Дидактичні умови організації самостійної роботи у початкових класах
Зміст
Вступ
Розділ 1. Психолого-педагогічні основи організації самостійної роботи учнів
1.1 Самостійна робота: дефініції поняття
1.2 Види і структура організації самостійної роботи на уроці в початкових класах
1.3 Психологічні особливості молодших школярів та їх врахування в організації самостійної роботи
Розділ 2. Дидактичні умови організації самостійної роботи у початкових класах
2.1 Різноманітність змісту та характеру навчальних завдань
2.2 Диференціація навчальних завдань
2.3 Організація контролю і самоконтролю навчальної діяльності
Розділ 3. Дослідно-експериментальна перевірки ефективності виділених дидактичних умов організації самостійної роботи молодших школярів
3.1 Методика експериментального дослідження
3.2 Аналіз результатів експериментального дослідження
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Спеціальні дослідження показали, що навчання може не тільки сприяти просуванню вперед, але і уповільнювати розвиток особистості. Якщо навчання ґрунтується не на усвідомленні й осмисленні, а переважно на запам’ятовуванні, то воно може на певному етапі гальмувати розвиток учня.
Зараз кардинально змінюється мета навчання. Якщо раніше навчання ставило за мету здобути певну суму знань, умінь і навичок, то зараз це не стає самоціллю. Адже з кожним роком об’єм інформації майже в кожній галузі науки подвоюється, а то й потроюється і дальше зростання за передбаченнями вчених йтиме в геометричній прогресії. Тобто, людина не в змозі мати повний об’єм знань з того чи іншого предмета. Тому на перше місце виступає не здобуття суми знань, а розвиток особистості.
Досягнення потрібного суспільству рівня освіченості та розвитку особистості неможливо без систематичної самостійної праці, готовність до якої закладається у шкільному віці. У зв’язку з цим велика увага приділяється самостійній роботі учнів.
Питання удосконалення організаційних форм і методів самостійної роботи знайшли своє відображення в роботах Я.А. Коменського, Й. Песталоцці, О. Ващенка та ін. В останні роки питання вдосконалення організаційних форм і методів навчання розглядалися в працях А.М. Алексюка, В.О. Онищука, О.Я. Савченко, І.М. Чередова, Ю.І. Мальованого, Вихрущ В.О. тощо.
Практичною стороною організації самостійної роботи учнів у навчальному процесі займалися відомі педагоги Б.П. Єсипов, О.А. Нільсон, Р.М. Мікельсон, П.І. Підкасистий, І.І. Левіна, Н.В. Промоторова, В.А. Тюнін, О.Г. Мороз, Р.Б. Срода та інші.
Якість педагогічного процесу не можна забезпечити лише методичною його досконалістю, працездатністю вчителя, добрим обладнанням тощо. Чи не найголовнішими результатами навчання є виховання сумлінного творчого ставлення учня до праці, його позиція на уроці, бажання та прагнення бути кращим, самостійно працювати, тобто позитивні зміни в самій особистості дитини.
Використання самостійної роботи учнів постійно в центрі уваги дидактів і психологів, які проводять дослідження з різних аспектів розвивального навчання. Доведено, що самостійна робота відіграє велику роль у формуванні і розвитку навчальних умінь, вихованні волі, пізнавального інтересу, навичок колективної праці. У ній виявляється індивідуальність кожного учня, формується їхній інтелект і характер. Усе це сприяє засвоєнню глибоких і міцних знань.
Актуальність проблеми визначається потребами сучасної школи і завданнями модернізації освіти, що передбачають розвиток самостійної особистості, готової до виконання соціальних ролей у суспільстві.
Недостатня розробленість проблеми як в теоретичному, так і в практичному плані, її актуальність зумовили вибір теми магістерської роботи: “Дидактичні умови організації самостійної роботи у початкових класах” .
Об’єктом дослідження є процес організації самостійної роботи у початкових класах, а предметом дослідження – дидактичні умови організації самостійної роботи у початкових класах.
Мета дослідження – виділити дидактичні умови організації самостійної роботи у початкових класах і перевірити їх ефективність.
Гіпотеза: рівень навчальних досягнень учнів значно підвищиться, якщо в процесі організації самостійної роботи дотримуватись таких умов:
1) диференціація навчальних завдань;
2) різноманітність змісту і характеру навчальних завдань;
3) організація контролю і самоконтролю навчальної діяльності.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження.
