Виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формування уявлень про здоров’я як цінність; посилення мотивації на ведення здорового способу життя; підвищення відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини, фізичне виховання.
Ці технології реалізуються через факультативні курси з розвитку особистості учня, позакласні та позашкільні заходи, фестивалі, конкурси, захист дитячих та молодіжних проектів, волонтерський рух.
Визначені технології можуть бути представлені за ієрархією з ураху-ванням того, яким чином кожен учень залучений до навчального процесу:
· позасуб’єктні: технології раціональної організації навчального процесу, формування здоров’язберігаючого виховного середовища, форми організації здорового харчування;
· здійснюються за активної позиції учнів: різні види гімнастики, технології навчання здорового способу життя, виховання культури здоров’я [74, 13].
З погляду позитивного впливу на здоров’я учнів найоптимальнішими є технології, що:
·мають за основу комплексний характер збереження здоров’я;
·беруть до уваги більшість факторів, що впливають на здоров’я;
·враховують вікові та індивідуальні особливості учнів;
·забезпечують запровадження цілей освітнього закладу щодо зміцнення здоров’я учнів та формування здорового способу життя;
·контролюють виконання настанов, зміст яких має здоров’язберіга-ючий та профілактичний характер;
·постійно покращують санітарно-гігієнічні умови школи, матеріально-технічну та навчальну базу, соціально-психологічний клімат у колективі відповідно до сучасних вимог;
·заохочують учнів до участі в плануванні оздоровчої діяльності школи та до аналізу виконаної роботи;
·обґрунтовують умови послідовності в реалізації технології;
·здійснюють періодичну оцінку ефективності технології;
·залучають батьків до діяльності щодо збереження та зміцнення здоров’я [14, 21].
Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язана з активним залученням учнів до здоров’я-зберігаючого навчального процесу, формуванням у них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я.
Аналіз здоров’язберігаючої діяльності загальноосвітніх закладів України дає можливість дійти висновку щодо складників моделі цієї діяльності. Вона має поєднувати такі форми і види роботи:
·корекцію порушень соматичного здоров’я використання комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;
·різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням його психологічного і фізіологічного впливу на організм учнів;
·розробку та реалізацію навчальних програм формування в учнів нави-чок ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок;
·організацію та контроль за збереженням збалансованого харчування всіх учнів школи;
·заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров’я вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку [5, 51].
Отже, здоров’я – це найперша необхідна умова успішного розвитку кожної людини, її навчання, праці, добробуту. Важливою функцією школи є здоров’язберігаюча. Вона передбачає формування вмінь і навичок здорового способу життя, зміцнення здоров’я. Основним засобом формування у молодших школярів здоров’язберігаючої компетентності є підручник. Його значущість посилюється з огляду на призначення цього виду навчальної літератури – як носія змісту освіти та засобу навчання.
1.2 Характеристика освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» у контексті вимог Державного стандарту початкової загальної освіти
Згідно із Законом України про «Про загальну середню освіту» [3], Державний стандарт початкової загальної освіти [2] є органічною складовою Державного стандарту загальної середньої освіти.
Державний стандарт загальної середньої освіти як комплексний нормативний документ включає:
- базовий навчальний план середньої школи, який дає цілісне уявлення про перелік і співвідношення основних галузей знань за роками навчання в середній школі та його структуру (державний компонент як інваріантна частина базового плану і регіональний та шкільний компоненти як варіативна його частина; додаткові години на освітні галузі, індивідуальні та групові заняття; курси за вибором і факультативні заняття тощо);
- освітні стандарти галузей знань (навчальних предметів) як змістова конкретизація цілей загальноосвітньої підготовки учня середньої школи в навчальних програмах з предметів, що входять до інваріантної частини базового навчального плану й вивчаються на певних ступенях навчання, а також система вимог, що визначають рівень засвоєння змісту освітньої галузі, обов’язковий для кожного учня;
- державні вимоги до мінімального рівня засвоєння змісту загальної середньої освіти за ступенями навчання (початкова, основна і старша школа), що засвідчує досягнення учнем мети загальноосвітньої підготовки на певному віковому етапі свого розвитку; вони містять критерії, відтворенні у вигляді типових завдань, і форм оцінки відповідності рівня освіченості конкретної особи державному стандарту загальної середньої освіти [4, 5].
