Дидактичні умови організації самостійної роботи у початкових класах (стр. 10 из 16)

Інструкційні завдання розраховані на перший ступінь формування пізнавальної самостійності (наслідування, копіювання, перенесення по аналогії тощо); разом з тим вони створюють певні умови для переходу до складніших завдань, що потребують вищого півня пізнавальної активності і самостійності.

ІІ. Другу групу становлять завдання з різноманітними елементами допомоги, призначення яких – цілеспрямовано змінювати процес пошуку способу розв'язування. До завдань цієї групи належать:

1. 3 додатковою конкретизацією (малюнок, схема, креслення).

Мета таких завдань – допомогти учням помітити в окремих фактах загальне і, навпаки, за загальним положенням побачити окреме.

Поясни за малюнком, як помножити суму на число:

( 2 + 3 ) · 4 = 2 · 4 + 3 · 4 = 8 + 12 = 20

( 2 + 3 ) · 4 = 5 · 4 = 20

Обчисли різними способами: ( 4 + 5 ) · 2; ( 2 + 7 ) · 3.

2. Завдання з репродуктивними питаннями, їх дидактична мета – організація пізнавальної діяльності учнів, а також допомога їм у відтворенні знань, необхідних для добору способу розв'язування або активізації мислення школярів, створення умов для самоконтролю тощо.

Так, репродуктивне питання спонукатиме дитину на відтворення правила. І це дуже зручно, оскільки школярі, пригадуючи його зміст, вправніше застосовуватимуть правило для знаходження способу дії.

Приклад:

Як одержати число, в кілька разів більше від даного?

Розв'яжи задачу:

В магазині продали 8 ящиків груш, слив – у 2 рази, а яблук у 3 рази більше, ніж груш. Скільки всього продано ящиків з фруктами?

3. З допоміжними вправами, які містять подібні до шуканого способу розв'язання, але менш складні. Це дає змогу виявити структуру основного завдання, використати розв'язання допоміжної вправи для його обчислення.

Приклад:

Обчисли значення виразу:

(40 + 5) · 2 (10 + 2) · З

(10 + 3) · 2 (30 + 6) · 2

Розв'яжи приклади:

24 · 2 36 · 2

13 · 3 16 · 4

4. З допоміжними вказівками. Залежно від навчальної мети у самих вказівках є деяка інформація, потрібна для виконання основного завдання чи акцентування на певних етапах розв'язування. Інформація спрямовує на пошук, тобто містить відомості про спосіб навчальної діяльності.

Вказівки, що зосереджують увагу учня на певній частині завдання чи на роботі в цілому, формулюються так: «Розглянь уважно схему задачі», «Поміркуй над планом її розв'язування».

Така допомога особливо необхідна в тому разі, коли нове завдання схоже на раніше виконувані. Подібність змісту сприяє актуалізації засвоєних способів дій, тому необхідно з самого початку підкреслити відмінність нового завдання, виявити його сутність.

Приклад:

Розв’яжи приклади, подаючи ділене у вигляді суми зручних доданків:

60 : 4 78 : З

56 : 4 90 : 6

5. Частково виконані: містять готове розв'язання якоїсь дії, записану певну операцію тощо. Самостійна робота учня тут зводиться до завершення завдання, відтворення його за окремими ланками розв'язування.

Звичайно, у готовому вигляді доцільні ті елементи способу дії, що важкі для учнів.

Приклад:

Розв’яжи задачу:

У магазині продали за день 265 кг цукру. Після цього там залишилося на 138 кг цукру більше, ніж продали. Скільки цукру було в магазині на початку дня?

Завершити розв'язування цієї задачі:

1) 265 + 138 = ...кг

2) 265 + ... = ...кг

ІІІ. З елементами осмисленого застосування знань. Характерна ознака диференційованих завдань .третьої групи – наявність елементів, що потребують самостійного пошуку відповідей, виявлення причинно-наслідкових зв'язків, подібності й відмінності у порівнянні, розпізнавання суттєвих ознак явищ, їх класифікації.

1. 3 допоміжними питаннями, які вимагають:

– порівняння;

– встановлення причинно-наслідкових зв'язків;

– узагальнень і доведень.

Важливі у цьому плані вправи на порівняння, причому доцільніше пропонувати дітям встановити відмінність у математичних фактах, ніж їх подібність.

Для виявлення відмінних рис необхідно точно визначити вихідний момент пошуку. Тож ставимо запитання, які спрямовують на добір одного з порівнюваних об'єктів, містять чітко визначену особливість, що її треба виділити внаслідок порівняння.

Приклад:

Розв'яжи задачі:

1. Сашко знайшов у лісі 14 грибів, а Тетянка в 2 рази менше. Скільки грибів знайшла Тетянка?

2. Сашко знайшов у лісі 14 грибів, а Тетянка на 2 гриба менше. Скільки грибів знайшла Оленка?

