Мистецтво оздоблення інтер’єру скульптурою було відоме за часів античності. У Стародавній Греції, де існував культ краси людського тіла, скульптурі приділялось велике значення.
Чудові мармурові статуї олімпійських богів, мистецьки виконані барельєфи на міфологічні сюжети прикрашали багато чисельні грецькі храми, палаци, площі. До сьогоднішнього дня ми захоплюємось грецькими каріатидами і атлантами, виконані з надзвичайною майстерністю.
У повсякденному житті греків основним декором їх житла були невеликі за розміром скульптури, як правило, копії відомих творів, що знаходились в храмах, і барельєфи – пластини із мармуру з висіченими на них скульптурами – на стінах будинків.
Розкішною прикрасою інтер’єру скульптуру зробили римляни. Мармур, слонова кістка, золото, напівдорогоцінні камені – ось з чого робили скульптурні прикраси.
З того часу скульптура видозмінювалась у відповідності з епохою і модою, закріпилась в інтер’єрі як житлових так і в громадських приміщеннях. У палацових спорудах – це мармурові статуї і бюсти, у звичайних квартирах – невеликі фігурки людей, тварин або абстрактні форми, які виражають фантазію автора.
Сучасна скульптура до традиційних бюстів, фігур добавила різноманітні абстрактні, модернові і концептуальні речі, конструкції, предмети, які виконують естетичну функцію, але не відповідають традиційним уявленням про скульптуру. Тут може бути і дивний сюжет, і чудернацькі персонажі, гра форм, світла, кольору, фактур, зорових асоціацій, є динаміка і настрій, філософія і логіка, науковий аналіз і абсурд.
Абстрактні скульптурні роботи почали створювати конструктивісти на початку 20 століття. Це було вираження думки не через конкретний образ, а через асоціації. Скульптура, навіть декоративно-прикладна, повинна була не стільки радувати око, скільки пробуджувати почуття і думки, іноді навіть не зовсім конкретні. Так з’явились споруди із колес, площин, спіралей, тросів тощо. Ці інсталяції не прижились в інтер’єрах, особливо в житлових, зате авангардні роботи конструктивістів привели до появи нових напрямків у декоративній скульптурі: абстрактних форм та інсталяцій.
Сьогодні нікого не здивуєш незрозумілим предметом в приміщенні, який має явно декоративне значення. Такі абстрактні форми (напільні, настінні, настольні), виконані із скла, кераміки, металу чи дерева доповнюють інтер’єри сучасних стилів, наприклад, мінімалізму чи хай-тек.
Якщо скульптуру роблять на замовлення для конкретного інтер’єру, то майстер працює в рамках художнього замислу архітектора, який визначає розмір, кольоровий тон, стиль і тему скульптури. Але найчастіше для інтер’єру підбираються готові вироби, які відповідають загальному задуму.
Для виготовлення скульптур використовують різноманітні матеріали, традиційно – це мармур, дерево, гіпс, бронза і чавун, фарфор, камінь, пластик і навіть папір. Але нема для скульптури більш благородного і витонченого матеріалу за мармур у якому міцність поєднується з ніжним просвічуванням, а білизна здається одухотвореною.
Таким чином ми з’ясували, що скульптура – це емоційна прикраса, яка здатна надати шарму та елегантності інтер’єру, створити неповторний образ і стиль від класики – до хай-теку.
Так, наприклад, респектабельний кабінет прикрасить скульптура із мармуру, який чудово поєднується із бронзою, кольором натурального дерева меблів. Такий кабінет буде свідчити про високий соціальний статус господаря і його здоровий консерватизм.
У класичному інтер’єрі можна використати традиційні скульптури: бюст із мармуру або білого гіпсу.
Антикварні інтер’єри немислимі без скульптури. Навіть живописні полотна не компенсують повністю відсутність скульптури.
Образами для скульптур малих форм, які використовують при декоруванні приміщень найчастіше служать фігурки людей, тварин, птахів. У залежності від стилю інтер’єру фігурка може бути виконана з різним ступенем реалістичності.
Так, у мінімалізму свої вимоги: строгий, майже схематичний силует, монохромне виконання, ніяких дрібних деталей. В такому інтер’єрі на поличках із скла доречними будуть фігурки із світлого мармуру, чорні гладкі птахи, тощо. Головне – нічого зайвого. А такі ж фігурки на фоні картини, світлих стін і білих меблів створять неповторність в стилі модерн.
У сучасних будівлях часто використовують відкритий простір за вікном як частину інтер’єру, тому прикрасою можуть бути крупні скульптури левів, сфінксі тощо.
Іноді малі скульптурні форми колекціонують, тому вони вже не є частиною інтер’єру, тоді для їх зберігання добре використовувати спеціальні вітрини, де красу кожної речі видно з різних сторін.
Таким чином, скульптура може змінити образ будь-якого приміщення, надати йому неповторності і величі. Найголовніше – підібрати скульптуру так, щоб вона гармоніювала з предметами інтер’єру і відповідала загальному настрою приміщення.
Анімалістична скульптура в школі
Багатий та різноманітний світ тварин захоплював людство здавен. Тварини постійно жили поруч з людьми, а приручивши їх, людство знайшло в них вірних друзів та помічників. Вивчення поведінки способу життя, форми, пластики зображення звірів, птахів, риб та інших живих істот постійно привертає увагу людей різного віку і професій. Особливе місце в спілкування, вивченні, зображенні у пластиці та кольорі належить дітям. Спостерігаючи зображення тварин у мистецькому середовищі приходимо до висновку, що тут вони займають домінуюче місце. Ще у далекій минувшині люди не тільки жили поруч тварин, але і навчилися досить точно їх зображати. Зображення ці дуже різноманітні багатокольорові і однотонні, на площині, пластичні рельєфи та об’ємні скульптури. На території Київської Русі справжні шедеври анімалістичного жанру створили скіфи, створивши унікальний «звіриний стиль». На Русі звірі, птахи були одним з головних елементів убранства храмів 12–13 століття. В багатьох храмах стіни покриті витонченими кам’яними кружевами, хижі звірі і птахи чергуються з рослинним орнаментом і образами святих. Білокам’яний Успенський собор прикрашають лев’ячі маски а над закомарами розміщені різні золочені птахи. З кам’яних рельєфів, а також ювелірних виробів леви з вигнутими хвостами і широкими «усмішками», грифони і павичі разом з традиційними плетіннями перейшли у корабельну різьбу, віконні прикраси, декоративні анімалістичні фризи.
У традиційному селянському мистецтві звір фантастичний, заморський чи звір зовсім домашній народжений доброю казкою – завжди був популярний і шанований серед народу. Довгими зимовими вечорами працюючи сокирою і долотом майстри-кустарі витворювали ковші і ложки, шкатулки і скрині і ще багато іншого. Предмети домашнього побуту покривали фігурами птахів, риб, коней, страусів, слонів і інших тварин. Анімалістичні мотиви вводились в основу форми предмета, вводились у рельєф чи різний орнамент на поверхні речей побуту. Оглядаючи анімалістичну скульптуру в історичному розвитку ми бачимо що з найдавніших часів люди намагались відтворити навколишній світ в тому числі тварин які жили поруч, передати у художній образ свої думки та відчуття прекрасного, гармонійного. До наших днів дійшли прекрасні твори анімалістичної скульптури різних епох і різних народів.
Ще первісна людина виконувала рисунки і висікала на камені вражаючі нас до цього часу глибоко життєві зображення звірів, птахів, людей. У стародавньому Єгипті багато тисяч років тому поруч з будівництвом пірамід і храмів споруджувались грандіозні статуї фараонів, сфінксів, в камені висікалися рельєфи, які оповідали про життя і побут тих часів. І скрізь поруч з людьми скульптури зображали звірів, птахів.
В епоху Ренесансу Леонардо да Вінчі уважно та ретельно вивчав усе, що пов’язано з життям тваринного світу, і це привело великого художника й мислителя до наукових відкриттів, які випередили думку його сучасників на багато століть.
Анімалістична скульптура важлива ділянка вивчення навколишнього світу дітьми. У своїй культурі ні одна епоха не обминула своїм мистецтвом фауну. Від старовинних творів ритуального призначення пластики древніх до численних творів станкової та декоративної анімалістики 20 століття проходила еволюція і можна прослідкувати як розцвітала і занепадала і знову набувала сил та значимості анімалістична тематика.
Діти з раннього віку люблять тварин, готові захищати і допомагати їм у всьому. Мистецтво має унікальну можливість допомагати зберігати ці прекрасні почуття на все життя. Добрі, талановиті поезії, казки, пісні, оповідання, рисунки, живопис, декоративне мистецтво і звичайно скульптура це ті джерела, які живлять дітей мудрістю, творчістю, теплотою любові до рідної природи, рідного краю до Батьківщини. Для того, щоб успішно працювати в анімалістичному жанрі необхідні знання зовнішніх форм звірів, птахів і інших живих організмів, конструктивного скелетного механізму, розуміння відмінності у будові тварин їх анатомії – все це конче необхідно для анімаліста, якраз ними він повинен займатися весь час, працюючи з натурою. Як допоміжний матеріал використовуються фотоматеріали, ілюстрації, анатомічні таблиці і рисунки, слайди, фільми і інше, але все ж основний процес пізнання, особливо на початку творчої дороги відбувається з олівцем в руках. Рухливість людей в анімалістиці змушує зовсім по іншому відноситися до роботи на анімалістичну тематику від усіх інших видів малювання. Першим кроком у творчій роботі анімаліста – це дуже швидкі навіть миттєві фіксування загального силуету тварин, основного принципу руху, пластики, найбільш загальні враження від натури. Доброю підмогою є використання фотоматеріалів зроблених при безпосередньому перебуванні серед тварин. Начерки і фотоматеріали допомагають у навчанні бачити головне і опускати другорядне, дріб’язкове. Начерк тренує, він вимагає гостроти ока, твердості руки, витримки і терпіння.