Різноманітність форм та методів контролю створює умови реалізації функцій контролю, підвищення інтересу учнів до його проведення та результатів.
Сутність вимоги етичного ставлення до школяра, повага до нього розкрита в роботах Ш.О. Амонашвілі [2; 3], німецького дидакта X. Века [17], в працях В.О. Сухомлинського [57].
Реалізація вимоги передбачає:
1) віру в можливості й перспективи кожного школяра, що може виявлятися в тому, щоб:
-переконувати клас у цілому і кожного учня окремо, що всі Попи здібні і можуть подолати складності навчання;
-перед поясненням нового матеріалу попереджувати школярів про можливі труднощі й висловлювати надію, що всі вони можуть їх подолати, але одночасно показати, як діяти, на що особливо звернути увагу, як упоратися з труднощами, що виникли;
-оптимістично ставитися до навчальних успіхів і невдач [2, с. 178];
2) педагогічний такт, делікатність учителя, що виключає із практики роботи вчителя крик, лайку, неувагу, зарозумілість, гордовитість, погрозу, приниження гідності учня. Про характер цих стосунків писав ще Я.А. Коменський: «Якщо вчителі будуть привітними, не будуть відштовхувати від себе дітей своїм суворим зверненням, а будуть привертати їх своєю батьківською прихильністю, манерами та словами,... якщо вчителі будуть ставитися до учнів з любов’ю, тоді вони легко завоюють їхні серця так, що дітям буде приємніше бути в школі, ніж вдома» [62, с. 142-143].
Етичність педагога впливає на загальну атмосферу взаємоповаги, на виховання моральної поведінки учнів у суспільстві, сприяє підвищенню авторитету школяра серед товаришів, у сім’ї.
Важливою вимогою є підготовка школярів до здійснення контролю і самоконтролю знань, що передбачає навчання учнів прийомам роботи з підручниками, посібниками під час повторення, узагальнення навчального матеріалу (визначення головного; ведення записів: опор, цифр, схем, графіків; підбір аргументів м ін.) [38].
Щоб навчати школярів таким прийомам, Д. Хамблін дає наприклад, такі рекомендації:
- вчитель протягом 10 хвилин говорить на вільну тему, а учні записують конспект. У кінці заняття школярі порівнюють свої конспекти і в парах обговорюють їх;
- учні слухають протягом 10 хвилин магнітофонний запис на певну тему. Вчитель ставить питання, на яке учні відповідають письмово, але не розгорнуто. Вони фіксують лише головні думки та порядок їх викладу [61].
У книзі В.О. Сухомлинського «Сто порад учителю» наведено інші прийоми ведення записів школярами: «всі учні III-Xкласів використовують зошити-чернетки … Досвід доводить, що така перевірка привчає до стислого, економного відбиття думки, застерігає від зубріння» [57, с. 495].
Як зазначають В.І. Лозова і Г.В. Троцко, в педагогічних дослідженнях, шкільній практиці часто не вирішується таке важливе для індивіда питання, як запобігання страху, тривоги перед контролем, що призводить до зниження результатів навчання [38].
Як свідчать опитування учнів, перед контрольною роботою вони відчувають занепокоєння, яке не можуть подолати; невпевненість у своїх силах; їм здається, що вони нічого не пам’ятають, у них немає своїх думок у голові; що не встигнуть виконати за відведений час усі завдання; не можуть визначити головне і другорядне тощо. Такий стан учнів може відбиватися на рівні знань, а також сприяти негативній реакції, що може знайти відбиття в байдужості до наслідків контролю, в імітації відповідального ставлення до підготовки, щоб батьки співчували їм. Можна спостерігати в цей час і агресивну поведінку дітей, коли почуття незадоволення, образи переноситься на вчителів, батьків, і вони звертаються до інших осіб у пошуках співчуття, щоб перекласти відповідальність і провину на інших тощо.
Все це вимагає від учителя конкретної допомоги учням, що передбачає вивчення індивідуальних особливостей, позитивних і негативних сторін підготовки школярів до контролю навчальних досягнень [22].
Виявлення факторів, що зумовлюють успішність учіння школярів, позбавляє їх від почуття страху, тривоги, сприяє об’єктивності виявлення навчання, успіхів навчання, підкреслює Д. Хамблін [61].
