Характерною особливістю даного віку є готовність і здатність до багатьох різних видів навчання, причому як в практичному плані (трудові уміння і навички), так і в теоретичному (уміння мислити, розмірковувати, користуватися поняттями). Ще однією рисою, яка вперше повністю розкривається в цьому віці, є здатність до експериментування, що проявляється в небажання все приймати на віру. Учні проявляють широкі пізнавальні інтереси, що пов’язані з прагненням все самостійно перевірити, особисто впевнитися в правдивості.
Юнацький вік відзначається своєю підвищеною інтелектуальною активністю, яка стимулюється не лише природною віковою цікавістю, а і бажанням розвинути, продемонструвати навколишнім свої здібності, отримати високу оцінку з їх сторони. В зв’язку з цим старшокласники на людях намагаються брати на себе найбільш складні і престижні задачі, нерідко проявляють не лише свій інтелект, а і свої особливі здібності. Занадто прості задачі вони відмовляються виконувати через уявлення престижу.
Старшокласники можуть формулювати гіпотези, розмірковувати припущено, досліджувати і порівнювати між собою різні альтернативи при рішенні одних і тих же задач. Сфера пізнавальних, в тому числі навчальних, інтересів учнів виходить за межі школи і набуває форму пізнавальної самодіяльності – прагнення до пошуку і придбання знань, до формування корисних вмінь і навиків. Прагнення до самоосвіти – характерна особливість даного віку. В останніх класах школи складується нове відношення до навчання. Випускників приваблюють предмети і види знань, де вони можуть краще пізнати себе, проявити самостійність, і до таких знань в них виробляється особливо приємне відношення. Разом з теоретичним відношенням до світу, предметам і явищам у старшокласника виникає особливе пізнавальне відношення до самого себе, що виступає у вигляді бажань і уміння аналізувати і оцінювати власні вчинки, а також здатність вставати на точку зору іншої людини, бачити і сприймати світ з інших позицій, ніж свої власні.
Самостійність мислення проявляється в незалежності вибору способу поведінки. Старшокласники приймають лише те, що їм здається розумним, доцільним і корисним.
В юнацькому віці виразно проявляється потреба у формуванні світогляду, тобто розумінні закономірностей оточуючого світу і створенні системи поглядів, тому нормально розвинений старшокласник (не інфантильний, якийза інтелектуальним розвитком швидше належить до підліткового віку) цікавиться досить широким колом явищполітики, економіки, мистецтва тощо. Важливою частиною світогляду е моральні переконання. Старшокласники прагнуть самостійно розібратися у моральних проблемах і не люблять, коли дорослі пропонують їм готові і категоричні формулювання. У багатьох старшокласників є прагнення до чесного життя, самовдосконалення, служіння суспільству - це те, що називають юнацьким романтизмом. Проте ці прагнення часто мають поверховий характер і в реальному житті поєднуються з вузькимпрактицизмом і навіть безпринципністю.
Зростання інтелектуальних і фізичних можливостей старшокласників визначає найбільш помітну рису їхньої поведінки- прагнення до самоствердження. Ним мотивуються залежно від умов сімейного виховання і успіхівяк позитивні,такі негативні вчинки. Позитивні форми самоствердження полягають у досягненнях в навчанні,спорті,мистецтві тощо. Негативне самоствердження найчастішездійснюється через дотримання норм юнацької субкультури.
Психологія старшокласників відзначається суперечливими явищами. З одного боку - зростання інтелектуальної і моральної зрілості, пошуки світогляду, спрямованість на майбутнє, юнацький романтизм, довіра до авторитетних дорослих. З іншого - тенденції негативізму, який виступає у вигляді юнацької субкультуриз її небезпечним ухилом у бік зневаги до моралі.
Уміння викладача зрозуміти потреби учнів, зацікавити своїм предметом і зробити бажаним вивчення матеріалу – можливість для старшокласників проявити свої здібності, вибрати майбутній шлях і самореалізуватися як особистість.
Позасистемна робота – це форма організації індивідуального (колективного) вивчення учнями навчального матеріалу в аудиторний і поза аудиторний час. Її метою є сприяння формуванню самостійності як риси особистості, яка реалізується у вміннях систематизувати матеріал, планувати, контролювати свою діяльність в навчанні і практичному житті.
У викладанні економічних дисциплін головне: спиратись на суть основних понять і явищ, зміст і приклади наближати до реалій сучасного соціально-економічного життя. Це може стимулювати учнів до самостійної роботи в поза аудиторний час, до поглибленого вивчення матеріалу.
