Раціональне і абстрактне мислення також розглядають у значенні "логічне мислення". Логічне мислення — це мислення, яке суворо підпорядковується певним законам, що їх вивчає наука логіка. На підставі законів логіки формулюються правила логічного мислення.
Протилежністю логічного мислення буде алогічне мислення, тобто таке, яке суперечить законам логіки, або мислення не за правилами.
Творче мислення виражає такі різновиди розумової діяльності людини, як продуктивне, конструктивне, винахідливе, прогнозуюче мислення. Особливості творчого мислення вивчає теорія (наука), яка дістала назву "евристика".
Термін "евристика" (гр. Неигізко - відкрив, знайшов) в наш час використовується в декількох значеннях.
1."Евристика як інтелектуальний процес, спрямований на вирішення певних завдань і проблем, постановки запитань, вироблення нової стратегії діяльності, висунення нових ідей та гіпотез. У цьому значенні евристика є наука, яка вивчає закономірності і методик процесів пошуку та знаходження розв'язку тієї чи іншої задачі"1.
2.У більш вузькому значенні під терміном "евристика" розуміють будь-який принцип або механізм, який сприяє скороченню пошуку розв'язання задачі. У цьому значенні термін "евристика" збігається з інтелектуальним процесом аналізу варіантів (відкидання тих варіантів, що є неперспективними і вирізнення перспективних). Прийоми, які лежать в основі неприйняття неперспективних варіантів, називають евристиками.
3.Евристика як логіка розумової діяльності, спрямованої на від
криття нового, на винахід. Наприклад, "логіка наукового відкриття",
"логіка винахідницької діяльності". В цьому значенні "евристика
є сукупність логічних прийомів не тільки щодо вирішення завдань,
але й засобів теоретичного дослідження та пошуку істини"2.
Терміни "творчість", "творче мислення" використовуються у таких значеннях:
а) в широкому значенні — як активність суб'єкта практики
і пізнання, спрямована на зовнішній світ (об'єкт) з метою
його привласнення або зміни;
б) у вузькому значенні — як здібність людини (суб'єкта практики
і пізнання) створювати щось нове у процесі своєї діяльності.
Термін "нове" використовується в значенні "те, чого ще не було".
В сучасній літературі розрізняють сутнісно (якісно) нове та нове у
часі; об'єктивно і суб'єктивно нове3. Сутнісно (якісно) нове означає,що створюються предмети (артефакти), які виникають вперше і не мають аналога в минулому. В науці та філософії суттєва (якісна) новизна може бути тоді, коли новий результат дослідження змінює розуміння сутності речі (системи) або дає змогу інакше пояснювати предмети і явища. У цьому значенні суттєво новим у науці і філософії можуть бути програми досліджень, експериментів, певні концептуальні системи знання (системи понять), або теорії, відкриття законів та ін. Нове у часі означає, що предмети, які створюються людьми, вже мають або мали аналоги в минулому. В такому значенні звичайно згадують прислів'я: "Нове — це добре забуте старе".
Об'єктивно нове — це щось соціальне, загально значуще, тобто те, що має загальнолюдську цінність; суб'єктивно нове — це знання, відкрите людиною для себе, але вже відоме суспільтву.
У творчому мисленні діалектично взаємопов'язані логічне та інтуїтивне (логіка та інтуїція), дискурсивне і недискурсивне. Французький математик А.Пуанкаре писав: "Логіка та інтуїція відіграють кожна свою необхідну роль. Обидві вони неминучі. Логіка є знаряддям доказу, інтуїція є знаряддям винахідливості"1.
Кожна людина може бути носієм різних типів і видів мислення, характеристика яких була дана вище.
7. Особливості мислення юриста
На підставі загальної характеристики мислення людини й вирізнення його типів (різновидів), можна визначити особливості мислення юриста. Основою виникнення і розвитку мислення юриста є його конкретна професійна діяльність, яка класифікується як правова діяльність. Правова діяльність як синтез практичної і теоретичної діяльності регламентується законом (нормами права). Різновидами правової діяльності є правотворчість, правозастосо-вування, правотлумачення і т.д., а залежно від спеціалізації — слідча, судова, експертна, консультативна і т.д.
У процесі правової діяльності юриста розвивається професійна інтуїція, професійне мислення як єдність практичного і теоретичного розуму, що дозволяє більш раціонально, системно й доцільно вирішувати задачі та проблеми, які стоять перед ним.
