Основна функція методу Case Studies – навчити студентів вирішувати складні неструктуровані проблеми, які неможливо вирішити аналітичним
Використання методу Case Studies має явні переваги перед простим викладом матеріалу, широко використовуваним в традиційній педагогіці вищої школи України. Проте не варто вважати, що кейси можуть замінити лекції. На думку викладача Американського інституту бізнесу і економіки (Aibec) Пітера Ексмана, не можна витрачати весь свій час лише на розбір конкретних прикладів, тому що це формує стереотипний, упереджений підхід до вирішення схожих проблем, і студент буде не в змозі піднятися на вищий рівень узагальнення. Кейси показують, як на практиці застосовуються економічні теорії; цінність таких вправ, якщо вони не мають теоретичної «начинки», невелика [8]*.
Кейси відрізняються від завдань, використовуваних при проведенні семінарських і практичних занять, оскільки цілі використання завдань і кейсів у навчанні різні. Завдання забезпечують матеріал, що дає студентам можливість вивчення і вживання окремих теорій, методів, принципів. Навчання за допомогою кейсів допомагає студентам набути широке коло різноманітних навичок. Завдання мають, як правило, одне рішення і одну шлях, що приводить до цього рішення. Кейси мають багато рішень і безліч альтернативних шляхів прийняття рішення.
Метод Case Studies відносять до одного з «просунутих» активних методів навчання. До переваг методу Case Studies можна віднести:
- використання принципів проблемного навчання – здобуття навиків вирішення реальних проблем, можливість роботи групи на єдиному проблемному полі, при цьому процес вивчення, по суті, імітує механізм ухвалення рішення в житті, він адекватніший до життєвої ситуації, ніж заучування термінів з подальшим переказом, оскільки вимагає не лише знання і розуміння термінів, але і уміння оперувати ними, будувати логічні схеми вирішення проблеми, аргументувати свою думку;
- здобуття навичок роботи в команді (Team Job Skills);
- вироблення навичок простих узагальнень;
- здобуття навичок презентації;
- здобуття навичок прес-конференції, уміння формулювати питання, аргументувати відповідь [8]*.
Розбираючи кейс, студенти фактично отримують на руки готове рішення, яке можна застосувати в аналогічних ситуаціях. Збільшення в «багажі» студента проаналізованих кейсів, збільшує вірогідність використання готової схеми рішень до ситуації, що склалася, формує навики вирішення більш серйозних проблем.
Метод Case Studies вимагає підготовленості студентів, наявність у них навиків самостійної роботи; непідготовленість студентів, нерозвиненість їх мотивації може приводити до поверхневого обговорення кейса.
Завдання, що вирішуються в процесі реалізації методу Case Studies:
1. Здійснення проблемної структуризації, що передбачає виділення комплексу проблем ситуації, їх типології, характеристик, наслідків, шляхів вирішення (проблемний аналіз).
2. Визначення характеристик, структури ситуації, її функцій, взаємодії з навколишнім і внутрішнім середовищем (системний аналіз).
3. Встановлення причин, які привели до виникнення даної ситуації, і наслідків її розгортання (причинно-наслідковий аналіз).
4. Діагностика змісту діяльності в ситуації, її моделювання і оптимізація (праксеологічний аналіз).
5. Побудова системи оцінок ситуації, її складових, умов, наслідків, дійових осіб (аксіологічний аналіз).
6. Підготовка передбачень щодо вірогідного, потенційного і бажаного майбутнього (прогностичний аналіз).
7. Вироблення рекомендацій щодо поведінки дійових осіб ситуації (рекомендаційний аналіз).
8. Розробка програм діяльності в даній ситуації (програмно-цільовий аналіз) [8]*.
Основні характеристики використання Case Studies повинні зводитися до наступного:
- висока мотивація студентів в процесі навчання, які повинні в стислі строки провести аналіз конкретної ринкової ситуації (наприклад, недостача готівкових коштів, агресивна тактика конкурентів, конфлікти поміж співробітниками, порушення партнерами своїх обов’язків), прийняти рішення виробити рекомендації;
- вироблення рішень з конкретного кейсу, як правило. Проходить в межах малих груп (3-5 чоловік), що розвиває такі якості, як здібність до співробітництва, почуття лідерства, ділова етика;
- проходить навчання практиці бізнесу, формується погляд на господарське життя як на постійно змінюючи систему з надзвичайно великою кількістю змінних;
- роль викладача не в створенні інформаційного потоку, «нового знання», а в підтримці високої мотивації студентів, організації заключної дискусії з метою виробки оптимального рішення кейсу;
- з конкретного кейсу може бути декілька рішень, тому розбір ситуацій йде не по принципу «яке рішення правильне», а по принципу «яке рішення із запропонованих економічно найбільш ефективне»;
- починати упровадження ситуаційного навчання доцільно у вигляді заключного тесту або завершуючого заняття, яке резюмує певний модуль учбової програми.