В якій задачі треба знайти число, у два рази менше за дане?

Розвиткові уміння виявляти причинно-наслідкові зв'язки слугують завдання виду:

1. Заверши розв'язування прикладів:

96 : 4 = ( 80 + 16 ) : 4 = ...

96 : 6 = ( 66 + 30 ) :6 = ...

Чому другий приклад доцільно розв'язувати, подавши ділене у вигляді суми двох зручних доданків?

2. Розв'яжи приклади:

36 : 2 52 : 4

84 : 7 91 : 7

Не менш корисні, узагальнюючі питання, тісно пов'язані з виявленням причинно-наслідкових зв'язків. Наприклад, такі, що містять вимогу доведення правильності обраного способу дії: як довести, що приклад .обчислено правильно, як довести справедливість цієї рівності? тощо.

2. Завдання із застосуванням вибору рішення. Особливість їх – наявність ситуації вибору. Учні, з'ясовуючи суттєві ознаки явищ, мають віднести їх до певного класу, що допоможе їм у подальшому визначити правильний спосіб дії. У завданнях з вибором розв'язання пропонується кілька його варіантів до задачі. Тут враховується можливість помилок внаслідок мислення за шаблоном. Тому рішення подаються правильні і неправильні, щоб учень не обмежувався пізнанням розв'язку, а постав перед необхідністю проаналізувати й порівняти різні варіанти роботи, обрати найоптимальніший. Для вибору слід пропонувати 3-4 розв'язання, оскільки значний за обсягом матеріал учням, особливо слабовстигаючим, важко сприйняти.

Приклад:

Володя купив 6 фломастерів, а Миколка – у 2 рази більше. Скільки всього фломастерів є у хлопчиків?

Вибери із запропонованих розв'язувань правильне:

1) 6 + 2 = 8 (фл.) 2) 6 · 2 = 12 (фл.)

6 + 8= 14 (фл.) 6 + 12 = 18 (фл.)

Склади задачу за розв'язанням, що залишилося.

Запиши це розв'язання у вигляді виразу.

3. До завдань із застосуванням класифікації належать такі, у яких учневі за рядом ознак треба віднести приклад чи задачу до певного класу.

Приклад:

Випиши приклади, для розв'язування яких треба використати правило множення числа на суму:

9 · 13 8 · 17

33 · 40 39 · 20

Розв'яжи ці приклади.

Усі групи завдань тісно взаємозв'язані, між ними є певна наступність стосовно рівня самостійності роботи учнів, і водночас вони суттєво різняться. При виконанні завдань з інструкціями й іншими елементами допомоги самостійна діяльність учнів обмежується відтворенням. Для

виконання завдань з варіантами розв'язань чи вимогою доведення його правильності недостатньо копіювання чи відтворення, а потрібні напружена розумова робота, певні уміння й навички. Учні добирають засоби і методи розв'язування завдань, відтворюючи для цього необхідні знання, встановлюють послідовність практичних дій. Самостійна діяльність у цьому разі виходить за межі репродуктивного мислення, стає продуктивною.

Використання вище перелічених видів завдань дає можливість цілеспрямовано здійснювати диференційований підхід до самостійної роботи школярів на різних етапах уроку.

Диференційований підхід до організації самостійної роботи молодших школярів значною мірою активізує пізнавальну діяльність учнів. Диференційовані самостійні завдання сприяють розвитку розумових здібностей, творчих можливостей кожного. До того ж диференціація дозволяє повніше враховувати індивідуальні особливості кожного школяра: характер сприйняття, мислення уваги, пам’яті, рівень підготовленості, особливості темпу роботи, інтереси, відношення до навчання. Диференціація навчальних завдань сприяє підвищенню ефективності самостійної роботи.

2.3 Організація контролю і самоконтролю навчальної діяльності

Важливою умовою підвищення ефективності самостійної роботи є систематичне отримання вчителем об'єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної діяльності учнів. Цю інформацію педагог одержує в процесі контролю навчально-пізнавальної діяльності школярів.

Контроль означає виявлення, встановлення і оцінювання знань учнів, тобто визначення об'єму, рівня і якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів в навчанні, пропусків в знаннях, навичках і уміннях у окремих дітей і у всього класу для внесення необхідних корективів в процес навчання, для удосконалення його змісту, методів, засобів і форм організації.

Ефективність контролю залежить також від того чи знає і враховує вчитель у свої діяльності принципи за якими здійснюється контроль. Виділяють такі принципи контролю:

а) систематичність контролю – кожна тема, кожен урок повинен відбуватися у прямому і зворотному зв'язках. Учитель повинен систематично виявляти знання учнів;

б) всебічність контролю – цьому сприяє накопиченість оцінок, періодичність контрольних робіт, ретельна перевірка засвоєння складніших тем, проведення спеціальних уроків перевірки знань наприкінці півріччя, навчального року;