Як це здійснити, який шлях обрати — кожен майстер повинен вирішувати сам, враховуючи власний досвід, особливості учнівської групи, кожного учня. Для досягнення визначеної мети йому необхідно об'єктивно оцінювати навчальну, виробничу та громадську діяльність учнів, їхні індивідуальні особливості. Характеризуючи учня, не можна спиратися на окремі негативні його риси або факти з життя. Водночас слід пам'ятати, що надмір на поблажливість може формувати у вихованців занижену самооцінку і думку про те, що до них немає нікому справи. Поверховість, необ'єктивність суджень педагогів заважає, знижує ефективність навчально-виховного процесу. Тому майстру важливо пам'ятати, що учні, починаючи навчання в профтехучилищі, критично оцінюють нові умови навчання, проживання, спілкування то що. У них формується своє уявлення про життя, яке не завжди збігається з уявленням викладачів, класних керівників, майстрів, батьків, а тому досить часто вихованці помиляються і підсвідомо чекають від старших поради чи допомоги.
Слід враховувати, що таку пораду чи допомогу учні можуть прийняти лише за умови доброзичливих стосунків з педагогами. Тільки тоді можливі відвертість, щирість, і майстер зможе виявити ту позитивну основу, на якій посилюється ефективність виховного впливу. Це до помагає вихованцям осмислювати свої вчинки, можливості, нахили.
Формування таких стосунків вимагає від майстра водночас терпіння, педагогічного такту і виключає декларативність в роботі, тиск авторитетом. Незнання психологічних особливостей учнів, педагогічна неграмотність багатьох майстрів негативно впливають на ставлення до них учнів. Тому майстер з початку знайомства з ними має виробити відповідну позицію відносно кожного вихованця. Це дозволить виявити і врахувати як позитивні, так і негативні риси учня, осмислити поперед ні етапи розвитку особистості в школі, в сім'ї. На основі цього можна визначити конкретні форми організації, методи, засоби та прийоми виховання майбутніх робітників.
Таким чином, виховний вплив майстра має бути тактовним, ненастирливим, без прямої вимогливості, одно значності в оцінці тих чи інших вчинків. Він покликаний пробуджувати у вихованців бажання реально оцінювати свої справи та поведінку, перспективи свого професійного росту. Вільний розвиток особистості може здійснюватись за умови, коли учень не відчуває на собі «виховного тиску». Виховний процес у навчальній групі потрібно будувати педагогічно грамотно, щоб усі його учасники самі бажали наслідувати норми та правила поведінки старших, формувати непримиренність до негатив них явищ та вчинків інших. Отже, виховна робота з учнівською групою вимагає системи відповідних, всебічно обґрунтованих і правильно організованих заходів.
Що це означає? Йдеться про те, що всі вони — різні за змістом, формою, підходом, емоційним забарвленням — повинні мати внутрішній зв'язок, доповнювати і бути спрямованими на вирішення головного завдання — виховання загальнолюдських якостей та всебічний роз виток особистості вихованця. Тому, по-перше, необхідно разом з учнями здійснювати такі заходи, які б сприяли позитивному регулюванню міжособистісних стосунків. По-друге, систему виховної роботи слід будувати так, щоб моральна спрямованість, зміст виховних заходів носили випереджуючий характер, щоб вони впливали не лише на задоволення, а й на розвиток пізнавальних, інтелектуальних, духовних, культурних потреб учня.
Будь-який захід (лекція, зустріч, екскурсія, культпохід тощо) може по-різному сприйматись учнями. Тому майстру, як і кожному вихователю, потрібно добре знати, як майбутній робітник осмислює почуте на лекції чи побачене на екскурсії, як переживає різні події з життя учнівської групи, профтехучилища, базового підприємства, міста, що для себе вважає корисним.
Головне для вихователя — допомогти учням визначити своє місце, свою конкретну участь у виконанні накреслених планів.
Проводячи виховну роботу з учнями, майстру разом з класним керівником важливо готувати учнів до розуміння того, що в усьому, що їм доводиться робити, по винна бути закладена можливість моральної поведінки, розвитку вольових якостей людини. Ось чому не слід до пускати моралізування, яке викликає негативне ставлення молоді і до заходів, що проводяться, і до їх організаторів. Доцільно створювати такі умови, які б сприяли формуванню у вихованців бажання не пристосовуватись до зовнішніх життєвих обставин, а вимагали б їх активної діяльності.
