12. Яка подорож буде коротшою: 60-тою паралеллю, чи 30-тою? ( 60-тою)
1-й ведучий. Спробуйте розгадати загадки:
1. Бігти, бігти – не добігти, летіти, летіти – не долетіти. (горизонт)
2. Кругом вода, а з питтям біда. (море)
3. Чи може себе страус птахом назвати? (ні, бо не вміє говорити)
4. Країни без людей, міста без будинків, ліси без дерев, моря без води. Що це таке? (географічна карта)
2-й ведучий. І раптом тривога...
На палубу вибігають юнги.
Завдання 6.
Хто швидше одягнеться ( або хто швидше взує і зашнурує кросівки).
1-й ведучий. А тепер конкурс лікарів.
Завдання 7.
Хто швидше надасть першу медичну допомогу – прев’яже поранений палець.
2-й ведучий. Штурман нас повідомив, що по курсу підводні рифи, на палубу запрошуються лоцмани.
Завдання 8.
На кожен удар м’яча об підлогу треба назвати географічну назву річок (морів, озер...)
1-й ведучий. Ой! Ми з вами не помітили, як наближається земля. І там нас чекає журі нашого конкурсу, надаємо їм слово.
ІІІ. Підсумок уроку.
Учитель підводить підсумки конкурсу. Журі вручає призи перемоєцям.
5. Характеристика учня
Характеристика Хоменка Олексія Віталійовича
1997 року народження
учня 7-В класу СШ№196 м.Києва
Хоменко Олексій навчається в даній школі з 1 по 7 клас. Хлопець здібний, має гарну пам’ять, логічне мислення, відповідально ставиться до навчання. З цікавістю опановує всі шкільні предмети, але більш схильний до вивчення природничих дисциплін. На уроках працює активно, творчо. Певні труднощі відчуває у вивченні математики. За результатами навчання має достатній рівень знань.
Школу відвідує систематично. Правила для учнів виконує, випадків правопорушень не було. Приймає активну участь у позакласній роботі, у спортивних заходах, у творчих фестивалях на рівні школи та району. Захоплюється спортом, особливо футболом, цікавиться комп’ютерними іграми.
Із задоволенням відвідує баскетбольний гурток.
Має організаторські здібності, в класі є лідером. Стосунки з однокласниками, учнями школи приязні. Користується авторитетом в школі. До вчителів та дорослих ставиться з повагою. Зростає в родині, де приділяється значна увага навчанню та вихованню сина.
Характеристика видана для пред’явлення за місцем вимоги.
6. Сценарій виховного заходу „8 БЕРЕЗНЯ – МІЖНАРОДНИЙ
ЖІНОЧИЙ ДЕНЬ”
1-й ведучий Добрий день дорогі друзі, шановні жінки!
2-га ведуча. З святом вас! Прийміть найщиріші вітання зі святом весни, ніжності і кохання 8 Березня!
1-й ведучий Прислухайтесь, як дзюрчать швидкі, прозорі струмочки. 2-га ведуча. Ви відчуваєте? Життя починається з початку, з приходом весни. 1-й ведучий Березень - перший місяць весни - це весна світла. Це не тільки відблиск крижинок і приліт перших птахів.
2-га ведуча. Березень - це початок тепла, краси, кохання. 1-й ведучий. І тому не випадково перше свято весни День жінок. Все найпрекрасніше, що є в світі пов’язано з вами, жінки.
2-га ведуча. Дорогі жінки! Поздоровляємо вас із святом 8 Березня! Ви поєднали в собі все: і теплоту душі, і ніжність, і гармонію витонченості, жіночності.
1-й ведучий. 8 березня. Саме в цей день людство вшановує жінку, жінку-матір, жінку-світоч, жінку-трудівницю, жінку-берегиню життя на землі. Мати... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мама – які надлюдські глибини скарбів містять вони в собі. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою, і тоді, коли посрібляться наші скроні, не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері. Мати – корінь життя, та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ все ясніше. Міцно тримає жінка свічку життя, затуляючи її тендітний вогник от подихів вітру, подиху зла.
2-га ведуча. Коли настає весна і на вулицях з’являються перші весняні квіти, в кожному домі, в селі і в місті відзначається велике свято – Міднародний день – 8 березня. Ось і сьогодні ми зібралися на свято – свято весни, свято кохання. Ми вітаємо жінок, наших мам, бабусь, сестер. Всіх кого ми знаємо і не знаємо. Всіх хто живе поруч з нами і далеко від нас. Посивілих жінок і молодих дівчат. Низький уклін Вам, дорогі жінки, милі мами і бабусі. Хай же буде на Землі довіку прославлена в пісні хорошій Ваша материнська любов.
1. Як ставали ми на ноги, Перший крок наш був – до мами! Радість маєм чи тривогу – Серце мами завжди з нами.
2. Де сини її та дочки – Завжди там вона думками. Пишем в класі ми на дошці Наше перше слово – мама!
3. Мамине свято я зустрічаю. Я для матусі віршик вивчаю. Я подарунок мамі роблю, Я свою маму дуже люблю!
