3. Діяльнісно-практичний блок можна вважати найбільш значущим з позиції системного підходу до формування культури здоров’я молодшого школяра. Відомо, що у процесі навчальної діяльності школярів здійснюється засвоєння знань, розвиток основних фізичних умінь і навичок, фізичних якостей, розвивається його ціннісне ставлення до світу, формуються, інтегруються й виявляються різноманітні якості особистості. Культура здоров’я набуває свого змісту відповідно до результатів практичної фізкультурної діяльності школярів.
Багатство й глибина особистості школяра, який володіє високим рівнем культури здоров’я, визначається тим, що він може, використовуючи сучасні методи теорії і практики фізичного виховання, прийоми, засоби оздоровлення, розробити дійову індивідуальну оздоровчу систему. Така особистість має можливість інтерпретувати, своєчасно коректувати зміст індивідуальної оздоровчої системи протягом усього життя.
Культура здоров’я школяра виражається у глибині й системності знань, рівні сформованості гуманістичних ціннісних орієнтацій, розвиненості різних типів мислення, розумінні виховних можливостей національних культуpно-істоpичних традицій, активності оздоровчої діяльності, виявленні творчої ініціативи, в емоційно-ціннісному ставленні до навчання й майбутньої професії, здатності до спілкування з валеологічної тематики, умінні розробляти індивідуальну оздоровчу систему й вести здоровий спосіб життя.
Для підвищення здоров’язберігаючої ролі підручника доцільно добирати тексти, у яких оздоровчі явища представлені в діалектичному розвитку, звертати увагу на чинники, що забезпечують такий розвиток.
Виходячи з того, що основними методами накопичення знань з курсу «Основи здоров’я» є безпосередні спостереження дітей, практичні роботи та дослідницьку діяльність, основна роль підручника повинна реалізуватися у систематизації знань, навчанні школярів зв'язувати окремі факти в ціле, розкривати їх у взаємозв'язках і взаємозалежностях, тобто реалізувати в єдності змістовий і процесуальний компоненти навчання.
Висновки
Здоров’я людини – один із найважливіших показників економічного, соціального і морального благополуччя суспільства. Водночас сучасні соціально-економічні та екологічні кризи в країні зумовили значне погіршення здоров’я населення, особливо дітей. Відзначається необхідність збереження і зміцнення фізичного, психічного, соціального та морального здоров’я школярів, формування у них умінь і навичок здорового способу життя. Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров’я на належному рівні, надавати опір негативним впливам.
Від ставлення людини до свого здоров’я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я – одна з найважливіших проблем сучасної школи. Результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров’я як інтегративна якість особистості і показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок, формування, відтворення та зміцнення здоров’я і характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров’я та здоров’я оточуючих.
Ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язана з активним залученням учнів до здоров’язберігаючого навчального процесу, формуванням у них активної позиції щодо зміцнення і збереження власного здоров’я. Особливого значення в процесі формування здорового способу життя молодших школярів набувають систематичність, безперервність та послідовність їх навчання і виховання, які дають можливість поступово ускладнювати та проводити оздоровчу роботу з ними.
Головною метою освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» є розвиток фізичних, соціальних, психічних, духовних якостей особистості; формування життєзберігаючої та фізичної культури; підготовка учнів до повноцінного життя у постійно змінюваному навколишньому середовищі. Ця мета досягається шляхом реалізації таких завдань: формування уявлення про здоров’я; мотивування позитивного ставлення до збереження життя і зміцнення здоров’я; формування основних життєвих навичок щодо здорового способу життя та безпечної поведінки; виховання потреби в здоров’ї як важливої життєвої цінності.
У процесі засвоєння освітньої галузі «Здоров’я та фізична культура» молодші школярі оволодівають системою навчально-пізнавальних знань, загальнонавчальними вміннями та знаннями емоційно-ціннісного ставлення як до свого здоров’я, так і до здоров’я інших людей. Основним засобом формування у молодших школярів здоров’язберігаючої компетентності є підручник. Зміст підручників структурується таким чином: людина та її здоров'я; фізична складова здоров'я; соціальна складова здоров'я; психічна та духовна складові здоров'я; безпека життєдіяльності учнів. Зазначені напрями є наскрізними для всієї початкової школи, але в кожному класі зміст і обсяг пропонованої учням інформації, організація її засвоєння змінюються відповідно до зростаючих пізнавальних, психологічних особливостей учнів.
