Застосування прийому „активної асистенції" приносить користь і слабкому, і сильному учневі: слабкий одержує можливість „пригальмувати" і краще запам'ятати й осмислити новий лексичний матеріал, а сильний отримує можливість випробувати свої сили у навчанні слабшого товариша, що підвищує його самооцінку і тому має високу мотиваційну цінність.
Сучасне навчання іноземної мови учнів передбачає їх спілкування на міжкультурному рівні в найбільш типових ситуаціях на основі комунікативного мінімуму, який повинен включати певний обсяг країнознавчих та лінгвокраїнознавчих знань. Тому відомі критерії відбору лексичних мінімумів (сполучуваність, семантична цінність, частотність, словотворча і стройова здатність) мають бути доповнені такими критеріями відбору лексичного компонента змісту навчання англомовного спілкування:
критерієм культурологічної та країнознавчої цінності: лексичний матеріал повинен відбивати факти, норми і цінності англомовної культури;
критерієм типовості, згідно з яким слід відбирати національні реалії, які відбивають найбільш актуальні факти сучасної дійсності і які створюють найбільш чітке уявлення про Велику Британію;
критерієм сучасності й. загальної відомості в середовищі носіїв мови;
критерієм чіткої диференціації з рідною культурою учнів, згідно з яким відбираються ті ЛО, які відбивають повну або часткову неадекватність країнознавчих фонів, наприклад: finger, toe, hand, arm, foot, leg, breakfast;
критерієм урахування адресата відбору: лексичний матеріал повинен співвідноситися з віковими особливостями та інтересами дітей;
критерієм функціональності, згідно з яким ЛО відбираються з орієнтацією на формування активного або пасивного мінімуму;
критерієм тематичності: лексичний матеріал має бути скомпонований за певними темами. З огляду на соціокультурний компонент змісту навчання лексичний мінімум початкової школи має бути насиченим національними реаліями, а саме:
реаліями-антропонімами, переважну більшість якихмають становити імена дітей;
топонімами: назви континентів, країн, річок, міст, вулиць;
етнографічними реаліями: назви іграшок, тварин, дитячих та спортивних ігор, одягу, взуття, їжі, напоїв, грошових одиниць, побутових речей, якими користуються діти (computer, walkman, cassette-гесогdег, biке), свят, елементів довкілля тощо;
реаліями культури та освіти: назви персонажів відомих казок, дитячого фольклору, творів для дітей, мультфільмів, кіно, видатних людей (письменників, акторів, музикантів, учених), реаліями шкільного життя.
Джерелом відбору лексичного матеріалу мають бути автентичні матеріали: зразки літератури, англійського фольклору, словники, відеозаписи фільмів на різну тему видавництва ВВС. Звичайно, добір лексичного матеріалу має бути обмежений рамками тематики.
Мета формування лексичної компетенції школярів зумовлює правомірність застосування наступних принципів при роботі з іншомовним лексичним матеріалом:
принцип диференційованого підходу до навчання лексики;
принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей дітей;
принцип посильної філологізації навчального процесу;
принцип комунікативко-ігрової спрямованості навчання;
принцип інтенсивності початкового етапу.
Як відомо, вживання лексики в мовленні передбачає єдність форми і значення ЛО. Проте цей процес ускладнюється інтерференцією з боку рідної мови. Чинниками цього можуть бути:
1) розбіжності в передачі значень деяких ЛО (Порівняймо: українські слова "плакати', "кричати" - передаються в англійській мові одним словом - cry),
2) відсутність певних понять у рідній мові учнів (ladу, sir, lunch),
3) різні правила сполучуваності слів тощо. Тому планування роботи з ЛО на уроці вимагає ретельного аналізу учителем особливостей кожної ЛО, її форми (фонетичної, графічної, структурної, граматичної), значення, особливостей вживання у мовленні, вибір адекватних прийомів організації, ознайомлення, тренування і застосування відповідних Л О у процесі спілкування. Так, при ознайомленні з назвами речей, дій, ознак, що мають конкретне значення, вчитель обирає безперекладні способи семантизації, використовуючи для цього предметно-зображальну наочність, демонстрацію дій; ознайомлення з національними реаліями вимагає застосування лінгвокраїнознавчих коментарів. Наведемо приклади деяких коментарів.
А. Для роботи з етнографічними реаліями:
lunch - другий сніданок. Його називають "ланч" українською мовою. За часом відповідає нашому обіду - звичайно від 12 до 15 години.
Робота з лексичним матеріалом вимагає постійної орієнтації на світ дитини, її інтереси, уподобання, на творчий потенціал її особистості як суб'єкта навчального процесу. Адже навчання англійської мови створює лінгвістичну основу для ознайомлення учнів з деякими засобами словотворення:
словоскладанням (postman, snowman);
афіксацією, зокрема з суфіксами іменників - ег (оr), числівників: - teen, ty, th;
конверсією (water - to water, help - to help).
