Безперечно вчитель не повинен вимагати однакового рівня опанування всієї лексики, що зустрічається в шкільних підручниках чи художніх текстах: має діяти принцип частотності, доступності, відповідності інтелектуальним можливостям мовця, значимості для формування мовленнєвої компетенції.
Згідно з експериментом, більшість учнів контрольного та експериментального класів мають середній рівень засвоєння лексичного значення. Очевидно, зустрічаючи нову лексему в тексті вправи, диктанту чи переказу, вчителі за браком часу обмежуються неповним з’ясуванням лексичного значення, підведенням під більш широке поняття, без стилістичних та емоційно-експресивних ремарок.
Отже, варто подбати про мотиваційний аспект опрацювання лексичного значення з тим, щоб учні усвідомили потребу в опрацюванні слова та удосконалити методику ознайомлення зі способами його тлумачення.
В експериментальному дослідженні ми запропонували вчителям-класоводам експериментального та контрольного класів використовувати представлені нами завдання.
Лексичні вправи – це завдання, спрямовані на усвідомлення суті лексичних вмінь. Вони активізують і збагачують словниковий запас учнів, виховують у них увагу до слова, його значення, розвивають мислення. Практичний матеріал лексичних вправ дає широкі можливості для виховної роботи на уроках української мови.
При складанні лексичних вправ перед учителем стоять такі завдання:
1) відповідність змісту вправ теоретичним відомостям з лексики, передбаченим програмою;
2) добір лексичних вправ зумовлюється характером навчального матеріалу;
3) лексичні вправи повинні формувати мовленнєві уміння й навички;
4) вправи повинні сприяти розвиткові логічного і художнього мислення учнів;
5) зміст вправ повинен носити виховний характер.
З погляду дидактичних завдань лексичні вправи об’єднують в кілька типів:
1) з’ясування суті лексичного явища;
2) відшукування виучуваного явища серед слів(у реченні, зв’язному тексті) за зразком чи без нього;
3) добір прикладів, що ілюструють виучуване лексичне явище;
4) групування виучуваних лексичних явищ за певними ознаками;
5) заміна слів і виразів іншими;
6) лексичний розбір;
7) складання речень і зв’язних текстів з використанням певного лексичного явища;
8) знаходження лексичних помилок та їх виправлення.
Названі типи вправ сприяють закріпленню учнями виучуваних лексичних понять, їх специфіки та зв’язку, формуванню лексичних умінь виявляти те чи інше явище, аналізувати його, визначати його роль у мовленні.
Добір лексичних вправ залежить від змісту і специфіки виучуваних лексичних понять. Так, при ознайомленні із значенням слова необхідні такі вправи:
1) тлумачення лексичного значення слова, використаного у тексті (за зразком чи без нього);
2) визначення лексичного і граматичного значень слова;
3) впізнавання слова за його тлумаченням;
4) відшукування в тексті слова з певним лексичним і граматичним значенням;
5) введення в контекст слова з указаним значенням;
6) відшукування значення (значень) слова в тлумачному словнику.
Однією з важливих лексичних вправ є розбір. Він дозволяє організувати спостереження над лексичними явищами в текстах різних стилів. Учні повинні навчитись швидко відшукувати в тексті аналізоване слово, вільно користуватись тлумачним словником при розборі, встановлювати значення аналізованого слова в даному контексті. Лексичний розбір повинен зайняти належне місце серед інших видів мовного аналізу.[53, с.139-142]
Загадки, як і будь – які твори мистецтва, впливають на почуття дитини, змушують її хвилюватися. Але те, що хвилює,завжди добре запам’ятовується. Іноді всього декілька слів учителя,які несуть цікаву інформацію і подані таємничо, інтригують дитину і тим самим виводять її із стану байдужості, створюють позитивний емоційний настрій у класі. Всі психічні процеси (в тому числі і мислення) протікають в дитини значно краще, коли вона перебуває в гарному настрої і, навпаки, якщо навчання супроводжується негативними емоціями, воно мало ефективне, в учнів формується стійка відраза до нього. А це вже така проблема, з якою впоратись надзвичайно важко.
За допомогою загадок, як і за допомогою творів мистецтва дитина пізнає світ, вчиться розрізняти предмети за їх ознаками. Якщо більшість загадок, як фольклорна творчість, відомі дітям ще з дитячого садочка, то в творчості С.С. Пальчевського (доцента Рівненського гуманітарного університету) можна знайти новий струмінь творчої думки, що стосується жанру загадки. Загадки С.С. Пальчевського можна успішно використати на уроках читання, рідної мови, природознавства і ознайомлення з навколишнім середовищем.
Нижче подаю кілька загадок складених автором.
Хто ж то жолуді збирає,
У дупло мерщій ховає?
Потихесеньку – потрішки
В шпарки запиха горішки.
Хвостик – прапор мить у мить
То згасає, то вгонить.
(Білочка)
Я стрічаю дивну пору.
