· застосовувати кооперативне навчання за умов роботи за діючими навчальними програмами в межах діючих навчальних дисциплін;
· перебудовувати заняття, вже побудовані на принципах кооперативного навчання, таким чином, щоб вони відповідали даній навчальній ситуації і дозволили корегувати недоліки навчальних програм;
· діагностувати проблеми, що можуть виникнути у деяких студентів при кооперативному навчанні, і втрутитися, щоб збільшити ефективність навчання в групі.
Суттєвими компонентами співробітництва є: позитивна взаємозалежність; особистісна взаємодія, що стимулює діяльність; індивідуальна і групова підзвітність; навички міжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах; обробка даних про роботу групи. Розглянемопозитивна взаємозалежність, що є найважливішим елементом при структуруванні групового (кооперативного) навчання. Її можна вважати успішно вибудованою, коли члени групи розуміють, що вони пов’язані один з одним такою мірою, що один не може бути успішним, якщо не будуть успішними усі. Отже, групові цілі і завдання варто розробляти і повідомляти студентам так, щоб вони повірили, що "потонуть", або "випливуть" тільки разом. Коли позитивна взаємозалежність вибудована міцно, для всіх стає зрозумілим, що:
· зусилля кожного члена малої групи потрібні і незамінні для успіху всієї команди;
· кожен член малої групи вносить свій унікальний вклад у спільні зусилля завдяки її можливостям і ролі й обов’язку при виконанні завдання.
Слід очікувати, що це породить відданість і зацікавленість не тільки у власному успіху, але й в успіху інших членів групи, що і є суттю навчання у кооперації. Якщо немає позитивної взаємозалежності, немає і співробітництва.
Висновок: групова форма організації діяльності має такі функції: мотиваційна, розвивальна, навчальна, організаційна та виховна. Ці функції роблять групову форму організації навчального процеса найефективнішою, тому що, присутній організаційний компонент, мотиваціонний компонент та розвиваючий компонент, без яких неможливо створити злагоджену роботу колектива.
1.4 Основні ознаки кооперативної групової роботи
1. Поділ академічної групи на малі групи (команди) для досягнення конкретного навчального результату.
2. Склад малої групи не може бути постійний протягом тривалого часу. Він змінюється залежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати.
3. Кожна група розв’язує певну проблему, визначену завданням, що може бути:
·за складністю однаковим для гетерогенних (з різним рівнем пізнавальних можливостей) груп або диференційованим для гомогенних (з приблизно рівними пізнавальними можливостями);
·за змістом та навчальною метою однаковим для всіх груп (не залежно від складу групи);
·за змістом взаємодоповнюючим або послідовно пов’язаним із завданням інших груп за логікою матеріалу, що дозволяє вивчити проблему з різних боків;
·за способом (процедурою) виконання різним або однаковим.
4. Завдання в групі виконується таким способом, щоб можна було врахувати й оцінити індивідуальний внесок кожного члена групи й групи в цілому.
Кількість студентів у малій групі залежить від кількості їх в академічній групі, характеру й обсягу знань, що опрацьовуються, наявності необхідного матеріалу, часу, відведеного на виконання роботи. Вона зумовлена наданням кожному студенту можливості зробити чітко визначений внесок у виконання завдання. Оптимальною вважають малу групу з 5-6 осіб, тому що за меншої кількості студентів важко різнобічно розглянути проблему, а за більшої — складно врахувати, яку саме роботу виконав кожний студент.
Зі збільшенням розміру групи збільшується рівень набуття спроможності, досвіду і навичок. Проте підвищується ймовірність порушення правил поведінки, прийнятих усіма.
Групи непарної і парної кількістю студентів — незгода складніше долається в групах з парною кількістю членів. Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибратися з глухого кута при прийнятті рішення.
Група з двох осіб (пара) — це високий рівень обміну інформацією і низький рівень незгоди. Але якщо в такій групі запанують емоції, ситуація може зайти в глухий кут, бо тут відсутня третя людина для примирення.
Група з трьох осіб — це найбільш стабільна групова структура випадкових змінних коаліцій, але двоє сильніших у цій групі можуть домінувати над третьою людиною. Добре, якщо це дійсно більш підготовлені студенти.
Група з п’яти осіб — оптимальний розмір малої навчальної групи. Він досить великий для групової стимуляції і досить малий для особистого визначення. Співвідношення 3:2 забезпечує більшість підтримкою.
Об’єднання в групи може здійснюватись викладачем або самими студентами за власним вибором. Існує декілька ефективних способів об’єднання студентів у групи:
· можна заздалегідь скласти список членів малих груп і оприлюднити його на практичних (лекційних) заняттях і вивісити його на предметній кафедрі; у цьому випадку викладач контролює склад груп;
· можна попросити студентів розрахуватися на "перший, другий...", об’єднати за знаками Зодіаку, порами року тощо.
