• Довести невелику кількість води до кипіння, над посудиною з водою помістити холодну тарілку принесену з вулиці. Запотівшу тарілку винести на холод.
• Спробувати підняти фанерні ящики наповнені снігом та піском.
• Занести сніг у приміщення, воду, що утворилася поставити на мороз.
• Посудину з водою винести на вулицю. Підігріти посудину із льодом.
• Розглянути снігову крупу, спробувати її награти.
• В морозну погоду, напередодні потепління, прикрити один чи кілька предметів, рослин. Звернути увагу на утворення інію.
• У дві прозорі склянки налити воду з крану із талого снігу .
• В декілька пробірок набрати снігу різного забруднення і перетворити його на воду.
• Доторкнутись до посудини з нагрітою водою, водою кімнатної температури і принесеною з холоду.
В повсякденному житті можна провести такі системи дослідів:
1. Чи є повітря в сирому курячому яйці?
Візьміть сире куряче яйце і опустить його обережно на дно каструлі з теплою водою. Варіть яйце. Зверніть увагу дітей на те, що на шкарлупці з'являються крихітні повітряні бульбашки, які виходять з яйця.
Розкажіть дітям про будову яйця, про необхідність повітря для розвитку пташенятка. Закінчить цю розповідь акцентом: без повітря неможливе життя.
2. Чи ховається в яйці повітряна бульбашка?
Візьміть круто зварене яйце. Обережно поступово зніміть шкарлупку. Покажіть дітям, як шкарлупка щільно прилягає до самого яйця. Та от в одному місці кругленьке, гладеньке, обтічне яйце має заглибину. Так, в цьому місці в яйці було сховано повітря.
3. Чи можна дізнатись, де ця схованка, не розбиваючи яйця?
Налийте у глибоку миску води з міцним розчином солі. Опустіть в цю воду яйце. Подивіться, яким місцем яйце сплило на поверхню. Саме тут міститься повітряна бульбашка. Яйце більш важкою частиною опускається на дно. Помітьте це місце олівцем. А тепер знімайте шкарлупку і отримайте підтвердження досліду.
До організаціі пошуково-дослідної діяльності з водою пропонуємо таку систему:
1. Вода міститься в продуктах.
У цілий сухий поліетиленовий пакет покладіть кілька свіжих фруктів або овочів. Можна покласти зелень петрушки, кропу. Пакет треба щільно зав'язати і покласти в холодильник. Через добу вийняти пакет та показати дітям, що на внутрішній поверхні пакета видно крапельки води.
Звідки взялася вода? Так, вона міститься в овочах і фруктах.
Розрізати огірок навпіл, посолити, або поскребти ложечкою. Показати дітям сік.
Взяти свіжу ягоду вишні й засушену вишню. Видавити зі свіжої вишні краплю соку. Намагатись зробити це і з сухої вишні. Обговорити цю ситуацію: чому не можна отримати соку з сухого плоду? Де поділася вода?
Кілька скибок чорного та білого хліба в різних пакетах покласти в холодильник. Через добу засвідчити появу вологи на внутрішній поверхні пакетів. Вода знаходиться в хлібі.
2. Ми видихаємо з повітрям воду.
або
Під час дихання ми виділяємо воду.
Запропонувати дітям подихати на дзеркальце або на холодне скло.
Дзеркальце помутніло, запотіло. Провести пальцем по запотілому склу. Чому палець став мокрим? Звідки взялася вода? Це ми її виділяємо під час дихання. За добу людина втрачає багато води, і її треба поповнити: випити або спожити з їжею.
3. Як зробити чисту воду?
Взяти стакан води з різними домішками: зерном, паличками, ниточками...Пропустити через паперовий фільтр в другий стакан.
Найчистіша вода одержується шляхом охолодження водяної пари. Вона не містить ніяких домішок.
На носик чайника одягніть склянку, баночку, а під нею прилаштуйте глибоке блюдце чи мисочку. Закрийте чайник кришкою і починайте кип'ятити воду. Вода випаровуватиметься через носик. Пара, торкаючись стінок холодної банки, охолоджується і знову перетворюється на воду. Крапельки води мають стікати на блюдце.
Отже, до структури дослідницької діяльності входить:
• постановка проблеми;
• пошук шляхів її розв'язання та побудова гіпотез;
• розв'язання завдання за допомогою практичних дій.
Кожний етап потребує мобілізації всіх психічних зусиль особистості, творчого пошуку.
Мислення є процесом руху думки від невідомого до відомого. А здатність бачити невідоме залежить від попереднього досвіду. Тому дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи. Одна дитина, наприклад, помітить, що трава під дошкою, яка лежала на ній тривалий час, жовтувата, а трава «на волі» зеленіша, інша ж дитина навіть не зверне на це уваги.
Пошуково-дослідницьку діяльність сприяє розвитку мислення, спостережливості, допомагає усвідомити причинно-наслідкові зв’язки, які важко виявити під час спостережень. У кожному досліді розкривається причина певного явища, тому діти мають нагоду самостійно висловити та проілюструвати його.
