Система роботи з розвитку звязного мовлення учнів на уроках української мови 5-12 клас (стр. 6 из 12)

- можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;

- вчитель не є засобом "похвали і покарання", а порадником, старшим товаришем.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних.

В основі інтерактивного навчання лежать принципи:

• безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов’язує вчителя зробити кожного активним шукачем шляхів і засобів вирішення тієї чи іншої проблеми;

• взаємного інформаційного, духовного збагачення. При цьому організовується навчальний процес таким чином, щоб його учасники мали можливість обмінятися життєвим досвідом, одержаною інформацією;

• особистісно-орієнтованого навчання.

2.1Інтерактивні технології навчання у системі розвитку комунікативних умінь і навичок

Освіта у навчальних закладах надається учням у колективах (класах), тобто існує класно-урочна форма навчання. Основна одиниця такого навчання – урок. Кожен урок будується за певною структурою і передбачає організацію навчання за різними моделями. Скористаємося підходами, запропонованими Я.Голантом ще у 60-х роках ХХ ст. Він виділяв активну і пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності.

Розглянемо пасивну, активну та інтерактивну (за О.Пометун, Л.Пироженко) моделі навчання і порівняємо їх.

1. Пасивна модель навчання.

За цією моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача і використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем). Спробуємо визначити позитивні та негативні сторони такої моделі:

Позитивні	Негативні
1. Можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час.2. Одночасно сприймають матеріал усі слухачі.3. Витрачається мало часу на розповідь або пояснення.	1. Учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем.2. Не виконують ніяких завдань.3. Вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу.4. Відсутній контроль за завданнями.5. Як правило, невисокий відсоток засвоєння знань.

1. Активна модель навчання.

У цьому випадку вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв’язку. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо. Визначимо позитивні і негативні сторони цієї моделі:

Позитивні	Негативні
Високий рівень інформації (проблемний метод).Велика кількість учнів, які одночасно можуть сприймати інформацію.Відсоток засвоєння матеріалу досить високий.Майстерність педагога відіграє велику роль в організації такого навчання.Учитель може проконтролю-вати надані учням знання.	1. Учні спілкуються тільки з учителем.2. Як правило, на уроці така модель використовується тільки для опитування.3. Учень перебуває у постійній напрузі – "спитає – не спитає".4. Учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку.

2.Інтерактивна модель навчання.

Схема цієї моделі відображає постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують рольові ігри, дискусії, дебати тощо. Саме за такою моделлю виконуються ситуативні завдання на уроках мови та деякі уроки з розвитку зв’язного мовлення.

Позитивні	Негативні
1. Розширюються пізнавальні можливості учня.2. Як правило, високий рівень засвоєння знань.3. Учитель без зусиль може проконтролювати рівень засвоєння знань учнів.4. Учитель має змогу розкритись, як організатор, консультант.5. Партнерство між учителем і учнями та в учнівському колективі.	1. На вивчення певної інформації потрібен значний час.2. Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів.3. В учителя відсутній досвід такого виду організації навчання.4. Відсутні методичні розробки уроків з різних предметів.

Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновок про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна.

Слово "інтерактив" прийшло до нас з англійської мови від слова "inter" – взаємний і "act" – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [38].

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що начальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання у співпраці, коли вчитель і учні – рівноправні суб’єкти навчання. У результаті організації навчальної діяльності за таких умов у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу вчителеві стати справжнім лідером дитячого колективу. Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемної ситуації. Під час такого навчання учні вчаться бути демократичними, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення, розвивається зв’язне мовлення.

Інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, кожний член групи вносить унікальний вклад у спільні зусилля, які потрібні та незамінні для успіху всієї групи. Для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання і потрібна певна підготовка – робота в парах, малих групах і т.д.

Інтерактивні технології навчання О.Пометун, Л.Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання ("Карусель", "Акваріум"), фронтальне навчання ("Мікрофон", "Мозковий штурм"), навчання у грі, навчання у дискусії ("Метод ПРЕС", "Дебати").

Особливо важливим і результативним є використання ігрових технологій під час вивчення рідної мови.

Кожна гра, що має власну структуру, складається з різних оригінальних конкурсів, турнірів, змагань. Розрізняємо макроігри, мікроігри та ігри-мозаїки. Вони покликані розвивати в дітей потяг до знань, бажання примножувати свій інтелектуальний набуток, не зупинятися на досягнутому, формувати вміння осмислювати мовний матеріал, мислити логічно, робити самостійні висновки, чітко висловлювати свої думки й обґрунтовувати їх. Ці ігри розвивають творчі здібності школярів, прищеплюють навички працювати у колективі, рахуватися з думкою інших, виховують відповідальність за доручену справу, розвивають прагнення до морального вдосконалення, до постійного поліпшення свого усного мовлення та пізнання самоідентифікації.

Ш.О.Амонашвілі зазначив, що без педагогічної гри на уроці неможливо зацікавити учнів світом знань, перетворити їх у активних учасників, творців уроку.

Дидактична гра – метод імітації прийняття рішень у різноманітних ситуаціях шляхом гри за правилами, що вже вироблені учасниками. У підготовці до гри виділяються такі етапи:

· ознайомлення учасників із темою та змістом, розподілення ролі;

· розкриття ходу та змісту гри;

· підбиття підсумків після закінчення гри та визначення активних та найкращих гравців.

Гру слід будувати за такими принципами:

1) наочність і доступність;

2) автономність тем і фрагментів гри;

3) спрямованість елементів гри на розв’язання поставлених проблем;

4) раціональне поєднання ігрової діяльності та досягнення навчальної мети.

У методичному арсеналі досвідчених учителів нагромаджено чимало цікавих завдань та ігрових форм роботи з української. Найпоширеніші з них – гуртові усні та письмові конкурси і аукціони "Хто більше? ", "Не помились", "Відредагуй", "Ланцюжок", "Склади кросворд", "Шарада", "Логогриф" тощо.

Ігри використовуються на всіх етапах уроку. За їх допомогою можна перевірити, як учні виконали домашнє завдання, полегшити розуміння нового матеріалу, урізноманітнити його закріплення.

Активність учня як співтворця навчально-виховного процесу забезпечується на всіх його етапах.

На першому етапі учень, використовуючи способи пізнання, вивчає певний об’єкт дійсності, знаходить і створює знання про нього, конструює суб’єктивні образи об’єктів, власне знання.

На другому етапі створюється можливість кожному учневі зіставити власний освітній продукт з освітніми продуктами своїх однокласників та історико-культурними продуктами людства в певній галузі. З цією метою вчитель пропонує дітям на уроці різні форми й методи інтерактивного навчання (уявна екскурсія, хвилинка ерудита тощо).

Третій етап є узагальнювальним: він дає змогу кожному учневі на основі даних зіставлень, проведених на попередньому етапі, створити сукупний освітній продукт виучуваного.

Отже, інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію і виявляють інтерес.

2.2 Система ситуативних завдань на уроках розвитку зв’язного мовлення

Серед пріоритетних методичних засобів формування мовленнєвих і комунікативних умінь на уроках української мови чільне місце належить ситуативним завданням, які повністю відповідають меті і змісту сучасної мовної освіти та комунікативно-діяльнісному підходу до навчання. В основі вивчення мови за цим підходом лежить "принцип формування комунікативної спроможності в спілкуванні". Тому, спілкування виступає метою, змістом і засобом навчання.