Цікавість до мовних явищ, до граматичних правил підвищується шляхом запровадження у навчально-виховний процес методу проблемного навчання, що сприяє розвиткові розумових здібностей в учнів, збуджує потребу здійснювати роботу пошукового характеру, досліджувати певне звукове чи граматичне явище, правильно пізнати дійсність.
Елементи проблемного навчання можна впроваджувати на кожному уроці мови на різних етапах, використовуючи запитання, які збуджують учнів до пошуку, заохочують їх аналізувати та порівнювати мовні явища, робити необхідні висновки, добирати ілюстративний матеріал.
Метод проблемного навчання успішно використовується при вивченні дієслова. Наведемо для прикладу ряд запитань, які вчитель може ставити на уроках мови:
1. Для чого дієслова поділяємо на дієвідміни?
2. Чи змінюються дієслова за родами?
3. Які частини мови змінюються за родами?
4. Як довести, що дієслова змінюються за часами?
5. Якими ознаками відрізняються частини мови (іменник, прикметник, дієслово, займенник, прислівник)?
Після окремих тем у підручнику подаються завдання та запитання, які вчитель може використати для проблемного навчання.
Мета поданих завдань і запитань полягає в тому, щоб систематизувати набуті знання з певної теми, порівняти окремі мовні явища, зробити узагальнення і висновки, перевірити важливі орфографічні правила на практиці.
Сприяють розумовій активізації учнів вправи, якіскладаються із загадок, прислів'їв, ребусів. Такі вправи вчать дітей вміти бачити суттєві ознаки предметів, бути кмітливими. Вчителеві необхідно продумати методи і прийоми виконання таких вправ, опрацювати пояснення незрозумілих слів та виразів, самостійно дібрати мовні ігри, ребуси, жарти, прислів'я, дбаючи про їх змістовність та актуальність.
У 4 класі, як і в попередніх, у центрі уваги стоять завдання розвитку і вдосконалення усного і писемного мовлення молодших школярів. Основна увага звертається на формування практичних умінь використовувати в мовленні граматичні форми іменників, прикметників і дієслів. При цьому важливе значення має вимовляння хором (особливо на етапі набуття вмінь).
Не треба захоплюватись на уроках української мови визначенням відмін, відмінка, особи, часу тощо. Ці завдання виконуються попутно, найчастіше після виконання вправ, спрямованих на формування вмінь вживати ті чи інші закінчення.
Навчальні завдання, подані в підручнику, спрямовані на активізацію розумової діяльності школярів. Учителю не слід уникати таких завдань або підказуванням знімати закладену в них проблемність. Адже уроки української мови так само, як і інших предметів, мають розвивати мислення школярів.
Щоб викликати цікавість у дітей до мовних явищ, підсилити розвиток пізнавальної активності, в підручнику вміщені "Завдання для допитливих". Слід пам'ятати, що це не розважальні вправи, а тому не можна пропускати роботу з ними. Інша справа, що їх виконання можна організувати в ігровій формі (Який ряд найдопитливіший? Хто швидше дасть відповідь? тощо).
Особливістю підручника є те, що в ньому ряд граматичних відомостей дано не у вигляді традиційних правил, а у віршованій формі.
Щоб досягти успішності у формуванні граматичних умінь, слід намагатися по можливості виконувати всі вправи, відведені для уроку, дотримуватись при цьому тієї послідовності, яка пропонується підручником.
Отже, аналізуючи підручники вивчення рідної мови у початкових класах, бачимо, що вони цілком відповідають рівню сучасних вимог, з ними охоче працюють і учні, і вчителі.
Розділ III. Ефективність вивчення розділу«Дієслово» у початкових класах на основізапропонованої методики
3.1 Робота з підручником як ефективний засібвивчення дієслова
Початкові відомості про дієслово учні одержали у 1 класі під час вивчення розділу «Слово», навчилися ставити до слів, які означають дію, питання що робити?, що робить?, що роблять?, що робив?, що зробив?, що робили? У 2 класі вивчили правило, що називається дієсловом, ознайомилися з неозначеною формою дієслова, навчилися змінювати дієслова за часами, освоїли терміни теперішній час, минулий час, майбутній час, написання частки не з дієсловами.
У 3 класі шкільною програмою передбачається більш ґрунтовне вивчення дієслова як частини мови.
Спочатку учні пригадують правило, що називається дієсловом.
Ознайомлення з неозначеною формою дієслова розпочинається з проблемної ситуації. До класу ставиться запитання: «Що таке початкова форма частини мови?» Учням пропонується назвати початкову форму іменників, прикметників, дієслів, порівняти їх, указати на особливості початкової форми цих частин мови.
Робиться висновок, що неозначена форма це початкова форма дієслова, вона розпізнається за питаннями: що робити?, що робить?, що зробити?, що зробить? та тим, що на кінці має –ти (-ть). До кожного питання неозначеної форми дієслова добираються відповідні приклади за таким зразком:
1. Що робити? працювати, будувати, літати, співати, писати.
