Одне з найважливіших завдань початкової школи – формування у дітей навику читання, що є фундаментом всього подальшої освіти. Сформований навик читання включає як мінімум два основні компоненти: а) техніку читання (правильне і швидке сприйняття і озвучування слів, засноване на зв'язку між їх зоровими образами, з одного боку, і акустичними - з іншою), б) розуміння тексту (витягання його сенсу, зміст).
Добре відомо, що обидва ці компоненту тісно взаємозв'язані і спираються один на одного: так, удосконалення техніки читання полегшує розуміння читаного, а легкий для розуміння текст краще і точніше сприймається. При цьому на перших етапах формування навику читання більше значення надається його техніці, на подальших – розумінню тексту. [6: 44].
Не дивлячись на спори, що продовжуються, про способи навчання читанню, визначений обов'язковий елемент: освоєння відповідностей між буквами і звуками. Цей крок - перший, але не останній на шляху до глибокого і повного оволодіння рідною мовою. Існують два основних, протилежних в своїй основі методу навчання читанню. Один називається методом цілих слів, інший – фонологічним. Фонетичний підхід заснований на алфавітному принципі. У основі – навчання вимові букв і звуків (фонетиці), а коли дитина накопичує достатні знання, він переходить до складів, а потім і до цілих слів. У фонетичному підході є два напрями:
- Метод систематичної фонетики. Перш ніж читати цілі слова, дітей послідовно навчають звукам, відповідним буквам, і тренують на з'єднання цих звуків. Іноді програма включає і фонетичний аналіз - уміння маніпулювати фонемами.
- Метод внутрішньої фонетики приділяє основну увагу візуальному і смисловому читанню. Тобто дітей учать дізнаватися або ідентифікувати слова не за допомогою букв, а за допомогою малюнка або контексту. І вже потім, аналізуючи знайомі слова, вивчаються звуки, що позначаються буквами. В цілому у цього методу ефективність нижча, ніж у методу систематичної фонетики. Це пов'язано з деякими особливостями нашого мислення. Учені з'ясували, що здібності до читання безпосередньо пов'язані із знанням букв і звуків, здатністю виділяти фонеми в усній мові. Ці навики при початковому навчанні читанню виявляються навіть важливіше, ніж загальний рівень інтелекту.
Лінгвістичний метод. Лінгвістика - це наука про природу і про будову мови. Частина її використовується при навчанні читанню. Діти приходять в школу з великим запасом слів, і це метод пропонує починати навчання на тих словах, які часто використовуються, а також на тих, які читаються так, як пишуться. Саме на прикладі останніх дитина засвоює відповідності між буквами і звуками. [8: 34-35].
Метод цілих слів. Тут дітей навчають розпізнавати слова як цілі одиниці, не розбиваючи на складові. У цьому методі не вивчають ні назв букв, ні звуків. Дитині показують слово і вимовляють його. Після того, як вивчено 50-100 слів, йому дають текст, в якому ці слова часто зустрічаються. У Росії цей метод відомий як метод Глена Домана. Поборники раннього розвитку захоплювалися ним в 90-х роках.
Метод цілого тексту. У чомусь схожий з методом цілих слів, але більше апелює до мовного досвіду дитину. Наприклад, дається книга із захоплюючим сюжетом. Дитина читає, зустрічає незнайомі слова, про сенс яких йому потрібно здогадатися за допомогою контексту або ілюстрацій. При цьому заохочується не тільки читання, але і написання власних розповідей. Мета цього підходу - зробити процес читання приємним. Одна з особливостей - фонетичні правила взагалі не пояснюються. Зв'язок між буквами і звуками встановлюється в процесі читання, неявним шляхом. Якщо дитина читає слово неправильно, його не виправляють. «Читання, як і освоєння розмовної мови, природний процес, і діти здатні освоїти всі тонкощі цього процесу самостійно». [16: 129].
Метод Зайцева. Микола Зайцев визначив склад як одиницю будови мови. Склад - це пара з приголосній і голосній, або з приголосної і твердого або м'якого знаку, або ж одна буква. Склади Зайців написав на гранях кубиків. Кубики він зробив різними за кольором, розміру і звуку, який вони видають. Це допомагає дітям відчути різницю голосними і приголосними, дзвінкими і м'якими. Користуючись цими складами, дитина складає слова. Методика відноситься до фонетичних методів, адже склад - це або склад, або фонема. Таким чином, дитина вчиться читати відразу по фонемах, але ще при цьому ненав'язливо одержує поняття про буквено-звукові відповідності, оскільки на гранях кубиків він зустрічає не тільки склади, але букви «поодинці». [7: 97].
