Виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах (стр. 4 из 6)

Додатково було розроблено програму для гуртків петриківського розпису, зміст якої спрямовувався на оволодіння учнями системою знань, умінь і навичок у галузі народного мистецтва; виховання духовно багатої особистості з притаманним їй усвідомленням національно-духовних цінностей українського народу; виховання в учнів поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей. Завданнями програми та навчально-виховного процесу в гуртках було залучення вихованців до скарбниці народного мистецтва; здобуття учнями знань, умінь і навичок з техніки декоративно-ужиткового мистецтва; ознайомлення з державною, рослинною символікою, значенням останньої у народній медицині, народних обрядах та звичаях.

Зміст розробленої програми складається з двох частин: базової та диференційованої (варіативної). Засвоєння основ декоративно-ужиткового мистецтва обов’язкове для кожного учня. Базовий компонент програми становив основу підготовки гуртківців у галузі національного мистецтва та не залежав від регіональних і національних індивідуальних особливостей. Диференційована (варіативна) частина програми зумовлена необхідністю врахування індивідуальних особливостей дітей, регіональних, національних та місцевих особливостей роботи позашкільних закладів, спеціалізації певного гуртка і позашкільного навчального закладу. Відповідно до завдань дослідження, для підсилення ефективності виховного впливу, було розроблено низку наскрізних тем, які поєднували зміст декоративно-ужиткового мистецтва, історії України, матеріальної і духовної культури.

Заняття проводилися з використанням сукупності традиційних (учнівські виставки, конкурси, екскурсії, залучення батьків до навчально-виховного процесу тощо) та інноваційних (виставки батьківських робіт, індивідуальні навчально-виховні маршрути, майстер-класи батьків) форм виховання.

Індивідуальні навчально-виховні маршрути розроблялися відповідно до рівнів вихованості національної самосвідомості учнів. З учнями, які мали низький рівень вихованості національної самосвідомості, проводилися бесіди на теми пізнання дитиною самої себе, свого родинного середовища, а саме: „Звичаї і традиції життя моєї родини”, „Історичне значення мого рідного краю”, „Поняття родини, сім’ї. Значимість родинних зв’язків. Духовність людини”, „Види національного мистецтва мого народу”. На основі розроблених індивідуальних навчально-виховних маршрутів робота з цими учнями спрямовувалася на формування інтересу до вивчення національної культури, гордості за приналежність до українського народу. На гурткових заняттях петриківського розпису використовувалися практичні завдання: намалювати родинне дерево, малюнок назвати прислів’ям, виготовити атрибути до свят (наприклад, писанки). Всі роботи обов’язково, незалежно від якості виконання, експонувалися на виставках, діти залучалися до інсценізації народних свят. Гуртківцям із низьким рівнем вихованості національної самосвідомості залучалися до пошукової роботи щодо звичаїв нашого народу, їм допомагали діти з високим рівнем вихованості національної самосвідомості.

З учнями, які мали середній рівень вихованості національної самосвідомості, основна робота полягала у стабілізації та поглибленні знань культурних цінностей своєї нації. Для них навчально-виховний процес був спрямований на залучення до дослідницької роботи. Цьому сприяла побудова заняття таким чином, щоб дитина працювала з такими художніми роботами, які потребують реставрації, домальовування втраченого фрагменту, копіювання форм старовинних предметів домашнього вжитку, малюнків на них. Додатково проводились бесіди на тему: „Матеріальні і духовні здобутки української культури та етносів, що проживають на території України”, „Внесок українців до культурного досвіду світового співтовариства”, „Дослідження мовних традицій твого рідного краю”.

Учні, які мали високий рівень, були помічниками керівника гуртка: допомагали у доборі матеріалу до заняття, були організаторами масових заходів. Для глибшого пізнання духовних цінностей з учнями проводилися бесіди на такі теми: „Українська система символічного відображення світу як система традиційної культури”, „Національні особливості рідного краєвиду”.

Окрема увага надавалась організації навчально-виховного процесу у гуртках, де проводився формувальний етап експерименту: батьки учнів залучалися до проведення свят, виставок, фестивалів тощо. Проводилися також виставки батьківських робіт, які супроводжувалися майстер-класами виконання цих робіт (виготовлення писанок; картин з кісточок ягід, фруктів, насіння, крупи; плетіння гачком). Залучення до занять у гуртках батьків учнів із поліетнічних сімей давало можливість ознайомитися з культурними цінностями, традиціями та звичаями інших народів. Батьки на таких заняттях виступали як помічники керівника гуртка з метою виділити спільні й відмінні аспекти національних культур: тлумачення символів у культурі свого етносу та українців; поєднання кольорів у вишивках, картинах; формах предметів домашнього вжитку; звичаї, проведення свят.