Державний стандарт початкової загальної освіти розроблений відповідно до пізнавальних можливостей дітей молодшого шкільного віку і передбачає всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок та умінь і навичок здорового способу життя. Поряд із функціональною підготовкою, за роки початкової освіти діти мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці у різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань.
Базовий навчальний план складається з таких освітніх галузей:
· мови і література;
· математика;
· здоров’я і фізична культура;
· технології;
· мистецтво;
· людина і світ [2, 29-30].
Акцентуючи увагу на освітній галузі «Здоров’я і фізична культура», ми звернули увагу на те, що у контексті вимог Державного стандарту початкової загальної освіти дана освітня галузь забезпечує свідоме ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності, сприяє фізичному розвитку дитини, формує основи здорового способу життя.
Головною метою освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» є розвиток фізичних, соціальних, психічних, духовних якостей особистості; формування життєзберігаючої та фізичної культури; підготовка учнів до повноцінного життя у постійно змінюваному навколишньому середовищі.
Ця мета досягається шляхом реалізації таких завдань:
- формування уявлення про здоров’я;
- мотивування позитивного ставлення до збереження життя і зміцнення здоров’я;
- формування основних життєвих навичок щодо здорового способу життя та безпечної поведінки;
- виховання потреби в здоров’ї як важливої життєвої цінності [2, 36-37].
Зміст освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» спрямований на формування в учнів знань, життєвих навичок, що сприяють здоровому способу життя, та практичних навичок до самостійних занять фізичними вправами й проведення активного відпочинку; розширення рухового досвіду, функціональних можливостей систем організму шляхом цілеспрямованого розвитку основних фізичних якостей і природних здібностей; вдосконалення навичок базових рухових дій та використання їх у повсякденній та ігровій діяльності; формування потреби в рухових діях для забезпечення біологічно необхідного обсягу рухової активності як одного з головних чинників здорового способу життя; виховання потреби в здоров’ї як важливої життєвої цінності.
Ця освітня галузь забезпечує свідоме ставлення до свого здоров’я як найвищої соціальної цінності, сприяє фізичному розвитку дитини, формує основи здорового способу життя.
Головними завданнями фізичного виховання у початковій школі є:
- ознайомлення з впливом рухової активності та загартування організму, формування знань, умінь і навичок особистої гігієни, профілактики захворюваності і травматизму, правил техніки безпеки;
- формування усвідомленої індивідуальної установки учня щодо необхідності удосконалення основних якостей його фізичного розвитку;
- формування умінь і навичок основ здорового способу життя, безпеки життєдіяльності, самостійного та свідомого виконання профілактичних вправ для запобігання порушенню постави та розвитку короткозорості, зняття локальної втоми;
- навчання дітей основних рухів [53, 106-107].
Фізична культура є важливою складовою частиною системи освіти та виховання учнів загальноосвітньої школи, формування в них умінь і навичок здорового способу життя, організації корисного дозвілля та активного відпочинку, розвитку, відновлення фізичних і духовних сил, реабілітації та корекції здоров'я, виховання позитивних моральних і вольових якостей. Тобто цінність фізичної культури для кожної особистості і суспільства полягає в освітньому, виховному, оздоровчому та загальнокультурному значенні.
Освітня галузь "Здоров'я і фізична культура" складається з базового і шкільного компонента [2, 37].
До базового компонента освітньої галузі "Здоров'я і фізична культура" належить об'єктивно необхідний для учня кожного класу обов'язковий рівень фізкультурної освіти (включаючи здоровий спосіб життя), профілактики захворювань, травматизму, умінь і навичок особистої гігієни та фізичної підготовки, без яких неможлива його повноцінна життєдіяльність незалежно від того, яку професію обере в майбутньому випускник школи. Базовий компонент є основою державного стандарту з цієї галузі і не залежить від регіональних та індивідуальних особливостей учнів.