Читання, як процес дії людини, являє собою комплекс взаємопов'язаних компонентів: оволодіння способом прочитання слова, осмислення значення прочитаного слова, речення, фрази, уривка, всього твору і вимовляння читаного вголос - виразне читання як форма мовного спілкування. Всі ці сторони читання неподільні і взаємодоповнюють одна одну. Розглянемо деякі особливості формування кожної з сторін читацьких навичок.
Правильність читання - чітке, зрозуміле читання без помилок. Відомо, що в процесі формування навичок правильного читання діти найчастіше допускають наступні типові помилки: пропуск букв, складів у слові або їх заміну; підміну граматичної форми слова; пропуск слів у реченні і вставляння зайвих слів; заміна наголосів, яка спотворює зміст слова; повторення складів і слів; помилки в літературній вимові. Зрозуміло, що без правильного читання неможливо розвивати інші сторони читацьких навичок. Основоположною умовою успішності розвитку навичок правильного читання є тренувальні вправи в читанні текстів. Становлення навичок правильного читання, в основному, стосується першого класу і І чверті другого класу.
Засвоєння навичок правильного читання залежить від щоденного тренування в читанні і від різноманітності прийомів і завдань під час роботи над текстом, які спонукають учнів до читання. Слід враховувати, що навички правильного читання навіть на початковому етапі не слід відокремлювати від інших сторін читання, і в першу чергу від свідомого, осмисленого сприймання прочитаного. Кожне речення учні повинні читати з правильною інтонацією, яка відповідає змісту і розділовим знакам. Під час формування навичок правильного читання доцільно важкі слова і словосполучення повторювати декілька раз; загадки, окремі фрази, уривки читати хором, дещо сповільненим темпом, щоб дати можливість учням уважно прослідкувати за складовим сполученням слів.
Вільне, швидке читання - читання без утруднень, досить швидке. При нормальній швидкості читання учень добре схоплює зміст, свідомо сприймає прочитане, легко встановлює логічні центри речення, що створює передумови для виразного і правильного читання.
Розвиток техніки читання досягається систематичними, щоденними вправами, читанням і роботою над текстом протягом всіх років навчання.
Регулювання темпу читання забезпечується такими прийомами:
1) постановка запитань перед читанням;
2) читання тексту ланцюжком;
3) вибіркове читання за завданням;
4) читання діалогів;
5) читання в особах, драматизація;
6) заучування віршів, прозових уривків і виразне читання їх вголос.
При формуванні навичок швидкого читання важливо пам'ятати, що швидкість читання має розвиватися відповідно до швидкості розуміння. Про це попереджував ще К.Д.Ушинський [91].
Свідомість читання - полягає в розумінні прочитаного, розкритті значення слів, змісту окремих речень і цілого тексту. Таким чином, формування свідомих навичок читання передбачає:
- встановлення понятійних зв'язків слів у реченні і зв'язку простих речень, які входять у складне;
- осмислення тексту в цілому.
Щоб виконати ці завдання, необхідно керувати дитячим читанням, спрямовувати учнів на вдумливе ставлення до читаного тексту. Тексти є джерелом розширення, збагачення і уточнення словника школярів, тому що містять не тільки лексичний матеріал, близький досвіду маленького читача, а й абстрактні поняття. Під час роботи з текстом виникає необхідність пояснювати ці слова: вияснити, чи ввійшли вони в словник школяра. Таким чином, пояснення змісту слів потрібне не тільки для розуміння того, що читають учні, а й для збагачення їх активного словника, розширення кола їх уявлень і понять.
У роботі з твором не слід захоплюватись словотлумаченням. Учителю часто хочеться дати дітям якомога більше знань з приводу прочитаного, а це захоплення, як виявляється, тільки шкодить учням, так як урок перетворюється в поширену бесіду і пояснення, а на читання і формування читацьких навичок не залишається часу.
Виразне читання - інтонаційно правильне читання, яке передає ідеї і почуття, закладені у творі. Виразне читання емоційно впливає на слухачів, передає правильне відношення до зображуваних у творі фактів, подій і явищ, а також думок і почуттів людей. Відомі методисти Н.П.Каноникін і Н.А.Щербакова [98] справедливо стверджують: "Вчити виразно читати - це значить вчити вдумливо і глибоко розуміти прочитане. Свідомість і виразність - якості читання, які пов'язані між собою. Якщо виразність читання допомагає усвідомленню прочитаного, то повна виразність визначається глибиною розуміння тексту". Саме таке читання є показником стійких, добре сформованих читацьких навичок школярів. Звідси, основним у роботі над виразністю читання є наступне:
1) свідоме розуміння учнями ідейного змісту твору;
2) наявність визначеного ставлення учня до того, що він читає;
3) читання твору з наміром вплинути на слухачів;
4) забезпечення формування навичок виразного читання тільки на основі роботи з текстом.
