Крім того, учні з опорою на ту частину тексту, яку вони зрозуміли, повинні навчитися розуміти зміст всього тексту, висловлювання при неповній інформації, коли деякі мовні явища лишаються невпізнаними або невідомими.
Ця сторона засвоєння аудіювання має неабияке значення, оскільки розвинута здогадка під час аудіювання дає змогу розуміти не тільки мовлення вчителя, адаптоване відповідно до мовної підготовки учнів, а й мовлення, наближене до природних умов спілкування [5, с.19].
1.3 Вимоги до текстів для навчання аудіювання
Аудіювання використовується як засіб ознайомлення учнів з новим мовним або мовленнєвим матеріалом. [14, с.118].
Матеріальною основою аудіювання є аудіотекст. Як і всякий текст, він має свою композицію, структуру і смислову організацію. На відміну від письмового тексту він інтонаційно оформлений, а його відтворення зумовлюється відповідним темпом, однократністю та необоротністю сприйняття [15, с. 121].
Що ж потрібно від вчителя, коли він використовує аудіювання як засіб навчання новому слову?
- Відібрати ситуації, що розкривають комунікативну функцію (що можна передати за допомогою цього слова).
- Вибрати структуру (структури) для презентації слова, щоб інтегровано дати лексичну, вимовну, граматичну сторони вислову.
- Продумати, чи потрібно використовувати рідну мову.
- Забезпечити осмислення значення слів (без перекладу або з перекладом) і здійснити контроль, тобто перевірити конкретними завданнями, наскільки діти їх зрозуміли (покажи, візьми, зроби), або адекватною реакцією (yes, no або еквівалентами рідної мови).
Вибір способу розкриття значення слова (семантизації) залежить від ряду чинників. Серед них лінгвістичний (природа самого слова), психологічний і педагогічний. Якщо слово має конкретне значення і його можна продемонструвати, то доцільно розкривати значення слова, використовуючи наочність, а не удаватися до перекладу. У разі абстрактного значення слова типу think краще використовувати переклад. Інтернаціональні слова типу sport, football, engineer слід давати на здогадку у відповідному контексті. Якщо слово вводиться безперекладним способом, то і контроль розуміння слід проводити, не удаючись до рідної мови. Тільки у такому разі формуватиметься здогадка, така необхідна при слуханні. На вибір способу семантизації впливає і психологічний чинник, наприклад загальний розвиток учнів групи. Чим вище розвиток, тим більше можливостей для використання безперекладних прийомів семантизації. Впливає також і рівень навченості, тобто володіння загальними прийомами учення. Чим вище рівень навченості, тим більше можливостей для бесперекладної семантизації [9, с.230].
Аудіотексти повинні:
- мати ідейно - виховну цінність;
- відповідати віковим особливостям учнів та їх мовленнєвому
досвіду у рідній та іноземних мовах;
- містити певну проблему, яка є цікавою слухачам;
- мати чітке, просте викладання, з чіткою логікою та причинністю;
- пред'явити різні форми мови (монологічну, діалогічну, діалого-монологічну);
- містити нову та цікаву інформацію;
- викликати в слухачів відповідний емоційний відгук [17, с. 227].
На розуміння тексту великий вплив робить наявність чи відсутність розгорнутого сюжету, його динамічність. У залежності від наявності цих якостей тексти можна розділити на описові й оповідальні. Останні у свою чергу поділяються на тексти цікавого змісту і тексти, що не містять цікавої фабули. В текстах - описах представлена сукупність ознак об'єкта і фактів, які об'єднані загальною темою. Логічні зв'язки між окремими фактами нестійкі, допускається їх перестановка. Через це в такому тексті не завжди легко виділити головне та другорядне, і розуміння тексту залежить переважно від суми зрозумілих фактів, які необхідно запам'ятати. Текст - опис складається головним чином з простих речень, іноді з однорідними членами. Варіативність синтаксичних структур обмежена. Іноді зустрічаються складні речення з метою вираження відношень зв'язку чи протиставлення. В кожному реченні описується, як правило, один факт [15, с.122].
Труднощі для розуміння змісту можуть бути викликані й особливістю композиції тексту. Наявність декількох сюжетних ліній роздвоює увагу слухача і сповільнює розуміння.
До структурних особливостей тексту відносяться і заголовки. Основна задача заголовка - створити потрібну спрямованість думки, привернути увагу до основної частини тексту, полегшити прогнозування. Заголовкам властиві основні функції: номінативна, інформативна, рекламна і експрессивно-апеллятивна.
Дві перші функції заголовків сприяють не тільки розумінню змісту, але і запам'ятовуванню послідовності викладу. Заголовки з комунікативною функцією більше підходять для добре підготовленого класу. З їхньою допомогою створюється загальне уявлення про тему повідомлення, якщо вона відповідає віковим інтересам учнів [1, с. 18].