В окремих випадках викладач може зберегти групу, яка вже почала працювати над проблемою, на кілька занять у постійному складі. Треба тільки пам’ятати, що демократичність інтерактивного навчання, його особистісна орієнтованість потребують обов’язкового залучення учнів до організації їхньої діяльності, тобто обговорення з ними можливого складу груп, процедур групової діяльності, її очікуваних результатів і досягнення демократичної згоди між студентами і викладачем на всіх етапах навчального процесу в КМСОНП.
Як свідчать дослідження О.Г.Ярошенко, групову навчальну діяльність можна застосувати на всіх етапах процесу навчання, у т.ч. і при КМСОНП. Проте на етапах первинного сприйняття нового матеріалу належний рівень цієї діяльності досягається лише за умови, що всі студенти академічної групи характеризуються високим та середнім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи, що має бути характерним для КМСОНП, і виявляють велику працездатність. У протилежному разі більш продуктивною виявляється фронтальна діяльність академгрупи під керівництвом викладача.
Незважаючи на зазначені позитивні характеристики групової діяльності, абсолютизувати її, підміняти нею індивідуальну чи фронтальну роботу було б великою помилкою. Висвітлений порівняльний аналіз дидактичних можливостей фронтальної, індивідуальної та групової діяльності розкриває сильні й слабкі сторони кожної з них і показує, що в реальному кредитно-модульному процесі вони не можуть функціонувати ізольовано одна від одної. І стосовно цього автор поділяє думку інших вчених про необхідність їх оптимального поєднання.
Таким чином, використання групових форм організації навчальної діяльності студентів в умовах кредитно-модульної системи дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умов використання інтерактивних технологій навчання у вищій школі України.
Спільне навчання є по своїй суті складнішим, ніж конкурентне чи індивідуальне навчання, оскільки студенти повинні одночасно виконувати певне завдання і робити групову роботу. Соціальні вміння, необхідні для ефективної співпраці, не з’являються за помахом чарівної палички в той момент, коли організовуються подібні навчальні заняття. Такі соціальні здібності необхідно розвивати у студентів так само цілеспрямовано й акуратно, як і академічні навички. Професійні навички керівництва, прийняття рішень, вироблення командного стилю роботи, довіри, спілкування й залагодження конфліктів дають студентам можливість успішно справитися як із процесом групової роботи, так і з використанням академічного аудиторного завдання. Оскільки співробітництво і конфлікт нерозривно пов’язані процедури, то навички конструктивного розв’язання конфліктів особливо важливі для довгострокового успіху в умовах кооперативного навчання.
Висновок: отже, групи можуть бути гомогенними (однорідними), тобто об’єднувати студентів за певними ознаками, наприклад за рівнем знань та позанавчальної інформації з предмета, або гетерогенними (різнорідними). Бажано об’єднувати в одну малу групу сильних, середніх і слабких студентів. У різнорідних групах стимулюється творче мислення й інтенсивний обмін ідеями.
Висновок до I розділу
У теоретичному розділі було розглянуту істрію виникнення, функції, сутність та ознаки групової форми навчання. Були з’ясовані наступні цінності групової форми навчання:
-посилення цілеспрямованої діяльності педагога і студента;
-розвиток активності, самостійності, творчого мислення;
-формування в позитивних мотивів навчання;
-оптимізація навчально-виховного процесу.
РОЗДІЛ 2. Групова форма організації навчальної діяльності у ПТНЗ
2.1 Організація групової навчально-пізнавальної діяльності у ПТНЗ
Групова форма навчання — форма навчальної діяльності студента на занятті, що характеризується розбиттям студентів на групи; це така форма організації навчального процесу у ПТНЗ, коли студенти, працюючи у малих (2-7 осіб) групах, об'єднані спільною навчальною метою і колективно-розподіленою діяльністю, а педагог керує роботою кожного з них опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність малих груп. Обговорюючи групову форму навчання не можна не згадати інші форми навчання, які застосовуються на занятя. Цілісну систему навчальної діяльності студентів на занятті становлять фронтальна, індивідуальна та групова діяльність. Вони пронизують увесь навчальний процес. З'ясуємо сутність і встановимо особливості групової навчальної діяльності студентів на основі порівняння її з фронтальною та індивідуальною. . У фронтальному навчанні вся група працює над одним навчальним завданням під безпосереднім керівництвом педагога. При цьому педагог організовує всю групу на роботу в єдиному темпі, прагне більш-менш рівномірно впливати на всіх учасників загальнокласної роботи.Проте у фронтальній роботі надзвичайно складно забезпечити високу активність усіх студентів. Організовуючи фронтальну роботу, педагог орієнтується, головним чином, на рівень середніх учнів. На нього розраховані темп роботи, обсяг та рівень складності навчального матеріалу. Студенти з низьким рівнем навчальних можливостей за таких умов неспроможні сприйняти й осмислити матеріал у повному обсязі. Якщо ж знизити темп фронтальної роботи, то це негативно позначиться на сильних студентах. Розглядаючи фронтальну роботу у ПТНЗ, не можна не наголосити на її обмежених можливостях реалізації навчального спілкування студента. Воно можливе лише з дозволу педагога, за