4. Найдорожчі мамі діти, Дітям мама їх – так само. Треба вчитись і робити Так, щоб радувати маму!
1-й ведучий. А пам’ятаєте легенду? Створив Бог чоловіка. Звичайно, йому було дуже нудно одному , і тоді Господь вирішив створити і жінку. Проблема була в тому, що весь людський матеріал пішов на чоловіка.
2-га ведуча. Тоді бог взяв кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зір, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошенят, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягуючу силу магніту. Змішав все разом, а потім додав туди: холодне мерехтіння зірок, впертість віслюка, в’їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п’явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії.
1-й ведучий. Все це змішав, оформив фігуру і вдихнув у неї життя. Як наслідок вийшла жінка. Цю жінку Бог передав чоловікові і промовив: “Бери її такою і не намагайся переробити, блаженствуй з нею все життя і терпи муки від неї до самої смерті”.
Жінка – це вічний біль і вічна втіха. Вона може перетворити життя на рай і на пекло.
(Звучить пісня про маму)
1-й ведучий.
Жінка – величне, дивне, ніжне слово.
Тобі вклоняємось сьогодні знову.
Ти – господиня гарна,
Добра, ніжна мати,
Яка не може жити в світі марно,
Все вміє і все хоче знати...
2-га ведуча.
Ми любимо тебе, о добра жінко!
Бабуся, мама і сестричка-намистинка,
І вчителька моя, найкраща в світі,
Сьогодні ми тобі даруємо пісні і квіти.
1-й ведучий. Недарма, мабуть, святкуємо ми жіночий день саме навесні. Весна... Лагідна, загадкова, тендітна. Ми так чекаємо її завжди, але приходить вона раптово, бурхливо, змінюючи все навкруги, пробуджуючи природу і наші почуття.
(звучить пісня)
1-й ведучий. Мужчина стає на коліна тільки в трьох випадках: щоб напитися із джерела, зірвати квітку для коханої і щоб вклонитися матері . І я низько вклоняюсь Вам , і не тому що сьогодні 8 Березня , а тому , що Ви жінки . Це Ваші муки дають нове життя .Це Ваші безсонні ночі роблять з безпорадних крикунів старанних дівчаток і безстрашних хлопчиків . Це Ваше велике терпіння, Ваші турботи , Ваша любов благословляють їх на подвиги в ім”я життя на землі . Кланяюсь Вам за те , що рятували мене від хвороб , нещасть і труднощів . Кланяюсь Тобі , мати роду людського , ім”я якій – Жінка . Миру і щастя Землі , по якій ти ідеш , ЖІНКО !
(Звучить пісня)
Легенду про силу материнської любові (читає учень)
Був у матері єдиний син – добрий і вродливий. Дуже любила його мати. По краплинці збирала йому росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син і одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Тож боялася мати показуватися невістці на очі, все сиділа в сінях. А потім у клуню переселилася. Але й це не заспокоїло жорстоку молодицю. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце». Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо… а не послухаю – піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце». Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце в жар. Спалахнув сучок і тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…». Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною і невичерпною була та любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і щасливим, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову сина до грудей. Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими. Тож недаремно кажуть у народі, що материнська любов найсвятіша.
Усмішка П. Глазового “Як Кузьму провчила жінка його мила”
Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні, Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані. Лежить собі, проглядає журнали й газети. А дружина варить, смажить, готує котлети. Пообідав Кузьма смачно, запалив "Казбека". — Ну чого ти, — пита жінку, — така недалека? Тільки в тебе і балачки про борщі й олію, І ні слова про театри, про драматургію. А є жінки! Збоку глянеш — ходить, як Аїда. Драматургів усіх знає аж до Евріпіда. Так і сипле: Тіто Гобі, Карузо, Фелліні, Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні… А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса. Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса. Давно тебе не бачив я в хорошому платті. Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті. Ти забула, що є в світі жіночі принади — Перманенти, манікюри, духи та помади. Я хотів би бути мужем культурної дами, А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками, Що побачиш — вишні, сливи, — пхаєш у консерви… Я не можу, розумієш? Здають уже нерви.
Через добу повернувся наш Кузьма додому. Зустрічає його жінка в платті голубому. Очі чорним підведені, на губах помада. Закрутило Кузьмі в носі від духів "Еллада". Плаття модне, вузесеньке, облягає форми, Ще й коліна не прикриті — такі тепер норми! Посадила Кузьму в крісло, сіла проти нього. Як французька кінозірка, виставила ноги. У Кузьми від здивування потилиця змокла. А дружина запитує: — Ти читав Софокла? Тобі, може, до вподоби п'єси Евріпіда? — Сопе Кузьма: — Відчепися! Подавай обідать. Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п'єси? — А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси, Що немає шику-блиску, манери негарні. Я сьогодні простирчала півдня в перукарні. Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову. Запевняв, що я похожа на Любов Орлову. Не було у мене часу возиться з обідом, Так я тобі й замінила обід Евріпідом.