Розвиток міжособистісних стосунків у дітей старшого дошкільного віку у процесі ігрової діяльності (стр. 4 из 7)
Визначити статус дитини у групі дитячого саду.
Матеріали та обладнання: листи протоколів, ручка.
Процедура проведення методики Щоб знизити ймовірність випадкового вибору, використовувалася параметрична процедура соціометріі. Дітям пропонувалося вибирати по одній людині на кожне питання. Питання для соціометріі були обрані на тему «Корабель».
Спочатку всій групі дітей пропонували сісти зручно, закрити очі і уявити море - як воно шумить, якого кольору і т. і. Після цього кожній дитині індивідуально задавались питання. Дітей запитували:
1) «Якщо б ти був капітаном корабля, кого з групи ти взяв би собі в помічники?
2)« Кого б ти не взяв в плавання в команду?»
3)« Кого ти запросив би на корабель в якості гостя?»
4)« Кого ти б залишив на березі? »
Обробка результатів з даної методики полягає у підрахунку позитивних і негативних голосів, відданих за кожного випробуваного. На підставі цього підрахунку виділяються групи дітей з отриманим статусом, дані заносяться в соціоіматріцу (додаток А, додаток Б), малюється соціограмма (додаток В, додаток Г), підраховується соціометріческій індекс.
Після підрахунку голосів за кожну дитину, були виділені наступні групи:
• Популярні ( «зірки») - діти, які отримали найбільшу кількість позитивних відповідей (> 4).
• бажані (обрані) - діти, які отримали 3-4 позитивних відповіді або просто по одному позитивному ответу.
• ігноровані - діти, які не отримали жодного відгуку - вони залишаються непоміченими.
• знедолені - діти, які отримали, найбільшу кількість негативних відгуків. Дані за методикою зібрані в таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1.
| Перша група | Друга група | |
| Популярні («зірки») | 5 досліджуваних | 6 досліджуваних |
| Бажані(обрані) | 6 досліджуваних | 5 досліджуваних |
| Ігноровані | 5 досліджуваних | 6 досліджуваних |
| Знедолені | 8 досліджуваних | 7 досліджуваних |
Індекс соціометрічного статусу знаходиться за формулою
Де Ci – соціометричний статус i-члена, Ri – здобуті i-членом вибори, ∑ – знак алгебраічного складання числа здобутих виборів i-члена, N – число членів групи.
Індекс соціометрічного статусу для кожного члена групи знаходиться в зведеній таблиці - додаток 3,4.
Згідно з результатами можна сказати, що рівень благополуччя взаємовідносин в обох групах досить низький. В групах переважають діти з низьким статусом (Ігноровані та знедолені).
2.2. Методика розвитку міжособистісних стосунків засобами ігрової діяльності.
Головним завданням програми є залучення уваги дитини до іншого у його різноманітних проявах: у зовнішності, настрої, рухах, діях, вчинках. Пропоновані ігри допомагають дітям пережити почуття спільності один з одним, вчать помічати гідності та переживання однолітка і допомагати йому в ігровій та реальній взаємодії.
Програма надзвичайно проста у використанні і не вимагає ніяких спеціальних умов. Проводити її може як вихователь, так і психолог, що працює в дитячому садку. Програма складається з семи етапів, кожен з яких має певні цілі і завдання. Основним завданням першого етапу є відмова від мовних способів спілкування, настільки звичних для дітей, і перехід до жестових і мімічних засобів комунікації,які вимагають більшої уваги до інших. На другому етапі увага до однолітків стає смисловим центром всіх ігор. Підлаштовуючись до іншого, і уподібнюючись йому у своїх діях, діти вчаться помічати найдрібніші деталі рухів, міміки, інтонацій своїх ровесників. На третьому етапі відпрацьовується здатність до узгодженості рухів, що вимагає орієнтації на дії партнерів і підстроювання до них. Четвертий етап передбачає занурення дітей у спільні для всіх переживання - як радісні, так і тривожні. Створюване в іграх уявне відчуття спільної небезпеки об'єднує і пов'язує дошкільнят. На п'ятому етапі вводяться рольові ігри, у яких діти надають одна одній допомогу та підтримку у важких ігрових ситуаціях. На шостому етапі стає можливим вербальне вираження свого ставлення до однолітків, які за правилами гри мають мати виключно позитивний характер (компліменти, добрі побажання, підкреслення переваг іншого та інше.) І нарешті, на заключному, сьомому етапі проводяться ігри й заняття, в яких діти надають одна одній реальну допомогу в спільній діяльності.
1-Й ЕТАП СПІЛКУВАННЯ БЕЗ СЛІВ
Головною метою цього етапу є перехід до безпосереднього спілкування, що припускає відмову від звичних для дітей вербальних і предметних способів взаємодії. Загальне правило для всіх ігор - заборона розмов між дітьми. Таким чином, можна виключити виникнення сварок, суперечок, договорів і т.д.. У кожній грі вводиться особливий мова умовних сигналів, якими учасники можуть обмінюватися при спілкуванні. В основному ці сигнали виражаються у фізичному контакті. Так, наприклад, у грі «Життя лісу» як вітання діти повинні тертися один об одного носами, питаючи про те, як справи, діти ляскають своєю долонею по долоні іншої дитини, повідомляючи партнерові, що все добре, діти кладуть голову йому на плече і т. п. Крім того, в ігри не вводиться ніяких предметних атрибутів (посуду, костюмів і т. д.). Якщо у вашій групі є дитина, яка ні за що не погоджується відкласти свою улюблену іграшку під час занять, ви можете запропонувати йому посадити іграшку поруч із собою в якості повноцінного учасника спільної гри, але з умовою, що він буде приділяти їй стільки ж уваги, скільки іншим хлопцям. Як показує практика, діти швидко забувають про іграшку, захопившись грою.