Для учнів, більшість з яких ще не зовсім розуміють всю важливість навчання, потрібно встановлювати строки на виконання самостійної роботи, тому що через свою лінь вивчення матеріалу може дуже затягнутися.
Для того, щоб виконання домашніх завдань було найбільш ефективним, можна застосувати такі поради фахівців:
· Починайте виконувати домашнє завдання тільки після того, як вам будуть зрозумілі всі умови і вимоги;
· Виконуючи тренувальні завдання, покладіть перед собою аркуш з підказками;
· Не допускайте вписування неправильних відповідей;
· Чим ближче до кінця навчання, тим менше спирайтесь на записи, використовуйте їх для підстраховування
Форми активізації самостійної роботи різноманітні, майже невичерпні. Наприклад: задачі та вправи; тренінги; спеціальні розвивальні нестандартні запитання; рольові ігри та вправи; тести на поглиблене розуміння матеріалу; реферати; програмоване навчання та контроль; комп’ютерні ігри тощо.
Самостійна позасистемна робота є дуже важливою частиною навчання, тому що коефіцієнт корисної дії деяких уроків не перевищує 20%. Це пов’язано з витратами часу, розкладом занять, низькою компетентністю викладача.
Одним із пріоритетних напрямів розвитку освіти в Україні є підвищення якості економічної освіти школярів, оновлення форм та методів організації навчально-виховного процесу, використання інноваційних та інформаційних технологій з урахуванням інтеграційних процесів європейського освітнього простору. Економічна освіта у загальноосвітній школі покликана сформувати систему раціонального мислення і поведінки сучасної людини в умовах ринкових відносин, розвивати підприємницькі здібності, виховувати майбутніх громадян, які стануть носіями національної та людської гідності, патріотизму, порядності, ділової культури, активними творцями матеріальних і духовних цінностей.
Ще донедавна у системі шкільної освіти не було спеціальних економічних дисциплін, а в школах навіть через міжпредметні зв'язки не вивчалися та не застосовувалися економічні поняття. Сьогодні зроблено вже чимало: підготовлено навчально-методичне забезпечення для учнів і вчителів (навчальні програми, критерії оцінювання навчальних досягнень учнів, підручники і посібники, практикуми, збірники завдань і задач, запроваджено різні форми проведення державної підсумкової атестації і тематичного обліку навчальних досягнень, розроблено інтегрований електронний комплекс тощо), розроблено і запроваджено навчальну програму курсів підвищення кваліфікації вчителів, видано навчально-методичний посібник, організовано регіональні центри економічної освіти, за допомогою яких проводиться підготовка вчителів у курсовий і міжкурсовий період, створено асоціацію вчителів економіки, видаються фахові журнали. Незважаючи на великий доробок, шкільна економічна освіта стримується відсутністю підготовлених вчителів економіки, особливо в сільській місцевості. Навчання взяли на себе вчителі географії, історії, математики тощо. Залучення викладачів вузів теж не повністю вирішує проблему. Тому важливою потребою сьогодення є поєднання теоретичних знань з економіки, методики і досвіду шкільного вчителя.
Базовий навчальний курс з основ економіки вивчається у 10-му класі старшої школи і є обов'язковим для всіх школярів. У класах суспільно-гуманітарного профілю економіка вивчається протягом двох років в 10 класі - 2 години на тиждень, в 11-му одна година.
Реалізація профільного навчання економіки у 10-11 класах забезпечується системою курсів за вибором, факультативів, спецкурсів, гуртків. Курси за вибором повинні задовольняти інтереси учнів. Цей тип навчальних курсів має входити до обов'язкової частини розкладу. Курси за вибором можуть обиратись не тільки згідно з обраним профілем, а й за власним бажанням учня, який хоче поглибити власні знання з певних дисциплін. Наприклад, учень, що обрав поглиблений гуманітарний профіль, може обрати курс за вибором з економіки, інформатики тощо. Необхідно враховувати можливість змінювати учням курси за вибором. У такому разі ці курси можуть пропонуватись у формі навчальних модулів та інтегрованих курсів.
Факультативні курси не входять до основної сітки годин і можуть обиратись чи не обиратись учнями. Ці курси спрямовані на додаткове та поглиблене вивчення економіки. Школа має надати право кожному учневі обрати факультативний курс. Метою факультативних курсів може бути поглиблене вивчення предметів, професійна орієнтація, вирівнювання знань тощо.