Розвиток композиційних умінь учнів початкових класів на уроках тематичного малювання (стр. 10 из 12)

Художник В. Полтавець ілюстрації виконав майстерно, в легкій, невимушеній, широкій манері письма. Читач книги не відчуває в техніці виконання ілюстрацій тієї складної копіткої попередньої роботи художника, яка була вкладена в етюди, замальовки та ескізи до ілюстрацій. Читач милується чарівністю пейзажів, ритмічним розміщенням цікавих образів ілюстрацій, їхнім приємним кольоровим вирішенням.

Залучення учнів початкових класів до передбаченої програмою творчої роботи над ескізами ілюстрації до літературних творів має велике навчальне і виховне значення. Воно сприяє загальному розвитку дитини. Творча робота над ілюстрацією давала багатий матеріал для вивчення навколишньої дійсності, допомагала зрозуміти складні явища життя, відділяти головне, суттєве від другорядного й уловлювати загальну ідею явища; розвивала здатність до уважного вивчення предметів та їхнього взаємозв'язку.

Ілюстративне малювання сприяло образному мисленню, розвитку творчих здібностей, більш глибокому розумінню творчого процесу створення ілюстрації. У процесі експериментальної роботи ми ілюстрували добре знайомі дітям літературні жанри – літературні твори (вірші, казки, оповідання, спочатку прості за змістом) про рідну природу, потім про тварин, птахів, комах, риб, а пізніше й людей – найскладніших в ілюструванні образів, що потребують певного психологічного вирішення їх у композиції.

Діти зрозуміли: щоб виконати ескізи ілюстрації, можна використати літературні твори, серед образів яких має бути й людина. Це «Казка про рибалку і рибку» О. Пушкіна (рис. 19), «Ріпка» І. Франка, «Казка про липку і зажерливу бабу» та ін. [31].

Створення ілюстрації – це складний творчий процес, який потребував не тільки технічних умінь і навичок у малюванні, а й творчих здібностей, розвиненої уяви, образного мислення. Виконуючи ескізи ілюстрацій, діти навчалися засобами композиції, знаходженням відповідних персонажів і предметів, а також художнім вирішенням їхніх образів розкривати зміст тексту, розширювати і доповнювати уяву читача.

Орієнтовні теми для малювання визначені програмою. Відповідно до неї, ми зображували події історії нашої країни, життя дітей, картини рідної природи, ілюстрації до казок і літературних творів. Перед малюванням на теми вчитель проводив бесіду, у якій пояснював учням, то для того, щоб створити малюнок з пам'яті, треба вивчати й запам'ятовувати бачене. Виявилося, що без добре розвиненої зорової пам'яті дуже важко малювати за уявленням.

Рис. 19. Ілюстрація до «Казки про рибалку і рибку» О. Пушкіна

У ході тематичного малювання демонструвався діафільм «Робота художника над картиною» і відбувалося ознайомлення учнів з послідовністю роботи над малюнком. Ми виділили такі елементи уроків малювання на теми: ознайомлення з темою або літературним твором, вибір сюжету, характеристика персонажів; складання ескізу малюнка (гравюри); спостереження і начерки, необхідні для роботи; виконання малюнка (гравюри); аналіз і оцінювання виконаних робіт.

У процесі протікання експерименту ми заздалегідь, за тиждень до уроку малювання, оголошували учням тему уроку і давали завдання вести спостереження, робити необхідні для роботи начерки, продумати сюжетну канву малюнка, скласти його усну «легенду». Якщо це було, скажімо, малювання ілюстрації – прочитати казку, літературний твір тощо. У класі задум конкретизувався.

Велику роль у вихованні художнього смаку дітей, виконанні малюнків відігравали бесіди про картини, близькі за тематикою до тем, над якими працюють учні. Часто учні бачили у картинах художників ті предмети, які їм потім доводиться малювати. Це сприяло кращому втіленню задуму. Особливий ефект давали кінофрагменти і діафільми.

На виконання тематичного завдання відводилося 2–3 уроки. Учні обирали конкретний сюжет на задану тему, виконували ескіз і лінійну побудову малюнка; завершувалася робота над композицією виконанням її у певній техніці.

Під час проведення уроків тематичного малювання враховувалися вікові особливості дітей. Спочатку учні основну увагу зосереджували на окремих персонажах. Пізніше діти намагалися вже передати сюжетні зв'язки між окремими героями. Ця здатність поступово розвивалася, і наприкінці експерименту від учнів ми вимагали не тільки зображення розгорнутого сюжету, а й уміння розкрити динаміку події, передавати характерне, головне, своє ставлення до зображуваного. Одночасно вчитель учив широко застосовувати закони композиції, лінійної і повітряної перспективи, конструктивної будови предметів, законів світлотіні і кольорознавства, розвивав зорові сприймання і творчі уявлення учнів.

Для тематичних малюнків молодших школярів спочатку були характерні схематичність і одноплановість зображення, а також ототожнення площини зображення з площиною землі, місця для неба на малюнку не залишається. Якщо ж зображалося небо, то тільки вузенькою смужкою у верхній частині аркуша, і з'являлася пустота між небом і землею. Пізніше навички виконання тематичної композиції удосконалилися.

