Вступ
урок праця творчість школяр
У даній курсовій роботі буде розглянуто проблему розвитку творчих здібностей молодших школярів. На мою думку, ця тема є актуальною в наш час. Це пояснюється тим, що здібності до творчості є необхідними у повсякденному житті людини. Для забезпечення успішності людини необхідно розвивати творчі здібності у молодшому шкільному віці – найбільш сприятливому періоді. Саме у цей період формуються мотивація до навчання, а також креативність. Тому діяльність вчителя у цій сфері є дуже важливою.
При дослідженні цієї теми дуже часто зустрічається шаблонність роботи вчителя. Тобто вчитель проводить стандартну роботу, не ураховуючи потрібностей школярів. Це викликає затримку у розвитку дитини та мотивації її до навчання.
Творчість молодших школярів не потрібно відокремлювати, а проводити комплексно. У цій курсовій роботі розвиток творчих особливостей молодших школярів буде розглянуто на прикладі уроків трудового навчання.
Уроки праці є дуже важливим компонентом розвитку творчих здібностей у молодших школярів, тому що вони спрямовані на формування художнього та технічного мислення, а також здібностей до конструювання, створення чогось нового тощо.
Об’єктом дослідження виступає розвиток творчих здібностей молодших школярів.
Предмет дослідження – уроки праці.
Метою дослідження є аналіз особливостей розвитку творчих особливостей молодших школярів на уроках праці.
Завдання:
1. Висвітлити особливості розвитку творчих здібностей у молодших школярів на уроках праці.
2. Вивчити шляхи і засоби розвитку творчих здібностей.
Розділ 1. Теоретичне питання розвитку творчих здібностей молодших школярів
1.1 Розвиток творчих здібностей у молодших школярів – як психолого-педагогічна проблема
Творчість – процес діяльності людини, у наслідок чого з’являються нові матеріальні та духовні цінності. Творчість відрізняється від виготовлення унікальністю результату.
Творчість в даній ситуації розглядається як механізм продуктивного розвитку. До повноцінної реалізації творчих здібностей готова та людина, яка має чітко спланований план дій. Це пов’зано з тим, що без плану дій людина не може чітко сформувати свої інтереси, переконання, тобто особистісні особливості, без яких творчість не буде індивідуальною, а буде носити повторювальний характер.
Для успішної творчості вирішальним фактором є не кількість засвоєних знань, умінь та навичок, а якість, яка визначається психологічними особливостями.
Для більш раціонального здійснення роботи щодо розвитку творчого потенціалу особистості у навчально-виховних закладах, слід спиратися на досягнення сучасної психологічної науки. Як зазначає академік В. Маляко, саме розвиток творчої особистості можливий лише за умови, коли буде забезпечена “психолізація” всього навчально-виховного процесу, тобто коли будуть створені умови для реалізації творчого потенціалу кожної особистості. Важливо допомогти молодшому школяреві пізнати себе, свої здібності, нахили. І саме впровадження ідей гуманізації в практичну діяльність вчителя початкових класів, орієнтацією на творчу обдарованість дитини – основний шлях вирішення цього питання. Тому поряд із формуванням національної самосвідомості, оволодінням дітьми засобами рідної мови, історії, культури, мистецтва, народних традицій і звичаїв у центр уваги педагогічних працівників повинна бути поставлена проблема розвитку творчої особистості, своєчасного виявлення обдарованих дітей шляхом ранньої і поетапної діагностики, використання стимулюючих засобів щодо розвитку їхніх творчих потенційних можливостей.
Ефективність роботи щодо розвитку творчої особистості значно підвищується при дотриманні таких психологи-педагогічних умов:
1. Створення емоційної, доброзичливої атмосфера у процесі виконання учнями будь-яких творчих завдань;
2. Організація діяльності учнів з розв'язання творчих завдань здійснюється з опорою на їхні інтереси, потреби, потенційні можливості, здібності тощо (відсутність шаблонності).
3. За умови, що вирішення творчих завдань пробуджує в кожного школяра дослідницьку активність, поглиблює інтерес до творчої діяльності, спонукає до успішних дій та досягнення поставленої мети (мотивація).
Щоб детальніше розглянути творчість, та механізми, потрібно розглянути стадії виникнення творчості (за Г. Уоллесом):
· Підготовка – формулювання проблеми,
· Інкубація – тимчасовий відхід від проблеми,
· Прояснення – поява інтуїтивного вирішення,
· Перевірка – практична реалізація рішення.
Передумовою виникнення творчих здібностей виступають: гнучкість мислення (здатність приймати нестандартні рішення та варіювати способи вирішення); критичність (відмова від непродуктивних методів та засобів); цілісність сприйняття. Переліченими якостями володіє абсолютно кожна людина, але деякі здібності не достатньо розвинуті, в окремих випадках – зовсім не розвинені. Одним з ключових завдань вчителя є не допустити неповноцінності розвитку творчих здібностей.