Ось вона вже йде до двору
І несе мені для втіхи
Сливи, яблука, горіхи.
А за нею вітри в’ються,
Між собою в небі б’ються,
Бо вона багатство має,
Щирим золотом палає
(Осінь)
З успіхом також можна використати «Загадки із бабусиної грядки», що вміщені в газеті «Початкова освіта», № 37 за 2001рік.
Всім подобаюсь, одначе,
Хто мене ножем поріже,
Неодмінно сам заплаче.
(Цибуля)
Шукає тичку, щоб вчепиться,
Ще й сонячних чаїв напиться.
І на городі й серед поля
До неба пнеться що?
(Квасоля)
Красуня червона сидить у травиці.
І кожному хочеться їй уклониться,
Бо ім’я її …
(Суниця)
Доведено, що учні початкових класів не можуть довго зосереджувати увагу на якомусь одному завданні, тому для урізноманітнення процесу навчання пропонуємо вчителям використовувати на уроках рідної мови і читання ігри. Наведені нижче приклади розвиваючих ігор для роботи над лексичним значенням слова.
Гра «Скажи чому ми так називаємо слова».
Учитель зачитує слова, назва яких відповідає змістові, і запитує дітей, чому ці слова саме так називаються. Наприклад: чому літак називається літаком, а жнива – жнивами? Гра примушує дітей замислюватися над змістом слів, міркувати.
Для гри можна використати такі слова:
Літак, рукавичка, зошит, тракторист, комбайнер, робітник, їдальня, пральня, книгарня, годинник, лісник, садівник, зелень, бігун, брід, варення, взуття, школяр, в’юн.
Решту ігор подаємо в додатку И.
2.2 Перевірка ефективності запропонованої методики роботи над словом в експериментальному дослідження
Організація і проведення експериментального дослідження дозволила нам оцінити і перевірити ефективність використання лексичного матеріалу у літературному розвитку молодших школярів.
У процесі експериментального дослідження стало очевидним, що уроки з використанням завдань лексичного спрямування набагато ефективніші.
Запропонована нами методика роботи над лексичним значенням слова в початкових класах була випробувана у початкових класах, де вчитель-класовод на уроках рідної мови та позакласного читання окрім запланованих завдань додатково виконував з учнями деякі ігри та вправи з тих, що вказані в матеріалах дипломної роботи.
У процесі проведення експерименту стало очевидним, що уроки читання і рідної мови в 3 класі повинні проводитися із застосуванням видів роботи, спрямованих на свідоме сприйняття слова, що відіграє значну роль для розвитку мовлення учнів, сприяє розумовому розвитку учнів, збагачує словниковий запас школярів.
Застосування різних видів роботи над лексичним значенням слова на уроках читання і рідної мови при проведенні експериментального дослідження сприяло підвищенню навчального і розвиваючого потенціалу уроків, їх ефективності в цілому.
В експериментальному класі більше уваги приділялося систематичній і різнобічній роботі над лексичним значенням слова. Такий підхід сприяв значній динаміці збільшення словникового запасу (його покращенню) учнів експериментальних класів. Спостерігалися позитивні зміни у напрямку впорядкування лексичного ладу мовлення, у побудові речень, усних зв’язних висловлювань, розширенні словникового запасу учнів, виразності мовлення, дикції та орфоепії.
У роботі над лексичним значенням слова ми акцентували увагу на логічних, лексичних, емоційних, граматичних зв’язках, адже у правильному мовленні вони всі повинні бути. У мовленні логічні зв’язки виділялися в умінні учнів передавати думку послідовно, відносно повно, точно і чітко. Ознакою логічного зв’язного мовлення вважалась послідовність розташування думок за єдиною логічною основою. Ми прагнули допомогти дітям навчитися розкривати повноту задуму теми висловлювання, тобто виявляти, наскільки у мовленні розкрито суть кожного поняття, що входить до нього.
Емоційний аспект є засобом взаєморозуміння. Тому в мовленні повинна бути присутня емоційність, тобто вміння яскраво, з відповідним почуттям висловити своє ставлення правильно вживаючи відповідні слова. Види робіт над лексичним значенням слова були спрямовані на формування образності мовлення, а це вимагало гнучкого використання зображувальних засобів мови.
В учнів, поряд зі змінами, які відбуваються в їхньому мовленні, спостерігається підвищення інтересу до навчання, розвиток творчої уяви та фантазії, мислення, уяви, спостережливості.
До визначення результативності експериментального дослідження ми намагалися підійти всебічно. Важливо було виявити рівень свідомого сприйняття слова, для розвитку зв’язного мовлення учнів обраних нами класів у практиці роботи вчителів, розкрити можливості використання саме таких видів роботи над лексичним значенням слова, виявити зміни, які відбулися в мовленні цих учнів. У процесі проведення експерименту вчителі почали звертати більше уваги на відбір робіт, спрямованих на роботу над лексичним значенням слів, творчо підходити до їх використання в начально-виховному процесі.