Мета навчання лексичних засобів спілкування полягає в оволодінні учнями навчальним матеріалом для здійснення спілкування і взаємодії в ситуаціях, які моделюються на уроці і які мають бути наближені до умов реальної комунікації. Тому вчитель має забезпечити не тільки мотивацію ознайомлення з новими Л О, але й мотиви кожного завдання і вправи при організації тренування. Наприклад, мотивом для засвоєння назв свійських тварин служить запрошення відвідати Лондонський зоомагазин та усвідомлення учнями необхідності підготуватися до розмови з продавцем, отримати потрібну інформацію, пов'язану з перспективою "їхньої діяльності. Доцільним у цьому плані є ознайомлення дітей з деякими стереотипами поведінки британців - їх ставлення до домашніх тварин, що має розширити коло країнознавчих фонових знань учнів. Отже подача нової лексики має відбуватися в цьому разі за допомогою лінгвокраїнознавчого коментаря, предметної та зображальної наочності. Наприклад:
Т.: Англійці дуже дбайливо ставляться до тварин. Вони люблять їх і прищеплюють цю любов своїм дітям. Тому майже у кожного вашого ровесника у Великій Британії є якийсь домашній улюбленець - а реt. Запам'ятаймо: а реt - це улюблена домашня тварина, яку доглядають з любов'ю та ласкою. Наприклад, а саt, а kіttеn, а dog, а рuрру, а hamster, (Демонструються відповідні іграшки або малюнки. Кожне слово вимовляється чітко і трохи уповільнено)
Щоб сформувати комунікативне ядро іншомовного спілкування, навчання лексичного матеріалу має бути інтенсивним. Цьому сприяють:
тренувальні прийоми з елементами сугестопедії, які мають подвійне навантаження - формування лексичної компетенції і вимовної культури учнів, а саме, відбивання ритму фраз, що промовляються, зміна модуляції голосу, ритмічні рухи, використання фонової музики із джазовим синкопованим ритмом для руйнування усталених стереотипів ритму рідної мови;
прийоми одночасної взаємодії учнів у рухомих шеренгах,„натовпі", в командах, запозичені з інтенсивної методики, а також у парах, малих групах:
ігрові прийоми на етапах тренування і практики у спілкуванні: конкурси, змагання, рухливі та спокійні ігри з комунікативним або когнітивним завданням (кросворди, чайнворди, ребуси тощо), інсценівки (віршів, пісень), рольові ігри;
проективні прийоми, переважно для самостійноїроботи вдома.
Зазначена вище система формування лексичної компетенції школярів має отримати свою реалізацію у всіх компонентах НМК для відповідного класу початкової школи. [6, с.50]
Реформування українського суспільства значною мірою впливає на характер та зміст навчання іноземної мови в ЗНЗ. Підвищується роль іноземної мови не тільки як джерела знань про іншомовні країни, а й як засобу здійснення іншомовного спілкування, в основу якого закладено соціолінгвістичну компетенцію як складову комунікативної компетенції.
Відомо, що соціолінгвістична компетенція пов'язана із знаннями та вміннями, необхідними для соціального аспекту використання іноземної мови для особистих, культурних, професійних та економічних контактів в контексті полілогу культур. Соціолінгвістична компетенція передбачає знання учнями особливостей національного мовленнєвого етикету, невербальної поведінки, їх врахування в реальних життєвих ситуаціях, а також здатність здійснювати комунікативні наміри відповідно до ситуації спілкування, соціальних норм поведінки та соціального статусу комунікантів.
Питанням формування соціокультурної компетенції приділяли увагу відомі вітчизняні та зарубіжні методисти: Ю.І. Пассов, О.Б. Тарнопольський, Н.К. Скляренко, Г.С. Фоміна, М. Вугот, Н. Рох, К. Іжіо та інші. Поділяючи їхню думку про важливість врахування соціокультурної компетенції у навчанні іноземної мови, наголошуємо на необхідності формування в учнів насамперед лексичної компетенції, на якій базується уміння адекватно поводитися в іншомовному середовищі, усвідомлюючи особливості культури, віри, світогляду співрозмовника - носія мови, що вивчається, набуття ними знань про національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, норм мовленнєвої та немовленнєвої поведінки її носіїв, та вміння адекватно реагувати в тій чи іншій мовленнєвій ситуації, здатності порівнювати рідну та іншомовну культуру.
Отже, формування лексичної компетенції як компонента соціокультурної компетенції має виступати необхідним складником навчально-виховного процесу на всіх ступенях навчання в ЗНЗ, оскільки при його відсутності неможлива підготовка повноцінних учасників міжкультурної комунікації.
Вважаємо, що для ефективного формування лексичної компетенції доцільно використовувати автентичні тексти соціокультурного забарвлення. Ефективним було б використання оголошень, реклами, листівок, коментарів, автентичних творів, газетних матеріалів, віршованих та пісенних матеріалів, жартів, анекдотів тощо. Використання лексики соціокультурного змісту на уроці іноземної мови сприятиме насамперед розвитку лінгвістичного світогляду, активізації власного досвіду та фонових країнознавчих знань, сприятиме запам'ятовуванню лінгвістичного матеріалу та допомагатиме уникнути соціокультурних помилок