Навчання аудіювання передбачає формування умінь сприймати усне мовлення як при безпосередньому спілкуванні, так і у звукозапису. Спостереження за навчальним процесом переконують у недостатній підготовці школярів до подолання труднощів аудіювання.
1.3.1 Автентичні аудіоматеріали
Однією з найактуальніших проблем у викладанні іноземної мови сьогодні є необхідність більш глибокого вивчення світу носіїв мови. Без розуміння соціально-економічних систем, знання соціальної і політичної культур, вивчення історичних і культурних традицій, які формували образ мислення тих людей, з якими доведеться спілкуватися і взаємодіяти, неможливо вивчати і мову як засіб спілкування.
Вивчення та викладання мови має відбуватися на широкому фоні соціального, культурного, політичного життя народів, які розмовляють цією мовою, тобто в тісному зв’язку зі світом мови, що вивчається, в єдності з культурами народів, які використовують цю мову як засіб спілкування. Лише таким чином можна забезпечити необхідними фоновими знаннями, без яких реальне спілкування неможливе [19, с.433].
Для ефективного засвоєння системи уявлень про національні звичаї, традиції, реалії країни мови, що вивчається, необхідні адекватні засоби її засвоєння. Такими засобами можуть бути перш за все автентичні матеріали: літературні і музичні твори, предмети реальної дійсності та їх ілюстровані зображення, відео- і аудіоматеріали, які максимально наближають до створення природного культурологічного середовища [20, с.226]
1.3.1.1 Пісня як вид автентичного матеріалу в процесі навчання комунікативної компетенції
Сьогодні вже загальновизнано, що оволодіння іншомовною мовою як засобом спілкування неможливо без знань соціокультурних особливостей країни мови, що вивчається. Комунікативний і лінгвокраїнознавчий підхід до навчання іноземної мови взаємообумовлені і нерозривно зв'язані.
У практиці навчання іноземної мови ми реалізуємо цілі за допомогою автентичних матеріалів, багатих внутрішнім змістом, що мотивують як активну мовленнєву діяльність співбесідників, так і критичний погляд на себе і з боку. Характер автентичних матеріалів вельми різноманітний. Вони розрізняються за лінгвістичною складністю, стильовою та історичному співвіднесенні перш за все. Тому ми їх використовуємо по-різному залежно від рівня навченості учнів і конкретних проміжних або кінцевих цілей навчання.
На етапі навчання іноземної мови в старшій школі пісня є ефективним засобом, адекватним автентичним матеріалом для створення інтеркомунікативної компетенції.
Актуальність теми полягає в тому, що пісня на іноземній мові виходить далеко за рамки учбового процесу і є сполучною ланкою між навчанням, розумовим розвитком і вихованням особи [31].
Пісня - прекрасний методичний засіб для формування різних навичок і первинних знань про іншу культуру. Ми використовуємо її для різних цілей, зокрема:
1. Для формування фонетичних навичок (уміння чути звуки і відтворювати їх у фразі, відрізняти мелодійний малюнок фрази рідної мови від іноземної). Цей вид роботи важливий особливо тоді, коли мало учбового часу для постановки вимовних навичок, інтонації фрази. При цьому застосовуються наступні прийоми і види роботи:
- аудіювання пісні і класифікація слів залежно від почутих звуків;
- пред'явлення звуків і відпрацювання навичок їх артикуляції;
- повторне прослуховування і пояснення пісні;
- питання на розуміння слів тексту пісень, що містять звуки, що вивчаються;
- читання уривків тексту пісень, де зустрічаються звуки, що вивчаються;
- розміщення звуку в продиктовані фрази і написання цих фраз.
Звучання пісні, її виконання, як правило, передбачає прочитання тексту учнями; сам же текст широко використовується для вивчення мови як системи, а також для вивчення особливостей менталітету, культури народу, мова якого вивчається.
2. Пісня використовується також з метою формування компетентності в мові на базі вивчення граматики, лексики, синтаксичних особливостей тексту пісень. Що стосується використання тексту для вивчення граматики, то вправи є традиційними, наприклад:
- якщо текст написаний в теперішньому часі “Present Indefinite”- передати його в минулому часі “ Past indefinite”, щоб проникнути глибше в зміст тексту;
- заповнити пропуски займенниками і тому подібне
А при вивченні лексики пісня дозволяє використовувати деякі специфічні вправи, наприклад:
- виділити різні лексичні регістри в тексті;
- розшифрувати текст пісень в малих групах, використовуючи тлумачні одномовні словники;
- замінити деякі частини тексту; передати зміненим текстом радісний настрій замість сумного; замінити слова розмовної мови на їх еквіваленти літературної і так далі [2, с.27].