2. Що робить? ходить, чекать, розмовлять, казать, косить, молотить.
3. Що зробити? прочитати, збудувати, заспівати, написати, приїхати.
4. Що зробить? почекать, розказать, накосить, намолотить, зорать.
У неозначеній формі дієслова -ти рівнозначне -ть. Проте треба наголосити, що в українській мові переважають дієслівні форми із -ти (ходити, робити, носити, літати, будувати, бігти).
Неозначена форма не вказує на час дії і не змінюється за часами, числами та особами.
Робота над темою «Часи дієслова. Правопис не з дієсловами» розпочинається вправами на визначення часових форм дієслів за допомогою питань та спостережень за написанням частки не з дієсловами.
Дієслова мають три часи: теперішній, минулий та майбутній. Дієслова змінюються за часами: працюю (теперішній час), працював (минулий час), буду працювати, попрацюю (майбутній час).
Час дієслів визначається за допомогою питань: дієслова теперішнього часу відповідають на питання що робить?, що роблять?, минулого часу - на питання що робив?, що робили?, що зробив?, майбутнього часу - на питання що буде робити?, що зробить?, що будуть робити?, що зроблять?
Засвоєння питань, які ставляться до часових форм дієслів, треба здійснювати по частинах.
Спочатку учні виписують дієслова групами за часовими ознаками, ставлять до них питання.
Правопис не з дієсловами рекомендується вивчати у такій послідовності:
а) дієслова, які з не пишуться окремо: не робити, не ходити, не возити, не будувати, не літати;
б) дієслова, які з не пишуться разом: ненавидіти, непокоїти, нездужати, нехтувати, незчутися, непритомніти.
До дієслів цієї групи належать такі дієслова, що без не ніколи не вживаються: недугувати, нехтувати, непокоїти, ненавидіти, тому що немає слів дугувати, хтувати, покоїти, навидіти.
Засвоєння правопису частки не з дієсловами проводиться шляхом проведення тренувальних письмових вправ, складання словосполучень з дієсловами, які пишуться з не окремо або разом, написання диктантів, переказів, творів, описів, складання ділових паперів.
При вивчені змінювання дієслів за особами і числами у теперішньому часі насамперед учні працюють з таблицею відмінювання дієслів теперішнього часу. Читаючи таблицю, до дієслів у кожній особі усно ставлять питання. Значна увага звертається на вироблення в учнів навичок правильної вимови особових форм дієслів теперішнього часу.
За зразком таблиці учні змінюють за особами усно та письмово визначені у підручнику дієслова теперішнього часу, складають таблиці особових закінчень дієслів теперішнього часу, поділивши їх на дві групи: а) особові закінчення з -е, -є; б) особові закінчення з -й, -ї.
Для ґрунтовного засвоєння змінювання дієслів за особами і числами на уроці створюється проблемна ситуація. Учням ставиться завдання: довести, що дієслова змінюються за часами. Дається визначення дієслів майбутнього часу, пояснюється, що дієслова майбутнього часу визначаються за допомогою питань що буду робити?, що зроблю?
Під час роботи з таблицею відмінювання дієслів майбутнього часу треба ставити до дієслів у кожній особі питання (залежно від форми дієслова майбутнього часу). Наприклад:
1-а особа. Я що буду робити? буду писати
2-а особа. Ти що будеш робити? будеш писати
3-я особа. Він(вона, воно) що буде робити? буде писати
1-а особа. Я що зроблю? намалюю
2-а особа. Ти що зробиш? намалюєш
3-я особа. Він (вона, воно) що зробить? намалює
Відповідно ставляться питання до дієслів майбутнього часу в множині. Такі вправи підготовляють учнів правильно ставити до особових форм дієслів питання під час встановлення зв'язку слів у реченнях та визначення головних і другорядних членів речення, визначати особові закінчення.
У 3 класі не вживаються терміни на визначення форм майбутнього часу (проста, складена) і не вимагається, щоб учні розрізняли ці форми, але вони повинні правильно визначати час дієслів та вміти користуватися у мові такими формами дієслів майбутнього часу.
Особові форми дієслів майбутнього часу вивчаються у порівнянні з особовими формами дієслів теперішнього часу, підкреслюється, що в них однакові закінчення, але питання до дієслів ставляться різні.
Набуті знання про змінювання дієслів майбутнього часу за особами практично учні використовують під час складання речень за малюнком, визначення особових форм дієслів у тексті «Поїзди майбутнього». Можна запропонувати учням скласти усний або письмовий твір на цю тему, розповісти про види майбутнього транспорту, використавши доступні для їх віку досягнення науково-технічної революції, факти з фантастичних творів, які опрацьовували з позакласного читання.