Знання особливостей учнів допомагає вчителю оптимально вибирати способи впливу на них, серед яких — проведення так званих «пробних контрольних робіт», які дозволяють учням побачити недоліки своєї підготовки, з’ясувати, з чим вони пов’язані, і внести відповідні корективи. Аналіз відповідей учнів на запропоновані вчителем запитання може дати можливість педагогу провести необхідну роботу з учнями [38].
Велике значення має спонукання особистості до самонавіювання. Для цього необхідно не лише пояснювати причини, закономірності стану тривоги, а й дати можливість учням самим шукати шляхи подолання напруження (тут може мати місце і групова робота, і складання гумористичних оповідань, малюнків), обирати самостійно способи підготовки (час, тривалість занять, форми підготовки).
Ці способи спрямовані на спонукання школярів до самоконтролю, що дозволить їм аналізувати причини своїх успіхів або невдач. В.О. Сухомлинський зазначав, що саме поняття «успіху в навчанні» — річ відносна: в одного показником успіхів є «п’ятірки», а для іншого й «трійка» — велике досягнення. Уміння правильно визначити, на що здатний кожен учень у даний момент, як розвивати його розумові здібності в подальшому — це надзвичайно важлива частина педагогічної мудрості... Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці» [57, с. 437-438].
Реалізація визначених вимог сприяє гуманізації оцінювання навчальних досягнень школярів, яка передбачає:
1. Встановлення гуманних взаємовідносин між педагогом і учнем та між школярами, що вимагає:
- об’єктивності оцінювання, але одночасно врахування реальних навчальних можливостей учнів, вивчення причин невиконання завдань, запобігання негативних оцінок;
- віри у можливості кожного школяра засвоїти необхідний зміст освіти на більш високому рівні;
- допомоги окремим учням у досягненні поставленої ними мети;
-формування норм і правил моральних взаємовідносин школярів у процесі спілкування.
2.Здійснення взаємозв’язку: вчитель — діти — батьки, спрямованого на створення доброзичливої атмосфери життєдіяльності школяра.
3.Підготовку школярів до контролю, самоконтролю.
4.Оптимальний вибір засобів здійснення контролю, які б відповідали потребам дитини, сприяли формуванню позитивної мотивації.
5.Єдність у вимогах учителів.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЮ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ІЗ ПРИРОДОЗНАВСТВА
2.1 Стан організації контролю навчальних досягнень учнів із природознавства в практиці роботи сучасної початкової школи
Для з’ясування стану організації та проведення контролю навчальних досягнень учнів із природознавства у шкільній практиці ми провели констатувальний експеримент. Його метою було проаналізувати сучасні нормативні документи щодо оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи та вивчення досвіду вчителів щодо організації процесу контролю навчальних досягнень учнів із природознавства в практиці початкової школи.
Згідно із сучасними вимогами до організації контролю навчальних досягнень молодших школярів, зазначеними у нормативних документах Міністерства освіти і науки України, об’єктами контролю у процесі навчання природознавства в 3-4 класах є:
· знання (у формі фактів, уявлень, понять) про предмети і явища природи, взаємозв’язки і залежності між ними;
· уміння виконувати різні види учбово-пізнавальної діяльності щодо об’єктів природи та інформації про них;
· уміння застосовувати спеціальні методи пізнання об’єктів природи (дослід, практичну роботу, спостереження);
· уміння цілеспрямовано виконувати практичні дії з об’єктами природи;
· уміння оцінювати об’єкти природи, а також поведінку свою й інших людей у природі [35].
Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів із природознавства визначено:
· якості засвоєння учнями природознавчих уявлень і понять та властивості сформованих умінь;
· рівень оперування природознавчими знаннями (репродуктивний, реконструктивний і творчий) у визначених програмою видах практичної і учбово-пізнавальної діяльності;
· рівень сформованості різних груп умінь (копіювання зразка способу діяльності, виконання способу діяльності за зразком, за аналогією, в нових ситуаціях);
· рівень оволодіння досвідом творчої діяльності (частково-пошуковий і пошуковий);
· рівень оволодіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до природи, до самого себе та інших людей в природі [35].
За зазначеними критеріями виділено чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній і високий (див. табл. 1). Цим рівням відповідає 12-бальна шкала оцінок у такому співвідношенні: початковий рівень — 1-3 бали; середній рівень — 4-6 балів; достатній рівень — 7-9 балів; високий — 10-12 балів.
