3. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 608 с.
4. Педагогічна книга майстра виробничого навчання: Навч.-метод. посібник/ Н.Г. Ничкало, В.О. Зайчук, Н.М. Розенберг та ін.: За ред. Н.Г. Ничкало. — К.: Вища школа, 1992. — 333 с.
1. Методологічні основи та принципи вивчення учнів та учнівського колективу
Вивчення учня і учнівського колективу необхідне для того, щоб:
- творчо підійти до вибору найбільш ефективних форм і методів виховання;
- враховувати і оцінювати результати виховної роботи;
- виявляти і ліквідувати недоліки в організації і методиці виховної роботи;
- забезпечувати індивідуальний підхід до кожного вихованця;
- ефективно вирішувати поряд з загальними завданнями виховання індивідуальні завдання кожного учня.
Методологічною основою вивчення учнів та учнівського колективу виступають положення психолого-педагогічної науки щодо провідної ролі діяльності у формуванні особистості, єдності діяльності та свідомості, активності особистості як суб’єкта діяльності, концепція особистісно-орієнтованого індивідуально-творчого підходів до виховання учнів.
Основними принципами (керівними положеннями, вимогами) до вивчення учня і колективу є:
1. всебічне вивчення особистості: вивчення інтелектуальної, емоційно-вольової і практично-дієвої (поведінкової) сфер особистості;
2. систематичність вивчення;
3. комплексний характер вивчення: вивчення сформованості якостей по всім напрямкам, комплексне використання методів вивчення, вивчення виховання в сім’ї, в школі, в позашкільних закладах.
4. об’єктивність інтерпретації результатів вивчення;
5. створення в процесі вивчення емоційно-психологічного комфорту:
- діалогізм в процесі вивчення;
- відкритість.
2. Програма вивчення особистості та колективу
Щоб вивчення особистості та колективу було цілеспрямованим, всебічним і конкретним, треба чітко уявляти, що треба вивчити – тобто необхідно мати програму вивчення, яка допоможе намітити основні завдання і напрямки вивчення учня і колективу.
Відсутність програми-вивчення буде носити стихійний неорганізований характер і не дасть бажаних результатів.
1. Попереднє вивчення учнів:
- вивчення особових справ учнів;
- ознайомлення груповим журналом обліку відвідування учнями навчального закладу;
- бесіда з майстром виробничого навчання (викладачами загально-технічних дисциплін, викладачами спец дисциплін, викладачами загальноосвітніх дисциплін), які працюють в даній групі;
- знайомство з батьками, вивчення сімейно-побутових умов.
1. Безпосередні методи вивчення:
1) Індивідуальна бесіда з учнем. Повинна бути постановка мети, розробка питань, врахування принципу відкритості. Обов’язковою вимогою є не тільки отримати відповідь на питання «що?», але й «чому ти так вважаєш?» тощо. Після чергової бесіди необхідно спів ставляти попередні результати з новими.
2) Метод аналізу результатів діяльності учнів (твори, малюнки, вірші).
3) Метод міні-твору.
4) Метод виховуючи ситуацій. Виховуючи ситуація – це природна або спеціально створена ситуація, яка вимагає від учня певних дій (в тому числі і словесних), через які розкриваються якості учня. При створенні спеціальних ситуацій необхідно продумувати їх спрямованість на формування, закріплення позитивних якостей або призупинення чи ліквідацію негативних якостей. Особливо ефективними є конфліктні ситуації за умови їх раптовості: стресовий стан зменшує самоконтроль, а тому не маскується справжнє внутрішнє «Я».
5) Метод включеного спостереження (спеціального).
6) Узагальнення незалежних характеристик.
7) Анкетування. Вивчаються інтерес, потреби, відношення до людей тощо, інші моральні якості. Анкета може бути відкритою (вільні відповіді на питання) – ви отримуєте велику кількість відповідей, але потім важко її обробляти. В закритих анкетах задаються варіанти відповіді на запитання «так» чи «ні». Напівзакриті: є варіанти відповіді: і «свій варіант». Питання можуть бути прямі і непрямі. Прямі – «Як ти вважаєш?», непрямі – «З ким би ти пішов у похід?».
8) Тестування. Тест – система психолого-педагогічних завдань, спрямованих на дослідження окремих рис і властивостей.
9) Метод незакінчених речень. «Умій бути скромним, тому що…..»
10) Соціометричний.
Соціометрія – це інструмент для вивчення системи міжособистих взаємозв’язків між членами соціальної групи (колективу) в процесі їх безпосереднього спілкування, дозволяє виділити лідерів або “зірок”, відторгнених або ізольованих.
Методика соціометрії припускає вибір партнера для сумісних акцій (на діловій або особистісній основі) шляхом відповіді на соціометричний критерій.