Значне місце в ознайомленні з національною культурою, формуванні інтересу до вивчення історії рідного краю, занять народним мистецтвом, посідали екскурсії на підприємства народних промислів, у музеї, до архітектурних пам’ятників, у майстерні народних майстрів.

Результати експериментальної роботи знайшли конкретне втілення в розроблених для їх реалізації відповідних навчально-методичних матеріалах. Проведена дослідно-експериментальна робота сприяла позитивній динаміці змін вихованості національної самосвідомості й поведінці підлітків. Одержані дані підтвердили ефективність розроблених педагогічних умов, змісту, форм і засобів у процесі виховання національної самосвідомості у підлітків.

Порівняння динаміки формування основних критеріїв національної самосвідомості у підлітків підтвердило, що за період дослідницько-експериментальної роботи збільшилась кількість вихованців, що виявляли свою гордість тим, що живуть в Україні, знання історії свого краю, своєї спільноти. Особливо зріс рівень знання національної культури, чому сприяло введення в навчально-виховний процес програми з виховання національної самосвідомості. Так, в експериментальній групі (рис. 2, 3) динаміка рівнів вихованості національної самосвідомості учнів змінилася в позитивний бік до закінчення формувального експерименту: кількість учнів з низьким рівнем зменшилася на 14,7 %, із середнім - зросла на 6,8 %, з високим - на 7,9 %.

Рис. 2. Рівні вихованості національної самосвідомості підлітків експериментальних груп на початку експерименту.

Рис. 3. Рівні вихованості національної самосвідомості підлітків експериментальних груп в кінці експерименту.

Порівняння результатів контрольних та експериментальних груп в кінці формувального етапу дослідження представлено у табл. 1.

Таблиця 1

Рівні вихованості національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах

Рівні вихованості національної самосвідомості підлітків	Кількість учнів у %				Різниця між показниками до і після експерим. у %
	На початку експерименту		В кінці експерименту
	Експ. гр.	Контр.гр.	Експ.гр.	Контр.гр.	Екс.гр.	Конт.гр.
низький	32,4 %	31,5 %	17,7 %	28,4 %	-14,7 %	-3,1 %
середній	38,3 %	40,1 %	45,1 %	41,5 %	+6,8 %	+1,4 %
високий	29,3 %	28,4 %	37,2 %	30,1 %	+7,9 %	+1,7 %

Результати проведеного педагогічного експерименту (порівняно з контрольними) свідчать про ефективність впроваджених умов виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах в експериментальних групах. Таким чином, всі завдання дослідження було виконано. Проведена дослідно-експериментальна робота підтвердила основні положення робочої гіпотези, що дало змогу сформулювати відповідні висновки, надати педагогічним працівникам необхідні рекомендації та визначити перспективи подальшої роботи над означеною проблемою.

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. У результаті аналізу літератури з’ясовано, що мета виховання національної самосвідомості полягає у вивченні культурної спадщини власного народу, відповідного ставлення до матеріальних і духовних культурних цінностей нації та усвідомлення себе як суб’єкта своєї національної спільноти. Встановлено, що сприятливим соціокультурним середовищем для виховання національної самосвідомості у підлітків є гуртки декоративно-ужиткового мистецтва позашкільних навчальних закладів. З’ясовано, що проблема виховання національної самосвідомості підлітків у позашкільних навчальних закладах не була предметом спеціального дослідження.

2. Аналіз практики виховної роботи у позашкільних навчальних закладах засвідчив, що навчальні плани переобтяжені годинами практичного матеріалу, водночас недостатньо відведено годин на семінарські заняття, походи, екскурсії, завдання виховання національної самосвідомості не виокремлюються у програмах, а тому не конкретизуються і не набувають значущості в діяльності педагогів на кожному занятті.

3. Встановлено, що підлітковий вік є одним із найсприятливіших для виховання досліджуваної якості особистості. Саме у підлітковому віці інтенсифікується розвиток самосвідомості особистості: спостерігається висока сприйнятливість до процесів, що відбуваються в суспільстві; велике прагнення до самопізнання та пізнання свого краю, вивчення історії свого народу, традицій, культури. Особливості виховання національної самосвідомості в учнів підліткового віку зумовлені низкою чинників, одним із яких є зміна ціннісних орієнтацій, виховних ідеалів.