Формування мотивів навчання
Серед всіх мотивів навчання найдійовішим є інтерес учня до предмету, яким учень керується в своїй діяльності, тобто інтерес має особистісну цінність. Інтерес – наймодніший збудник активності, під його впливом всі психічні процеси проходять особливо інтенсивно, а діяльність стає продуктивнішою.
Під пізнавальним інтересом до предмету розуміють вибіркову спрямованість психічних процесів людини на об’єкти та явища оточуючого світу, при якому спостерігається прагнення особистості займатися саме цією діяльністю.
В процесі формування в школярів пізнавального інтересу можна виділити декілька етапів:
І етап – цікавість – це не стійкий, ситуативний інтерес, який є природною реакцією людини на будь-який цікавий факт.
ІІ етап – допитливість – більш висока стадія інтересу, коли учень виявляє інтерес до певної теми або явища.
ІІІ етап – стійкий інтерес до предмета, при якому учень розуміє структуру, логіку курсу, методи пошуку та доведення, які використовують в даному курсі, самостійно розв’язує проблемні та нестандартні завдання. Одним із засобів збудження та підтримки пізнавального інтересу є створення в процесі навчання проблемних ситуацій та на їх основі пошукової діяльності.
Отже, формування інтересу школярів до предмету – складний процес, який передбачає використання різноманітних прийомів в системі засобів розвиваючого навчання, а також залежить від стилю відносин між вчителем та учнями.
Прийоми збудження в учнів пізнавального інтересу до фізики :
1. Положення науки проілюструвати подіями сучасності.
2. Використання художньої та історичної літератури – ознайомлення учнів з біографією видатних вчених.
3. Створення фантастичних ситуацій, наприклад, опис світу, в якому усунені сила тяжіння чи тертя, розгляд наслідків припинення обертання Землі або зміни нахилу її вісі.
4. Використання фізичних парадоксів.
5. Розгляд фізичних явищ, з якими учні стикаються у повсякденному житті.
6. Наведення прикладів фізичних явищ в кіно, на естраді.
7. Проведення цікавих демонстрації або досліди, в яких використовуються побутові предмети, наприклад, дитячі іграшки.
8. Розв’язування цікавих прикладних задач.
9. Використання на уроці інтерактивних технологій.
Розділ 2.Методи та засоби активізації пізнавальної діяльності школярів при вивченні курсу фізики в основній школі
2.1 Розуміння учнями навчального матеріалу як умова активізації їх пізнавальної діяльності
Важливим аспектом розуміння учнями нового навчального матеріалу є правильне подання його вчителем, тому методика викладу цього матеріалу потребує вдосконалення та нових розробок.
Структура методики викладу нового навчального матеріалу:
I. Організація сприйняття нового матеріалу школярами передбачає не лише повідомлення теми уроку, а й розкриття логіки та завдань цієї теми, взаємозв’язку її окремих питань, значення питання, що вивчається, в науковій та практичній діяльності людини.
II. Використання прийомів доведення при поясненні нового матеріалу. Характер фізики як науки вимагає, щоб головним методом монологічного викладу матеріалу було доказове пояснення та обґрунтування пізнавальних задач, що забезпечує більш глибоке засвоєння учнями навчального матеріалу. Це означає, що новий матеріал слід виводити або з досліду, або теоретично, використовуючи при цьому загально прийняті прийоми доведення.
Прийоми доведення при поясненні навчального матеріалу
| Прийоми пояснення | Основа прийому | Алгоритм | Де використовується |
| Індукція | Ґрунтуються на логічних висновках | 1. Проводять дослідження кілька разів, при цьому фіксуються результати кожного досліду.2. Аналіз отриманих результатів, виділення характерних істотних властивостей.3. Запис загальної формули. | Пояснення експериментальних залежностей між величинами.Встановлення істотних властивостей об’єктів, що вивчаються.Встановлення умов виникнення фізичних явищ |
| Дедукція | 1. Будують модель явища.2. Виокремлюють істотні риси цього явища.3. Проводять теоретичний аналіз моделі з метою встановлення зв’язків між її окремими властивостями.4. На основі теоретичного аналізу роблять висновки.5. Перевірка отриманого висновку. | Пояснення та обґрунтування фізичних законів, за допомогою сукупності фізичних принципів або фізичної теорії. | |
| Аналогія | 1. Аналіз вивчає мого об’єкту.2. Виявлення подібності цього об’єкту з раніше вивченим.3. Перенесення вже відомих властивостей раніше вивченого об’єкту на досліджуваний об’єкт.4. Експериментальна перевірка отриманого висновку. | Побудова гіпотез, моделювання фізичних явищ.Пояснення важких понять та закономірностей. | |
| Інформаційно-ілюстрований виклад | Без логічного висновку | 1. Той чи інший факт повідомляється учням без виводу.2. Проведення досліду, що його ілюструє | Виклад фундаментальних фізичних принципів, які не можна вивести з окремих дослідів або положень певної теорії, але їх можна проілюструвати окремими випадками. |
| Пояснення на основі принципу симетрії | Прийоми специфічні для фізики | Принцип симетрії: якщо в причині явища спостерігається деяка симетрія, то та ж симетрія буде притаманна наслідкам. | |
| Використання теорії розмірностей | В будь-якому рівнянні найменування одиниць величин, що знаходяться у правій та лівій частинах, повинні співпадати. |
Найоптимальніше пояснення матеріалу будувати в формі відповідей на питання, які були поставлені на початку уроку, при цьому необхідно зосереджувати увагу школярів на додатковій інформації. В кінці пояснення доречно зробити висновок та підкреслити те питання, яке було поставлено на початку уроку, та отриману відповідь.
