Вільна від стереотипів особистість психологічно спрямована на відстоювання своєї позиції. Для неї бути особистістю
— це постійно бути вірній своїй світосприймальній позиції, в соціальній цінності якої вона впевнена. Від чого залежить стійкість внутрішнього світу особистості? Коли ми відповімо на це питання, ми визначимо умови розвитку та удосконалення особистості.
Перша умова — чіткість у визначенні прав і обов'язків.Без прав немає обов'язків. Без правової свідомості немає моральної свідомості. Саме організація засвоєння моральних і правових норм «Я повинен» — і є створенням умов розвитку. Тут важливе дозування оцінок поведінки людини, прищеплення зразків поведінки, вільний режим прийняття норм і установок, свобода вибору варіантів поведінки. Від цього залежить розвиток самооцінки і самосвідомості.
Друга умова — розвиток можливостей пізнання себе і оточуючого світу. Тут важлива власна адекватна оцінка себе і своїх можливостей. Не менш — оцінка інших. Прагнення до самоствердження, розвинута мотивація досягнення, психологічна культура спілкування — все це сходинки самосвідомості: розуміння того, що людина являє собою, визначення своїх можливостей, покликання, свого майбутнього і перспектив досягнення бажаного.
Третя умова — стійкість і гарантованість значимості людини в тому соціумі, який він вважає своїм. Це і почуття «Ми», і — на іншому полюсі — «Я — не гвинтик». А між ними — визнання інших. Рівень розвитку почуття і волі людини забезпечує його відносну незалежність від зовнішніх обставин. В прагненні бути визнаним, особливо референтною групою, закладена динаміка таких почуттів, як гордість, сором, таких психічних якостей, як відчуженість, ідентифікація. Живлять цю лінію розвитку потреби і мотиви в спілкуванні, в коханні, в самостійності, в статевій ідентифікації. Всі вони настроєні за камертоном культури, бо саме культура (культурний канон) й інтелігентність визначають силу звучання в поведінці, духовності людини.
Розвиток самосвідомості. Структура самосвідомості створюється вже на третьому році життя. В її основі — усвідомлення свого імені, емоційне ставлення до себе, реалізація потреби в визнанні, емоційному теплі — «Я — хороший». Сексуальна ідентифікація йде слідом, а за нею усвідомлення себе у часі: «Я був, є і буду». Усвідомлення своїх прав і обов'язків також входить у структуру самосвідомості. Дитина виділяє себе серед інших, але ще не усвідомлює своїх можливостей. В цих протиріччях — криза З року життя. Поступово дитина вчиться більш-менш адекватно оцінювати себе. Шлях до цього — адекватна оцінка людей, які її оточують. В оцінці виявляється ставлення до дитини. Ми зазначили, що істина — це форма відповідності суб'єктивної та об'єктивної реальності.
Додамо: в поєднанні з емоційною оцінкою і ставленням до об'єкту, який спрямовує людину на усвідомлення істини. Іноді оцінка людини переноситься на те, що вона проповідує. Людина сприймає світ спочатку почуттями, а потім розумом.
Інтелект є інструментом, за допомогою якого людина самопрограмує свою поведінку та діяльність. Рівень розвитку інтелекту є найважливішою характеристикою людини.
Крім таких чинників розвитку інтелекту, як успадковані риси, умови утробного та особливості перших років життя, є й загальні. Цевікові стадії розвитку інтелекту. Саме вони визначають розумовий вік дитини та основні характеристики її мислення. Тому зрозуміло, що педагогічний інструментарій визначення стадій розвитку інтелекту, який складається з специфічних завдань, проблем й техніки вимірювання, є складником компетентності вчителя.
Для розробки програми розвитку дитини конче потрібно знати дійсний рівень її інтелектуального розвитку. Тобто визначення особливостей інтелектуального розвитку дитини має передувати пошуку методичних шляхів забезпечення навчального процесу.
Нагадаю вам, що існують такі статистичне визнані рівні інтелекту: високий рівень, вище за пересічний, пересічний, нижче за пересічний, низький, дуже низькийрівень (розумова відсталість). На останньому рівні дитина спроможна оволодіти тільки елементарними навичками, вона потребує постійного догляду та опіки.
Інтелектуальні здібності визначаються тими параметрами центральної нервової системи, які характеризують роботу мозку як інструменту обробки інформації:
— термін обробки інформації;
— обсяг інформації;
— термін зберігання інформації в пам'яті;
— нейропсихологічний тип організації мислення.
Щодо останнього параметру, то для потреб навчання достатньо визначити два типи. Один легко запам'ятовує нову інформацію, швидко розв'язує задачі, користуючись вже відомим алгоритмом (послідовністю дій). Другий тип здатний сам створювати новий алгоритм розв'язання оригінальних задач. Але за відомим алгоритмом він діє повільніше за перший.
Якісною характеристикою інтелекту є результативність використання знань, оригінальність алгоритмізації процесу досягнення результату, творчість — встановлення нетрадиційних зв'язків понять, образів.
Складником інтелекту виступає й досвід. Існує декілька, позицій щодо процесу навчання, результатом якого є набування досвіду дитиною.
1. Позиція. Діти набувають досвід, коли їм демонструють процедуру якоїсь дії, роботи.
