Одним із стратегічних завдань, окреслених у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), є створення умов для формування освіченої творчої особистості громадянина. Одним із головних є завдання виховання нової генерації педагогічних кадрів, розробки комплексу теоретичних і методичних основ щодо забезпечення підготовки педагога до праці.
Практика свідчить, що там, де проводиться відповідна робота на діагностичній основі, відбувається зниження педагогічних труднощів щодо самооцінки вчителя та оцінки заступника директора. Тому в практику методичної роботи ДЗОШ № 58 з 2008-2009 навчального року введена діагностика професійної діяльності вчителів, яка забезпечить науковий підхід до організації роботи з педагогічними кадрами, виявлення їх професійного розвитку і саморозвитку. Проведення діагностування та самодіагностування педагогічної діяльності спрямоване на оволодіння кожним учителем навичок самоаналізу, самооцінки, що дозволить перевести роботу в режим активного саморегулювання та самокоригування, а також реалізувати одну із функцій методичної роботи стосовно конкретного педагогічного працівника – аналітично оцінювальну, сутність якої полягає передусім у критичному осмисленні існуючої педагогічної практики та особистого професійного досвіду і їх оцінювання. Результати анкетування заслуховуються на педагогічній, методичній раді школи, засіданнях методичних об’єднань, кафедр, проводяться індивідуальні співбесіди.
Діагностування – (від діа – «прозорий» та гнозист – «знання»).
Педагогічна діагностика – система технологій, процедур, засобів, методик і методів отримання інформації про стан та розвиток педагогічних систем.
В структурі методичної роботи вона виконує дві взаємопов’язані функції: функцію вивчення і оцінювання стану чи рівня та функцію навчальну.
Основне призначення діагностування рівня професійної компетентності педагогічних працівників – надання необхідної допомоги педагогічним працівникам у професійному розвитку та врахування результатів організації в процесі системи методичної роботи.
Критерії оцінювання рівня сформованості компетенцій педагога:
• методичні знання;
• наукові знання;
• теоретичні знання (педагогічні, психологічні, професійні);
• технологічні знання (знання і використання педагогічних технологій, конструювання уроків, здатність акумулювати і використовувати позитивний досвід діяльності колег). Прогнозування результатів, корекція, рефлексія власної діяльності тощо);
• моральна культура педагога, етика, естетична, загальна, духовна, методична, фахова, дослідно-творча компетентність, культура праці та професійна етика, загальнопрофесійні уміння і навички (гностичні, конструктивні, комунікативні, організаційні тощо).
ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ МЕТОДІВ
Педагогічне спостереження
Щоб спостереження було науковим і при цьому психолого-педагогічним, воно має відповідати таким вимогам:
а) цілеспрямованості (що спостерігати, що фіксувати);
б) об’єктивності (фіксувати не свої припущення, а об’єктивну типову інформацію);
в) системності та систематичності;
г) упорядкованості та простоті фіксації необхідних результатів.
Аналіз методу:
| Позитивне | Недоліки | Висновок |
| – дає змогу одержувати інформацію про вчителя за будь яких ситуацій;– не вимагає складної підготовки, доступний;– дає змогу вивчати вчителя без експериментального дослідження, аналізувати його діяльність, поведінку в звичайних умовах | – метод пасивний;– метод досить трудомісткий щодо фіксації інформації можна упустити суттєве;– спостереженню піддаються, як правило, тільки зовнішні прояви;– значні затрати часу | Не є самостійним методом в педагогічній діагностиці, реалізується разом з іншими методами як анкетування, бесіди тощо |
2
Анкетування
За допомогою анкетування можна одержати емпіричний матеріал про вчителів. Будь – яка анкета складається за певними правилами системи запитань, кожне з яких логічно зв’язано з метою дослідження (діагностування).
Анкети поділяють за:
| Змістом | Функціями | Формою |
| – факти;– характеристика колег, подій та інше;– суджень, намірів;– самооцінювання тощо | –– запитання – фільтри із функцією, що відсіває (тобто відповідають не всі);– контрольні чи перевірочні запитання, основна функція яких – перевірити достовірність інформації тощо | – відкритті (прямі запитання – вільна відповідь);– закриті, в яких до запитань дані відповіді у формі «так», «ні», «не знаю» і т.п. (вчитель вибирає одну з них) |
Запитання анкет мають задовольняти ряду вимог, а саме:
а) запитання закритих анкет мають передбачати відповідь тільки в одному плані чи один вибір із кількох;
б) небажане пропонування запитань, що вимагають моральної чи соціальної оцінки особистих якостей;
в) запитання мають бути лаконічними, чіткими, точними та зрозумілими;
г) на виявлення однієї характеристики має бути спрямовано кілька запитань, що передбачають відвертість відповідей;
д) в анкеті бажано мати запитання як у прямій, так і непрямій формі, особисті, так і безособові;
ж) на початку анкети бажано пропонувати нескладні запитання, потім складні (судження, оцінки), на завершення – знову нескладні.
