| Лекція | - історично – метод викладу матеріалу шляхом точного читання завчасно написаного тексту (конспекту), в сучасному розумінні – тривалий, послідовний, систематизований виклад вчителем значного за обсягом навчального матеріалу |
| Проблемна лекція | - метод навчання, при якому вчитель не лише повідомляє учням готові знання (кінцеві висновки науки), а й відтворює певною мірою шлях їх відкриття через вирішення проблемних завдань, постановку дослідів, відповіді на проблемні запитання. |
| Розповідь | - живий, образний, емоційний виклад будь-якого питання, недовгий за часом, що містить переважно фактичний матеріал |
| Пояснення | - метод усного викладу навчального матеріалу, метою якого є аналіз, тлумачення й доказ різних положень матеріалу, що викладається, шляхом розкриття причинно-наслідкових та інших зв’язків та закономірностей |
| Ілюстрація | - показ конкретних предметів і явищ в натурі чи у вигляді зображень, які сприймаються за допомогою органів відчуттів, у статичному вигляді (макети, моделі, фотографії, картини, малюнки, діаграми, графіки, таблиці, схеми, формули, математичні моделі економічних процесів, географічні карти); надання усного матеріалу, який активізує уявлення (факти, приклади, аналогії, афоризми, цитати). |
| Демонстрація | - показ конкретних предметів і явищ в натурі чи у вигляді зображень, які сприймаються за допомогою органів відчуттів, у динаміці (кіно-, телефрагменти, діюча модель, дослід, процес утворення схеми, таблиці) |
| Показ | - метод демонстрації певного способу дій |
| Бесіда | - діалогічний метод навчання, при якому вчитель шляхом вдало поставлених питань спонукає учнів міркувати і аналізувати в певній логічній послідовності факти і явища, що вивчаються, і самостійно підходити до відповідних теоретичних висновків та узагальнень; відтворювати раніше набуті знання. |
| Дискусія | - історично – спір, суперечка окремих осіб, співбеседніків, в сучасному розумінні – широке публічне обговорення якогось спірного питання під керівництвом ведучого. |
| Аналіз конкретних ситуацій | - глибоке і деталізоване дослідження реальної чи імітованої ситуації, що виконується для виявлення її окремих чи загальних характерних властивостей, пошуку найоптимальнішого способу її вирішення. |
| Дидактична гра | - будь-яке змагання або протиборство поміж гравцями, дії яких обмежені певними умовами (правилами), яке спрямоване на досягання певної мети (виграшу, перемоги, винагороди) |
| Вправа | - метод здійснення учнями багаторазового дій з застосування матеріалу, що вивчається, на практиці |
| Дослід | - проведення експериментів, тобто створення умов, які дозволяють виявити будь-яке явище для дослідження причин його вияву, протікання, наслідків та інш. |
| Вирішення задач | - здійснення певних розрахунків, пошук виходу з ситуації, вирішення проблеми |
| Спостереження | - метод самостійного виявлення та аналізу певного наочного матеріалу |
| Робота з підручником | - організація самостійної роботи учнів над друкованим текстом. |
4. ОСНОВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ
До основних методів навчання більшість авторів підручників педагогіки (незалежно від обраної класифікації) відносять такі: лекція, проблемна лекція, розповідь, пояснення, ілюстрація, демонстрація, показ, бесіда, дискусія, аналіз конкретних ситуацій, дидактична гра, вправа, дослід, вирішення задач, спостереження, робота з підручником (табл.). Всі ці методи добре описані в навчальній літературі. При виборі таких методів слід чітко усвідомлювати їх призначення, витрачання часу, а також ефективність засвоєння.
За результатами досліджень, проведених Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд) у 80-х рр.. було побудовано схему ефективності різних методів навчання (так звана „Піраміда навчання”).
5. МЕТОДИ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ
Хоч класифікація методів на активні і пасивні і є не зовсім вдалою (про це вже йшла мова), традиційно методи, що найбільше сприяють підвищенню інтересу, самостійності і творчої активності учнів у навчанні, називаються методами активного навчання (або активними методами). Тим самим мов би проводиться їх розмежування з традиційними догматичними методами, де учень – лише пасивний спостерігач і приймач інформації, що надається викладачем.
Поняття “активного навчання” виникло у 70-ті роки ХХ ст. і було пов’язане з періодом застою у вітчизняній освіті, зниженням її якості. І хоч з тих часів було запропоновано багато різноманітних методів активізації роботи учнів, криза системи освіти триває.
Для ілюстрації можна навести дані світового банку щодо освітніх тенденцій, виявлених у підготовці учнів 13-ти років з математики та природничих наук щодо 19-ти країн світу.
Освітні тенденції (середні бали для 8-ми країн світу): 1 – Великобританія, Ізраїль, Канада, Франція; 2 – Росія, Словаччина, Угорщина, Україна.
Ці дані свідчать про те, що в нашій системі освіти традиційно більша увага приділяється відтворенню наявної культури, в той час як в інших країнах – можливостям її оновлення і вдосконалення.
Сьогодні часто пишуть, що причиною такої ситуації є менталітет, специфіка західної і східної культури. Для західної культури більш притаманним є особистісний, індивідуальний підхід, учень завжди має свою думку стосовно того, що він вивчає, може відмовитись вчити те, що йому не потрібне, не цікаве. Отже застосування активних методів навчання – єдино можливий шлях навчання. Для східної культури навчання – це просвітлення, те, що надається “зверху” і не може змінюватись принаймні у навчанні. Учень не має права власної думки, він повинен лише відтворювати надане йому знання. За таких умов застосування спеціальних активних методів – непотрібне. Достатньо лише інформаційно-презентативних і репродуктивних методів. Цікаво, що навіть самі студенти східної культури часто відмовляються від активних методів роботи, лякаються виказати свою думку, щось продемонструвати.
Наша країна знаходиться в особливому положенні – на зіткненні двох культур, двох підходів. Отже, саме на нас може бути покладеною місія поєднання цих двох підходів, оскільки навіть традиційна перевага якогось одного з них – це обмеження, або гальмування розвитку, або слабка база, основа. І доцільним є доречне застосування і традиційних і активних методів навчання.
До основних методів активного навчання традиційно відносять: різноманітні дискусії, аналіз ситуацій, ігри. Оскільки саме ці методи розкриті в навчальній літературі не завжди повно, надамо їх коротку характеристику.
Слово "дискусія" походить з латинської "discussio" - дослідження і означає суперечку, обговорення якого-небудь спірного питання (проблеми) з метою правильного його розв’язання. Дискусія може виконувати у навчальному процесі значну кількість функцій: