Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Кафедра педагогіки
ВРАХУВАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ У ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ ПІД ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА У СИСТЕМІ «ДИТИНА-ГРУПА РОВЕСНИКІВ»
Проект
студентки групи ІСТ-31 с
Пасічник К.А.
Львів – 2010
ПЛАН
Вступ
1. Особистісно-орієнтований підхід. Програма «Я у світі»
2. Підходи до освіти в ранньому дитинстві
3. Три основні принципи програми «Я у світі»
4. Створення активного навчального середовища
5. Практична частина в ДНЗ № 135
Висновки
Список використаної літератури та джерел
ВСТУП
Тема даного проекту є надзвичайно актуальною в наш час, оскільки трирічні діти, що зараз відвідують дошкільні навчальні заклади, вже в 2025 році будуть двадцятилітніми дорослими людьми. Їх світ буде суттєво відрізнятись від того, в якому живемо ми, вони будуть змушені швидко приймати рішення, шукати інформацію. Ці діти зустрічатимуть зміни в соціальному та політичному плані, оточенні, в науці та технологіях.
Мета проекту: дослідити які особливості психічного, фізичного та соціального розвитку дитини у дошкільному віці і під час організації педагогічного середовища у системі «дитина-група ровесників».
Предмет: визначити, що впливає на розвиток дитини, яка відвідує дошкільний навчальний заклад і розвивається в оточенні своїх ровесників.
Об’єкт: діти дошкільного віку в середовищі своїх ровесників у дошкільному навчальному закладі.
Робота складається з теоретичної та практичної частини. Теоретична частина поділена за такими розділами:
1. Вступ
2. Особистісно-орієнтований підхід. Програма «Я у світі»
3. Підходи до освіти в ранньому дитинстві
4. Три основні принципи програми «Я у світі»
5. Створення активного навчального середовища
6. Практична частина в ДНЗ № 135
7. Висновки
8.Список використаної літератури та джерел
А практична частина – це результат співпраці з дошкільним навчальним закладом № 135 «Святого Миколая». Я відвідала цей дошкільний заклад: спілкувалась з завідуючою, педагогами та дітьми садочка.Під час перегляду роботи, Ви матимете змогу ознайомитись з метою, цілями та способами втілення особистісно-орієнтованого підходу в даному дошкільному закладі. Також подивитись результати анкетування педагогів на тему особистісно-орієнтованої програми та результати спілкування з дітьми.
1. ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД. ПРОГРАМА «Я У СВІТІ»
Дитинство – найважливіший період у житті людини. Виховання в дусі загальнолюдських ідеалів і національних традицій починається з раннього дитинства – важливого етапу становлення людини, коли формується вміння мислити, свідомо сприймати навколишній світ, самого себе і спілкуватися з іншими людьми.
Чим більше дізнається дитина в перші роки життя, тим допитливішою, розумнішою вона буде. Від інших вікових періодів дошкільне дитинство відрізняється тим, що забезпечує загальний розвиток, який є основою формування особистості.
Дотепер суть педагогічної роботи з дошкільниками полягала в озброєнні їх знаннями, вміннями та навичками, що знадобляться їм у майбутньому. У межах же особистісно-орієнтованого підходу зміст навчання осмислюється інакше: гуманістична педагогіка розглядає дитину в сукупності всіх її проявів, у тому числі й вікових, статевих, особливостях індивідуальної історії життя тощо. В зв'язку з цим і виникла необхідність створення нової Програми, яка забезпечувала б саме такий підхід до виховання й навчання дошкільнят.
Базовою програмою «Я у світі», за якою працюють більшість дошкільних закладів м. Львова, передбачено врахування в навчально-виховному процесі індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини, яка відвідує дошкільний заклад. За цією програмою основною турботою педагога має стати не те, скільки знань та вмінь набув вихованець, а те, наскільки були враховані та задіяні індивідуальні особливості дитини.
Індивідуальність – особистість у своїй неповторності, своєрідності, унікальності, тож виникає необхідність орієнтуватися на кожну дитину, враховувати її темперамент, характер, здібності тощо. Отже, реалізувати індивідуальний підхід означає ставитися до кожної дитини як до своєрідної, неповторної особистості, усвідомлюючи: кожна дитина не краща і не гірша за іншу. Діти просто різні.
У Програмі закладено компетентнісний підхід.
Компетентність – це обізнаність, уміння, вправність у певному колі питань, тобто йдеться про обізнаність дитини в усіх сферах життя, ціннісні ставлення дошкільника до себе, людей, довкілля, речей тощо. Програма саме й відкриває дитині світ в єдності чотирьох сфер – природи, культури, людей, власного Я. Показниками життєвої компетентності є насамперед активність дитини в ігровій, предметно-практичній діяльності, спілкуванні, сформованості у неї базових якостей особистості. Життєво компетентна дитина адекватно поводиться в різноманітних ситуаціях, є в них активним суб'єктом, проявляє власне Я. Вона знає, може, хоче й адекватно діє відповідно до обставин.
