2. Основою розробки методики є як загальнодидактичні принципи навчання (науковості, системності і послідовності, свідомості і активності, індивідуального підходу, міцності знань, навичок і умінь), так і специфічні принципи, які відображаються сутність економічної освіти (практичної спрямованості, інноваційності).
3. Зміст розробленої методики представлено теоретичною і практичною частинами. Теоретична частина спрямована на формування у студентів системи знань щодо основ з обліку при вивченні дисципліни «Бухгалтерський облік» шляхом проведення лекційних занять при застосуванні модуля 1 “Основи бухгалтерського обліку”, модуля 2 “Фінансовий облік”, модуля 3 “Управлінський облік”. Практична частина включає проведення практичних робот за темами: “Знайомство з програмою “1С:Підприємство””, “Журнали розрахунків в програмі “1С:Підприємство””, “Поточний облік в програмі “1С:Підприємство””, “Облік необоротних активів та власного капіталу в програмі “1С:Підприємство””, “Облік запасів в програмі “1С:Підприємство”” , “Облік грошових коштів, розрахункові операці в програмі “1С:Підприємство””, “Облік оплати праці і розрахунків з персоналом в програмі “1С:Підприємство””, “Особливості обліку основних засобів в програмі “1С:Підприємство””, “Особливості обліку собівартості і калькулюванню продукції в програмі “1С:Підприємство””, “Облік витрат підприємства в програмі “1С:Підприємство””, “Облік фінансових результатів в програмі “1С:Підприємство”” “Облік інвестицій в програмі “1С:Підприємство”” “Нарахування та облік податків в програмі “1С:Підприємство”” “Фінансова звітність в програмі “1С:Підприємство””.
4. На основі аналізу літературних джерел та визначеної мети, завдання, принципів та змісту методики використання комп’ютерних технологій при вивченні дисципліни “Бухгалтерський облік” визначено застосування в рамках підготовки студентів для ведення обліку алгорітмічних та проблемно-пошукових методів навчання. Проведений аналіз першоджерел, досвіду підготовки фахівців економічного профілю дозволив виділити серед ефективних засобів формування умінь щодо ведення бухгалтерського обліку програмне забезпечення “1С:Підприємство”. Програмне забезпечення “1С:Підприємство” - це універсальна програма для ведення бухгалтерського обліку, тому вона є і сучасним засобом навчання, яка являє собою гнучку настроювану облікову систему.
5. Критеріями оцінки розробленої методики обрано мотивацію навчальної діяльності; якість вивчення дисципліни “Бухгалтерський облік” та рівень сформованості умінь, який визначається на основі виконаних студентами практичних завдань з використанням програми “1С:Підприємство”.
РОЗДІЛ 4
ЕКСПЕРТНЕ ОЦІНЮВАННЯ МЕТОДИКИ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ “БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК”
4.1 Сутність та методика реалізації експертного оцінювання у ВНЗ
Об’єктивність результату будь-якого прикладного дослідження безпосередньо залежить від конструктивності процедур і їх алгоритмізації. Хоча регламентація процедур експертного дослідження всесторонньо описана у науково-методичній літературі, процес удосконалення та конкретизації даної проблеми в дослідженнях з менеджменту освіти продовжується. Актуальність цих розроблень продиктована передусім швидкими темпами розвитку технологізації аналітичних та оцінювальних методик в освітньому менеджменті та запитами громадськості не тільки щодо результатів оцінювання педагогічної системи вищої школи, але і щодо самої організації експертного оцінювання.
Розглянемо трактування понять, пов’язаних з експертним оцінюванням. Термін "процедура" трактується як встановлення порядку дій при проведенні певних операцій чи науково-практичної діяльності [33]; визначена послідовність пізнавальних і організаційних заходів чи дій під час застосування вибраного методу до якогось складного об’єкта дослідження; модифіковані форми методу, які відповідають специфіці предметної сфери науки та об’єкта дослідження [20]. Процедурами називають також інструментарій експертного оцінювання: рецензування, інтерв’ювання, анкетування [58]. Сукупність методів і процедур складають методику [20]. Близьким до розглядуваного є поняття "алгоритм" – чітко задана послідовність виконання тих чи інших дій, змін, обчислень над окремими об’єктами чи їх сукупністю [58, с.158]. Сутнісний зв’язок між поняттями "процедура" та "алгоритм" є діалектичним. Тобто процедури – це етапи експертного оцінювання. Алгоритми, у свою чергу, це конкретні дії для виконання кожного етапу.
Існують різні підходи до процедур оцінювання. Зокрема, за умови операційного підходу вибирається критерій, згідно з яким необхідно оцінювати ступінь ефективності того чи іншого способу дії; далі розглядається перелік можливих способів дій; потім ураховуються прогнозовані і випадкові умови; останній крок – приймається до уваги характер досліджуваного об’єкта (суб’єкта), його можливу протидію [65].
