Оволодіння монологічною мовою, як відомо, викликає певні труднощі, які існують і в рідній мові – це одночасне здійснення змістової та мовної програми. Для того, щоб той, хто говорить, міг чітко і зв’язно будувати своє висловлювання, щоб це мовленнєве ціле вимовлялося без руйнуючих, процес комунікації, зупинок між реченнями, одночасно з вимовою речення повинно бути упередження наступного (Жинкін Н.І.) [17, 23].
Формувати таке висловлювання не просто ще й з інших причин. Це обмежений об’єм програмового матеріалу, обмежені часові можливості спілкування на іноземній мові, індивідуальні особливості учнів та вчителя, їх лінгвістичний досвід на рідній та іноземній мовах [4, 35].
Монологічне мовлення, якому навчають у школі, – це поширене висловлювання, яке має свою тему та ідею.
Монологічне мовлення характеризується певними комунікативними, психологічними і мовними особливостями, які вчитель має враховувати у процесі навчання цього виду мовленнєвої діяльності [25, 167].
З мовної точки зору монологічне мовлення характеризується структурною завершеністю речень, відносною повнотою висловлювання, розгорнутістю та різноструктурністю фраз. Крім того монологічному мовленню властиві досить складний синтаксис, а також зв’язність, що передбачає володіння мовними засобами міжфразового зв’язку. Такими засобами виступають лексичні та займенникові повтори, сполучники та сполучникові прислівники, прислівники або сполучення іменника з прикметником у ролі обставини місця та часу, артиклі тощо. Наприклад, обставини часу та послідовності:
later, then, afterthat;
обставини причини та наслідку:
why, that’s why, so, at first, firstly, in the second place, secondly, so that, though.
Як сполучні засоби в монолозі вживаються також усномовленнєві формули, які допомагають почати, продовжити чи закінчити висловлювання:
to begin with, well, I’d like to tell you this, let’s leave it at that, that reminds me, by the way, speaking of;
а також показують ставлення до висловлювання того, хто говорить:
to my mind, there is no doubt, it’s quite clear, I’m not sure, people say, therefore, that’s why, because of that in short [25, 171-172].
Щодо комунікативних особливостей, то монологічне мовлення виконує такі функції:
Ø інформативну – повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану:
Ø впливову – спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості чи несправедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань:
Ø експресивну (емоційно-виразну) – використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;
Ø розважальну – виступ людини на сцені чи серед друзів для розаги слухачів;
Ø ритуально-культову – висловлювання під час будь-якого ритуального обряду (виступ на ювілеї).
Кожна з цих функцій має свої особливі мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання (наприклад, нейтральне в стилістичному плані повідомлення, прагнення переконати слухача або якимось іншим чином вплинути на нього)[25, 167-168].
Отже, на початковому етапі навчання англійської мови вчитель повинен поставити перед собою такі завдання:
- сформувати інтерес та викликати бажання в учнів вивчати англійську мову;
- пояснити важливість вивчення іноземної мови (враховуючи вікові особливості дітей);
- приділяти достатню увагу оволодінню учнями монологічним мовленням;
- сформувати лексичний мінімум і поступово його розширювати (з метою побудови монологічного висловлювання на наступних етапах навчання);
- вчити будувати висловлювання використовуючи активний словник учнів;
- завчасно попереджувати труднощі в оволодінні ММ;
- здійснювати підхід до навчання монологічного мовлення як вміння зв’язно і логічно викладати свої думки і таким чином вносити свій вклад в розвиток особистості учня;
- правильно організовувати навчання ММ, пам’ятати, що воно є компонентом діалогічної мови (якщо учень вміє самостійно зв’язно будувати своє власне висловлювання, то йому буде легше будувати висловлювання в діалозі).
1.2 Типи монологів
Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв’язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум (міркування). В основі їх класифікації лежать такі логічні категорії як простір, час, причина і наслідок. Людина або описує факти об’єктивної дійсності, передаючи їх просторові відношення, або повідомляє, розповідає про них, розглядаючи їх у часових відношеннях, або розмірковує про них, беручи до уваги інші відносини, найважливішими з яких є причинно-наслідкові.
Монолог-опис є констатуючим типом монологічного висловлювання, в якому стверджується наявність чи відсутність будь-яких ознак в об’єкті, описується людина, природа, погода, оточуючі предмети, вказується просторове розміщення предметів, перераховуються їх якості та ознаки [25, 169].
При навчанні учнів такому виду монологу необхідно формувати такі навчальні вміння:
- вміння зацікавити слухачів описуваним об’єктом;
- вміння мобілізувати увесь свій життєвий досвід, пов’язаний з описуваним об’єктом;
- вміння послідовно описувати об’єкт від загального до часткового;
- вміння давати суб’єктивну оцінку якостям описуваного об’єкта;
- вміння робити опис більш живий, використовуючи різноманітні структури;
- вміння робити висновок [31, 24-30].
