Організація спостережень учнів за змінами в природі під час формування природничих знань (стр. 3 из 16)

Довготривалі спостереження проводяться в позаурочні години. Об’єктом їх виступають процеси, явища, події, які розвиваються, змінюються протягом певного часу. Ознаки, які характеризують такий об’єкт, проявляються в різні періоди (або через деякий час) його розвитку. До цієї групи належать спостереження за умовами життя рослин; за впливом різних умов існування на ріст і розвиток рослин; змінами, які відбуваються з конкретними об’єктами природи протягом різних пір року.

3) за характером - комплексні (сезонні) та локальні або вибіркові (за конкретним природним об’єктом - за рослиною, твариною).

4) за характером попередньої підготовки - безпосередні (фіксування природних тіл і явищ, що потрапили в поле зору), опосередковані (попередня підготовка спеціального обладнання, відслідковування необхідного об’єкта).

5) залежно від пов’язаних з ними методів навчання - ілюстративні (показ таблиць, картин) і дослідницькі (фенологічні спостереження, проведення дослідів).

6) за часом проведення - випереджувальні, опорні, розширювальні.

Випереджувальні спостереження проводяться ще до засвоєння нових знань. Їх результати є чуттєвою основою формування уявлень у наступних темах. Цей вид спостережень застосовується до тих об’єктів, які не можливо сприймати безпосередньо на уроці, або вони вимагають тривалого часу. Наприклад, спостереження за формами земної поверхні (4 клас), за станом груп рослин у ту чи іншу пору року (2 клас), за умовами проростання насіння (3 клас). Випереджувальні спостереження ведуться учнями в позаурочний час з учителем чи самостійно. Вони виступають основним методом на вступному уроці-екскурсії до певного розділу.

Опорні спостереження організовуються вчителем у процесі засвоєння нових знань (уявлень, понять, встановлення залежностей, способів діяльності та ін). Фронтальна форма організації діяльності молодших школярів є домінуючою в процесі їх здійснення.

Розширювальні спостереження застосовуються після засвоєння теоретичних знань. Вони необхідні для конкретизації, розширення і поглиблення сформованих елементів змісту. Слід наголосити, що такі спостереження носять дедуктивний характер, тобто спочатку актуалізуються теоретичні положення, а потім здійснюються спостереження з метою засвоєння емпіричних знань, які його пояснюють, деталізують, конкретизують, доводять правильність. Цей вид використовується на підсумкових уроках-екскурсіях, у домашніх роботах і може здійснюватись індивідуально, групами або фронтально.

7) за характером пізнавальної діяльності - репродуктивні й творчі.

Репродуктивні спостереження спрямовані на сприймання й відтворення зовнішніх ознак, властивостей, частин тіл і явищ (форми, кольору, розмірів, відстані, розташування у просторі і т. ін.) та зовнішніх зв’язків.

Творчі спостереження є способом розв’язання проблеми. Наприклад, в 3 класі дітям пропонується завдання: „Поспостерігайте, як протягом дня залежить температура повітря від висоти Сонця над небосхилом? ”. Таке запитання є для учнів проблемою. Вони не можуть на нього дати відповідь, але в них є знання та уміння для її пошуку. Діти засвоїли елементарне поняття „термометр”, уміння користуватися термометром. Вони мають уявлення про висоту Сонця над небосхилом. Щоб розв’язати цю навчальну проблему, необхідно виконати такі розумові та практичні дії:

визначити температуру повітря за допомогою термометра вранці;

поспостерігати за висотою Сонця на небосхилі у цей час доби;

аналогічні дії виконати опівдні;

зіставити висоту Сонця й температуру повітря вранці (опівдні);

порівняти висоту Сонця й температуру повітря вранці з висотою Сонця й температурою повітря опівдні;

зробити висновок про залежність температури повітря від висоти Сонця.

Проблемна ситуація створюється шляхом зіставлення фактів, здобутих під час спостереження, з відомими знаннями. У більшості випадків зміст проблеми зводиться до встановлення певних закономірностей, причинно-наслідкових, структурних або функціональних зв’язків на основі результатів спостережень як у природних, так і в лабораторних умовах. Такі проблеми розв’язуються молодшими школярами під керівництвом учителя чи самостійно за аналогією.

Таким чином, метод спостереження, як спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя (управління) та учня (учіння), має різні характеристики. За певними ознаками спостереження розподіляються на різні групи (див. рис.1) [36].