Виразне читання тісно взаємозв'язане з вибірковим читанням.
Вибіркове читання - такий вид самостійної роботи, який вимагає від учнів швидкої орієнтації в прочитаному. Завдяки вибірковому читанню, учні, для підтвердження окремих висновків чи доводів, відшукують у прочитаному творі відповідні уривки, фрази, слова і зачитують їх вголос.
Вибіркове читання благотворно діє на зміцнення навичок читання і відіграє велику роль при роботі над текстом, будучи важливим засобом навчання дітей аналізу прочитаного твору. Крім того, вибіркове читання необхідне для кращого засвоєння змісту і розуміння основної ідеї твору, його художніх особливостей і зображувальних засобів.
На основі вибіркового читання базується і така, важлива для виховання уваги до слова, робота над описом природи у творі, на який, почасти, учні не звертають уваги. Пропонується вибрати уривок, де, на їх думку, найбільш вдало описано красу природи, підготуватися до читання і пояснення, чому саме цей опис найбільш сподобався.
Вибіркове читання застосовують і при співставленні творів живопису з художніми літературними творами. У цьому випадку учні за завданням вчителя знаходять до картин і репродукцій відповідні уривки із віршів і прози. З вибірковим читанням зв'язана підготовка дітей до інсценування, читання по ролях.
Таким чином, вибіркове читання є вельми ефективним прийомом у формуванні навичок читання молодших школярів, так як спонукає їх самостійно удосконалювати навички і проникатись тонкощами техніки читання.
Постановка питань до прочитаного - один із необхідних видів самостійної роботи на уроках читання і засіб формування читацьких навичок. Цей вид занять вчить учнів логічно, обґрунтовано будувати і формулювати запитання, неодноразово звертатись при цьому до побіжного читання чи переглядання тексту твору. А вмінням переглядати текст володіють лише найздібніші діти. Причина такої ситуації не у винятковій складності завдання, а в недоліках навчання читання.
Часом учителі заперечують необхідність роботи - переглядання тексту, - вважаючи її занадто складною для молодших школярів. Але ж кожен з них пропонує дітям завдання, які передбачають наявність вказаного вміння. Наприклад, завдання типу "знайди і прочитай слова діда, баби..." Таке звичне і, здається, просте завдання. Та для його виконання вже треба вміти переглядати текст, бо на суцільне перечитування вчитель часу не дає. А читання в особах? Кожен учитель знає, що читання тексту в особах нечасто проходить без його втручання: доводиться підказувати, де чиї слова, виправляти та ін. Хоч такий текст читають не за першого ознайомлення, та всеодно дітям складно членувати його за вказаною ознакою. Одна з причин - несформованість уміння переглядати текст: пробігти його очима і вихопити лише "свої" слова. Більшість учнів просто фізично не вміє "стрибати" очима по сторінці у пошуку певної інформації, бо вміє читати лише все підряд.
Отже, вчити переглядати текст треба обов'язково, але починати слід із вправ (знайти дату, цифру, слово-курсив, слово в лапках, слово з великої літери, розділовий знак, умовний значок, найдовше слово в тексті, абзац, друге... п'яте слово у вказаному рядку), що не передбачають складного змістового аналізу, а формують навичку вихоплювати поглядом певні елементи тексту за їх зовнішніми ознаками.
Завдання на переглядання тексту добре підходять для роботи в парах: один учень придумує завдання, а другий виконує його. Обов'язковою умовою такої гри є обмеження часу. Складнішими є завдання на швидкість зорового сприймання: не лише знайти слова дійової особи, а й слова автора. Тобто протягом 1-3 секунд дітям треба зорієнтуватись на сторінці в цілому.
Не менш вагоме місце у формуванні читацьких навичок відводиться позакласному читанню, яке є складовою частиною читання і розвитку мовлення, як предмета початкової ланки. Це різновид читання, в якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Ведучою закономірністю позакласного читання є пряма залежність якості дитячого читання і відношення до нього дитини-читача.
Зрозуміло, що в умовах всеобучу основною формою такого навчання є урок, причому такий урок, де в якості навчального матеріалу виступають дитячі книги у всій різноманітності, доступній школі. Якщо уроки класного читання пов'язані з оволодінням навичками читання, то мета уроків позакласного читання дещо інша: діти використовують на цих уроках набуті навички читання. У процесі роботи з дитячими книгами в учнів, звичайно, удосконалюється і техніка читання, і здатність повноцінно сприймати текст у відповідності з їх жанрово-видовими особливостями. До самостійної діяльності з книгами молодші школярі приступають з першого навчального тижня. Але вчитель привчає дітей орієнтуватись при виборі книг на ті, які доступні віковому бар'єру кожного з них; опрацьовується послідовність дій з книгами і серед них.