Спостерігаючи за динамікою працездатності протягом дня, зазначимо, що оптимальним часом для навчальних занять е перша половина дня, тому що саме в цей час у більшості учнів відзначається найбільш високий рівень працездатності, а у другій половині дня працездатність значно знижується.
Зміна працездатності протягом тижня підпорядковується тій же закономірності. Понеділок - "впрацьовування"; вівторок-середа - оптимум. найбільш висока і стійка працездатність, а у четвер починається спад працездатності. Цікаво, що в перші тижні навчання (період "гострої" адаптації) і період "впрацьовування" затягується і перший-другий тиждень навчання - для найвищої працездатності були не вівторок-середа, а середа і четвер. І тільки на шостому тижні навчання період "впрацьовування" скорочувався і днями високої працездатності ставали вівторок і середа.
У відповідності з тижневою динамікою працездатності четвер - це період появи перших ознак перевтоми, коли значне зусилля волі чи великий інтерес можуть на деякий час підтримати працездатність. Але якщо в цей момент не дати учневі можливості відпочити, змінити вид діяльності, працездатність різко впаде і наступні два дні роботи будуть неефективними. Саме тому в деяких школах четвер є днем неповного навантаження. В цей день у розкладі 1-2 Уроки, заняття з позакласного читання, фізичної культури або прогулянки. екскурсії. Окрім того, у понеділок - день зниженої і нестійкої працездатності передбачається менша кількість уроків.
Все це дає змогу попередити перевтому, досягнути високої працездатності в кінці навчального тижня. Якщо порівняти інтенсивність зниження працездатності протягом дня і протягом тижня, то виявляється, що динаміка денної працездатності протягом навчального дня виявляється більш чітко, більш закономірно, ніж протягом тижня, особливо, якщо кожен день тижня не пов'язаний зі значною перевтомою. Це означає, що правильно організований кожний навчальний день може зняти несприятливу тижневу динаміку.
Спостерігаючи за добовою динамікою розумової працездатності і її залежність від різноманітних факторів, ми бачимо, що найважливіший з них -вік. Чим молодший школяр, тим нижча його стійкість, т. б. коротший час оптимального рівня.
Спеціальними дослідженнями за динамікою розумової працездатності і функціональними зрушеннями стану організму школярів доведена мала ефективність четвертого уроку. Особливо відчутно знижується працездатність учнів перших класів. Це пояснюється не тільки віковими особливостями дітей (у шість-сім років важко протягом тривалого часу зосереджувати увагу, напружувати пам'ять, витримувати статичне навантаження і т.п.), але й складністю процесу адаптації до школи. До четвертого уроку у багатьох із них виражена перевтома, збільшується рухливий неспокій. Навіть після чотирьох уроків учнів часто скаржаться на втому, стають роздратованими, плаксивими. На жаль, ці питання ще не до кінця розроблені і враховані педагогами, психологами, гігієністами. Але є досвід шкіл, де навчальне навантаження розподілене раціонально протягом усього навчального дня, є елементом. режиму, що сприяє збереженню працездатності, є спортивний час після третього уроку, рухливі ігри під час перерв. Доведено, що активний відпочинок компенсує до 40% біологічних потреб дітей молодшого шкільного віку в рухах і сприяє збереженню достатньо високого рівня працездатності на наступних заняттях.
Приблизно половина дітей молодшого шкільного віку має до уроків середній рівень працездатності, котрий забезпечує гарну роботу на уроці, Успішне засвоєння матеріалу. Близько 30% учнів мають високу працездатність і приблизно 20% школярів мають низький рівень працездатності. Ось цей вихідний рівень впливає на розвиток перевтоми. Учні з високим і середнім рівнем працездатності втомлюються тільки при інтенсивній і довготривалій роботі, а учні з низьким рівнем працездатності швидко втомлюються навіть при мало інтенсивній і нетривалій роботі.
Для того, щоб враховувати динаміку працездатності в процесі навчальних занять, потрібно знати, які існують типи індивідуальної динаміки працездатності.
За динамікою змін протягом доби виділяємо: стійкий тип працездатності, але працездатність при цьому може бути на високому, і на середньому, і на низькому рівні і вихідний рівень зберігається до середин доби і стрімко падає в кінці доби; вихідний рівень знижується до середини доби і залишається таким до кінця дня; безперервне зниження рівня працездатності від початку до кінця дня; при низькому або середньому рівні працездатність підвищується протягом дня; погіршення працездатності в першій половині доби і покращення в другій.
Протягом уроку індивідуальна динаміка працездатності теж буває різною.
Як бачимо, динаміка працездатності може бути різною як протягом дня. так і протягом уроку. Ми наголошуємо, що на збереження високого рівня працездатності і сприятливої динаміки впливають різні фактори, але, як легший для школярів молодших класів назвемо стан здоров'я, маючи на увазі комплексну характеристику, що враховує фізичний і психічний розвиток учня. ступінь опору організму дії несприятливих факторів.