Рис. 1. Види спостережень

У процесі організації будь-якого з даних видів спостережень потрібно дотримуватися таких дидактичних вимог:

урахування вікових особливостей, психологічного рівня розвитку дітей, тобто спостереження повинні бути посильні для дітей;

організація активної пізнавальної діяльності в процесі спостереження;

показ практичного значення спостережень;

проводити спостереження треба систематично, послідовно в зв’язку із сезонними особливостями явищ природи;

особливу увагу слід звертати на місцеві природні умови, рослини, тварини, тобто дотримуватись краєзнавчого принципу;

фронтальне ознайомлення з прийомами спостереження: фіксування і вивчення об’єкта в сумі його суттєвих і несуттєвих ознак → виділення істотних ознак → фіксування → інтерпретація → висновок;

послідовність у виробленні уміння спостерігати (тренування на моделях, тренувальні вправи на приборах, розпізнавання умовних знаків і позначень, графічне зображення явищ, що спостерігаються, та їх компонентів, самостійне спостереження і фіксування, висновки і узагальнення отриманих результатів);

виділення суттєвих ознак предмета чи явища;

чітко обумовлені способи фіксації спостережень у щоденниках спостережень та календарях природи;

певна підготовка батьків (яку допомогу дорослі можуть надати; їх зацікавленість, увага до дослідження, яке проводить дитина, і до його результатів);

систематизація змісту спостережуваного;

керівництво учителем діяльністю дітей [30].

Спостереження у процесі навчання природознавства може виступати методом і прийомом. Методом воно є тоді, коли внаслідок його проведення досягається дидактична ціль, а прийомом - дидактична підціль. Від цього залежить співвідношення спостереження з іншими методами навчання, які можуть входити до нього прийомами або включати його прийомом у свою структуру. Наприклад, під час спостережень бесіда буває прийомом актуалізації опорних знань учнів про об’єкт і способи діяльності; прийомом мотивації й стимулювання тощо; розповідь - прийомом додаткового інформування; дослід - прийомом виявлення певної внутрішньої ознаки або властивості об’єкта тощо. І навпаки - спостереження входить прийомом в інші методи, зокрема в дослід, практичну роботу, а також у розповідь для сприймання наочних ілюстрацій до неї.

Перше питання, яке постає перед вчителем у зв’язку з організацією спостережень - питання про місце безпосередніх спостережень у природі в системі інших методів навчання. При формуванні природничих понять індуктивним шляхом (а саме так і буває найчастіше на уроках природознавства в початковій школі) спостереження в природі повинні передувати класній роботі. Недарма В.О. Сухомлинський говорив: „ без того, щоб спочатку вчити дітей задуматися над явищами природи, починати вчити дітей в класі не можна" [48, с.118].

Таким чином, найчастіше спостереження в природі повинні передувати вивченню тієї чи іншої теми в класі. Саме на матеріалі попередніх спостережень в природі базується вивчення сезонних змін (робота за завданнями щоденників спостережень, спостереження на екскурсіях). Однак в окремих випадках спостереження в природі корисно здійснювати в процесі вивчення відповідної теми, оскільки поглиблення знань іде шляхом чергування спостережень і аналізу. Крім того, спостереження можна використовувати і на заключних етапах вивчення теми, наприклад, на узагальнюючих екскурсіях.

Організовуючи спостереження, не слід допускати як відставання спостережень відносно вивчення теми в класі, так і значного випередження. В першому випадку неможлива опора на матеріали особистих спостережень молодших школярів, а в другому - отримані в процесі спостережень уявлення без відповідного закріплення, узагальнення до моменту вивчення в класі значною мірою забуваються. Важливо, щоб тема, яка вивчається, співпадала в часі з відповідним станом природи.

Зміст спостережень визначається навчальними програмами і залежить від місцевих факторів (особливостей природи), проте існує обов’язковий, загальний для всіх класів мінімум, який включає спостереження за основними природними об’єктами. До них належать спостереження за:

а) Сонцем (положення на небі в різний період доби, час заходу / сходу, тривалість дня) та іншими астрономічними об’єктами (зірками, планетами і т. ін. залежно від змісту базової програми);

6) погодою (температура, стан неба (хмарність), опади, їх види та інтенсивність, вітер і його сила в різну пору доби і сезони) та кліматом (загальна характеристика, пікові показники, зміни за останні 100 років і подальші тенденції);

в) формами поверхні та їх зміною (вимірювання висоти горба, глибини яру і виявлення її змін), корисними копалинами (збір колекцій), динамікою рослинності залежно від форм рельєфу;

г) ґрунтом (вимірювання товщини ґрунтових шарів на урвищі, виготовлення макетів і колекцій ґрунтів, дослідження водопроникності, порівняння ґрунтів різного складу);

д) водоймами (чистота, посезонне коливання рівня води, дослідження джерел живлення водойм, деяких властивостей ґрунтових вод, вимірювання ступеню забруднення води);