Наслідок: відмінності в розумінні соціальних, професійних та індивідуальних життєвих цінностей.
4. Мимовільне зниження культури педагогічного спілкування (можливість професійних деформацій), з причини довготривалої роботи з контингентом учнів ПТУ, більшу частину якої (порівняно з загальноосвітньою школою) складають учні з відхиленнями в поведінці.
Наслідок: не всі колеги по роботі можуть служити особистим прикладом для учнів.
5. Відсутність єдиного керівництва навчальною групою ПТУ: 1-2 майстра виробничого навчання + класний керівник.
Наслідок: неузгодженість дій, яка заважає практичній реалізації принципу єдності педагогічних вимог.
4. Особливості виховної роботи в ПТНЗ. Методика планування
· Учні ПТУ, порівняно з школярами, більш довгий час знаходяться під цілеспрямованим педагогічним впливом, здійснювати який в ПТУ дозволяє наявність 2-3 інженерів-педагогів, що керують однією навчальною групою;
· Відмінність в характері навчальної праці, яка в ПТУ є навчально-виробничою, причому її виробничий характер зростає від курсу до курсу;
· Виховна робота в ПТУ часто пов’язана з перевихованням або з усуненням вже існуючих суттєвих деформацій в поведінці учнів;
· Необхідність врахування виховного впливу того трудового колективу, в якому учні проходять виробниче навчання та виробничу практику;
· Необхідність комплексного врахування всіх особливостей контингенту учнів ПТУ та інженерно-педагогічного колективу;
· Необхідність прищеплення (крім загально соціальних) правил та норм поведінки в професійному середовищі.
Методика планування
В ПТНЗ існує система планування училищної роботи, яка включає загально училищний план виховної роботи; виховний план організатора виховної роботи; виховний план класного керівника; виховний план учнівських організацій; плани гуртків, спортивних секцій, бібліотеки.
Ефективність планування забезпечується рядом вимог:
- врахування досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду;
- скоординованості виховних впливів;
- чіткості і конкретності;
- усунення однобокості (переважно вплив на свідомість);
- врахування можливостей учнів;
- залучення учнів до складання планів.
Основним планом в ПТНЗ є план роботи класного керівника.
Лекція № 2
Тема: Загальні закономірності розвитку особистості
План:
1. Процес розвитку особистості. Спадковість і розвиток
2. Вплив середовища на розвиток особистості
3. Розвиток і цілеспрямований виховний вплив. Діяльність як фактор розвитку
Самостійна робота:
Опрацювати: Вікові та індивідуальні особливості розвитку особистості
(форма звіту - конспект)
Література:
1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальнихзакладів. - К.: Видавничий центр «Академія», 2003. - 576 с.
2. Выготский Л.С. Педагогическая психология. - М.: 1991.
3. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навчальний посібник - М.: Вища школа, 1995. - 237 с.
4. Кузьмінський А.І., Омеляненко В. Педагогіка: Підручник. — К.: Знання,2004. - 445 с.
5. Петровський А.В. Возрастная и педагогическая психология. - М.:1979. - С.41-50.
6. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студ. высш. учеб.заведений: В 2 кн. М: ВЛАДОС, 2003. Кн.1: Общие основы. Процесе обучения. - 576 с.
7. Ягупов В.В. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Либідь, 2003. - 560 с.
1. Процес розвитку особистості. Спадковість і розвиток
Розвиток людини - дуже складний, довгий та суперечливий процес. Зміни в нашому організмі відбуваються на протязі всього життя, але особливо інтенсивно змінюються фізичні дані та духовний світ людини в дитячому та юнацькому віці. Розвиток не зводиться до простого накопичення кількісних змін та прямолінійному поступальному руху від нижчого до вищого. Характерна особливість цього процесу – діалектичний перехід кількісних змін в якісні перетворення фізичних, психічних і духовних характеристик особистості.
Розвиток людини постійні кількісні та якісні зміни в людині в процесі її психічного, фізичного і соціального становища.
Розвиток людини - процес становлення особистості, вдосконалення її фізичних та духовних сил під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких найважливішими є цілеспрямоване виховання та навчання.
Він має різні форми (анатомо-фізіологічну, психічну та соціальну) і відбувається на основі взаємодії людини з середовищем.
Анатомо-фізіологічна: фізичний розвиток організму (вага, зріст, м'язова сила), розміри його окремих органів;
У психічному розвитку кількісні зміни виявляються у збільшенні з віком кількості навичок, асоціацій, розширенні уявлень, знань про навколишній світ, пасивного і активного словника, обсягу уваги, сприйняття, пам'яті, швидкості реакцій тощо.