Висловлюючи припущення у своїх міркуваннях, діти мають почуватися вільно, розкуто, не боятися навіть помилкових суджень. Проте дорослий часто виявляє нетерпимість, коли хтось із них висловлюється не так, як це бачить він, і одразу відповідає сам або звертається до іншої дитини. Не можна казати малюку, що його відповідь неправильна, адже наступного разу він уже не зважиться висловити свою думку. Не варто також і підганяти його з відповіддю - нехай поміркує; можна в разі потреби поставити навідні запитання, дещо підказати. А до того ж однозначних відповідей майже не буває, бо в природі уcі процеси доволі складні.
Правильних відповідей може бути кілька, тож нехай діти активно діляться своїми нестандартними думками та здогадками.
У дослідницькій діяльності пошукове завдання розв’язуються шляхом практичної діяльності, що відповідає наочно-дієвому типу мислення дітей дошкільного віку. У багатьох дослідах результат можна побачити одразу, і це також стимулює пізнавальний інтерес дитини. Наприклад, таке явище, як дощ, можна відтворити за кілька хвилин, підігрівши воду й частинки у вигляді пари піднімуться вгору й, зіткнувшись із прохолодним предметом, вже краплями впадуть донизу.
Безпосередні спостереження за об’єктом чи явищем природи та серії дослідів будуть педагогічно цінніші порівняно зі словесною інформацією, отриманою дітьми на кількох заняттях у приміщенні. Організоване заняття доцільно проводити лише після набуття дошкільниками досвіду взаємодії з природними об’єктами для узагальнення засвоєної інформаціі.
Для дошкільняти, за висловом Є.Шулешка, важливо не що робити, а з ким. Тому педагог має заслужити довірливе ставлення до себе з боку дітей та вважати це основною умовою розвитку пізнавальної активності своїх вихованців.
Плануючи та організовуючи дитячі експериментування, вихователь ставить мету, добирає потрібні матеріали, створює проблемну ситуацію визначає пошукові дії дітей, а потім неухильно дотримується визначеної тактики взаємодії з ними.
Найчастіше досліди проводять з дітьми старшого дошкільного віку. З дітьми трьох-чотирьох років можна виконувати oкpeмі пошукові дії та прості досліди, які не потребують довготривалих спостережень і складних умовиводів.
Доступна самостійна пошуково-дослідницька діяльність дітей створила широкі можливості для виховання в них інтepecy до природи та розуміння й значення.
Структурними компонентами пошуково-дослідницької діяльності є:
• спостереження;
• поетапне фіксування результатів;
• зіставлення результатів дослідного і контрольного матеріалу за допомогою різноманітних методів і прийомів;
• висновки.
4. Метод моделей в пізнанні навколишньої дійсності
Педагогічні технології пропонують в пошуковій діяльності з дітьми дошкільного віку використовувати різноманітні моделі. Зупинимось на цьому питанні докладніше.
Слово модель - (від франц. modele) означає зразок, умовний образ якого-небудь об’єкта. Модель в одним із засобів наочності навчання. Вона виконує ілюстративну роль під час розповіді педагога про найбільш важливі властивості, дії об’єкта, що вивчається, в цілому або його окремих частин. Моделі широко застосовуються у шкільній педагогіці. Сьогодні використанню методу моделей приділяється достатня увага і в дошкільній педагогіці.
Дослідження останніх років (С.М.Ніколаєва, І.О.Хайдурова та ін.) довели, що вимогам розвиваючого навчання дошкільників відповідає такий систематизований зміст знань, у центрі якого глобальна закономірність тієї чи іншої галузі дійсності, що має яскраво виражені зовнішні прояви. Дитина в процесі предметно-чуттєвої діяльності може виділити істотні зв'язки і явища в тій чи іншій галузі і відобразити їх у формі узагальнених уявлень.
Засвоєння таких узагальнених знань, формування уявлень про залежності в природі вимагають використання специфічних методів, які застосовуються під час проведення поглиблено-пізнавальних занять.
Н.І. Ветровою досліджувалась можливість використання моделей для розвитку узагальнених способів спостереження у дітей.
Отже, дидактична цінність методу моделей полягає у можливості досить швидко і переконливо формувати узагальнюючі уявлення, приводити їх у систему. При цьому ніколи не можна забувати того, що справжня педагогіка, як вказував К.Д. Ушинський, дає дітям передусім матеріал і у міpy нагромадження цього матеріалу приводить його в систему. Чим більший і різноманітніший матеріал, тим вищою стає система. Отже, використання методу моделей у дошкільному віці завжди повинно йти поруч з нагромадженням фонду конкретних вражень через безпосередній контакт дітей з природою. Метод моделей слугує допоміжним у проведенні поглиблено - пізнавальних занять.
Для формування уявлень про залежності в природі особливе значення мають діючі моделі. Будь-який статичний замінник реального об’єкта, картина, муляж дає змогу сформувати уявлення лише про зовнішні ознаки, тоді як діюча модель розкриває дітям функціонування об’єкта, його зв'язок з конкретними умовами. Наприклад, картинка-модель метелика павичеве око, який сидить на «кopі» (відповідно розфарбованому картоні), може мати крильця, що рухаються за допомогою непомітних тонких дротинок. Вдаючись до цієї рухомої моделі, вихователь демонструє особливості будови тіла, поведінку комахи і її пристосувальний взаємозв’язок із навколишнім середовищем: маскувальне (кольору кори) забарвлення нижнього боку крил у згорнутому положенні, коли метелик сидить, і застережне - верхньої сторони, коли він раптом розгортає крила.