4). посилення виконання творчих завдань для самостійного складання учнями задач, прикладів, рівностей і т. п.» (40)
Третьою особливістю досвіду В.Ф. Шаталова є широке використання так званих листків з опорними сигналами. Він використовує їх для того, щоб учні запам’ятовували зміст навчальної теми.
Безперечно, дуже цінним в досвіді В.Ф. Шаталова є його віра в сили і здібності учнів, його уважне ставлення до дітей, його любов до них. Все це, що є виявом особистісних якостей Віктора Федоровича Шаталова, відіграє важливу роль в успішній роботі педагога.
Досвід В.Ф. Шаталова викликав великий інтерес серед вчителів. У нього з’явилося багато наслідників. Одні з них намагалися просто копіювати його досвід, інші (їх не так багато), перейнявши у В.Ф. Шаталова ідею необхідності і можливості корінної зміни організації навчального процесу, відштовхуючись від його досвіду і переймаючи лише деякі його методичні прийоми, зуміли розробити і застосувати в своїй практиці принципово іншу, ніж у В.Ф. Шаталова, систему організації і проведення навчального процесу. Досвід таких вчителів зацікавлює. До їх числа відноситься Сергій Данилович Шевченко – вчитель історії середньої школи №1 м. Курахово Донецької області.
З однієї сторони, при структуровані навчального процесу в програмах і підручниках за його одиницю взята начальна тема. З іншої сторони, в самому навчальному процесі учбова тема виступає для учнів за назвою, яку вчитель повідомляє їм на початку її вивчення, а реальною одиницею для них є не тема, а урок (окремий).
В якості основної одиниці навчального матеріалу Шевченко приймає логічно завершений розділ навчальної програми, розрахований приблизно на 7-10 уроків. Вивчення цього розділу він поділяє на два етапи:
1 етап – одержання учнями нових знань і їх засвоєння;
2 етап – систематизація одержаних знань.
Другий етап займає 2-3 навчальні години, решта часу іде на перший етап вивчення навчального матеріалу.
Загальна схема проведення навчального процесу в досвіді С.Д. Шевченка зображений в Додатку А.
На уроках С.Д. Шевченка немає проблеми дисципліни, немає необхідності у налагоджені вчителем порядку: все це роблять самі учні. Діти самі контролюють, самі оцінюють навчальну роботу кожного. С.Д. Шевченку залишається лише поступово, ненав’язливо формувати з учнів розумні способи контролю і самоконтролю, правильні критерії самооцінки, повагу один до одного.
До цих пір ми аналізували досвід вчителів-предметників. Проте, загальновідомо, що фундамент вихованості і освіти кожного учня закладається в сім’ї, дитячому садку і початковій школі. Не обговорюючи питання виховання в сім’ї і дитячому садку, ми хочемо тепер зупинитися на проблемі організації навчально-виховного процесу в початковій школі. В якості найбільш яскравого прикладу ми розглянули досвід вчительки початкових класів школи № 25 м. Мелітополь Раїси Сергіївни Ходос.
У справжньому його вигляді Р.С. Ходос склався приблизно 10 років тому під впливом Євгенія Степановича Львова, який розробив оригінальну методику навчання учнів самоорганізації особистості (СОО).
Р.С. Ходос практично втілила ідею цієї методики, внісши в неї свій талант вчителя-творця. Всі ці роки Є.С. Львов надавав велику допомогу у здійсненні цього досвіду, а у перші роки приймав і безпосередню участь в організації деяких його елементів.
Перша і головна особливість досвіду Р.С. Ходос полягає в тому, що вона планомірно проводить в рамках навчально-виховного процесу навчання дітей самопізнанню, саморозвитку і самоорганізації.
Проводилися бесіди-заняття з питань самопізнання, саморозвитку і самоорганізації. Ці бесіди були дуже короткими, приблизно 5-6 хвилин, проводилися раз на тиждень на уроках, коли навчальний матеріал дозволяв якось пов’язати тему бесіди із змістом навчального матеріалу.
У першому класі ці бесіди проводили Є.С. Львов, а в останні самі Р.С. Ходос. Починаючи з другого класу більшість бесід проводили самі учні, використовуючи літературу, яка у достатній кількості була у класній бібліотечці. Крім того, Є.С. Львов розробив і виготовив багато різноманітних плакатів з багатьох питань самоорганізації. Ці плакати використовувалися при проведенні бесід занять.
На цих бесідах-заняттях учні одержували лише первинні, наближені уявлення потрібні, тому що вони пробуджують у учнів потребу у самопізнанні і саморозвитку, відкривають можливість для планомірної і цілеспрямованої роботи по самовдосконаленню, саморозвитку своїх важливих якостей і рис характеру.