Синтаксичною особливістю монологу-опису є переважне використання простих і складносурядних речень з переліково-приєднувальним і послідовно приєднувальним зв’язком, граматичних структур із зворотом: thereis (thereare); таких видо-часових форм як PresentContinuous, PresentIndefinite, PastIndefinite. Реальність явищ в описі передається дійсним способом.
Наведемо приклад опису кімнати. У тексті використано адвербіалії, які вказують на просторове розміщення предметів.
Look at this picture of living-room. You can see a woman in the living-room. She is Anna Semyonovna, Vasya Zhukov’s mother. She is sitting on the sofa and reading a book.
In the middle of the room you can see a round table. The father is sitting at the table. He is reading a newspaper. There is a lamp above the table. There is a chair between the table and the sofa. [40, 39]
Монолог-розповідь є динамічним типом монологічного висловлювання, в якому розповідається про розвиток подій, пригод, дій чи станів. Дійсність сприймається у процесі її розвитку та зміни в хронологічній (часовій) послідовності [25, 169]
При навчанні учнів такому виду монологу необхідно формувати такі навчальні вміння:
- вміння привернути увагу до своєї розповіді;
- вміння спланувати розповідь і почати її;
- вміння розповідати історію в хронологічному порядку;
- вміння розповісти оповідання в нехронологічній послідовності, щоб надати розповіді таємничий характер або ввести в нього детективні елементи;
- вміння прикрашати розповідь, робити її більш живою;
- вміння висловлювати свою точку зору і дати оцінку подіям, які відбуваються;
- закінчити розповідь оповідання [31, 24-30].
Головним засобом вираження часової послідовності подій в розповіді є такі видо-часові форми дієслова як PastIndefinite і PastPerfect (when, since, onedayintheafternoon, yesterday, afterthat, then). Для монолога-розповіді характерні прості і складні речення з додатком часу [40, 39-40]
Наприклад:
One day Vova came back from school. On the street he met a small cat. Vova took the cat. At home he gave to the cat some milk. The cat was black. Vova named him Tom. Tom lives in the Vova’s flat.
Різновидами монологу-розповіді є монолог-оповідь і монолог-повідомлення. Якщо в розповіді йдеться про об’єктивні факти з життя суспільства в цілому, то в оповіді – про факти з життя самого розповідача, що надає подіям, які описуються, суб’єктивно-особистісного характеру. Монолог-повідомлення є відносно коротким викладом фактів чи подій реальної дійсності у стислій, інформативній формі [45, 208].
В монолозі-повідомленні переважають прості розповідні речення з дієсловами в PresentIndefinite, PresentPerfect, оскільки для повідомлення характерна часова невизначеність.
Монолог-міркування спирається на умовиводи як процес мислення, в ході якого на основі вихідної тези/судження чи декількох тез/суджень робиться висновок. Оскільки у процесі роздуму завжди вирішується якась проблема, то вона і є об’єктом роздуму. Для роздуму характерний причинно-наслідковий зв’язок між реченнями. В ньому переважно вживаються складнопідрядні речення з підрядними причини і наслідку, підрядними означальними і додатковими, а також інфінітивні звороти [25, 169].
При навчанні учнів такому виду монологу необхідно формувати такі навчальні вміння:
- вміння констатувати факт, який необхідно оцінити;
- вміння виділити основу для оцінки: факти, докази;
- вміння аналізувати факти;
- вміння чітко, логічно і послідовно організовувати, викладати і пояснювати факти;
- вміння висловлювати ставлення до проблеми з опорою на подані факти;
- вміння відбирати найбільш важливі аргументи;
- вміння викладати інші погляди на проблему і критично їх оцінювати;
- вміння робити висновок-оцінку, яка базується на викладених аргументах [31, 24-30].
Наприклад:
Children. Tell me about winter using these words: I think; This is; That.
I think winter is very beautiful season of the year. It is cold in winter. There is much snow in the ground. The trees are cowered with snow. There are many interesting games in winter. Children like winter very much.
Різновидом монологу-міркування є монолог-переконання. Його мета – переконати слухача/слухачів, сформувати у нього/ у них конкретні мотиви, погляди, спонукати його/ їх до певних дій [38, 20].
При навчанні учнів такому виду монологу необхідно формувати такі навчальні вміння:
- вміння викласти думку, яку необхідно довести;
- вміння аргументувати свою точку зору, тобто представляти думки, істинність яких вже доведено або факти, чи дані про об’єкт;
- вміння доводити тезу за аналогією, від супротивного, дедуктивним, індивідуальним методами;
- робити висновки, які базуються на очевидних фактах;
- робити логічні висновки;
- викладати різні точки зору;
- аналізувати причини;
- визначати можливі альтернативні шляхи вирішення проблемного питання;