У зв’язку з тим, що дидактична гра, як нами вже зазначалось, це колективна діяльність, то за допомогою її контролювальної функції вчитель має змогу оцінити рівень успішності як усього класу (гра на командну першість), так і кожного окремого учня (гра на особисту першість). Організація дидактичних ігор різних видів дозволяє вчителю виявити ступінь володіння школярами іншомовним навчальним матеріалом у межах вивчених тем, а відтак здійснити попередній контроль рівня навченості, що у подальшому слугуватиме засадами для вивчення нового матеріалу.
З метою здійснення тематичного контролю досить успішно використовується урок-гра. Протягом таких форм організації навчальної діяльності кожен із школярів має можливість продемонструвати вчителю та іншим гравцям рівень власних навчальних досягнень. Окрім того, слухаючи відповіді інших гравців, спостерігаючи за грою іншої команди, відповідаючи на репліки суперників, діти мимовільно порівнюють їх зі своїми знаннями, роблять певні висновки, аналізують результати гри (перемогу чи поразку), тобто вдаються до самоконтролю.
Релаксаційна функція
Дидактична гра реалізує цю функцію через зняття втоми, організацію відпочинку, рухову діяльність тощо. Значення цієї функції дидактичної гри у молодшому шкільному віці важко переоцінити. За свідченням психологів учні початкової школи швидко втомлюються від навчальної діяльності. Психіка дитини цього віку вимагає частої зміни видів діяльності на уроці з метою підтримання її уваги, активізації процесів сприймання, запам’ятовування та мислення. Емоційна напруга, викликана надмірним навантаженням від інтенсивного навчання, може бути знята за умови використання на уроках дидактичних ігор, пов’язаних із руховою діяльністю.
Мотиваційна функція
Відомо, що успішна організація навчального процесу значною мірою залежить від того, наскільки вчитель умотивує дії учнів [18, 19]. Позитивна мотивація школярів до вивчення будь-якого шкільного предмету, а особливо іноземної мови, природної потреби до оволодіння якою молодші школярі ще не відчувать, є запорукою успішної активізації та здійснення процесу навчання. Без мотиву не може виникнути жодна діяльність, у тому числі й навчальна. Психологи переконують, що чим більше у людини виражений інтерес до діяльності та її предмету, тим більш успішно вона її виконує. Серед усіх методів і засобів навчання молодших школярів саме дидактична гра найповніше реалізує цю функцію. Підтвердженням може слугувати той факт, що у процесі навчально-ігрової діяльності в учня виникає мотив, суть якого в тому, щоб успішно зіграти взяту на себе роль. А це, насамперед, вимагає якісного виконання діяльності, до якої ця роль його зобов’язує. У нашому випадку цією діяльністю є процес навчання іноземної мови. Окрім того, все, що може допомогти учневі досягти бажаної мети (перемоги) у процесі ігрової діяльності (сформованість певного рівня знань, умінь, навичок), має для нього особливе значення і по-іншому ним усвідомлюється.
В умовах навчально-ігрової діяльності засвоєння необхідних знань стає внутрішньою потребою учня, адже він сам є її безпосереднім учасником, самостійно шукає шляхи і способи вирішення проблем, а це породжує мотиви навчальної діяльності, які дозволяють інтенсифікувати процес навчання, підвищити його емоційно-почуттєвий рівень. У результаті участі школярів у дидактичних іграх у них зростає загальний рівень мотивації до предмета, що вивчається, активізується інтерес, спостерігається розвиток уяви, творчого пошуку, експериментування. А відтак, відповідно до зазначених вище міркувань ми оцінюємо переваги навчально-ігрової діяльності в реалізації мотиваційної функції у порівнянні з іншими засобами навчання.
Компенсаційна функція
Компенсаційна функція дидактичної гри проявляється у здатності її певною мірою компенсувати відсутність або брак навчального досвіду у молодшого школяра, а також у прискоренні його адаптації до нових умов життєдіяльності, а саме включення у шкільний соціум. Адже гра являє собою природну діяльність дитини цього віку, до якої вона звикла й якою прагне займатись. У цьому аспекті дидактичні ігри дозволяють долати труднощі адаптаційного періоду, зменшують міру новизни та раптовості включення у навчальну діяльність.
Розглядаючи компенсаційну функцію дидактичної гри, що проводиться на уроках іноземної мови, можна стверджувати, що вона значно наближує навчальний процес до умов володіння іноземною мовою в життєвих ситуаціях. Тому здатність гри продемонструвати дію певного правила (чи мовленнєвого явища), можливість апробувати його у практичній діяльності, а в разі неуспіху знову повторити до повного оволодіння ним, виправдовують потребу у використанні дидактичних ігор у навчальному процесі.
