Використання інтерактивних методів на уроках з англійської мови (стр. 7 из 16)

Проблема розвитку умінь писемного мовлення здавна привертала увагу як вітчизняних [59, с.150-160], так і зарубіжних дослідників [118, р.27-34; 121, р.83-112], які розробляли різні підходи до розв'язання цієї проблеми. Результати цих досліджень складають необхідне теоретичне дидактико-методичне підґрунтя для організації інтерактивного навчання писемного мовлення.

Слід зазначити, що найбільшого поширення набув текстовий підхід (text-based / product approach) до навчання писемного мовлення, який спрямований на кінцевий продукт - модель тексту. Він базується на вивченні учнями організації оригінальних текстів і написання ними власних текстів за зразками шляхом імітації побудови абзаців і структури текстів певного типу або трансформування тексту-моделі, запропонованого викладачем. Текстовий підхід передбачає вивчення різних типів текстів (опис, розповідь, аргументація), особливостей їх побудови й використання мовних засобів виразності [39, с.118-123]. Дослідження показали, що при такому підході лише 15,7% аудиторного часу приділялося суто навчанню писемного мовлення, а більша частина часу була присвячена аналізу вже написаних робіт [53, с.366-385].

Процесуальний підхід (process approach) розглядає писемну діяльність, як певний завершений цикл, який складається з чотирьох етапів:

1) розробки ідей і збору інформації,

2) написання першої чернетки,

3) редагування,

4) написання кінцевого варіанта тексту [63, с.300-320].

В рамках процесуального підходу можна виділити:

1) експресивний підхід (expressive approach або free-writing approach), який спрямований на оволодіння різними евристичними стратегіями для генерації ідей (brainstorming, listing, free writing, clustering);

2) когнітивний підхід (cognitive approach), що розглядає письмо, як мовленнєво-розумовий процес і як складну рекурсивну діяльність.

3) Цей підхід розвивався від написання текстів з урахуванням досвіду автора (writer-based texts), метою якого є написання тексту на задану тему й демонстрація в ньому якомога більшого обсягу своїх знань з теми. Без огляду на те, що хоче знати читач або що йому необхідно знати, до написання текстів, які зорієнтовані саме на адресата (reader- based texts). Модель подібного процесуального письма складається з трьох етапів: планування, написання чернетки і редагування, порядок яких може змінюватися в залежності від завдань й індивідуальних потреб автора;

4) соціальний підхід (social approach), який з'явився у 1980 роках. Його прихильники підкреслювали, що для здійснення успішної комунікації необхідна інтеграція адресанта і тексту із читачем, а також співробітництво викладача з учнями старших класів у процесі навчання. Це положення обґрунтовувалося тим. що автори не поодинокі індивідууми, а представники соціуму [69; 91, с.28-42];

5) дискурсивний або жанровий підхід (discourse community approach / genre approach), що також розглядає письмо, як соціальну діяльність, але зосереджується на типах дискурсу й створенні текстів певних жанрів для розв'язання конкретних завдань. Його фундаментальні поняття - реципієнт і жанр [44, с. 20-48; 63, с.300-320; 91, с.28-42].

Запропонована в цьому дослідженні методика інтерактивного навчання писемного мовлення побудована на засадах комунікативного і когнітивного підходів і передбачає розвиток продуктивних комунікативних умінь письма та усного мовлення поряд із формуванням аналітичних умінь і розвитком рефлексивного мислення. Інтерактивне навчання дозволяє організувати спілкування і взаємодію партнерів, спрямовані на спільне розв'язання завдань проблемного характеру.

Під інтерактивним навчанням писемного мовлення ми розуміємо організацію спільної групової і самостійної навчальної діяльності учнів, спрямованої на розвиток їхнього індивідуального писемного мовлення і виконання ними різних соціальних ролей / автора, читача-редактора, учня, викладача/ у процесі активного взаемонавчання. Учень при самостійному поетапному написанні творчої роботи / від розробки ідей до написання кінцевого варіанту тексту / навчається від викладача, інших учнів класу і розширює мовленнєвий досвід, читаючи, аналізуючи та корегуючи як власні так і чужі тексти.

При створенні писемного висловлювання кожний наступний етап написання тексту може вимагати від автора повертатися до попередніх і автор часто змушений вносити потрібні зміни. Справа подані суб’єкти інтеракції (викладач і інші учні), які здійснюють навчальний вплив на учня на першому, третьому і четвертому етапах написання тексту. Зауважимо, що на другому етапі створення писемного висловлювання написання чернетки виконується автором повністю самостійно, без втручання інших суб’єктів. Як видно з поданої схеми у процесі інтерактивного навчання відбувається взаємодія і взаємонавчання учнів [39, с.118-123; 46, 17-20].

Процес інтерактивного навчання писемного мовлення схематично представлено на мал.1.1.

Мал.1.1 Схема інтерактивного навчання писемного мовлення.