Сучасні діти у більшості своїй не звикли до вільної взаємодії. Набір ігор, в які вони грають, як правило, дуже обмежений і традиційний: «Дочки-матері», «Будівлі з кубиків», «Лікарня». У таких іграх діти використовують стандартний набір ігрових дій і мовленнєвих висловлювань. Для подолання сформованих ігрових стереотипів пропонуються ігри з незвичайними сюжетами, в яких діти можуть вибирати для себе будь-які ролі, всі рівні і кожен може робити те, що він хоче.
Дорослий грає разом з дітьми, показуючи зразки ігрових дій. У гру запрошуються тільки охочі. У разі якщо діти не приєднуються, дорослий не наполягає, але прагне ненав'язливо зацікавити їх і залучити до спільної грі. Почавши грати з кількома дітьми, ви побачите, що до кінця заняття до гри приєднається більшість дітей, а до другого-третього заняття - вся група. Час від часу вихователь може коментувати те, що відбувається і направляти гру (наприклад: «Прийшла ніч і звірі лягають спати» або «Виглянуло сонечко, ліс прокидається, звірі радісно потягуються і бажають один одному доброго ранку»).
Зупинимося на конкретному описі декількох ігор, використаних на першому етапі.
Життя в лісі
Дорослий сідає на підлогу і розсаджує дітей навколо себе. «Давайте пограємо у тварин у лісі. Звірі не знають людської мови. Але ж їм треба ж якось спілкуватися, тому ми придумали свою особливу мову. Коли ми хочемо привітатися, ми тертимось один об одного носами (вихователь показує, як це робити, підходячи до кожної дитини), коли хочемо запитати, як справи, ми ляскаємо своєю долонею по долоні іншого (показує), коли хочемо сказати, що все добре , кладемо свою голову на плече іншому, коли хочемо висловити іншому свою дружбу і любов - тремосяоб нього головою (показує). Готові? Тоді - почали. Зараз - ранок, ви тільки що прокинулися, виглянуло сонечко ».
Подальший хід гри ведучий може вибирати довільно (наприклад, подув холодний вітер і тварини ховаються від нього, притулившись один до одного; тварини ходять один до одного в гості; тварини чистять свої шкірки і т. д.). При цьому важливо стежити за тим, щоб діти не розмовляли між собою, не примушувати дітей грати, підбадьорювати нових учасників і т. д. Якщо діти починають розмовляти, вихователь підходить до них і прикладає палець до губ.
Добрі ельфи
Вихователь сідає на підлогу, збирає дітей навколо себе і розповідає казку: «Колись давним-давно люди не вміли спати. Вони працювали і вдень і вночі і, звичайно ж, дуже втомлювалися. І тоді добрі ельфи вирішили їм допомогти. Коли наступала ніч, вони прилітали до людей, ніжно гладили їх, заспокоювали, ласкаво заколисували, надсилали їм добрі сни. І люди засипали. Вони не знали, що їхній сон - справа рук добрих ельфів, адже ельфи не вміли розмовляти людською мовою і були невидимі. Невже ви ніколи про це не чули? Адже вони прилітають до кожного з вас до сих пір і охороняють ваш сон. Давайте пограємо у добрих ельфів. Нехай ті, хто сидить по праву руку від мене, будуть людьми, а ті, хто по ліву - ельфами. А потім ми поміняємося. Готові? Почали. Настала ніч, люди лягають спати, а добрі ельфи прилітають і заколисують їх ». Діти-люди лежать на підлозі і сплять, діти-ельфи - підходять до кожного з них, ніжно гладять, тихо наспівують пісеньки, тріпають волосся і т. д. Потім діти міняються ролями.
2-й ЕТАП Увага до інших
Метою другого етапу є формування здатності бачити однолітка, звертати на нього увагу і уподібнюватися йому. Багато дітей настільки зосереджені на собі та своєму Я, що інші діти стають лише фоном їх власного життя: їх цікавить не стільки одноліток сам по собі, скільки його ставлення до них. Завдання даного етапу - відволікти дітей від такої фіксованості на власному Я і зосередженості на ставленні до себе ровесників і звернути їхню увагу на однолітка самого по собі, поза контекстом їх взаємин. Для цього потрібно запропонувати дітям завдання, успішне виконання яких вимагає пильної уваги до інших дітей: їх дій, зовнішності, міміці, голосу, жестів та інш.. У процесі ігор дитина повинна максимально зосередитися на однолітках. Всі ігри спрямовані на розвиток здатності побачити іншого, відчути єдність з ним.
На цьому етапі, поряд із широко відомими і традиційними іграми, такими, як «Дзеркало», «Відлуння», «Зіпсований телефон», можна використовувати нові ігри.