Ми виділяємо два основні напрямки гуманітаризації електротехніки: електротехніка – складовий елемент загальнолюдської культури, який включає питання історії науки, внесок її в світову скарбницю філософських знань, відображення морально-етичних і ціннісних проблем та електротехніка і художнє сприйняття світу, яке включає у зміст навчання питання природи, літератури, мистецтва.
До завдань гуманітарного курсу ми віднесли [4]: 1. Екстраполяція фізичних, електротехнічних законів на людські проблеми. Розуміння універсальності законів природи дає можливість протистояти неуцтву, яке процвітає в суспільстві, де люди не володіють основами науки і готові вірити будь-яким антинауковим химерам. 2. Перетворення лабораторних робіт з електротехніки на лабораторні дослідження з урахуванням професійної спрямованості, практичної цінності та диференційованого підходу до організації навчального процесу. Виконання лабораторних досліджень цікавіше за традиційне виконання лабораторних робіт за інструкцією, дослідження сприяє розвитку інтелектуальних і розумових здібностей студентів, відповідає життєвим традиціям людей, які повинні постійно аналізувати свою діяльність з метою прийняття відповідних рішень. 3. Розкриття безпосереднього відношення гуманітарного курсу електротехніки до художньої літератури, історії, архітектури, мистецтва, розробка методики інтегрованих занять.
Для реалізації поставлених завдань нами була сформульована концепція ціннісного підходу у формуванні багатомірної особистості студента під час вивчення електротехнічних дисциплін. Якщо під концепцією розуміти загальну ідею проведеного дослідження, то в даному випадку вона буде містити в собі наступні конструктивні взаємозалежні елементи.
1. Сучасна електротехніка слугує матеріальним і духовним запитам людини. Вона є одним з найважливіших засобів ефективної життєдіяльності людини як мислячого і морального індивіда. Тобто матеріал дисципліни повинен мати для студентів пізнавальну, естетичну, моральну і практичну цінність.
2. Низка цінностей електротехніки – істина, краса, досконалість, несуперечливість тощо, взаємодіючи з аналогічними цінностями і потребами студентів, сприятиме самоактуалізації їх особистості, її творчому самовираженню. Допоміжними, хоча і не менш важливими, засобами формування гуманістичних цінностей є цінності природи та цінності самого процесу навчання.
3. Процес формування гуманістичних цінностей може бути реалізований на практиці за умови, що ці цінності набудуть для студентів форми цінностей культури, безпосередньо відбитих у самому навчальному знанні, у творчості класиків науки, в різноманітних глибоких впливах електротехніки на інші сторони і види людської діяльності. Усвідомлення особливостей генезису фізичного та технічного знання на конкретних прикладах, безперечно, сприяє більш глибокому засвоєнню його сутності.
4. Оволодіння основами електротехніки як елемента загальнолюдської та особистісної культури стає можливим, якщо воно здійснюється, по-перше, через спілкування наукових культур різних епох (змістовна сторона процесу навчання), а по-друге, через діалогічне спілкування студента із самим собою (внутрішній діалог), своїми товаришами та викладачем (процесуальна сторона навчання).
5. Реалізацію ціннісного підходу до навчання електротехнічних дисциплін, міру його успіху забезпечує викладач, який сам є носієм гуманістичних цінностей, здатний і готовий оперувати курсом як специфічним інструментом наукової культури [7].
Усебічного обговорення на заняттях заслуговують екологічні проблеми. Втілюючи на практиці новітні наукові розробки в різних галузях, людство водночас поступово руйнує своє природне оточення. На наш погляд, матеріал екологічної тематики повинен мати трикомпонентну структуру: 1) спонукати до певної оцінки явищ, подій тощо; 2) впливати на розвиток мотиваційної сфери; 3) збагачувати досвід практичної діяльності гуманістичної спрямованості, викликати бажання вивчати, прогнозувати, поліпшувати оточуючий світ.
Виховання естетичних почуттів має здійснюватись в єдності з емоціями. Електротехніка як навчальний предмет викликає емоції, якщо вона: має інтегрований характер, пов’язана з іншими науками, мистецтвом, історією науки і техніки; розкриває гармонію людини і природи; сприяє систематизації та накопиченню переживань і тим самим формує емоційну культуру особистості.