Більшу частку стійкої працездатності вносять особливості нервової діяльності. Діти з сильним, урівноваженим, рухливим типом нервової системи Сангвініки) найчастіше мають підвищену активність: вони енергійно, легко швидко включаються у роботу, на уроці уважно слухають, легко переключаються на нову справу і можуть достатньо довго працювати, не втомлюючись. Учні з сильним, неврівноваженим, інертним типом нервової системи (холерики) відрізняються тим, що реактивність у них переважає над активністю: вони невитримані, нетерплячі; якщо такий учень зацікавлений, то він працює довго, але якщо "не подобається" - відключається миттєво. Працездатність цих учнів досить нестійка.
Учні з сильним, врівноваженим, інертним типом нервової системи (флегматики) повільно зосереджують свою увагу, довго включаються у роботу, разом із тим, переключившись, можуть працювати довго, але не можуть швидко перебудуватися: їм важко переключати свою увагу.
Діти зі слабким типом нервової системи малоактивні і їх не видно і не чути ні на уроці, ні на перерві; вони не піднімають руку на уроці, повільні: вони не вміють працювати, не відволікаючись, швидко втомлюються, і, зрозуміло, динаміка працездатності у них несприятливого типу.
Не менше значення в збереженні високої працездатності має мотивація, імпульс учня до того, чим він займається. Інтереси молодших школярів те недостатньо дієві, тому що самі по собі довго не підтримують навчальну діяльність, нестійкі (навчальний матеріал і завдання швидко набридають, а особливо коли не дуже вдаються), а працездатність при цьому стрімко знижується.
У даному випадку кажуть "стомлююча робота". Але і. педагоги, і психологи вважають, що інколи до кінця початкової школи у дітей не з'являється інтерес до подолання труднощів у навчальній роботі, тому що орієнтуються учні не на саму роботу, а на кінцевий результат (оцінку). Учень, котрий не усвідомлює необхідності вчитися "для себе", "тому що цікаво", не розуміє дійсного змісту навчання. Якщо активно формувати у дітей інтерес не до учіння як такого, а до оцінки, то інтерес до навчання знижується вже до кінця першого семестру, і особливо сильно у дітей зі слабким типом нервової системи. Вони не встигають за загальним темпом роботи в класі, сильно втомлюються.
Слід звернути увагу ще на один аспект цієї проблеми. Несприятлива динаміка працездатності і більша втома спостерігається в учнів менш здібних. Існує досить чітка залежність між працездатністю, перевтомою учня і його здібностями до навчання. Даючи характеристику учневі, вчителі нерідко використовують терміни "здібний учень", "нездібний учень", маючи на увазі не певні здібності (музичні, художні, математичні), а, швидше, сукупність типу нервової діяльності, уваги, пам'яті, уяви, особливостей мислення, мотиваційно-вольової сфери особистості.
Низький рівень здібностей інколи компенсується високою працездатністю. Розглянемо цю проблему уважніше. Уявимо, що учень із низькими здібностями має високий рівень мотивації, намагається виконати всі завдання якісно, тобто учень працелюбивий. У той же час учитель вимагає від нього нових успіхів, не помічаючи, якою ціною це досягається. Найчастіше в таких випадках різке падіння успішності буває неочікуваним для всіх, навіть для самого учня, а причина проста: зростає темп роботи, її об'єм, інтенсивність, те, що давалося на початку року на максимумі зусиль і часу, стає не під силу, якщо на учня "натискають" зі всіх сторін, а він старається зі всіх сил, то, швидко за все, призведе до перевтоми. Ми акцентуємо на цьому увагу тому, що старанність учня має високу цінність в очах учителя; але при цьому не слід забувати, що досягнення "будь-якою ціною обертається найчастіше проти учня і "ціною здоров'я". Щоб цього не трапилося, не слід зловживати старанністю учня, не треба вимагати від нього зробити ще більше чи краще ціною зусиль, тому що старанність і працьовитість забезпечити ефективність навчання тільки у поєднанні з певним станом я, рівнем научуваності, мотивації та іншими факторами. Завдання вчителя - знайти таку ефективність навчання, котра не призводить до напруги і несприятливих порушень у стані здоров'я. Тому при індивідуальному підході до учнів, при розробці диференційованих методів навчання, необхідно враховувати не один фактор, а весь комплекс.
Індивідуальний підхід до навчання повинен враховувати не тільки особливості учня малоздібного, з низькою працездатністю і бути спрямованим на розвантаження завдань, уповільнення темпу діяльності, але й на учня здібного, зі стійкою і високою працездатністю, а це означає - ускладнення роботи, підвищення інтенсивності, можливість більш швидкого просування. У той же час низький темп роботи, недостатня складність швидко призведуть до втрати інтересу, а діяльність малоцікава, яка не дає можливості для творчого розвитку, завжди втомлива.