Звернемось до проведення в профтехучилищі позаурочних заходів. Проводячи їх, майстер ставить певну мету, формує відповідне ставлення учнів до певного явища чи події. При цьому доцільно враховувати ряд вимог, зокрема:
·ініціативу у виборі теми можуть і повинні виявляти самі учні. Якщо вони не готові до такого вибору, то вихователями проводиться відповідна робота не тільки по вивченню їхніх інтересів, а й по роз'ясненню значення різних цікавих творчих справ;
·важливо враховувати емоційний стан учнів, їхній на стрій, ставлення до запропонованого;
·позаурочний захід не повинен нагадувати урок, на якому міжособистісні стосунки часто розглядаються формально: він має передбачати вільне, невимушене спіл кування, атмосферу емоційно-ділового сприйняття учня ми актуальних проблем тощо.
Основна мета виховної години — допомогти учням засвоїти загальнолюдські цінності, культурні надбання людства; усвідомити необхідність переборення протиріч у становленні особистості; розбиратись в складних стосунках з ровесниками і дорослими; спонукати до морального самовдосконалення тощо.
Позаурочні заходи можуть проводитись у будь-якій формі: бесіди, дискусії, диспуту тощо. Проведений аналіз планів виховної роботи, зустрічі з майстрами та клас ними керівниками свідчать про те, що лише кожний четвертий з них проводить диспути. Більшість практиків говорить про труднощі у підготовці до диспутів, незнання методики, невміння визначити їхню тематику. Тому розглянемо деякі питання, пов'язані з проведенням диспуту.
Основними напрямами позаурочної роботи є:
а) освітньо-пізнавальна діяльність;
б) заняття з праці і техніки та профорієнтаційна робота;
в) заняття різними видами мистецтва;
г) спортивно-масова робота;
д) ігри та розваги;
е) позакласне читання учнів.
Різкого розмежування між цими напрямами немає, вони взаємно пов'язані і тісно переплітаються між собою.
Диспут — це один із засобів морального виховання учнів, розвитку в них логічного, творчого мислення. Він сприяє формуванню у майбутніх робітників почуття відповідальності, вміння відверто висловлювати і відстоювати свої думки, доводити неправоту опонента, викривати недоліки в поведінці своїх товаришів тощо. Диспут має важливе значення і для вивчення особистості учня. На звемо види диспутів: підготовлені учнями; які ставлять за мету ознайомити юнаків та дівчат з основними моральними поняттями та категоріями; із спеціальною постановкою конкретної проблеми та її аналізом; стихійні, не заплановані диспути та ін.
Найважливішим питанням є вибір дискусійної проблеми (теми), яка б хвилювала юнаків та дівчат. Опитування учнів профтехучилищ свідчить про те, що їх особливо цікавлять диспути на моральні теми, про взаємостосунки з ровесниками, про моду вчорашню і сьогоднішню, про загальнолюдські категорії: людяність, гуманність, милосердя та ін.
При підготовці до диспуту необхідно створити серед учнів відповідну психологічну атмосферу для доброзичливого та відвертого обміну думками. Слід враховувати різний рівень культури учнів, їх духовного розвитку. Вихованців з низьким рівнем культурного та духовного розвитку бажано завчасно готувати до диспуту, підвести їх до думки про те, що насамперед потрібно добре розбиратись у певній проблемі, поповнювати свої знання. А учнів з більш високим рівнем духовного розвитку слід переконати в тому, що не в усіх ровесників однакова реакція на запитання, критичні зауваження тощо.
Доцільно створити ініціативну групу з підготовки до диспуту, яка визначає актуальність теми, складає план його підготовки та проведення, призначає учнів, відповідальних за певну роботу. В плані передбачається під бір літератури з визначеної теми, індивідуальні та групові бесіди з майбутніми учасниками диспуту, оформлення аудиторії тощо.
Наступним етапом є підготовка основних питань для обговорення, зміст яких повинен передбачати приховані протиріччя, викликати потребу подискутувати. Зміст питань повинен викликати в учнів потребу глибоко ос мислити проблему диспуту, прочитати відповідні публікації в науково-популярній та іншій літературі, оцінити з точки зору обговорюваної проблеми свою поведінку та поведінку своїх товаришів, визначити шляхи самовиховання.
3. Планування позаурочної зайнятості з учнями в учбовій групі
Планування позаурочної роботи в навчальній групі — це осмислення процесу виховання, визначення його перспектив. Планування допомагає майстру та класному керівникові спрямовувати свою педагогічну діяльність, визначати цілісну виховну систему, проектувати розвиток окремої особистості та учнівського колективу в ці лому.
Плануючи позаурочну роботу в навчальній групі, май стер і класний керівник враховують її особливості на кожному році навчання, а саме: на першому курсі юнаки та дівчата проходять соціально-психологічну та професійну адаптацію в умовах профтехучилища, ознайомлюються з базовим підприємством, на другому — закріплюються основи професійної майстерності, збагачується їхній досвід громадської роботи, на третьому — готуються до самостійної трудової діяльності.