краще викладати свої думки. У листі треба не тільки про себе розповідати, а й цікавитись, як живуть адресат і близькі йому люди. Писати лист слід грамотно, зрозуміло. Необхідно уникати беззмістовних і не літературних шаблонів (наприклад, писати більше нічого, в перших рядках свого листа, на цьому кінчаю і т.п.).