Виховний аспект історичного матеріалу з електротехніки може реалізовуватись через подання біографічних нарисів про життя і діяльність видатних учених, висловлювання про вчених або їх самих про науки, історію відкриття. Історичний матеріал має: бути правдивим і достовірним; відображати світогляд науковця; висвітлювати атмосферу в суспільстві на той час, коли робилося відкриття; нести в собі морально-етичну цінність та показувати морально-етичний потенціал науки; нести певні переживання (схвалення, засудження); спонукати подолання нігілізму й зневаги до минулого.
Матеріалом для обговорення та ціннісного визначення при вивченні електротехніки можуть стати випадки, коли безвідповідальне ставлення конкретних працівників до своїх обов’язків, нерозуміння наслідків власних дій призвело, або ледь не призвело до катастроф. Наприклад, наслідки аварії на Чорнобильській атомній електростанції відчуватимуться ще впродовж століть, а аналогічну станцію у Криму припинили будувати тільки після цієї трагедії.
На наш погляд, варто спинитися ще на одній проблемі. На превеликий жаль, переважна більшість підручників (посібників) з електротехніки не задовольняє вимоги забезпечення більш ефективного процесу формування гуманістичного наукового світогляду тих, хто навчається. У них звичайно наводяться теоретичні положення, формулювання тих чи інших законів, розглядаються конструкції та принцип дії конкретних технічних установок. Усе це студент має вивчити та зрозуміти. Але при цьому жодної уваги не приділяється процесу “добування” знань, що дали змогу досягнути сучасного рівня розвитку науки і техніки. На технічних кафедрах багато висококваліфікованих викладачів, які добре знають матеріал, гарно володіють математичним апаратом і, наприклад, на лекції, яка присвячена асинхронним двигунам, розповідають про принцип дії машини, зображують на дошці схеми заміщення, векторні діаграми тощо, але не показують протиріччя та логіку розвитку даної конструкції, історію її появи, шляхи подолання труднощів, не демонструють творчої методології дослідника. На наше переконання, без цього неможливо навчити студента творчо, логічно мислити, побудити потяг, потребу власноруч удосконалити дану конструкцію – спробувати власні сили у творчій діяльності [2].
Звернемо увагу також на методичний аспект гуманітаризації навчання електротехнічних дисциплін. На наше переконання, вирішення цієї проблеми не повинно зводитись лише до з’ясування об’єму, структури, змісту, послідовності вивчення окремих теорій, методів формування знань, умінь та навичок студентів. Ми додержуємося багаторівневої моделі навчання, яка була запропонована М.Садовим [5]. Вона має забезпечувати: 1) генералізацію змісту навчання на рівнях: фундаментальних ідей та принципів (С.Гончаренко, В.Мултановський, О.Ляшенко, А.Пінський); структурно-логічних зв’язків між елементами системи знань, функцій основних теорій (В.Кондаков, А.Сохор, Л.Зоріна, О.Сергєєв); “наскрізних” питань – основних понять та закономірностей теорії (О.Бугайов, В.Розумовський); 2) діалектичний розвиток наукового мислення студентів на рівнях: науково-емпіричному; науково-теоретичному; формування сучасного стилю фізичного та технічного мислення; 3) реконструкцію часткових методик навчання електротехнічних дисциплін.
Проведене нами дослідження підтверджує гіпотезу про педагогічну доцільність та ефективність використання гуманітарного потенціалу електротехніки. Ми дійшли висновку, що і можливо, і потрібно гуманітаризувати як процес навчання, так і зміст електротехніки. Якщо гуманітаризація процесу навчання передбачає розкриття і розвиток природних задатків студента, то гуманітаризація змісту сприяє розкриттю зв’язків: природа – людина – суспільство – наука – мораль. При цьому курс електротехніки докорінно не змінюється, змінюється його орієнтація на прикладні питання, питання, що забезпечують формування наукового світогляду майбутнього фахівця. На нашу думку, відбір матеріалу та доповнення змісту курсу електротехніки слід здійснювати з урахуванням таких критеріїв: 1) здатність висвітлювати світоглядний, естетичний, екологічний, історичний, політехнічний аспекти у діяльності людини; 2) відповідність державному стандарту, навчальній програмі; 3) доступність, цікавість.
Реалізація гуманітарного підходу до навчання електротехніки обумовлює орієнтацію діяльності викладача на: переосмислення і доповнення змісту навчального предмета матеріалом, що розкриває його гуманітарний потенціал; урахування індивідуальних особливостей студентів, рівня розвитку їх творчого і критичного мислення; залучення студентів до видів діяльності, що сприяють формуванню високих моральних цінностей та ідеалів; застосування особистісно орієнтованих технологій навчання.