Професійне мислення юриста за змістом визначається правом, тому його ще називають правовим мисленням.
Правове мислення здійснюється на підставі державної мови, спеціальної юридичної термінології та правових понять.1
Реальне мислення людини, яка займається будь-якою діяльністю, це єдність психічного і логічного процесів, але, залежно від специфіки дослідження, логіка абстрагується від психологічних особливостей мислення.
Головні особливості правового мислення — системність, оперування правовими термінами, які мають специфічний юридичний смисл, підпорядкування принципам права, регламентованість вимогами закону, логічність, тобто, обгрунтованість законами логіки.
У процесі своєї професійної діяльності юрист може мислити раціонально і нераціонально, логічно і алогічно, творчо і нетворчо.
Проявами і, відповідно, результатом його творчого мислення можуть бути висунення нових ідей, версій, введення в юридичну науку (теорію) і практику нових понять, створення нових теорій права, нових нормативно-правових актів, необхідних для правового регулювання певних сфер суспільної діяльності людей. В наш час виникнення нових видів діяльності людей зумовлює необхідність їх правового регулювання і, відповідно, створення певних нормативно-правових актів. Наприклад, в результаті того, що все більше країн світу включається в процес дослідження космосу, виникло космічне право як сукупність міжнародноправових принципів і норм, яке встановлює правила, що їх мають дотримуватися держави у своїй діяльності в космосі. Негативний вплив людини на оточуючу природу (біосферу) "породило" екологічні проблеми, суспільне вирішення яких неможливо без особливих нормативно-правових актів (екологічне право).
8. Значення логіки для юристів
Питання про значення логіки для права, про співвідношення цих двох наук довгий час привертало увагу логіків, філософів, юристів. Протягом багатьох віків видавалися праці, присвячені його дослідженню. Так, ще наприкінці XVI ст., у 1588 році, була видана книга Абраама Франца «Правова логіка», основна мета якої полягала у демонстрації тісного зв'язку логічних і правових знань.
Відтоді минуло багато часу, але інтерес до цього питання не зник. Воно й сьогодні залишається актуальним, про що свідчить його активне обговорення науковцями на сторінках багатьох видань як правової, так і логічної спрямованості.
Саме юристи повсякчас підтверджували велике значення логічних знань для правознавців. Так, на початку XX ст. у правовій літературі неодноразово зазначалося про необхідність знань з логіки для правової діяльності. Правознавець В.Д. Катков у 1913 році висловлювався за те, що зв'язок юриспруденції і логіки настільки очевидний, що було б так само дивно сумніватися в ньому, як і доводити його.1
Цю точку зору підтримував відомий російський дореволюційний юрист Є.В. Васьковський, якому належать такі слова: «Можна правильно мислити без поняття про логіку, можна добре говорити будь-якою мовою без знання її граматики. Але логіка і граматика навчають мислити та говорити свідомо й знаходити помилки у себе та інших».2
Більшість сучасних вчених-юристів у своїх працях також підкреслюють тісний зв'язок логіки і права. Так, В.М. Кудрявцев зазначає, що «немає ніякої іншої царини суспільного життя, де
порушення законів логіки, побудова неправильних міркувань спричиняє таку суттєву шкоду, як у царині права. Логічність міркувань, суворе дотримання законів правильного мислення при розгляді і вирішенні справи — це елементарна необхідна вимога для кожного юриста».1
С. Тарарухін при розгляді питання про кваліфікацію злочину особливо наголошує на логічному аспекті цієї проблеми, який дозволяє, на його думку, «поєднати її фактичну і юридичну основу в єдине ціле».2
Значний інтерес до логічних досліджень виявляють також інші сучасні правознавці. Звернемося до монографії видатного російського юриста С. Алексеєва «Восхождение к праву. Поиски и реш-нияо, що вишла друком у 2001 р. У цій праці автор неодноразово підкреслює значення формальної логіки для сучасного правознавства. На його думку, «право являє собою логічну систему. На рівні догми права своєрідність права як логічної системи характеризується її глибокою єдністю з формальною логікою, або ширше — математичною (символічною логікою). І право у цьому відношенні є своєрідною оселею, одвічною, рідною оселею формальної логіки».
Він вважає, що «фокусом роботи з удосконалення сучасного законодавства і практики його застосування є підвищення рівня «формальної логічності» юридичної системи та її підрозділів, усунення існуючих протиріч, неузгодженостей, тобто досягнення максимально можливої досконалості чинного права з точки зору формальної логіки*.3