Аналіз відповідної літератури свідчить про те, що зміст освітньої галузі «Основи здоров’я» викладено у програмі, підручниках і робочих зошитах. Підручники укладено відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти. Вони репрезентують основні завдання курсу в початкових класах: формування в учнів активної мотивації щодо дбайливого ставлення до власного здоров'я, удосконалення і творення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров'я; формування уявлень і понять про фізичний розвиток людини, взаємозв'язки людського організму з природним і соціальним оточенням; формування уявлень і понять про духовну та психічну складові здоров'я та їх вияви через загальнолюдські цінності, оволодіння уміннями й навичками морально-етичної поведінки; засвоєння учнями знань, умінь і навичок особистої гігієни, профілактики захворювань і травматизму у класі, вдома, на вулиці та інших місцях; ознайомлення з впливом рухової активності та загартування організму, раціонального харчування, режиму дня на здоров'я та розвиток дитини; запобігання порушенням постави учнів, розладів органів чуття; формування знань, умінь та навичок безпеки життєдіяльності вдома, у школі, на вулиці, у транспорті, в громадських місцях, на вулиці.
Відповідно до вказаних завдань зміст підручників структурується таким чином: людина та її здоров'я; фізична складова здоров'я; соціальна складова здоров'я; психічна та духовна складові здоров'я; безпека життє-діяльності учнів вдома, у школі, на вулиці, в громадських місцях, на відпочинку. Зазначені напрями є наскрізними для всієї початкової школи, але в кожному класі зміст і обсяг пропонованої учням інформації, організація її засвоєння змінюються відповідно до зростаючих пізнавальних, психо-логічних особливостей учнів.
У своєму дослідженні ми застосовували елементи структурно-функціонального аналізу, тобто проаналізували здоров’язберігаючу спрямо-ваність підручника через призму використання в ньому текстів та відповідних видів завдань і вправ.
Зміст підручників з курсу "Основи здоров'я" дозволяє розширювати, збагачувати, узагальнювати знання учнів про здоровий спосіб вжиття, безпеку життєдіяльності та їх зв'язок з природними її соціальними чинниками. Зміст знань про здоров'я дитини розглядається у підручниках як цілісна система, компонентами якої є фізична, соціальна, психічна та духовна складові здоров'я. У них також подано детальну інформацію про безпеку життєдіяльності учнів удома, в школі, на вулиці, в громадських місцях, на відпочинку. У структурі підручників для початкової школи з курсу «Основи здоров’я» представлені знання про навколишній світ (репрезентовані у предметно орієнтованих текстах), знання про способи діяльності (інструментально орієнтовані тексти), знання про цінності (ціннісно орієнтовані тексти)). Використання їх у сукупності діє змогу сформувати у молодших школярів цілісне уявлення про здоров’я у єдності його фізичної, соціальної, психічної і духовної складових, та формує у дітей навички безпеки життєдіяльності.
Значною мірою здоров’язберігаючий вплив навчальних книг на особистість молодшого школяра здійснюється за допомогою навчальних завдань і вправ. Навчальні завдання і вправи слугують засобом формування відповідних умінь. Уміння і навички здорового способу життя згруповані наступним чином: раціонального харчування; рухової активності; особистої гігієни; режиму праці та відпочинку. Представлені завдання і запитання виконують інформаційну, розвивальну й мотиваційну функції. Домінуюче місце серед цих завдань мають завдання на формування умінь і навичок рухової активності. Кількість вправ, які б формували у молодших школярів уміння і навички раціонального харчування, в аналізованих підручниках недостатня (найменший відсоток у підручниках для четвертого класу); підбір завдань у підручниках вимагає удосконалення, оскільки вони розміщені безсистемно, не забезпечується позитивна динаміка їх використання; потрібно забезпечити емоційну насиченість виучуваного (у зміст навчальних книг включати тексти емоціогенного характеру).
У процесі реалізації здоров’язберігаючої функції сучасного підручника слід враховувати, що між рівнем валеологічної, фізкультурної освіти та фізичного виховання школярів і станом їх здоров’я існує прямий і глибокий зв’язок. Тому поряд із репродуктивними запитаннями і завданнями слід передбачити проблемні завдання, які б спонукали молодших школярів впроваджувати здобуті знання у власну оздоровчу практику. Необхідно збільшити кількість навчальних текстів власне оздоровчого спрямування, а процесуальний компонент підручників доцільно доповнити відповідними завданнями і вправами.