Першим кроком до багатопланової композиції була фризова побудова простору. Тут діти зображали людей і предмети на опорних лініях, які проводили на першому, другому і третьому планах. Предмети і люди зображалися на всіх планах однакового розміру, при цьому діти намагалися не затуляти далекі предмети близькими.

На цьому етапі роботи за допомогою кольорових аплікацій на фланелеграфі (скажімо, дерево, будинок, огорожа) вчитель пояснював, як можна збагатити роботу, застосувавши затуляння, наприклад, будинку деревом, огорожею тощо. Крім того, слід було намалювати на дошці схему трипланового малюнка, розставити на ньому вирізані з паперу однакові предмети різної величини і пояснити учням, чому на дальніх планах предмети менші, ніж на першому плані. Ці пояснення виявилося доцільним підтвердити спостереженнями.

Діти дізналися, що у тематичних малюнках велику роль відіграє колір, який не тільки створює певний настрій, а й об'єднує розрізнену композицію, а також виділяє головне. Характер малюнка залежить і від ліній: м'які, плавні лінії створюють настрій спокою, а гострі, ламані підкреслюють експресію, неспокій.

Важливе значення також має формат паперу. На яскравих прикладах учитель намагався довести це учням. Наприклад, І.Рєпін, щоб зобразити у картині «Бурлаки на Волзі» довгу ватагу бурлаків, передати безмежний простір Волги та її берегів, вибрав видовжений по горизонталі формат. Учні користувалися аркушами не тільки традиційного формату (з учнівського зошита для малювання).

Малювання на теми передбачало малювання з пам'яті («Як ми провели зимові канікули»), на основі спостережень («Осінь в саду»), за уявою («На іншій планеті»). Та здебільшого ці види роботи об'єднувалися в одному малюнку.

У процесі виконання ілюстрацій, на початку першого уроку ілюстративного малювання, вчитель показував учням добре ілюстровану книжку та книжку без ілюстрацій і запитував, яка з двох книжок їм більше подобається і чому. Під час бесіди він розповідав, що над створенням книжки працюють письменник, художник, редактор, друкар та ін. Художники виконують малюнки до літературних творів. Ці малюнки називаються ілюстраціями. Ілюстрація поглиблює зміст тексту. Завдяки праці художника герої улюблених творів стають близькими і зрозумілими, запам'ятовуються на все життя.

Ілюстрації бувають на всю сторінку або займають її частину. На початку розділу (сторінки) знаходяться заставки, наприкінці – кінцівки. Учитель показує ці ілюстрації і пояснює, що перш ніж намалювати ілюстрацію, художник повинен прочитати текст і вибрати такі епізоди для ілюстрації, які найяскравіше розкривають образи героїв і зміст літературного твору.)

Після таких бесід вчитель пропонував учням намалювати ілюстрацію, наприклад, до казки «Червона Шапочка». На першому уроці узагальнювалися знання учнів про прочитану раніше казку. Потім, щоб оживити зорові уявлення про зображувані події, сцени, учитель зачитував два-три коротких уривки з повісті і показував ілюстрації різних художників.

Учні вибирали і називали уривок, який найбільше запам'ятався їм, виконували робочий ескіз, визначали головну думку, лінійну побудову малюнка. Учитель виконував на дошці дві-три лінійні побудови малюнка на тему, але після аналізу ці малюнки обов'язково витиралися.

На другому уроці закінчувалася робота над тематичною композицією. Учні писали аквареллю або виконували роботу в іншій техніці.

Творча робота над ескізом ілюстрації до літературного твору близька до роботи над сюжетною композицією і виконувалася у такій послідовності:

· вибір сюжету з літературного твору;

· компонування сюжету з уяви;

· вивчення матеріалу і виконання натурних замальовок предметів;

· компонування кількох ескізів ілюстрації з темою, знаходження кращого варіанта на основі натурних та інших зарисовок;

· робота над кращим варіантом композиції на великому форматі;

· виконання ескізу ілюстрації в кольорі чи іншому матеріалі;

· аналіз ескізу ілюстрації.

Сюжет для ілюстрування, наприклад, «Казки про рибалку і рибку» О. Пушкіна, вибирали після бесіди, в якій використовувалися ілюстрації до цієї казки художниці О. Павловської, читання й обговорення уривків з неї, прослуховування музичних творів та ін.

Вибравши сюжет для ілюстрування, учні своє перше враження відображали з уяви в ескізах невеличкого формату. На цьому етапі вони визначали, який потрібно вивчати матеріал, які саме потрібні замальовки для подальшої роботи над ескізами.

Реалістичне вирішення ілюстрацій вимагало вивчення певного історичного матеріалу замальовок побутових речей, одягу, а також різних начерків із навколишнього життя. Так, деякі ілюстрації потребують вивчення і замальовок «препишного» царського палацу, у якому володарює баба, «служать їй бояри та дворяни», «навкруги стоїть грізна сторожа, сокири тримає на плечах». Зарисовки до ілюстрації збуджували творчу уяву і фантазію у тих, хто малює, створювали емоційну атмосферу, що сприяло доробці ескізів і вибору кращого варіанта, який був основою ескізу ілюстрації.