Дослідження проблеми формування навиків читання має давню історію. Основні методики читання були розроблені К.Д. Ушинським. У 80-і роки методи і програми були вдосконалені. Авторами нових методик, програм і книг для читання стали В. Р. Горецький, Л. Ф. Кліманова, Л. Д. Піськунова, Л.С. Геллерштейн. Існує декілька підходів до вибору методів навчання читанню. У сучасній педагогічній і новаторській практиці можна зустріти приклади кожного з них. Проте, найбільш поширеним є фонетичний підхід, коли дитина спочатку вивчає вимову букв, потім переходить до складів, а потім до слів.
РОЗДІЛ III. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ
Читання — це складний комплексний вид діяльності, що складається з ряду операцій. Достатньо повно навик читання може характеризувати сукупність декілька його параметрів: спосіб, швидкість, правильність, побіжність і розуміння прочитаного. [9: с. 86].
Актуальність і значущість питання формування навиків читання, проаналізоване в двох розділах, дозволили визначити напрям власного дослідження.
Дослідження техніки читання у учнів. Виявлення рівня розуміння прочитаного. Дослідження читання про себе.
Для оцінки навику читання вважаю за доцільне використовувати набір методик, запропонованих А.Н. Корневим. Пропонована їм стандартизована методика дослідження навику читання дає достовірні результати, легка в обробці і допомагає одержати дані про такі параметри навику читання, як спосіб, швидкість, правильність і розуміння прочитаного.
Експериментальна робота може проводитися в природних педагогічних умовах середньої загальноосвітньої школи. У експерименті можуть брати участь вісімнадцять другокласників.
3.2 Дослідження техніки читання і розуміння прочитаного
Перші два дослідження – оцінювання техніки читання вголос і розуміння прочитаного я вирішила об'єднати в один експеримент. Опис методики наступний.
Завдання 1. Техніка читання вголос і розуміння прочитаного.
Призначення завдання: вивчити рівень читання – спосіб читання, кількість і характер помилок, темп читання, визначити розуміння прочитаного
Організація роботи:
1.Дитина читає легкий за змістом і складу слів текст (для читання дається текст «Як я ловив раків» А.Н. Корнева, додаток 1).
Для визначення розуміння прочитаного діти відповідають на питання по тексту (наперед підготовлені на дошці), список питань в додатку 1.
Таблиця 1. Форма для аналізу результатів читання
| № п/п | Прізвище учня | Показники техніки читання | Рівень техніки читання | Рівень розуміння прочитаного | |||
| Спосіб читання | К-ть і характер помилок | Час читання | Темп читання | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
Спосіб читання фіксується таким чином:
Читає по буквах – букв, по словах відривисто – сл/від; по складах плавно – сл/пл, цілими словами – ц. сл.
Поєднання способів читання позначаються за допомогою знаку + наприклад, сл/пл. + ц. сл.
За помилку вважається неправильно прочитане слово або випадок, коли учень читає слово за допомогою дорослого.
Безпомилкове читання – учень припускається 1 помилки на 45-50 слів. У цій же графі наголошується характер зроблених помилок: наголос, закінчення, м'який знак - показник м'якості приголосних і т.і.
У графі «6» указується кількість слів, прочитаних за 1 хвилину: кількість слів ділиться на час їх прочитання.
Оцінка техніки читання:
4 рівень
1) Плавне читання цілими словами.
2) Читає без помилок або припускається 1 помилки на 45-50 слів.
3) Темп читання 55-70 слів в хвилину або вище.
За основні показники прийняті спосіб читання і правильність читання.
3 рівень – в нормі тільки два основні показники: спосіб читання і правильність читання.
2 рівень – в нормі тільки два показники, один з яких або спосіб читання, або правильність читання.
1 рівень – всі інші варіанти.
Оцінка рівня розуміння.
4 рівень – повне розуміння сенсу прочитаного, дитина відповіла правильно не меншого 7 питань з 10;
3 рівень – неповне розуміння, дитина відповіла не меншого 5 питань;