Виходячи з описаної вище загальної характеристики завдань, що вирішуються в процесі реалізації методу Case Studies, можна сформулювати основні рекомендації по їх вирішенню [5]*.
В ході занять, що проводяться із застосуванням методу Case Studies, можна виділити 7 етапів:
1. Етап розробки навчальної практичної ситуації:
а) кейси пишуть або складають на прикладі конкретних корпорацій, фірм. Малих підприємств або в «тиші кабінетів» на матеріалі газетних або журнальних публікацій, річних звітів компаній тощо;
б) обсяг кейсу від 1 до 30 сторінок;
в) при розробці кейсу на прикладі конкретної фірми обов’язково взяти досвід її керівника на його тиражування та використання. Можливо, доведеться зашифрувати назву фірми та імена персонажів;
г) в кінці кейсу, як правило, формуються питання для студентів.
2. Етап постановки викладачем основних питань:
а) кейси повинні бути дані кожному студенту не пізніше, як за день до занять;
б) тому починає викладач з контролю знань студентами самого кейсу;
в) обов’язкове далі коротке введення в кейс. Питання студентам, наприклад: «З якого розділу маркетингу написаний даний кейс?»
г) з’ясувати, що є центральною проблемою даного кейсу, розв’язання якої повинні знайти студенти;
д) розбити на підзаголовки, «змішувати» хронологічні факти, персонажі, вносити елемент плутанини.
3. Розподіл студентів по малих групах (не більше 3-5 чоловік в одній групі).
4. Етапи роботи в малій групі. Вибір «спікера»:
а) тривалість роботи 30-40 хвилин, жорстко вимагати укладатися у визначені терміни;
б) обходячи групи та роблячи деякі пояснення, запобігати прямих консультацій;
в) дати можливість використовувати студентам літературу, підручники, довідники;
г) при відносно однорідному складі груп «спікера» обирають самостійно самі студенти;
д) інколи корисно призначати «спікера» в останній момент «вольовим рішенням» викладача.
5. Етап презентації рішення з кейсів:
а) представляє рішення кейсу від кожної малої групи свій представник (спікер). Час до 10-15 хвилин;
б) максимально заохочувати при презентації використання плакатів, схем, графіків (які повинні підготувати групи на попередньому етапі);
в) заохочувати доповнення членами малої групи свого спікера. Але якщо як доповнення виходить рішення, яке протилежне виступу спікера, то мала група не впоралась з кейсом;
г) потім питання аудиторії до спікера. Викладач тільки спрямовує хід дискусії.
6. Етап загальної дискусії:
а) не обмежувати час;
б) дати можливість виступити кожному;
в) «загострити» увагу тих, хто виступає на конкретних проблемах даного кейсу;
г) провести голосування «Чиє рішення було самим вдалим?»
7. Етап підведення підсумків, підсумкового виступу викладача:
а) тривалість 100-15 хвилин;
б) «розкрити карти». Для кейсів, які написані на прикладі конкретних фірм – це інформація про те, як були розв’язані проблеми, які обговорювалися студентами, в реальному житті. Для «кабінетних» кейсів важливо обґрунтувати версію викладача;
г) акцентувати увагу на тому, що кейс може мати і інші рішення: «Життя багатше за будь-яку теорію»;
д) виділити краще рішення;
е) розставити акценти заохочувального характеру (рейтинг успішності, призи) [5]*.
Аналіз кейсів може бути як спеціалізованим, так і всестороннім. Спеціалізований аналіз має бути зосереджений на конкретному питанні або проблемі. Всесторонній (детальний) аналіз має на увазі глибоке занурення в ключові питання кейса.
В цілому робота над учбовими ситуаціями допомагає удосконалювати навики і отримати досвід в наступних областях:
- виявлення, відбір і вирішення проблем;
- робота з інформацією - осмислення значення деталей, описаних в ситуації;
- аналіз і синтез інформації і аргументів;
- робота з припущеннями і висновками;
- оцінка альтернатив;
- ухвалення рішень;
- слухання і розуміння інших людей - навики групової роботи;
- розгляд проблем, пов’язаних із здійсненням ухвалених рішень;
- представлення результатів групової роботи;
- співвідношення теорій і концепцій з учбовою ситуацією і з реальним життям;
- узгодження конфліктуючих цілей;
- взаємне навчання;
- навики концептуалізації досвіду;
- навики рефлексій;
- навики оперативного самовизначення в розподілі праці;
- коректування самооцінки [11]*.
Місце методу Case Studies в українській системі вищої професійної освіти далеко не однозначне. Можна сформулювати стратегічні принципи розвитку методу Case Studies і впровадження його в освітні програми:
1. Метод Case Studies необхідно щонайшвидше упровадити в програми підготовки фахівців з сучасних ринкових спеціальностей, в яких домінує ситуаційне знання і ситуаційна діяльність, таким як менеджмент, економіка, соціологія, маркетинг і тому подібне.