Проява творчих здібностей буває різної ступені – тобто, малопомітний талант, або яскраве його проявлення. Це обумовлено напрямком діяльності та способом підходу до проблеми. Але сутність творчого процесу однакова для усіх. Різниця в конкретному матеріалові творчості, масштабах досягнень та значимості для суспільства. Елементи творчості проявляються у повсякденному житті.
Існує багато наукових підходів до вивчення психологічних особливостей виникнення творчих здібностей, проаналізувавши які можна зробити висновки:
· Інтелектуальна обдарованість є однією з умов творчої активності; слід відзначити, що головну роль в активізації творчої діяльності відіграють
· мотивація, ціннісні та особистісні якості.
· Творчі здібності не залежать від рівня інтелекту.
Для проявлення творчих здібностей необхідна спеціальна атмосфера креативне середовище, яка характеризується наступними ознаками:
· Оптимальна мотивація, яка передбачає середній рівень мотивації досягнення (закон Йоркса-Додсона: максимальна продуктивність діяльності можлива лише при підтримці мотивації досягнення на середньому рівні), а також відсутність змагання та мотивації соціального схвалення.
· Невимушена атмосфера, яка передбачає відсутність погрози примусу, свободу дій та відсутність критики.
Таким чином, при всьому різноманітті психологічних теорій творчих здібностей та креативності, існує ряд основних ознак творчої діяльності, при впливу на які можна підвищувати продуктивність творчого мислення та розвивати творчі здібності особистості.
У молодших школярів більш розвинена пам’ять образна , ніж змістовна, діти краще запам’ятовують конкретні предмети, обличчя, кольори, факти, події.
При запам’ятовуванні учнями зв’язних положень, педагог сприяє розвитку мислення дітей. Регулярне використання на уроках спеціальних вправ та завдань, направлених на розвиток пізнавальних здібностей, сприяє особистісному розвиткові, підвищує якість творчої підготовленості молодшого школяра, допомагає учням орієнтуватися в простих закономірностях, активніше використовувати творчі здібності.
Таким чином, ефективним буде те навчання, яке веде за собою розвиток. Розвиваюче навчання – це те, в якому дидактичний вплив розвиває не тільки пізнавальні здібності, а ще й творчі. Пізнавальні задачі проходять через весь процес, виконуючи в ньому різні функції: активізують та мотивують учнів, утримуючи навчально-виховний процес на високому рівні, а творчість та креативність є невід’ємною частиною цього процесу.
Аналіз основних психологічних нововведень та характеру ведучої діяльності в молодших класах, сучасні потреби в організації навчання як творчого процесу, який учень з вчителем у певному розумінні будують самі, припускають можливість накопичення творчого досвіду не тільки в процесі пізнання, а й в таких видах діяльності, як створення та переробка конкретних об’ектів, ситуацій, явищ, творчого застосування отриманих в процесі навчання знань.
В самому процесі творчості психологи виокремлюють два аспекти особистісний і процесуальний. Особистісним аспектом передбачається наявність у суб'єкта задатків, здібностей та нахилів, володіння ним відповідною інформацією та практичними вміннями. Процесуальний аспект творчості зв'язаний з мисленням, інтуїцією, уявою, розумовою активністю.
Для педагогіки інтерес являє лише творчість людини, зокрема дитини. Характерним є те, що ті компоненти, які мають місце у визначенні поняття творчості у психології, присутні і в змісті цього ж поняття в педагогіці. Так, наприклад, відомий фахівець в галузі дидактики І. Я. Лернер пише: "Творчістю ми і називаємо процес створення людиною об'єктивно або суб'єктивно якісно нового за допомогою специфічних інтелектуальних процедур, які не можна уявити як такі, що точно описуються і строго регламентуються, системи операцій або дій".
Для педагогічних цілей важливим є не стільки створення дитиною "дещо нового, нешаблонного", а сам процес творчості, в ході якого здійснюється процес розвитку дитини. Психолог Я. О. Пономарьов пише, що "процес взаємодії суб'єкта з об'єктом веде до виникнення двоякого роду продуктів, які виявляються у видозмінах як суб'єкта так і об'єкта". Дещо іншими словами, але таку ж саму думку висловлює й інший психолог С. Л. Рубінштейн. Він підкреслює, що "процес <... > створення людиною предметного світу - це і є разом із тим розвиток ним своєї власної природи".
Зрозуміло, що даний метод дає для дослідників багатий матеріал, але він не позбавлений суб'єктивізму. Кожен з авторів передає лише власні враження, які не позбавлені суб'єктивних відчуттів та переживань, що завжди супроводжують процес творчості.
Метод модельних експериментів є другим напрямком вивчення творчості. Даний метод дає певні результати, але він дещо знецінюється тим, що досліджуваному повідомляється про те, що пропонована йому задача має