Процедури освітнього експертного оцінювання аналогічні до процедур будь-якого оцінювання, а також до проведення соціально-психологічних, психологічних, психолого-педагогічних, соціологічних досліджень.
Якщо експертиза проводиться за замовленням навчального закладу, тобто має характер педагогічного аудиту, у змісті процедур передбачається укладання договору, який визначав би предмет педагогічного аудиту, технічні умови, терміни виконання, порядок-здачі-прийому роботи, відповідальність сторін, можливість дострокового договору, порядок розгляду спірних ситуацій, додаткові послуги, юридичні адреси та банківські реквізити сторін [4]. Проаналізуємо питання побудови оцінювання. Наприклад, В.Маслов [38] алгоритм процедури оцінювання будує у такому порядку: формулювання мети і завдань оцінювання; добір інформації, необхідної для оцінювання; розроблення програми (плану роботи) оцінювальної діяльності; добір виконавців та їх інструктаж; організація здійснення контрольної діяльності; збирання, систематизація, первісний аналіз інформації; узагальнення підсумкової інформації та її аналіз; розроблення пропозицій щодо покращення справ та їх документальне оформлення.
Досить детально алгоритмізує процедури експертного оцінювання В.Черепанов [65]. Він виділяє підготовчий етап, етапи діяльності робочої групи, експертної комісії, технічної групи і заключний етап. Відмінність такого підходу (порівняно з іншими) полягає в тому, що пропонується структура процедур за повним циклом дослідження. Для прикладу, один з алгоритмів етапу робочої групи передбачає проведення пілотного дослідження з подальшим доробленням системи критеріїв, анкет і методики відбору експертів. Однак, автор не розглядає питання формування гіпотетичних оцінок. Не досить чітко представлений алгоритм заключного етапу, не визначено ролі і місця самооцінок навчального закладу. Однак, не зважаючи на зазначене, ці процедурні алгоритми до цього часу слугують орієнтиром у побудові моделей системи технологій експертного оцінювання.
Т.Новикова [8] процедури експертного оцінювання інновацій описує за такою схемою: реєстрація заявки на експертну діяльність; вибір та узгодженість експертної групи; узгодженість та обумовленість термінів проведення експертизи; проведення експертизи і підготовка експертного висновку; визначення можливостей наступної реалізації інновації. Характерною рисою цих експертних процедур є те, що автором детально розписано функції всіх суб’єктів експертного оцінювання і сформовано вимоги до структури експертних висновків.
Аналізуючи інші дослідження з експертного оцінювання, простежуємо тотожність його основних процедурних елементів: підготовчий, організаційний і заключний етапи. Дослідники лише варіюють алгоритмічні дії всередині кожного етапу відповідно до концепцій експертного оцінювання і специфічних організаційно-педагогічних засад.
Окрім загальноприйнятих технологічних процедур, вирізняють процедурні елементи, які застосовує безпосередньо експерт. Зокрема, йдеться про процедури інтерпретаційні (виявлення значення об’єкта) та герменевтичні (виявлення смислу, занурення в поняття). Використання цих процедур обумовлене тим, що завдання експерта полягає “не просто в дескрипції (описі) досліджуваної предметної області, а в тому, щоб дана дескрипція була виражена в аксіологічних поняттях, тобто в термінах ціннісних висловлювань” [44 с.151].
Однією із процедур, яка ще мало представлена у публікаціях, є обумовлення прав та обов’язків експертів. Незважаючи на те, що вони законодавчо закріплені, у кожному окремому випадку ці поняття можуть конкретизуватись. Важливою процедурою експертного оцінювання є опитування експертів, яку М.Китаєв [4] називає складною та делікатною науковою роботою, а не просто способом отримання загальних суджень. Успішне проведення експертного оцінювання залежить також від створення психологічного мікроклімату в процесі опитування, забезпечення зацікавленого і активного ставлення експертів до результатів експертизи. Слушною є думка С.Кримського [26, c.117] про те, що найчастіше вартісним є не сам процес формування групової оцінки, а правомірність результату цього процесу.
Отже, у розробленнях з експертного оцінювання наявним є процедурний алгоритм як сукупність послідовних дій якогось етапу; алгоритм процедур як встановлений порядок формування етапів, які, в свою чергу, включають систему конкретних послідовних дій.
Обумовлення і прийняття алгоритму процедур експертизи здійснюється на підготовчому етапі. До їх формування застосовують два загальноприйняті концептуальні підходи: побудова моделі явища чи процесу, який досліджується, до початку експертного оцінювання і в ході пізнання суті об’єкта дослідження [26].