2. Вивчити стан досліджуваної проблеми у масовому педагогічному досвіді.
3. Визначити дидактичні умови ефективної організації самостійної роботи на уроках у початкових класах.
4. Експериментально перевірити ефективність виділених дидактичних умов організації самостійної роботи у практиці роботи початкової школи.
Методи дослідження: аналіз, порівняння, систематизація, класифікація та узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічній, психологічній та методичній літературі, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду, анкетування вчителів початкових класах, педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, якісний і кількісний аналіз результатів експерименту.
Наукова новизна роботи полягає в уточненні змісту поняття “самостійна робота”, в удосконаленні технології організації самостійної роботи на уроках у початкових класах.
Теоретичне значення дослідження полягає у виділенні і обґрунтуванні дидактичних умов ефективної організації самостійної роботи у початкових класах.
Практичне значення дослідження полягає у розробці методики та системи навчальних завдань забезпечення реалізації виділених дидактичних умов організації самостійної роботи на уроках у початкових класах.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження заслуховувалися на засіданні методичного об’єднання вчителів початкових класів ЗОШ № 24 м.Тернополя, обговорювалися на засіданні кафедри педагогіки і методики початкового навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Структура роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.
Розділ 1. Психолого-педагогічні основи організації самостійної роботи учнів
1.1 Самостійна робота: дефініції поняття
Самостійність учнів у навчанні – найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосовувана самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов’язковість і різноманітність самостійних робіт [83].
У розумінні самостійної роботи учнів у навчальному процесі існує багато різних точок зору. Аналіз педагогічної літератури дає підстави виділити такі підходи до категорії самостійної роботи. Зважаючи на те, що вони не завжди чітко розмежовуються, то про них можна говорити як про переважаючі тенденції.
Один із підходів полягає в тому, що самостійну роботу розглядають як відповідну форму навчального процесу. Критерієм для її відгалуження від не самостійної роботи є безпосередня участь учителя в навчанні. Мається на увазі, що цей вид роботи характеризується певною тривалістю у часі. Дослідники, що розглядають дану проблему з цих позицій, виділяють навчальні ситуації, в яких учні зайняті протягом досить тривалого відрізку часу, але тривалість його чітко не визначена. Так, в Педагогічному енциклопедичному словнику самостійну роботу учнів визначено як “індивідуальна або колективна навчальна діяльність, що здійснюється без безпосереднього керівництва вчителя” [74, с. 528].
І.І. Левіна вважає, що самостійна робота – “форма навчальної діяльності учнів, у процесі якої вони планують роботу, здійснюють самоконтроль, коригують хід і результати її виконання. Ця робота може виконуватися як за завданням викладача, так і за власним задумом учнів і, як правило, без безпосередньої допомоги вчителя, але за його керівництвом” [52, с. 6]. З таких позицій розглядає самостійну роботу Н.В. Промоторова та інші автори [81].
Існують і інші підходи, коли самостійну роботу розуміють як засіб досягнення конкретної мети. Вчитель повинен організувати учнівську діяльність для досягнення поставленої мети. В.А. Тюнін під самостійною роботою розуміє таку роботу, під час виконання якої школярі, оволодіваючи знаннями, вчаться під керівництвом вчителя здобувати з різних джерел ці знання і застосовувати їх на практиці [99]. Самостійну роботу часто трактують і як мету. Наприклад, у дослідженні О.Г. Мороза самостійну роботу визначено як набуття вмінь і навичок самоосвіти [66].
У педагогічній літературі зустрічаються найрізноманітніші визначення самостійної роботи. Р.М. Мікельсон під самостійною роботою розуміє “виконання учнями завдань без будь-якої допомоги, але під наглядом вчителя” [62, с. 28]. Це визначення не задовольняє нас насамперед тому, що в ньому опущена ознака активності учнів в їх розумових і практичних діях. Окрім того, викликає сумнів те, чи справді під час виконання учнями завдань відкидається будь-яка допомога зі сторони вчителя.
Спробу дати визначення самостійній роботі учнів робив Р.Б. Срода. Під самостійною роботою учнів він розуміє “таку їх діяльність, яку вони виконують, проявляючи максимум активності, творчості, самостійного мислення, ініціативи” [91, с. 7]. Це визначення може бути віднесене лише до робіт, у яких учні проявляють найвищу степінь самостійності (“максимум активності”). Воно звужує коло різноманітних видів самостійної роботи.