2. Позиція. Досвід формується, якщо дитині відомі всі складники операції та їх послідовність. Коли даються інструкції щодо виконання кожної операції та їх послідовного «збирання» в алгоритм діяльності.
3. Позиція підкреслює необхідність попередньої психологічної готовності до виконання роботи. Тобто акцент ставиться на осмисленні роботи, створенні умов для виникнення потреби в її здійсненні.
Коефіцієнт інтелектуальності
Повернемося до інтелекту. Вірніше, до його вимірювання. Існує шкала коефіцієнту інтелектуальностілюдини. За нею вимірюється співвідношення розумового віку до хронологічного у балах. Ось вони: 0-20 балів – глибока розумова відсталість; 36-50 балів – затримка розумового розвитку середнього тупеня; 51-69 балів – затримка розумового розвитку; 70-90 балів – тупість, уповільнене навчання; 91-110 балів – пересічний рівень; 111-120 балів – високий рівень; 120-140 балів – дуже високий рівень; 141 + … балів – інтелектуальна обдарованість.
Як вимірюється інтелект? За допомогою тестів. Тестові завдання імітують проблемну ситуацію, розв’язати яку можна за допомогою інтелекту. Вони можуть бути різними. Ось, наприклад, декілька. Знайдіть вірну відповідь:
“Вже 5 місяців я тримаюсь за цю косу двома руками і не збираюсь її нікому віддавати”. Ці слова промовив (промовила)
…
а) генерал, б) селянин, в) парубок – козак , г) дівчина.
Вашингтон так відноситься до Гамільтона, як Лінкольн до
а) Гранта, б) Кеннеді, в) Клінтона, г) Рузвельта.
Ви знайшли вірні відповіді? Звичайно, все дуже просто.
Для цього зовсім необов’язково знати історію, географію, етнографію чи бути громадянином Америки. Візьмемо перше завдання. За яку косу міг 5 місяців поспіль триматися парубок, та ще й нікому не віддавати? А селянин? Щось тут не так. Щодо дівчини, то і їй це ні до чого. Залишається шукати вірну відповідь десь у іншому напрямку. Так, звичайно, ви згадаєте, що коса може бути як і сільськогосподарським знаряддям в руках селянина, як заплетеним волоссям дівчини, так і географічним поняттям. Ми навели слова генерала О. В. Суворова, який 5 місяців “тримав у руках” і не віддавав туркам Кіндербурзьку (здається) косу біля Очакова. Але вірну відповідь підказав інтелект, а не знання історії. Інтелект знайшов шлях. Цього достатньо. Ось чому тести “на інтелект” мають підказку – одну вірну відповідь серед двох, трьох відволікаючих. Такий вид тестів має назву множинного вибору.
Друге завдання. Воно ще простіше. Звичайно, як для кого. Для того, хто любить думати, то перелік американських президентів виявляється дивним. Прізвища Вашингтона і Лінкольна чули всі. Щодо Кеннеді, Клінтона, Рузвельта, (було два президента США з цим прізвищем), також, нібито, ясно. Це американські президенти ХХ ст. А от Грант і Гамільтон? Може раніше? У 18 чи 19 сторіччі? Звичайно. Саме так. То вірна відповідь – Грант. Він єдиний зі списку не належить до 20 сторіччя. Ну а кому легше відгадати вірну відповідь? Ви думаєте тому, хто добре знає історію США? Ні. Тому, хто тримав у руці американські долари. У “перекладі” на них наше завдання є рівнянням. $1 (з портретом Вашингтона) так відноситься до $10 (Гамільтон), як $5 (Лінкольн) до $50 (Грант). Американці ввели долари ще у 19 сторіччі. Їх форма і портрети президентів на них не змінювались. Отже, портрета жодного президента ХХ сторіччя на банкноті не могло і бути. Річ не про гроші, а про логічність аналізу.
Тести інтелекту діють давно. Так, перший тест “Альфа Бетта”, за яким деференціювали солдатів у І світовій війні американці, намагалися пройти 1726000 чоловік. За статистичним аналізом результатів і складена бальна шкала вимірювання інтелекту – коефіцієнт інтелектуальності.
Що впливає на показник інтелекту? Звичайно, спадковість. Вона встановлює ліміт – межу розвитку інтелекту. Це – потенційне обмеження, яке рідко коли стає явним. Чому? Тому що на розвиток інтелекту впливає багато чинників. Я іх тільки перелічу: вік матері, стан її здоров’я під час вагітності, стиль і якість харчування, умови життя дитини, культурний рівень сім'ї, наявність інших дітей у сім’ї і багато іншого. Так, і школа. Вірніше, спорідненість програми навчання. Дуже важливим є фактор повноцінності культурного оточення дитини. Валідність цього було перевірено на однояйцевих близнюках (інтелектуальні потенції яких тотожні), що виховалися в різних сім’ях. Коефіцієнт кореляції (відношення) іх інтелектів становив тільки +74 IQ. Тобто інтелект залежить від умов розвитку. Інтелект, як вважають, складається з більш ніж 100 компонентів. Успадковуються далеко не всі складники інтелекту і не всі в однаковій мірі. Так, просторове мислення успадковується десь на 50%, логічне – на 60%. (Принагідно зауважимо, що найбільше з інтелектуальних властивостей людини успадковується гострота зору, слуху, кольору – на 70%).