Оздоровча функція
В основу більшості дидактичних ігор покладені рухи, які активізують функціональний розвиток органів і систем, стимулюють удосконалення функцій різних аналізаторів, сприяють збереженню балансу між збуджувальними та гальмівними процесами. Дидактичні ігри заповнюють прогалини дефіциту рухової активності у процесі навчання й підвищують загальну працездатність дітей на уроці. Крім того, різноманітні рухи та дії учнів у грі сприяють удосконаленню їхнього організму, зміцнюють його стійкість проти несприятливих умов зовнішнього середовища, знімають напругу й утому від інтенсивної навчальної діяльності.
Враховуючи особливості шкільного предмета “Іноземна мова”, функціональні можливості навчально-ігрової діяльності розширюються та уточнюються, а окремі з них набувають іншого (особливого) забарвлення. З невеликою розбіжністю вчені визначають такі функції дидактичної гри, що проводиться на уроках іноземної мови: моделювальну (сприяння соціальній адаптації дитини); інформувальну (ознайомлення дітей в ігровій формі з пізнавально цінною інформацією, а також із правилами поведінки у певних ігрових ситуаціях); формувальну (розвиток мотиваційної та пізнавальної сфер дитини у процесі формування її як особистості, індивіда, суб’єкта навчальної діяльності); коригувальну (визначення під час гри рівня навченості учнів у мовній сфері, а також рівня сформованості мовленнєвих умінь спілкування у відповідних ситуаціях); стимулювальну (забезпечення позитивного емоційного настрою, усунення негативних психологічних бар’єрів) – створення психологічної готовності учнів до здійснення іншомовного спілкування, забезпечення умов для багаторазового повторення мовленнєвих зразків, створення умов для організації непідготовленого іншомовного спілкування на уроці [13, 23].
Важлива роль у досягненні дидактичної та методичної ефективності навчально-ігрової діяльності належить принципам використання дидактичної гри.
Принцип комунікативного спрямування дидактичної гри
Цей принцип вимагає розглядати процес спілкування як спосіб залучення учасників до гри, як діяльність, спрямовану на оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування, що є показником сформованості іншомовної комунікативної компетенції. Реалізація цього принципу має відбуватись у спеціально створеному навчальному іншомовному комунікативному середовищі, засобом організації якого є дидактична гра. У ньому вмотивовано використовується кожна нова репліка, учень сам вибудовує їх послідовність і зміст.
Принцип доступності дидактичної гри
Добираючи дидактичну гру, особливо важливо визначити, чи відповідає її зміст когнітивним і пізнавальним можливостям учнів початкової школи, рівню їхньої навченості. Окрім того, зміст дидактичної гри повинен бути цікавим молодшим школярам, викликати в них позитивні емоції, задовольняти допитливість та інтерес, умотивовувати їхні мовленнєві дії;
Принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами дидактичної гри
Молодші школярі не мають об’єктивної природної потреби у вивченні іноземної мови. Засобом спілкування вдома, у школі, серед однолітків є рідна мова. А це означає, що процес навчання іноземної мови у початковій школі необхідно вмотивовувати, оскільки без мотиву жоден вид діяльності не буде успішним.
Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які пробуджують у людини прагнення займатись певним видом діяльності [25]. Вона є вихідним психологічним чинником успішного оволодіння молодшими школярами іноземною мовою. Дидактична гра цілком реально природньо принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу. Вона викликає в учнів позитивні емоції, враховує потреби, інтереси та бажання молодших школярів – чинники, які визначають сутність поняття “мотивація”.
Принцип активності
Передбачає активні прояви фізичних та інтелектуальних зусиль гравця, активної позиції кожного учасника гри.
Принцип динамічності
Виражає значення і вплив фактора часу в ігровій діяльності і розглядає гру як рух, розвиток, активну взаємодію в динаміці подій і явищ.
Принцип зацікавленості
Полягає у посиленні пізнавального інтересу й пізнавальної активності, оскільки грі притаманна новизна, несподіваність, неповторність.
Принцип колективності
Відображає спільний характер діяльності гравців, які об’єднуються в групи чи команди. Програмує таку взаємодію та співпрацю учасників у процесі прийняття колективних рішень, яка активіє діяльність кожного гравця і створює умови для передачі, здобування та закріплення нових знань, формування умінь і навичок.