Аналіз методу:
| Позитивне | Недоліки | Висновок |
| – масовість вивчення;– значна швидкість одержання інформації;– нескладне опрацювання результатів;– можливе використання математичних методів аналізу даних;– можливість фіксування будь-яких питань;– зручні способи фіксування результатів | – не дає змогу одержати достовірну інформацію у повному обсязі;– важко розрахувати на повністю відверті відповіді стосовно суттєвих питань;– здобуту інформацію не можна вважати остаточною | діагностування може бути допоміжним методом одержання інформації |
3. Бесіда – метод одержання інформації досить широкого діапазону в процесі безпосереднього спілкування з вчителем. Може проводитись як у вільній, так і регламентованій формі.
Чітка постановка мети бесіди та завчасна підготовка запитань допомагає її найбільш цілеспрямувати і здобути необхідну інформацію.
Аналіз методу:
| Позитивне | Недоліки | Висновок |
| – прямий контакт з учителем;– можливість враховувати його реакцію, змінювати запитання тощо, тобто широта маневру;– має більш індивідуальний характер. | – складність фіксації;– невисока можливість одержання об’єктивної інформації;– розрахунок на відвертість, що не завжди справджується. | Кращий результат – в поєднані бесіди з елементами дискусії. В більшості випадків доцільне поєднання педагогічного спостереження з бесідою. |
4.Незалежні характеристики(метод отримання інформації). За його допомогою можна дістати загальну оцінку професіоналізму педагогічного працівника. Вимоги до методу: чіткість, усвідомлення завдань, анонімність, мінімум витрат часу, варіативність. К. М. Старченеко пропонує один із варіантів одержання такої інформації.
| №п/п | Прізвищавчителів | Культура | Фах | Методика | ||||||
| Рівень | Рівень | Рівень | ||||||||
| В | С | Н | В | С | Н | В | С | Н | ||
Проводиться інструктаж: записати прізвища колег та визначити, поставивши позначку (+) рівень культури, фахову та методичну компетентності.
Опрацювання анкет: визначається середній показник. Наприклад, з фахової підготовки більшість колег оцінили конкретного вчителя як середній рівень. Звичайно, що у наступних індивідуальних бесідах можна вияснити мотиви чи причини даної оцінки.
5. Тестування (як метод) – це фактично усне чи письмове опитування за спеціально підготовленими контрольними запитаннями чи завданнями з метою одержання високого рівня достовірної інформації з важливих аспектів професійної компетентності педагогічних працівників.
В сучасному педагогічному діагностуванні нерідко використовуються комплексні самостійні та контрольні роботи, розв’язування педагогічних ситуацій та їх обґрунтування, моделювання чи проектування педагогічних процесів.
Анкетування вчителів з основних проблем навчально-виховного процесу варто проводити щорічно в квітні-травні.
Після коригування адміністрацією школи та керівниками методичних об’єднань, кафедр діагностичних анкет учителів варто за результатами діагностування скласти діагностичну карту школи. Карта може мати такий вигляд: по вертикалі – прізвища всіх педагогічних працівників, по горизонталі – основні, найбільш актуальні проблеми навчально-виховного процесу, які були вміщені в діагностичних анкетах учителів. Умовними позначками фіксується, що в роботі вчителя добре, що задовільно, з яких питань йому необхідна методична допомога. В останній горизонтальній колонці карти проти прізвища кожного вчителя необхідно вказати колективні форми з підвищення педагогічної майстерності (робота в шкільному, районному методичному об’єднанні, участь у роботі школи передового досвіду, творчій групі, наставництво, робота в психолого-педагогічному семінарі тощо) з урахуванням результатів діагностування.
Аналіз кожної колонки діагностичної карти по горизонталі дає змогу адміністрації школи знати можливості педагогічного колективу щодо кожного аспекту навчально-виховного процесу, допомагає спланувати методичну роботу з урахуванням потреб і можливостей даного педагогічного колективу, намічати конкретні шляхи її удосконалення, вибираючи єдину науково-методичну проблему (тему), а також наочно бачити, кому з педагогів потрібна методична допомога і хто з учителів може її надати.