Робота з самопізнання і саморозвитку учнів своїх якостей проводиться наступним чином. На бесідах-заняттях діти спочатку одержують первинні уявлення про такі процеси і якості: про увагу, спостережливість, пам'ять, звички, риси характеру і т. д. Частково на цих же заняттях, а більшою мірою на певних заняттях у всіх учнів приходила перевірка рівня розвитку кожної з цих якостей за допомогою відомих психологічних методик. (12)
Потім учні на цих заняттях розповідали, як може розвинутися, удосконалитися та якість чи властивість. В індивідуальних бесідах з учнями, у яких спостерігалося значне відставання у розвитку тої чи іншої якості, давалися більш конкретніші завдання і поради для її саморозвитку. Дітям рекомендувалося складати пам’ятки-плани розвитку в себе тих чи інших якостей. Ці плани обговорювалися самостійно, а потім учні звітували перед класом і батьками у виконанні цих планів.
Починаючи з другого півріччя першого класу заводяться альбоми «Мої батьки». У них кожен учень наклеює фотокартки своїх батьків і пише їхнє повне ім’я, де вони працюють, чим нагороджені, вказують про них тільки позитивне. Ці альбоми щорічно обновлюються, доповнюються.
Раїса Сергіївна не втомлюється уміло переконувати учнів в тому, що навчання – це їхня власна, особиста справа, яка має велике державне значення, тому, що наша країна чекає їх освіченими, культурними, ініціативними і організованими будівниками нашого суспільства. Все це зафіксовано у «Пам’ятці школяра», яка постійно знаходиться в класі. Додаток Б.
У процесі проведення уроків з різних предметів Р.С. Ходос включає вправи на розвиток уваги, пам’яті, мислення. На кожному уроці перед учнями ставляться конкретні завдання (мета) уроку. У процесі проведення уроку Раїса Сергіївна запитує: «Що ще нам зробити сьогодні?», а в кінці уроку: «Що ж ми сьогодні зробили, чого досягли, про що дізналися, чому навчилися?»
Даючи учням завдання, вона обов’язково вказує, яка частина завдання обов’язкова, а яка – для бажаючих.
Щоб перевірити, як розвиваються в учнів елементи самопізнання і виробити у них адекватну самооцінку своїх якостей, раз у місяць проводяться різного роду анкетування або написання поезій. Ось деякі теми таких поезій: «Який я учень», «Мої хороші справи», «З кого я б хотів брати приклад», «Яким я хочу бути», «Що я роблю, щоб стати кращим» і т. д.
Потрібно зауважити, що діти відкрито пишуть в цих поезіях все, що вони думають про себе, своїх друзів, про свої справи і плани. Дружнє обговорення цих поезій в класі, а у деяких випадках і наодинці з окремими учнями є ефективним засобом виховання і актуалізації самопізнання та саморозвитку учнів.
Раїса Сергіївна широко використовує на уроках і в домашніх завданнях різні колективні форми роботи. Завдання для колективної роботи різні і за терміном виконання. Деякі завдання розраховані на певний термін (до місяця): наприклад, підготовка матеріалів і оформлення якого-небудь стенду, підготовка колективної допомоги на визначену тему і інше.
Особливого значення вона надає навчанню учнів контролю і оцінки своєї роботи і поведінки.
Дяченко В. і Архіпова В. у своїй практиці «Колективний спосіб навчання» знайомлять нас із змістом методу А. Рабіна: «суть цієї методики в тому, що кожен учень одержує свою особливу тему (статтю) в працює над нею не сам і не в парі з одним учнем, а поступово, працюючи то з одним, то з другим, то з третім однокласником. При цьому починається робота з кожним новим партнером (крім першого) з того, що розповідається те, що вже було виконано попереднім товаришем. Для спільної роботи береться за звичай один абзац (логічно завершена частина тексту приблизно на 5-13 рядків). Кожна така частина читається, обговорюється, шукається доречний заголовок (питання чи теза), який відразу ж записується.
Колективні форми організації навчальної діяльності допомагають поставити кожного учня в позицію активного трудівника. Причому колективна учбова діяльність протікає в атмосфері взаємодопомоги і товариської співпраці. Змінюється характер відносин між вчителем і учнем; вони будуються на довірі, взаєморозумінні.
2.3 Авторські пропозиції та їх результативність
Вивчення та узгодження теоретичних основ досліджуваної проблеми на констатуючому етапі дослідження, дозволили сформулювати робочу гіпотезу нашого дослідження: ефективність оптимального сполучення індивідуальної і колективної учбової діяльності в навчальному процесі.
Дослідження здійснювалося на основі вивчення та узагальнення даних наукової та методичної літератури і на опрацюванні основних понять та положень проблеми, опитування учнів і вчителів, вивченні та узагальненні масового і передового педагогічного досвіду.
На констатуючому етапі дослідження було проведено опитування учнів та вчителів (користуючись мовою анкетування, інтерв’ювання та бесіда) з метою:
– виявлення емоційного ставлення учнів до колективного спілкування (тобто і до колективних форм учбової діяльності) під час роботи на уроках;
– виявлення розуміння особистісного значення для учнів активної взаємодії із однокласниками;
– з’ясування впливу колективної взаємодії на уроках на формування стосунків вчителя і учня (учнів).
У анкетуванні, інтерв’юванні та бесідах взяли участь понад 230 школярів, 10 вчителів.