III. Врахування методологічних та психологічних вимог. Прийоми пояснення матеріалу повинні методологічно правильно розкривати взаємозв’язок експериментальних та теоретичних методів наукового дослідження, місце й можливості індукції та дедукції в процесі пізнання, роль, місце й значення досліду. Необхідно також прагнути до того, щоб учні розуміли логічну будову курсу, що, в свою чергу, є умовою глибокого засвоєння. Тому вибір прийомів пояснення обумовлений не лише рівнем розвитку пізнавальних процесів учнів та задачами їх розвитку, а й певними методологічними вимогами. В зв’язку з цим необхідно позначити місце індуктивних та дедуктивних прийомів при вивченні фізичних теорій, законів, понять, з врахуванням психологічних закономірностей засвоєння знань учнями.
· Фізичні теорії будуються або за методом принципів (класична механіка, термодинаміка), або за методом модельних гіпотез (теорія атома Резерфорда-Бора, електрона теорія). В теоріях, побудованих за методом принципів, головні положення формулюються як постулати. У випадку «модельної» теорії головні її положення фіксуються властивостями моделі, що розглядається. Тому головні положення теорії – твердження високого рівня узагальненості – необхідно повідомляти учням без виводу та підтверджувати дослідними фактами, тобто на основі інформаційно-ілюстрованого прийому.
· Фізичні закони відрізняються між собою за рівнем узагальненості, тому не має єдиної методики їх вивчення. Закони, які одночасно є принципами теорії (три закони Ньютона) доречно вводити на основі інформаційно-ілюстрованого прийому. Інші закони та закономірності, які не є фундаментальними законами природи, необхідно вводити індуктивно (з досліду) або дедуктивно (з теорії).
· Фізичні поняття є мовою фізики, тому учням необхідно їх засвоїти. Серед різних фізичних понять методика особливо виокремлює поняття про фізичні величини (маса, сила, тиск, енергія і т.д.). В основі методики формування знань про фізичну величину лежить індуктивний спосіб: від проведення та спостереження дослідів через їх аналіз до введення нової фізичної величини. При формуванні фізичних понять необхідно враховувати, що вони мають досить абстрактний характер, тому чим абстрактніше поняття, тим більше конкретних об’єктів необхідно проаналізувати з метою виявлення його істотних особливостей. Поняття, які не є кількісною мірою процесів та явищ (наприклад, механічний рух, траєкторія, система відліку і т.ін.), вводять на основі інформаційно-ілюстративного прийому.
Робота з підручником. Розумінню учнями матеріалу, розвитку їх мислення сприяє систематична та цілеспрямована робота з підручником під час уроку. Найважливішими прийомами роботи з підручником є виділення головного матеріалу, побудова учнем відповіді за планом, виконання різноманітних завдань, робота з малюнками в підручнику.
Виділення головного матеріалу потребує від учня певних мисленнєвих дій, а саме – аналізу тексту, синтезу результатів аналізу та абстрагування від другорядного матеріалу.
Одночасно з виділенням головного матеріалу необхідно навчити учнів правильно будувати план своєї відповіді. При цьому розповідь про фізичне явище та про фізичний прилад не можуть будуватися за однаковим планом. Систематична робота по виокремленню головного матеріалу в параграфі та по складанню плану розповіді призводить до усвідомлення учнями узагальнених планів викладення різного навчального матеріалу.
Орієнтовний план розповіді про фізичний прилад:
1.Для вимірювання якої величини прилад призначений?
2.Яка будова приладу?
3.Який принцип дії приладу?
На конкретному приладі даного виду учні повинні вміти визначити границю вимірювання та ціну поділки.
Орієнтовний план розповіді про фізичне явище:
1.Назвати істотні ознаки та умови перебігу даного фізичного явища.