Якісних змін зазнають як окремі психічні процеси, так і психіка загалом. Виявляються вони у процесах запам'ятовування і відтворення, мислення, мовлення, емоції, потреби тощо. На основі засвоюваних знань і суспільного досвіду виникають та розвиваються нові якості особистості самостійна діяльність, самопізнання, моральні, естетичні та інтелектуальні почуття, ускладнюються і вдосконалюються психічні процеси, розвиваються здібності.
Близький до розвитку людини інший процес - формування особистості, в якому основним є соціальний чинник.
Формування особистості процес соціального розвитку молодої людини, становлення її як суб'єкта діяльності, члена суспільства, громадянина.
Відбувається цей процес завдяки засвоєнню гуманітарних дисциплін, виховному впливу сім'ї, школи, суспільства, взаємодії з мистецькими явищами, здатності людини пристосовуватися до зовнішнього оточення, участі у громадському житті, свідомій її підготовці до самостійного дорослого життя.
На процес розвитку особистості впливає спадковість.
Спадковість здатність організму відтворювати потомство, передавати свої ознаки наступним поколінням, відновлення у нащадків біологічної подібності.
За спадковістю передаються: тип нервової системи, конструкція тіла, зовнішні ознаки (колір волосся, очей, шкіри) та людські задатки (здатність розмовляти, ходити у вертикальному положенні, займатись певними видами діяльності та ін.).
Ззовні спадковість виявляється в успадкуванні рис батьків або попередніх поколінь - темпераменту, задатків, рис обличчя, постаті, навіть рухів. На думку психологів, вродженими в людини є не готові здібності, а тільки потенційні можливості для їх розвитку - задатки.
Задатки - 1) природні особливості людини, які є передумовою для розвитку індивіда; 2) вроджені особливості нервової системи і організму (генофон).
Вони впливають на швидкість виникнення умовних рефлексів, вироблення навичок, форм поведінки, становлення темпераменту, але самі по собі не зумовлюють особливостей особистості. Якщо немає сприятливих суспільних умов, чи людина не займається відповідною діяльністю, вони взагалі можуть не виявлятися.
Таким чином, важливо якомога раніше виявляти задатки до різних видів діяльності і створювати відповідні умови для їх розвитку.
2. Вплив середовища на розвиток особистості
Крім спадковості на формування особистості впливає і середовище, -все, що оточує дитину протягом усього життя: природні чинники (клімат, природні умови та ресурси); сім'я, близьке оточення; соціальні умови існування. Погіршення чи поліпшення стану середовища значною мірою впливає на розвиток людини, її духовну та моральну сферу.
Середовище поділяють на :
а) мегасередовище, яке для людини має інформаційно-світогляднийхарактер і ототожнюється з поняттям космос, планета; уявлення про своє місто, навколишню місцевість, рідний край, засоби масової інформації, приналежність до певної субкультури;
б) макросередовище, що ототожнюється з поняттями етнос, суспільство, країна, держава;
в) мікросередовище, що є безпосереднім оточенням індивіда: сім'я, клас, школа, компанія, сусіди, ровесники, громадські, приватні, державні організації.
Людина стає особистістю тільки в процесі соціалізації, тобто спілкування, взаємодії з іншими людьми.
Великий вплив на розвиток людини, особливо в дитячому віці, має домашнє середовище. В сім'ї звичайно відбуваються перші роки життя людини, які є вирішальними для становлення, розвитку і формування її як особистості. Але теперішня сім'я переживає не кращі часи: зростає кількість розлучень, неповних сімей, збільшилась кількість соціально-знедолених дітей. Криза сім'ї, на думку спеціалістів, стала причиною багатьох негативних суспільних явищ, і перш за все першопричиною зросту злочинності серед неповнолітніх.
Отже, людина досягає більш високого рівня розвитку там, де близьке і далеке оточення надає їй найбільш сприятливих умов.
3. Розвиток і цілеспрямований виховний вплив. Діяльність як фактор розвитку
Вплив спадковості і середовища корегується вихованням. На думку науковців, виховання - головна сила, що здібна дати суспільству повноцінну особистість. Ефективність виховного процесу заключається в цілеспрямованості, систематичності і кваліфікованому керівництві. Але існує і інша думка педагогів - вихованням можна досягнути багато, але повністю змінити людину не можна.
Одним із завдань цілеспрямованого і систематичного виховного впливу вихователя є вияв нахилів і задатків, розвиток у відповідності з індивідуальними особливостями людини, її здібностями та можливостями. Слід пам'ятати, що впливаючи на розвиток людини, виховання залежить від розвитку, тобто постійно опирається на досягнутий рівень розвитку.
Виховання сприяє:
- розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей, набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини;