Учні молодшого шкільного віку не завжди виявляють самостійність під час розв'язування завдань, так як не володіють необхідними навчальними вміннями і навичками. Окремі учні приступають до розв'язування завдань після багаторазових повторень їх суті і нагадування зі сторони вчителя, дехто потребує керівництва зі сторони досвідчених товаришів, так як не вміють організувати свою діяльність. Проте в класі є учні, особливо в третіх-четвертих класах, які самостійно можуть організувати свого діяльність. Ініціативні в процесі розв'язування завдань, тобто мають сформовані виконавські і організаційні вміння і навички.
Висновки
Отже, можна, зробити висновок, що у дітей молодшого шкільного віку зливаються риси дошкільного дитинства і типові особливості психологічного формування школяра. Цей період особливо багатий нерозкритими можливостями розвитку, які важливо своєчасно замітите і підтримати. Тому особлива увага вчених в даний час повинна спрямовуватись на встановлення тих резервів розвитку молодших школярів, використання яких дасть можливість учителю успішно стимулювати їх навчально-пізнавальну активність.
Список використаних джерел
1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная й образовательная функция оценки учения школьников // Личностно-гуманная основа педагогического процесса. – Минск: Университетское, 1990. – С. 4 – 303.
2. Бабанский Ю.К. Методы стимулирования учебной деятельности // Сов. педагогика. – 1978. – №3. – С. 3-12.
3. Богданович М.В. Математика. Підручник для 4 класу. – К.: Освіта, 2002. – 160 с.
4. Кабанова Л.В. Учебные игры как средство повышения эффективности уроков // Начальная. школа. – 1992. – №1. – С. 13 – 17.
5. Матюшкин А.М. и др. Развитие творческой активности школьников. – М.: Педагогика, 1991. – 160 с.
6. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах: Посібник для вчителя. – К.: Магістр 8, 1997. 2-е вид. – 254 с.