Соціометричний критерій – це запитання, котре задається всім членам колективу, що приймають участь в соціометричному опитуванні з метою виявлення їх взаємин з іншими членами групи. Оцінці по соціометричному критерію підлягають тільки ті члени колективу групи, які присутні в групі на момент обстеження. Відсутність членів колективу групи в список для оцінки по соціометричному критерію не включають.
Для соціометричної оцінки рекомендується вживати наступні види критеріїв:
- офіційний характер – для ідентифікації міжособистісних стосунків на рівні ділових взаємин.
Приклади офіційних критеріїв:
“Кого ти хотів би бачити в ролі старости групи протягом навчання у ПТНЗ?”
“Кого б ти хотів вибрати ланковим для керівництва твоєю роботою під час суботника?”
Критерії цього виду дадуть можливість виявити відповідність занятого окремим учнем офіційного положення, оцінку з боку колективу групи.
Неофіційні критерії служать для індикації міжособистісних відносин в колективі групина неформальному рівні (на основі симпатії, антипатії, дружби-неприязні, звички до товариша по класу та ін.).
Приклади неофіційних критеріїв:
“З ким би ти хотів постійно дружити?”
“Як би в тебе були зайві квитки на концерт, кого б ти запросив з собою?”
“Якщо ти хочеш поділитись своїми секретами, кому б ти із своєї групи їх довірив?”
Процедура обстеження
Можливі 3 основні способи вибору:
а) кількість виборів обмежується 3-5;
б) дозволяється повна свобода вибору (кожен може записати стільки рішень, скільки побажає);
в) досліджуваний ранжує всіх членів групи залежно від запропонованого критерію.
З точки зору простоти і зручності обробки результатів більш доцільний перший спосіб. З точки зору надійності й вірогідності отриманих результатів–третій. Крім того, методом ранжування можна зняти побоювання за негативний вибір. Однак, слід враховувати, що дослід з фіксованою кількістю виборів значно легше піддається математичній обробці: можна уникнути складних розрахунків, що особливо важливо для вчителя, який проводить експеримент з практичною метою.
Приклад інструкції, яку зачитують досліджуваним:
“Ми проводимо дослідження по вивченню взаємостосунків серед учнів. Обіцяю, що всі відповіді залишаться таємницею і ніхто, крім мене, їх читати не буде. Вам потрібно за критеріями, зачитаними мною, вибрати товариша–вказати прізвище. Не більше 4-х(3-5) осіб з кожного питання”.
Для проведення соціометричного опитування зібрати учнів в клас в спокійних доброзичливих обставинах і пояснити процедуру опитування. Успіх та вірогідність соціометричного опитування визначається тим, наскільки експериментатор (в даному випадку студент практикант) створить позитивне ставлення учнів до процедури опитування. Це досягається шляхом пояснення учням тих фактів, наскільки важлива дружба, взаємо підтримка та взаємодопомога для їх сумісного навчання, сумісного виконання завдань, котрі виникають в конкретних ситуаціях.
Після цього подається конкретна інструкція учням приблизно такого змісту: “Ви отримали бланки зі списком членів вашого колективу групи. Уважно прочитайте питання, яке написано на дошці, і оцініть кожного свого товариша вказаного в списку з точки зору змісту поставленого перед тобою питання. Проти прізвища товариша, якого ти вибрав, постав знак “+”, проти відкинутого – знак “–“, проти тих, кому віддаєш нульовий вибір, постав знак “0”.
Якщо комусь із учнів незрозуміла процедура опитування, необхідно їм пояснити окремо. Потім результати соціометричного опитування зводяться в табличну соціометричну форму такого виду:
Соціометрія групи ПТНЗ №
| № | Прізвище, ім.’я учнів, які вибирають | № учня, якого вибирають | Кількість відданих виборів | ||||||
| 1 | 2 | 3 | п | + | – | 0 | Сума | ||
| 1 | |||||||||
| 2 | |||||||||
| 3 | |||||||||
| п | |||||||||
| Кількість + | |||||||||
| Одержаних _ | |||||||||
| Виборів 0 | |||||||||
| Сума | |||||||||
Примітка: Плюс – позитивний вибір.
Мінус – негативний вибір.
Нуль – байдужий вибір.
За даними графи “кількість відданих виборів” можна судити про ставлення кожного члена класного колективу до своїх товаришів, за даними графи. “кількість одержаних виборів” – про ставлення членів колективу до кожного учня.
Дані, що одержано за допомогою соціометричного опитування, а також зміст та вид використаних соціометричних критеріїв дозволяють мати реальне уявлення про характер і напрямок міжособистісних взаємин в колективі групи, а також про соціальний статус, який займає кожний учень в соціальній структурі класу.
Цей матеріал дасть змогу скласти змістовну характеристику на колектив групи, виділити головні соціально-психологічні особливості та тенденції в його функціонуванні і розвитку.
Кожне коло в соціограмі (див.нижче) має своє значення.
І. Внутрішнє коло - це так звана “зона зірок”, в яку потрапляють лідери, що набрали максимальну кількість виборів (6 і більше).