Таблиця 1
Характеристика рівнів навчальних досягнень учнів із природознавства в 3-4 класах
| Рівень навчальних досягнень учнів | Бали | Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів |
| Початковий | 1 | Учень називає окремі характерні й більшість випадкових ознак одиничних уявлень.Відтворює зразки способів діяльності тільки за допомогою вчителя.Спостерігає за виконанням досліду чи практичної роботи. При повторенні часткових висновків про результати і способи виконання дослідів і практичних робіт допускає значні помилки в окремих діях та послідовності їх виконання.Повторює окремі найпростіші оцінні судження з помилками. |
| 2 | Учень називає як характерні, так і випадкові ознаки одиничних уявлень.При відтворенні зразків різних способів діяльності користується алгоритмом, планом, інструкцією з допомогою вчителя.Спостерігає за виконанням досліду чи практичної роботи. При повторенні часткових висновків про результати і способи виконання дослідів і практичних робіт допускає помилки.Повторює частину найпростіших оцінних суджень. | |
| 3 | Учень засвоїв природознавчі знання у формі одиничних уявлень про окремі об’єкти природи. Відтворює зміст уявлень. Називає конкретні об’єкти і розпізнає їх серед інших.Учбово-пізнавальними уміннями володіє на рівні відтворення зразків способів діяльності з опорою на алгоритм, план, інструкцію під керівництвом учителя.Спостереження проводить за окремими знайомими об’єктами природи. Цілеспрямовано виявляє їх ознаки чи властивості.Досліди і практичні роботи виконує за зразком за допомогою вчителя. Часткові висновки про результати виконання дослідів і практичних робіт повторює.Повторює найпростіші оцінні судження про об’єкти природи, поведінку свою й інших людей у природі. | |
| Середній | 4 | Учень називає кілька характерних та випадкових ознак загального уявлення. Під час відповіді затрудняється навести приклади з підручника.В окремих діях способу діяльності та в послідовності їх виконання допускає помилки.Цілеспрямовано виявляє у процесі спостереження і називає окремі спільні ознаки невеликої групи подібних об’єктів та окремі прості зв’язки між ними.Досліди і практичні роботи виконує за детальною інструкцією під керівництвом учителя. У часткових висновках про результати й способи виконання дослідів і практичних робіт та при повторенні загальних висновків — помиляється.Повторює окремі прості оцінні судження. |
| 5 | Учень називає більшість характерних ознак загального уявлення. Наводить приклади з підручника.При виконанні окремих дій в способах діяльності допускає помилки.Цілеспрямовано виявляє у процесі спостереження і називає більшу частину спільних ознак невеликої групи подібних об’єктів і простих зв’язків між ними.Досліди і практичні роботи виконує за детальною інструкцією під керівництвом учителя. В основному правильно робить часткові висновки про результати і способи виконання дослідів і практичних робіт, але допускає помилки при повторенні загальних висновків.Повторює більшість простих оцінних суджень, намагається елементарно пояснити їх. | |
| 6 | Учень засвоїв знання у формі загальних уявлень про об’єкти і явища природи. Відтворює їх зміст. Відповідь ілюструє прикладами з підручника. Встановлює засвоєні на уроках зв’язки між окремими об’єктами природи.Учбово-пізнавальними уміннями володіє на рівні застосування зразків виконання способів діяльності в незначною мірою змінених умовах.Спостереження проводить за невеликою групою знайомих подібних об’єктів природи. Цілеспрямовано виявляє і називає їх спільні ознаки чи властивості, встановлює прості зв’язки між ними.Досліди і практичні роботи виконує за детальною інструкцією під керівництвом учителя. Правильно робить часткові висновки про результати виконання дослідів і практичних робіт, а загальні — повторює. Називає кілька етапів виконання досліду чи практичної роботи. Пояснює призначення окремих приладів.Повторює прості оцінні судження про об’єкти природи, поведінку свою й інших людей у природі. Окремим з них дає найелементарніші пояснення. | |
| Достатній | 7 | Учень називає істотні та неістотні ознаки понять та окремі міжпонятійні зв’язки. Приклади переважають із підручника.В окремих діях способів діяльності та послідовності їх виконання допускає помилки. Виконує окремі етапи розв’язання проблеми із значною допомогою учителя.Цілеспрямовано виявляє у процесі спостереження і називає частину загальних ознак групи об’єктів одного класу та зв’язків між ними.Досліди і практичні роботи виконує за інструкцією під керівництвом учителя. При формулюванні часткових і окремих загальних висновків про результати і способи виконання дослідів і практичних робіт допускає помилки.Висловлює оцінні судження. Для їх пояснення використовує переважно приклади з життєвого досвіду. |