Бути компетентним, означає бути життєздатним, вміти адекватно поводитися в різних життєвих ситуаціях, виступати активним суб’єктом життєдіяльності та вміти проявляти своє Я у різних сферах життя. Це значно складніше й багатогранніше, ніж окремо формувати систему знань.
Отже, головна мета дошкільної освіти на сучасному етапі – розвиток дитини як особистості, що передбачає турботу про її здоров'я, духовне й соціальне благополуччя тощо.
Турбота про фізичне здоров'я дитини завжди була й лишається одним із головних завдань педагогічної роботи. Сьогодні переважна більшість дошкільнят потерпає через дефіцит руху, недостатню загартованість, низьку витривалість. Тож у Програмі головну увагу приділено збереженню та розвитку здорового способу життя дошкільників, створенню умов, які запобігають дії шкідливих чинників. Оскільки фізичне здоров'я нерозривно пов'язане з психічним, фізичним і соціальним розвитком, його збереження та зміцнення можливе лише за умови поєднання медичних засобів, оптимальної системи педагогічних впливів, координації дій медичного персоналу, вихователів, батьків, психологічної служби. Так, позитивним зрушенням є об'єднання зусиль батьків та педагогів щодо організації таких форм роботи, як батьківський всеобуч, школа молодої родини, свідоме батьківство тощо.
Також програмою передбачено формування шкільної зрілості:
а)розумової зрілості, показником якої є диференційоване сприймання, довільна увага, елементарні форми аналітичного мислення; знання про природу, культуру, людей, самого себе; здатність висловлювати елементарні судження, обґрунтовувати свої думки;
б)соціальної зрілості, пов'язаної з умінням спілкуватися з дорослими та однолітками, ініціювати контакти, налагоджувати спільну взаємодію, домовлятися, узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим людям, мобілізовуватися на долання труднощів, виявляти відповідальність, виробляти самооцінні судження, поважати себе та інших;
в) емоційної зрілості, яка виявляється в певній емоційній стабільності дитини, її здатності адекватно реагувати на ситуації та події, орієнтуватися в настроях та станах людей, що навколо, брати їх до уваги, контролювати та регулювати свою емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів.
Відсутність жорсткої регламентації життєдіяльності дошкільників, притаманної традиційній системі організації педпроцесу, дає можливість кожному педагогові творчо підходити до реалізації завдань Програми, створювати атмосферу доброзичливості, співпраці, толерантності, творчості й вільного вибору дітьми видів діяльності, проявів ними пізнавальної, рухової, пошукової, мовленнєвої та іншої активності в природному середовищі.
Особливо важливими завданнями є перебудова ставлення педагогів до дітей, організація спілкування з вихованцями на принципах партнерства, поваги до них, віри в досягнення дітей.
2. ПІДХОДИ ДО ОСВІТИ В РАННЬОМУ ДИТИНСТВІ
До недавнього часу в освіті існував лише біхевіоральний підхід: він полягає в тому, що поняття не мають вихідної точки в самій дитині, вони повинні бути привнесені дитині та поглинуті нею. Біхевіоральний підхід ставить в центрі учителя й основується на явному викладанні для «заповнення» дитини інформацією. Ця інформація зазвичай ретельно аналізується, розбивається на окремі завдання й подається послідовно дитині. Учитель розглядається як «вливач» інформації; це його робота - вкласти цю масу знань у дитину. Передбачається, що дитина освоїться з завданнями шляхом практичних знань і тренувань, перш ніж перейде до наступного етапу. Правильна відповідь часом підкріплюється винагородою. Біхевіоральний підхід вимагає, щоб учитель ретельно ознайомився з інформацією, якою володіє дитина, і перед переходом до нового ступеня має відбутися переоцінка знань, способом ряду послідовних анкет і перевірок.
На противагу до цієї програми існує особистісно-орієнтована програма, зокрема розвитковий підхід, на якому, останнім часом, більшість дошкільних закладів світу роблять акцент.
Розвиткова перспектива створює основу для розуміння й поваги до росту дитини. Вона містить в собі ідеї, що малі діти:
· Є активними учнями, що постійно засвоюють нову інформацію про навколишній світ через ігри.
· Проходять через передбачувані етапи розвитку.
· Залежать від інших у своєму емоційному та пізнавальному розвитку через взаємодії.
· Є унікальними індивідуальностями, що ростуть і розвиваються з різною швидкістю.
3. ТРИ ОСНОВНІ ПРИЦИПИ ПРОГРАМИ «Я У СВІТІ»