При інтерактивному навчання змінюється взаємодія педагога й учнів: активність педагога поступається місцем активності учнів, а завданням педагога стає створення умов для прояву їх ініціативи. Педагог відмовляється від ролі своєрідного фільтра, що пропускає через себе навчальну інформацію і виконує функцію координатора, порадника, партнера в роботі учнів, спонукає їх до самостійного пошуку. Учень стає повноправним учасником навчального процесу, його досвід слугує основним джерелом пізнання [44, с. 20-48; 53, с.366-385].

Методологічне обґрунтування інтерактивного навчання писемного мовлення витікає з всебічного аналізу практики навчання писемного мовлення в загальноосвітніх школах. Негативна практика перевірки робіт учнів викладачем з виправленням усіх помилок, оцінювання з переважним урахуванням мовних помилок, а не змісту, приводила до формування в учнів певної самооцінки виключно під впливом викладача, який часто виявлявся єдиним, хто був обізнаним із кінцевим продуктом письма. При інтерактивному навчанні на формування самооцінки позитивно впливає постійна навчальна взаємодія з різними партнерами, взаємоперевірка й відгуки інших учнів. Це розширює мовний досвід учнів та сприятливо впливає на їх критичне мислення, стимулює учнів удосконалювати текст, акцентуючи увагу на змісті, логічній структурі, а не тільки на формі, до того, як закінчену роботу буде перевіряти викладач.

При розробці методики інтерактивного навчання писемного мовлення, яка передбачає розв'язання ряду загально дидактичних завдань стосовно змісту, форм, методів та прийомів навчання, а також організації навчальної діяльності учнів та викладача, ми спиралися на досягнення не тільки методики, але й педагогіки [63, с.300-320].

Здійснення активної взаємодії викладача й учня робить досить актуальним чітке розмежування в єдиному процесі навчання двох складових: повідомлення інформації та її засвоєння. При цьому вирішальне значення має така діяльність учнів, за якої здійснюється засвоєння не тільки знань, але й різних методів, прийомів, способів розумової діяльності при розвитку механізмів опрацювання інформації.

Другою складовою інтерактивного навчання є навчальне співробітництво учня з іншими учнями класу, різні аспекти якого активно і всебічно розробляються останнім часом у нашій країні й за кордоном [91, с.28-42].

В умовах співробітництва:

1) більшуспішно розв'язуються складні розумові задачі;

2) міцніше і більш свідомо засвоюється новий матеріал;

3) підвищується рівень комунікативних умінь тих. хто навчається;

4) спостерігається підвищення ефективності навчання у порівнянні з індивідуальною роботою;

5) активізується й стає вмотивованішим процес навчання іноземної мови;

6) природно і безболісно формується адекватна самооцінка.

Принцип колективної взаємодії знаходить практичне втілення у різних формах організації спілкування. Серед них виділяються:

1) паралельна робота в парах / діадах;

2) одночасна спільна або диференційована робота в тріадах;

3) одночасна або диференційована робота в мікрогрупах 4-6 осіб [95, с.10-20].

2.3.2 Методичні принципи організації інтерактивного навчання писемного мовлення й розробки комплексу вправ

Методика організації інтерактивного навчання писемного мовлення враховує основні принципи навчання англійської мови:

а) активність - учні особисто залучені до участі у кожному етапі навчання писемного мовлення і несуть персональну відповідальність за розвиток своїх умінь. Технологія інтерактивного навчання передбачає їх активне реагування на відгуки та оцінки своїх однокласників і вчителя, взаємодопомогу і участь у груповій роботі;

б) розвиток особистості - школярам надаються усі умови для особистісного розвитку; зростає їх пізнавальна активність і творча самостійність, старшокласники набувають найважливіших соціальних навичок: відповідальності, уміння будувати власну поведінку з урахуванням позиції інших людей;

в) інтегративний взаємозв'язок розвитку писемного мовлення з іншими видами мовленнєвої діяльності аудіюванням, читанням і усним мовленням: учні прослуховують, читають і обговорюють свої та "чужі" письмові роботи [51, с. 20; 63, с.300-320].

Інтерактивне навчання максимально сприяє досягненню однієї з основних цілей навчання англійської мови в середній школі - розвитку вмінь вираження думки англійської мовою, як в усній, так і письмовій формі, причому воно дає можливість взаємозв'язаного навчання усного й писемного висловлювання думки. У процесі обговорення написаного в парах або групах мовленнєва діяльність старшокласників тісно пов'язана з діяльністю слухання. При цьому удосконалюються уміння сприймати, осмислювати й розуміти мовлення співрозмовників. Необхідно відмітити, що при інтерактивному навчанні писемного мовлення відбувається і подальше удосконалення умінь читання: читання написаної творчої роботи вголос у групі для подальшого її обговорення, читання тексту про себе для само і/або взаєморедагування. Важливим методичним принципом організації інтерактивного навчання писемного мовлення є поєднання навчаючої діяльності викладача, взаємонавчання школярів у групі і самостійної навчальної діяльності кожного учня [69; 53, с.366-385].