| 8 | Учень називає більшість істотних ознак понять. Називає основні міжпонятійні зв’язки і більшість з них пояснює. Наводить приклади як із підручника, так і нові.При виконанні окремих дій способів діяльності допускає помилки. Окремі етапи розв’язання проблеми виконує із незначною допомогою учителя.Цілеспрямовано виділяє у процесі спостереження і називає більшість загальних ознак групи об’єктів одного класу та зв’язків між ними.Досліди і практичні роботи виконує за інструкцією під керівництвом учителя. Правильно робить часткові висновки про результати і способи виконання дослідів і практичних робіт, а в окремих загальних висновках допускає незначні помилки.Висловлює оцінні судження. Для їх пояснення використовує як життєвий досвід, так і природничі та нормативні знання. | |
| 9 | Учень засвоїв природознавчі знання у формі понять. Відповідь ілюструє переважно новими прикладами. Розпізнає об’єкти, охоплені окремими поняттями. Встановлює засвоєні на уроці міжпонятійні зв’язки.Учбово-пізнавальними уміннями володіє на рівні застосування зразків виконання способів діяльності в значною мірою змінених умовах Бере участь у частково-пошуковій діяльності.Спостереження проводить за групою об’єктів природи одного класу. Цілеспрямовано виявляє і називає їхні загальні ознаки чи властивості та зв’язки між ними.Досліди і практичні роботи виконує за інструкцією під керівництвом учителя. Робить часткові висновки і більшість загальних висновків про результати і способи їх виконання. Називає основні етапи виконання дослідів і практичних робіт та називає основні прилади, їх призначення.Висловлює оцінні судження про об’єкти природи, поведінку свою й інших у природі. Для пояснення використовує як засвоєні природничі і нормативні знання, так і знання з життєвого досвіду. | |
| Високий | 10 | Учень називає більшість понять в межах навчальної програми. Розпізнає частину конкретних об’єктів, охоплених цими поняттями. Встановлює основні родо-видові зв’язки між поняттями, окремі з них пояснює.Допускає помилки в окремих діях способів діяльності та послідовності виконання дій. Навчальну проблему розв’язує за аналогією із допомогою вчителя.Цілеспрямовано виявляє у процесі спостереження і називає більшість загальних ознак групи об’єктів різних класів та зв’язків між ними.Досліди і практичні роботи виконує самостійно за наданою інструкцією. При формулюванні загальних висновків про результати і способи виконання дослідів і практичних робіт допускає незначні помилки.Висловлює оцінні судження, частину із них пояснює та ілюструє прикладами. |
| 11 | Учень називає майже всі поняття системи. Розпізнає більшість конкретних об’єктів охоплених цими поняттями. Встановлює більшу частину родо-видових зв’язків і пояснює їх.При виконанні окремих дій способів діяльності допускає незначні помилки. Навчальну проблему розв’язує за аналогією із незначною допомогою вчителя.Цілеспрямовано виявляє у процесі спостереження і називає більшість загальних ознак групи об’єктів різних груп і зв’язків між ними.Досліди і практичні роботи виконує самостійно за наданою інструкцією. Загальні висновки про результати і способи виконання дослідів і практичних робіт робить із несуттєвими помилками.Висловлює оцінні судження, значну частину яких пояснює та ілюструє прикладами. | |
| 12 | Учень володіє системою природознавчих понять, визначених навчальною програмою. Відповідь ілюструє в основному новими прикладами. Розпізнає об’єкти природи, які охоплені поняттями різного рівня узагальнення. Розуміє і може встановити родо-видові зв’язки між поняттями, що передбачені програмою. Пояснює їх.Учбово-пізнавальними уміннями володіє на рівні застосування зразків способів діяльності в нових умовах. Навчальні проблеми розв’язує за аналогією.Спостереження проводить за групою об’єктів різних класів. Цілеспрямовано визначає їх загальні ознаки і зв’язки між ними.Досліди і практичні роботи виконує самостійно за наданою інструкцією або складає її за аналогією. Робить часткові і загальні висновки про результати дослідів і практичних робіт, називає етапи їх виконання, необхідні прилади та їх призначення.Висловлює оцінні судження про об’єкти природи, поведінку свою і інших в природі, ілюструє прикладами. |
Із метою вивчення проблеми організації домашньої роботи в початкових класах у масовому педагогічному досвіді нами було проведено анкетування вчителів початкової школи (додаток А).